Задачі з цивільного процесуального права (9)

У вересні 2010 р. Чайченко звернувся до суду із позовом до Котова та Котової про стягнення 27 тис. 757 грн. Рі¬шенням Станично-Луганського районного суду Луганської області позов було задоволено, з відповідачів на користь Чайченка стягнуто зазначену суму. Це рішення набрало законної сили, проте добровільно виконане не було через відсутність у боржників коштів. 12 грудня того ж року державним виконавцем було описано майно боржників, а саме: 1/3 квартири в с. Станично-Луганське та автомобіль “Опель-Кадет” 1983 р. випуску. У грудні 2010 р. Чайченко подав заяву про передачу описаного майна в його власність, посилаючись на те, що боржники ухиляються від виконання судового рішення. Ухвалою Станично-Луганського районного суду від 26 грудня 2010 р. у власність Чайченка було передано 1/3 зга¬даної квартири вартістю 25 тис. 150 грн і автомобіль вартістю 3 тис. 442 грн та стягнуто із Чайченка різницю вартості переданої квартири в сумі 735 грн. Чи правомірні зазначені дії суду? Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова ВАТ “Будінвест” зобов’язано надати Пилипенку трикімнатну квартиру. При виконанні цього рішення державним виконавцем встановлено, що будинок, квартиру в якому мав отримати стягувач, не введений в експлуатацію, будівельні роботи зупинені на невизначений строк, у зв’язку з чим рішення не може бути виконане. Пилипенко звернувся до державного виконавця із заявою, в якій просив стягнути на його користь грошові кошти в розмірі, що відповідає вартості квартири. Державний виконавець відмовив у задоволенні зазначеної заяви, посилаючись на те, що в даному разі мова йде про зміну рішення суду. Чи правомірні дії державного виконавця? Яким чином та в якому порядку має бути розглянута зазначена заява?

Державний виконавець звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова із заявою про визначення частки Фомченка у приватизованій квартирі для виконання рішення цього ж суду про відшкодування на користь Прутька моральної шкоди в розмірі 12 000 грн. Суд визнав, що частка Фомченка у приватизованій квартирі становить 1/3, оскільки квартира приватизована трьома членами сім’ї: Фомченком та його батьками. Суд розглянув справу за участю державного виконавця та стягувача Прутька. Фомченко в судове засідання не з’ явився, тому що не одержав повідомлення про час і місце його проведення. Батьки Фомченка звернулися до апеляційного суду зі скаргою, зазначивши, що ухвала Комінтернівського районного суду постановлена із порушенням норм процесуального права, оскільки суд не повідомив їх як співвласників квартири про час та місце розгляду заяви державного виконавця. Чи підлягає ця скарга задоволенню? Визначте правила розгляду заяви про визначення частки боржника у спільному майні.

Прохорова пред’явила позов до Власенка про від¬шкодування шкоди, заподіяної каліцтвом. Позивачка зазначала, що відповідач, керуючи автомашиною, належною йому на праві приватної власності, внаслідок порушення правил дорожнього руху наїхав на неї і завдав тяжких тілесних ушкоджень. Прохорова визнана інвалідом ІІ групи і одержує пенсію по інвалідності. Посилаючись на те, що пенсія не відшкодовує втраченого заробітку, позивачка просила стягнути з Власенка 420 грн щомісячно. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області позов задоволено частково, з Власенка стягнуто 380 грн щомісячно. Ухвалою апеляційного суду зазначене судове рішення змінено. Суму, що підлягає відшкодуванню, зменшено до 330 грн і в порядку повороту виконання рішення суду з Прохорової на користь Власенка стягнуто 177 грн. При цьому з ухвали апеляційного суду видно, що судове рішення у справі змінено не у зв’язку з тим, що воно обґрунтоване на неправдивих відомостях або поданих підроблених документах. Що таке поворот виконання рішення? За якими правилами він здійснюється? Чи правильно суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо повороту виконання? Жовтневий районний суд м. Харкова 24 листопада 2009 р. постановив рішення про задоволення позову Нагорного до ТОВ “Одіссей” про стягнення заробітної плати всього на суму 4 286 грн 79 коп. Рішення набуло законної сили. Нагорний 14 травня 2010 р. з’ясував, що виконавче провадження відкрите, але жодних дій щодо примусового виконання зазначеного рішення не здійснено. Тоді він звернувся до адвоката з проханням роз’яснити, у який спосіб можливо захистити його права. Сформулюйте відповідь адвоката. Яким чином оскаржується бездіяльність державних виконавців, ким та в якому порядку розглядаються ці скарги? Визначте строки пред’явлення виконавчого листа до виконання, строки здійснення виконавчого провадження та окресліть порядок та умови здійснення виконавчого провадження. У березні 2010 р. Березова О.І. звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити судові провадження - дві цивільні справи за її позовами до Ясинуватської дільниці енергопостачання про зняття дисциплінарних стягнень і стягнення преміальних винагород та поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, які були утилізовані у зв’язку із закінченням строку зберігання. Відновлення проваджень потрібне для оскарження судових рішень у цих справах. Рішенням Ясинуватського міського суду Донецької області від 23 травня 2010 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2010 р., у задоволенні заяви відмовлено. У касаційній скарзі заявник просить скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на неповне з’ ясування судом обставин справи. Суд касаційної інстанції визнав за необхідне касаційну скаргу задовольнити з таких підстав. Суди, відмовляючи Березовій О.І. в задоволенні заяви, виходив з того, що справи позивачки були утилізовані у зв’язку з закінченням строку зберігання, тому її вимоги задоволенню не підлягають. Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом неправильно витлумачено статті 407, 408 ЦПК, чим допущено порушення норм процесуального права. Що таке втрата судового провадження? Визначте підсудність цієї справи. Чи правильне рішення суду касаційної інстанції?

У грудні 2010 р. Ніколаєнко М.Б. звернувся із заявою про відновлення втраченого судового провадження, посилаючись на те, що у квітні 1999 р. Шевченківським районним судом м. Києва йому було відмовлено в позові до ремонтно-будівельного управління № 1 “Київзеленбуду” про стягнення заробітної плати, а тепер він позбавлений можливості його оскаржити, оскільки провадження знищене у зв’язку з закінченням строку зберігання. Справа неодноразово розглядалась судами. Попередні судові рішення були скасовані вищестоящим судом. Залишаючи заяву без розгляду, суд (з яким погодилась і судова колегія міського суду) виходив з того, що розрахункові відомості про нарахування Ніколаєнку заробітної плати за 1996 - 1999 рр. у відповідача не збереглися, а представлених позивачем документів для відновлення судового провадження недостатньо. Однак із матеріалів, доданих Ніколаєнком М.Б. до заяви, видно, що, незважаючи на те, що провадження у справі знищено, збереглися оригінали судового рішення і копія ухвали судової колегії апеляційного суду м. Києва, якою це рішення залишено без змін. Яке рішення повинен прийняти вищестоящий суд?

Дроб’язко В.І. 19 липня 2010 р. звернулась до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження, посилаючись на те, що у 2007 р. суд розглядав справу за її позовом до Трощенко В.Д., Трощенко К.П. про поновлення порушеного права визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, Сімферопільска, 2. За твердженням заявника 23 грудня 2007 р. суд задовольнив її позов, встановив межі користування спірною земельною ділянкою. Заявник зазначає, що їй потрібна копія рішення суду для звернення до примусового виконання. Однак їй відмовлено у видачі копії рішення з мотивів утрати судового провадження. Суд встановив, що з судового провадження, яке, на думку заявника, розглядав суд, не віднайдено ні одного процесуального документа, крім наданих позивачем судових повісток та заперечення відповідачів проти позову. Допитані учасники процесу, свідки давали суперечливі показання. Так, відповідачка Трощенко К.П. пояснила, що суд закрив провадження у справі, бо позивачка Дроб’язко В. І. відмовилась від позову, хоча інші учасники процесу наполягали на тому, що у справі ухвалено рішення. Свідки Павлов Н.Д. та Некрасова О.Ю. дали різні показання щодо визначення судом меж користування спірною земельною ділянкою. Із наданої довідки експертної установи зрозуміло, що копії висновку судово-техничної експертизи немає. Яке рішення повинен прийняти суд? Складіть резолютивну частину судового рішення. Шевельов О.С. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси та просить відновити втрачене провадження по цивільній справі за позовом Шевельова О.С., Шевельова М.С., Грігорчук А.П. до ПП ”Літа” про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та видати дублікат виконавчого листа по вищевказаній цивільній справі. Жовтневий районний суд м. Одеси 20 квітня 2008 р. ухвалив рішення по цивільній справі № 2-199/08 за позовом Шевельова О.С., Шевельова М.С., Грігорчук А.П до ПП ”Літа” про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Ухвалою судової колегії в цивільній справах Одеського апеляційного суду від 17 липня 2008 р. рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди змінено, на користь кожного з позивачів стягнуто по 5000 грн. Ухвалою Верховного Суду України від 29 грудня 2008 р. у задоволенні касаційної скарги ПП ”Літа” відмовлено, ухвала судової колегії в цивільній справах Одеського апеляційного суду від 17 липня 2008 р. залишена без змін. Чи підлягає задоволенню заява? Якою може бути мета відновлення втраченого судового провадження? Громадянин США Річардс Д. звернувся до місцевого суду із заявою про усиновлення неповнолітнього Ігнатенка С., вихованця будинку дитини (Україна), у якій зазначав, що він неодружений, власних дітей не має і бажає усиновити дитину-сироту. Заявник має достатні фінансові та інші можливості для виховання хлопчика. Працюючи за фахом учителем у середній школі, він спроможний створити всі умови для нормального розвитку дитини та її лікування. Рішенням місцевого суду, яке залишено без зміни ухвалою апеляційного суду, в задоволенні заяви Річардсу Д. відмовлено. Відмовляючи громадянину США в усиновленні дитини, суди виходили з того, що: заявник неодружений, власних дітей не має, самостійно утримувати і виховати дитину він неспроможний, оскільки працює в середньому 40 годин на тиждень; заявник зустрічається з жінкою, з якою сподівається в подаль¬шому зареєструвати шлюб, а тому невідомо, як вона в майбутньому буде ставитись до дитини; заявник не зміг пояснити суду, чому він вирішив усиновити хвору дитину, а не здорову, як це мав намір зробити раніше; з урахуванням захворювань дити¬ні необхідна повноцінна сім’ я, тобто сім’ я, яка складається з обох батьків. У касаційній скарзі порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням її на новий судовий розгляд у суд першої інстанції з тих підстав, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а висновок щодо неможливості задовольнити заяву суперечить як фактичним обставинам справи, так і чинному законодавству України. Визначте процесуальні права та обов’язки іноземних осіб. Яке рішення повинна прийняти касаційна інстанція? Визначте підсудність даної справи. В чому полягає особливість надання документів громадянами інших держав?

Представник канадської корпорації “Даньян Інтернешнл Інк” (далі - корпорація) 12 січня 2010 р. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 жовтня 2009 р. Ухвалою судді цього суду 20 січня 2010 р. клопотання корпорації було залишено без руху на підставі ст. 121 ЦПК у зв’язку з несплатою державного мита. Заявнику було надано строк для виправлення недоліків клопотання, тобто для сплати державного мита, до 30 січня 2010 р. і роз’яснено, що у випадку невиконання ухвали судді клопотання буде вважатися неподаним та повернено заявнику. Оскільки вимоги ухвали у визначений строк виконані не були, ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 7 лютого 2010 р. клопотання корпорації було визнано неподаним і повернено заявнику. Не погоджуючись із останньою ухвалою, корпорація просила її скасувати й розглянути клопотання по суті, посилаючись на те, що вимоги судді щодо сплати державного мита в розмірі 50 % арбітражного збору не ґрунтуються на законі. Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції? Якій порядок подачі клопотання? У листопаді 2009 р. Федіна І.А. звернулася до суду з позовом до спільного підприємства Автомобільний Дім “Україна Мерседес-Бенц” (далі - СП) про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування шкоди, в якому зазначила, що в січні 2009 р. на підставі договору купівлі-продажу від 6 жовтня 2008 р. вона отримала в СП автомобіль марки “Мер- седес-Бенц-8500Ь”. Після початку експлуатації придбаний автомобіль з лютого 2009 р. до жовтня 2009 р. більше десяти разів ремонтувався у відповідача. Посилаючись на те, що вона придбала автомобіль неналежної якості, позивачка просила суд розірвати договір купівлі-продажу автомобіля та стягнути з відповідача на її користь збитки та моральну шкоду. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2010 р. позов задоволено, договір купівлі-продажу автомобіля розірвано, приведено сторони в первісний стан. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 серпня 2010 р. рішення Вишгородського районного суду в частині стягнення моральної шкоди та виплат на оплату юридичної допомоги змінено. У поданій касаційній скарзі генеральний директор СП просить скасувати постановлені судові рішення у зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція встановила наступне. Вирішуючи справу, суди першої і апеляційної інстанції вважали, що продавцем автомобіля неналежної якості є відповідач - СП, виходячи з того, що позивачка йому замовила зазначений автомобіль; СП є генеральним представником акціо¬нерного товариства “Даймер Крайслер АГ” (Німеччина, Штуттгарт; далі - АТ) в Україні з продажу та сервісу автомобілів “Мерседес-Бенц”; його менеджер прийняв замовлення на автомобіль і передав позивачці текст договору купівлі-продажу з АТ, який вона підписала; оформлення та супроводження автомобіля здійснювало СП. Проте згідно з наявним в матеріалах справи листом Державної податкової адміністрації України СП як генеральне представництво “Даймер Крайслер АГ” в Україні не зареєстро¬вано, а в статуті СП зазначено, що учасниками спільного підприємства є: Автомобільний Дім “Україна - Мерседес-Бенц”, АТ “Українська автомобільна корпорація” та АТ “Авантрейд”. Визначте цивільну процесуальну дієздатність СП. Визначте належного відповідача. Визначте підсудність цієї справи. Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції? У вересні 2009 р. Григоренко О.С. звернувся до суду із позовом до П. Владі про зміну прізвища народженої у шлюбі з відповідачкою дочки Наталії, зареєстрованої під прізвищем Григоренко, про що свідчить запис у свідоцтві про народження дитини. У 2008 р. відповідачка змінила своє прізвище і прізвище доньки - Григоренко на Владі. Їхня донька досягла чотирнадцятирічного віку та згодна змінити прізвище Владі на Григоренко, проте відповідачка не надає на це своєї згоди. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 червня 2010 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2010 р., позов Григоренка О.С. задоволено. У касаційній скарзі відповідачка просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна інстанція встановила наступне. Задовольняючи позовні вимоги та змінюючи прізвище неповнолітньої, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що дитина є громадянкою України, мешкає з позивачем, згодна змінити прізвище. Однак у матеріалах справи наявні докази набуття 21 червня 2008 р. французького громадянства відповідачкою та її неповнолітньою дитиною, а також свідоцтво про народження Владі Н., в якому зазначено про її французьке громадянство. Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції?Визначте підсудність даної цивільної справи.

Страхова компанія АІОІ “ОФ Європе лімітед” (далі - іноземна Страхова компанія) звернулася до суду з позовом до ДПІ у Виноградівському районі (далі - ДПІ) та Державної виконавчої служби Ужгородського управління юстиції Закарпатської області (далі - ДВС) про зняття арешту з майна і повернення його власнику. У заяві зазначалося, що 20 листопада 2008 р. у м. Мюнхені було викрадено автомобіль, який належав німецькій фірмі. Іноземна Страхова компанія сплатила колишньому власнику страхове відшкодування, і за законодавством Німеччини до компанії перейшло право власності на автомобіль. Виноградівський районний суд Закарпатської області вироком від 14 травня 2009 р. конфіскував цей автомобіль як предмет контрабанди у Мирошниченка В.Д., який намагався на ньому перетнути митний кордон України. Пославшись на те, що автомобіль є її власністю, іноземна Страхова компанія про¬сила задовольнити позовні вимоги. Рішенням від 23 грудня 2009 р. цей же суд позов іноземної Страхової компанії до ДПІ та ДВС про зняття арешту з майна і повернення його власнику задовольнив. Судова палата з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області ухвалою від 23 серпня 2010 р. рішення ра¬йонного суду скасувала і провадження у справі закрила, виходячи з того, що суд першої інстанції розглянув спір між іноземною юридичною особою та українськими юридичними особами, а такі спори відповідно до ст. 15 ЦПК та статей 12 - 16, 21 ГПК підсудні не загальним, а спеціалізованим судам. У касаційній скарзі іноземна Страхова компанія просила ухвалу апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни, пославшись на неправильне застосування судом норм процесуального права. Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції? До юрисдикції якого суду належить дана справа? Рішенням Талліннського міського суду (Естонія) з Мироненка А.С., який проживає в Україні, стягнено аліменти на неповнолітнього сина Т. і державне мито на користь Естонії в сумі 576 естонських крон (149 грн). Талліннський міський суд звернувся з клопотанням дозволити примусове виконання на території України його рішення в частині стягнення державного мита. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва клопотання було задоволено, дозволено примусове виконання на території України рішення Талліннського міського суду в частині стягнення державного мита, видано виконавчий лист про стягнення з Мироненко А.С. 149 грн на рахунок Талліннського податкового департаменту. В апеляційній скарзі Мироненко А.С. поставив питання про скасування зазначеної ухвали як такої, що суперечить Конституції України і порушує його права, тому що Талліннським міським судом аліменти та державне мито стягнені в розмірі, більшому за заробітну плату боржника. Апеляційний суд встановив наступне. Задовольняючи клопотання, суд виходив із того, що рішення Талліннського міського суду про стягнення аліментів з Мироненка вступило в законну силу і не виконувалось на території Естонії, оскільки боржник виїхав на постійне місце проживання в Україну. Чи підлягає скарга задоволенню? Які підстави для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду? Рішенням Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 червня 2009 р. на користь Діденко А.Н. з Діденка Я.С. було стягнено щомісячно по 1400 руб., починаючи з 17 квітня 2009 р. до 9 серпня 2009 р., а також на утримання дочки Л., 2003 р. народження, аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітної плати, починаючи з 17 квітня 2009 р. і до повноліття останньої, додаткові витрати для прид¬бання ортопедичного взуття для неї в сумі 1921 руб. 27 коп. та 1580 руб. державного мита. Крім того, рішенням цього ж суду від 27 вересня 2010 р. з Діденка Я.С. стягнено на користь Діденко А.Н. кошти на її утримання в розмірі 1450 руб., щомісячно, починаючи з 20 грудня 2010 р. до досягнення дочкою Л. 18 років, і 982 руб. державного мита. Громадянка Російської Федерації Діденко А.Н. зверну¬лася з клопотанням про виконання на території України зазначених рішень суду, оскільки боржник проживає в м. Львові. Ухвалою місцевого суду м. Львова від 21 січня 2011 р. клопотання задоволено: дозволено примусове виконання на території України зазначених рішень Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації, стягую¬чи з Діденка Я. С. відповідні кошти за офіційним курсом НБУ на день виконання. В апеляційній скарзі на зазначені судові рішення відповідач просив зупинити виконання ухвали суду до вирішення питання щодо умов їх виконання. Апеляційний суд встановив наступне. Постановляючи резолютивну частину ухвали, суд не врахував, що тверді грошові зобов’язання виникли з аліментних правовідносин і на території України вони мають виконуватись в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ. На підставі ухвали про дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду видається виконавчий лист, тому суд у резолютивній частині рішення повинен був визначити зазна¬чені суми у гривнях за офіційним курсом НБУ щодо російського рубля на день розгляду справи. Чи підлягає скарга задоволенню? До місцевого суду 22 вересня 2010 р. надійшло клопотання компанії “Карлсбад Ентерпрайсіз Лімітед” (далі - компанія) про дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТИПУ) від 16 серпня 2010 р. про стягнення з Народного Бюро (Посольства) Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії заборгованості в сумі 779 тис. 341 долар 82 центи США. Ухвалою судді місцевого суду від 25 вересня 2010 р. у прийнятті до розгляду суду зазначеного клопотання відмовлено, тому що в рішенні МКАС при ТППУ йдеться про звернення стягнення на майно іноземної держави На ухвалу судді надійшла скарга від повноважного представника компанії, в якій він просив скасувати ухвалу та вирішити питання по суті. Чи підлягає скарга задоволенню? Що означає судовий імунітет держави? У лютому 2010 р. компанія “Транс Коммодітіз” (США) через Міністерство юстиції України і дипломатичні канали звернулась до суду з клопотанням про визнання та виконання на території України наказу і рішення п’ ятої палати в цивільних справах Земельного Суду м. Франкенталь (ФРН) відповідно від 7 та 20 червня 2009 р. про накладення арешту на майно німецької фірми “Алекс Айрон Імпекс” у зв’язку з порушенням домовленостей щодо поставки вугільного концентрату. Клопотання розглядалося судами неодноразово. Останньою ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2010 р. у задоволенні клопотання відмовлено. Ухвалу оскаржила компанія “Транс Коммодітіз”, яка просила її скасувати і направити справу на новий розгляд, оскільки суд не з’ ясував усіх обставин, що мають значення для вирішення останньої: не виконав указівок Верховного Суду України, викладених в ухвалі від 22 вересня 2010 р., щодо додержання процесуальних норм; не взяв до уваги правової угоди між СРСР і ФРН від 4 грудня 1956 р.; неправильно за¬стосував ст. 415 ЦПК; порушив вимоги статей 60, 151-153, 212 ЦПК, а_тому необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання. Позивач указав також на те, що суд безпідставно не застосував принципи взаємності та звичай, визнані в міжнародному праві. Назвіть умови визнання та виконання рішень іноземних судів. Назвіть види судових доручень. Чи підлягає скарга задоволенню? До господарського суду Донецької області 25 жовтня 2010 р. звернулось ТОВ “МАФ” із заявою та повним пакетом документів, доданих до неї, про застосування запобіжних заходів, а саме накладення арешту на майно ТОВ “КЛАУС”, посилаючись на те, що ТОВ “КЛАУС” є боржником перед ТОВ “МАФ” на суму в розмірі 130000 грн. Заяву розглянуто судом 29 жовтня 2010 р. без участі сторін та задоволено. Позовна заява про стягнення боргу позивачем подана 8 листопада 2010 р. Які процесуальні строки порушено? Які процесуальні дії може вчинити відповідач для скасування запобіжного заходу? Який процесуальний статус буде у запобіжних заходів після подачі позовної заяви позивачем? Державним департаментом Інтелектуальної власності 15 лютого 2010 р. був виданий деклараційний патент на корисну модель “Шлангове з’єднання” № 2367 на ім’я СПДФО Кондратка Н.К., 16 травня 2010 р. виданий патент України на промисловий зразок “Шланг сполучний” № 23478. Згідно зі ст. 28 Закону України “Про охорону права на винаходи та корисні моделі” від 1 липня 1994 р. та ст. 20 Закону України “Про охорону права на промислові зразки” від 1 липня 1994 р. патент на винахід та промисловий зразок надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель), а також промисловий зразок на свій розсуд, забороняти іншим особам використовувати корисну модель та про¬мисловий зразок, які захищені патентами, без дозволу його власника. Після отримання деклараційного патенту на корисну модель “Шлангове з’єднання” та патенту на промисловий зразок “Шланг сполучний” на ім’ я Кондратка Н. К. на ринку було виявлено тотожну продукцію, виготовленням та реалізацією якої займається СПДФО Михайлюк С.А. Продукція СПДФО Михайлюк С.А. тотожна запатентованій, але значно гіршої якості, та не відповідає необхідним технологічним вимогам, що не¬гативно відображається на ставленні споживачів до продукції, яка виготовляється СПДФО Кондратко Н.К. У зв’язку з тим, що, на думку СПДФО Кондратко Н.К., СПДФО Михайлюк С.А. порушує його права як власника патентів (“Шлангове з’єднання” № 2367; “Шланг сполучний” № 23478) шляхом реалізації продукції, яка виготовлена з використанням запатентованої корисної моделі та запатентованого промислового зразка, СПДФО Кондратко Н.К. звернулася до господарського суду з позовною заявою про заборону реалізації про¬дукції, що виготовляється СПДФО Михайлюк К.А. та яка захищена відповідними патентами, виданими на ім’я Кондратка Н.К. Суддя відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ч.1. ст. 62 ГПК України. Дайте правову оцінку діям судді. Визначте, які справи підвідомчі господарським судам. ДП “Айсберг” 12 лютого 2010 р. звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ТОВ “Оріана” вартості товару, отриманого відповідачем за договором № 8 від 3 серпня 2009 р., та штрафу за порушення умов цього договору загальною сумою 34056,23 грн. 23 лютого 2010 ДП “Айсберг” подало до того ж суду позов про стягнення з ТОВ “Оріана” пені за несвоєчасну оплату поставленого за договором № 8 товару в сумі 11700 грн. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 березня 2010 р. справи, порушені за обома позовами, об’ єднані в одне провадження. Відповідач позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що договір № 8 від 3 серпня 2009 р. ним не укладався, товар згідно з накладними не отримував, а всі надані позивачем докази є підробленими. В обґрунтування цих тверджень представник від¬повідача просив допитати в якості свідків головного бухгалтера та фінансового директора ДП “Айсберг”, а також призначити судові експертизи. Рішенням господарського суду Черкаської області від 20 травня 2010 р. у позові відмовлено з тих підстав, що подані позивачем докази є сфальсифікованими відповідно до висновків судових експертиз; товару відповідач не отримував і, відповідно, ніякої заборгованості не має. У задоволенні клопотання відповідача про допит в якості свідків головного бухгалтера та фінансового директора було відмовлено. Чи є підстави для об ’єднання позовних вимог? Які засоби доказування передбачені ГПК України? Який процесуальний порядок призначення та проведення судових експертиз?

У березні 2010 р. ВАТ “Холодокомбінат № 3” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Рибсервіс” та КП “СІЛ” про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору уступки вимоги. Позивач зазначав, що 14 квітня 2008 р. між ЗАТ “Рибсервіс” та ПП “Альянс” укладено контракт №14/04 на поставку продукції на суму 403000 грн згідно з договором № 84 від 15 квітня 2008 р. ВАТ “Холодоко¬мбінат № 3” передало ПП “Альянс” в оренду холодильну камеру, при цьому ніяких інших зобов’язань ВАТ “Холодокомбінат № 3” на себе не брало. Надалі на підставі договору уступки вимоги ЗАТ “Рибсервіс” уступило КП “СІА” право вимоги за контрактом від 14 квітня 2008 р., зокрема право витребування у ВАТ “Холодокомбінат № 3” риби свіжемороженої кількістю 67123 кг або її вартості в сумі 158900, 78 грн. Незаконність договору уступки вимоги позивач обґрунтовував тим, що він не є зобов’язаною особою за контрактом від 14 квітня 2008 р. Крім того, за умовами цього контракту сторони зобов’ язалися не пе¬редавати прав і обов’язків третім особам без згоди другої сторони, а ПП “Альянс” не давало згоди ЗАТ “Рибсервіс” на усту¬пку вимоги. КП “СІА” позов не визнало, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Постановою Київського апеляційного господарського су¬ду від 8 травня 2010 р. скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 3 липня 2009 р. про залишення позову без розгляду, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 липня 2010 р. провадження у справі зупинено з посиланням на ч.1 ст. 79 ГПК України. Свою ухвалу суд мотивував тим, що Жовтневим РУ ГУ МВС України у м. Києві було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання колективного майна ЗАТ “Рибсервіс”; і з метою всебічного та повного розгляду обставин справи суд вважає за необхідне витребувати матеріали зазначеної кримінальної справи. Які підстави для залишення позову без розгляду? Чи бушли підстави для зупинення провадження по справі? Господарський суд м.Києва 27 травня 2007 р. виніс рішення про стягнення грошової компенсації у розмірі 50000 грн з ЗАТ “УКРНАТ” на користь ТОВ “МАРШ” за несвоєчасне виконання послуг, а на підставі нього ТОВ “МАРШ” отримало наказ на стягнення даної суми. Зазначений наказ ТОВ “МАРШ” протягом певного часу не надав на виконання, а у зв’язку з по¬жежею наказ господарського суду був утрачений. ТОВ “МАРШ” звернулось до господарського суду 1 червня 2010 р. із заявою про видачу дубліката наказу, але суд відмовив у задоволенні даної заяви. Дайте правову оцінку діям суду. Які процесуальні дії може вчинити ТОВ “МАРШ” для отримання дублікату наказу? 15 жовтня 2009 р. між ПП “Сінтез” та КВЖРЕП-2 Київського р-ну було укладено договір підряду №17/10-06, згідно з умовами якого “Підрядник” ПП “Сінтез” взяло на себе зо¬бов’ язання виконати роботи з ремонту покрівлі за адресою м. Харків, вул. Старошишківська, 9. “Замовник” КВЖРЕП-2 Київського р-ну у свою чергу взяв на себе зобов’язання оплатити виконану за договором роботу в розмірі, визначеному у п. 3.1. та кошторисі договірної ціни. Сума, на яку виконано роботи, за договором складає 65660 грн. У п. 3.5 договору сторо¬ни домовились про те, що остаточний розрахунок за виконану роботу “Замовник” проводить після повного завершення робіт з ремонту покрівлі. У п. 4.3. договору визначено, що кінцевий термін закінчення робіт - 30 листопада 2009 р. Роботи за договором Підрядник ПП “Сінтез” закінчило 26 листопада 2009 р., про що був складений відповідний акт, підписаний повноважними предста¬вниками сторін та скріплений печатками. 20 грудня 2009 р. ПП “Сінтез” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до КВЖРЕП-2 Київського р-ну про стягнення 65660 грн за роботи, виконані згідно з умовами договору підряду №17/10-06. За результатами розгляду справи судом було постановлене рішення, яким позов ПП “Сінтез” до КВЖРЕП-2 Київського р-ну було задоволено в повному обсязі. Відповідно до рішення суду на користь позивача належить стягнути суму 65660 грн - заборгованість за договором підряду, суму державного мита - 656 грн 60 к. та 118 грн витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи. Який порядок виконання зазначеного рішення суду? Які органи здійснюють виконання рішень господарського суду? Які терміни пред ’явлення рішення до примусового виконання?

Б. звернувся до Харківської філії КБ “Приватбанк” з метою отримання кредиту на придбання автомобіля. Банк погодився надати йому кредит, але запропонував у кредитному договорі зробити третейське застереження, згідно з яким усі спори, що виникають з приводу виконання та розірвання кредитного договору, підлягають вирішенню у третейському суді. Чи можуть Б. та банк передбачити можливість розгляду таких спорів у третейському суді? Як оформлюється третейське застереження? Між М. та С. було укладено договір позики. Оскільки С. не виконав свох зобов’язань щодо своєчасного повернення отриманих грошей, М. звернувся до третейського суду з позовною заявою про стягнення суми заборгованості. Компетенція третейського суду була визначена в договорі позики, посвідченому нотарі¬ально. Третейський суд позов задовольнив. Чи може С. оскаржити рішення третейського суду?

Унаслідок ДТП заподіяно шкоду В. Він звернувся до АТП “33201”, якому належав автомобіль “Газель”, водій якого спричинив ДТП, з вимогою про відшкодування заподіяної шкоди. Представник АТП запропонував В. укласти третейський договір про передачу спору на розгляд третейського суду. Чи може третейський суд розглянути спір, що виникає з позадоговірних відносин? Коли сторони мають право укласти третейський договір для передачі справи на розгляд третейського суду?

Між ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” та російським ТОВ “Тракторімпорт” укладено договір купівлі-продажу 15 тракторів. У договорі сторони зазначили, що всі спори, що виникають з приводу виконання договору, підлягають розгляду в третейському суді при Торгово-промисловій палаті Харківської області згідно із Законом України “Про третейські суди”. Чи відповідає таке третейське застереження вимогам закону? Третейським судом постановлено рішення на користь Б. про стягнення з Д. 8500 грн. Отримавши рішення третейського суду, Б. звернувся до органів державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі цього рішення. Однак державний виконавець відмовив Б. у відкритті виконавчого провадження, зазначивши, що рішення третейського суду не підлягають примусовому виконанню ор¬ганами державної виконавчої служби. Чи може рішення третейського суду бути виконане примусово? Для здійснення самозахисту сімнадцятирічний Варивода мав намір у спеціалізованій крамниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі - газовий балончик. Продавець магазину відмовив Вариводі в укладенні договорів на тій підставі, що, по-перше, покупець є неповнолітнім, а по друге, газова зброя - об’єкт, обмежений у цивільному обороті. На яке питання розраховане це завдання? Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.

Після смерті Нестеренка залишилося майно, що йому належало на праві приватної власності, до складу якого вхо¬дили гараж у кооперативі “Віраж”, золота каблучка (вартістю у десять мінімальних заробітних плат), мисливська рушниця, газовий пістолет, вексель на суму 100 000 грн, ощадна книжка на пред’явника на суму сто мінімальних заробітних плат. Яке коло питань необхідно з’ясувати в цьому завданні? Які з цих об’єктів відносяться до обмежених у цивільному обороті? Визначте правовий режим вказаних об’єктів.

Подружжя під час перебування у шлюбі набуло права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль “Таврія”, а також меблевий гарнітур відомої закордонної фірми та інші речі. До складу меблевого гарнітура входили стіл, стільці, шафа та інші меблі. У справі про розлучення і поділ майна жінка наполягала на передачі їй у приватну власність житлового будинку, оскільки той оформлений на її ім’я, а чоловікові пропонува¬ла передати автомобіль “Таврія”, бо технічний паспорт оформлений на його ім’я. Чоловік, не заперечуючи проти передання йому автомобіля, виказав згоду на компенсацію йому різниці у вартості будинку та автомобіля меблевим гарнітуром. Дружина ж наполягала на поділі меблевого гарнітура. Яке питання теми потребує вирішення? Визначте особливості класифікації речей на подільні та неподільні.

Фермер Сімко за договором зберігання передав до елеватора 50 т пшеничного зерна ІІ сорту загальною вартістю 20 000 грн. Окремий договір був укладений на зберігання 2 т зерна пшениці твердих сортів, яке він закупив на насіння за кордоном на сільськогосподарській виставці. Вказане сортове зерно він мав намір засіяти і згодом замінити культивовані ним вітчизняні сорти пшениці. Вартість цього зерна в договорі вказана втричі вищою біржової вартості вітчизняного пшеничного зерна ІІ сорту. Внаслідок різних суб’єктивних та об’єктивних причин (тепла зима, постійна вологість повітря, дах складу, що протікає) до весни зерно попріло і втратило придатність для використання за призначенням. Комісія районного управління сільського господарства на підставі лабораторних аналізів з’ясувала, що зерно придатне тільки на фуражні цілі та вартість його знизилась у декілька разів. Сімко зажадав від керівництва складу повернення зерна обох видів належної якості та кількості. На яке питання розраховане це завдання? У чому головна відмінність між речами, визначеними родовими та індивідуальними ознаками? Андросов набув права власності на іменні акції публічного акціонерного товариства “Харківський м’ясокомбінат” (далі - ПАТ) при їх розповсюдженні шляхом відкритої підписки, а також на випущені ПАТ облігації. Вважаючи їх подальше утримання небажаним, він вирішив їх продати, однак, не знайшовши покупців на вказані акції та облігації, звернувся до керівництва ПАТ з вимогою викупити у нього ці цінні папери. Керівництво ПАТ відмовилось. Тоді Андросов звернувся до суду з проханням зобов’язати керівництво ПАТ викупити належні йому акції та виплатити дивіденди у натуральному вигляді (про¬дукцією ПАТ) за весь період знаходження у нього акцій, мотивуючи це тим, що дивіденди ПАТ нараховувались, але не ви¬плачувались. Стосовно облігацій його вимога полягала у достроковому їх погашенні з виплатою вказаних у них грошових сум та процентів, виплата яких відповідно до умов їх випуску передбачалась наприкінці строку їх обігу. У позовній заяві Андросов просив суд за рахунок коштів ПАТ компенсувати йому різницю вартості акцій на момент набуття прав на них шляхом відкритої підписки та на момент розгляду позовної заяви. Відповідно до виписки із біржової котировки вартість належних Андросову акцій зменшилась порівняно з номінальною вдвічі. Яке коло питань охоплює це завдання? Визначте особливості правового режиму акцій та облігацій серед об’єктів цивільних прав.

Щербаченко - засновник товариства однієї особи “Карт” (далі - товариство), яке займалося виробництвом гіпсокартону, склав заповіт, у якому заповідав товариство своєму сімнадцятирічному племіннику Андрію, який вже декілька років допомагав йому у веденні справ. Після смерті Щербаченка на товариство заявила вимоги його жінка, вказуючи, що воно підлягає поділу як спільно нажите майно. Батько Андрія як його законний представник заперечував проти позову, мотивуючи це тим, що товариство є суб’єктом, а не об’єктом права, тому не підлягає поділу. Яке коло питань охоплює це завдання? Дайте поняття єдиного майнового комплексу як об’єкта цивільних прав. У чому специфіка такого об’єкта цивільних прав, як частка в статутному капіталі товариства?

Відповідно до договору купівлі-продажу приватне акціонерне товариство “Метан” (далі - ПрАТ) передало товариству з обмеженою відповідальністю “Зовніекспотранс” (далі - ТОВ) свою продукцію на суму 1000 мінімальних заробітних плат. За умовами договору ТОВ повинно було протягом 10 днів з моменту передачі продукції оплатити її вартість. Порушуючи умови договору, ТОВ відмовилось здійснити оплату переданої йому продукції. Свою відмову від виконання договірних зобов’язань воно мотивувало складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на його рахунках. Голова правління ПрАТ заявив позов до ТОВ, у якому просив господарський суд стягнути вартість поставленої ТОВ продукції у доларах США, які є на рахунку відповідача. З метою забезпечення позову позивач просив господарський суд винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відповідача в іноземній валюті. Яке питання теми потребує висвітлення? У чому особливість такого об’єкта цивільних прав, як валютні цінності? У травні 2011 р. за договором поставки ТОВ “Господарочка” (далі - ТОВ) отримало від ПАТ “Сільзбут” (далі - ПАТ) продукцію на суму 20 000 грн. Сторонами було досягнуто домовленості, що в оплату за поставлену продукцію ТОВ емітує вексель на відповідну суму. 4 червня 2011 р. ТОВ сплатило на рахунок ПАТ 5 000 грн, а 10 червня 2011 р. був оформлений і переданий ПАТ вексель, за яким ТОВ зобов’язувалось сплатити борг у сумі 15 000 грн протягом трьох місяців з дня поставки товару. 15 вересня 2011 р. ПАТ пред’явило вексель до платежу, про що було складено акт, однак ТОВ відмовилося здійснювати оплату на підставі того, що пред’явлений ПАТ документ не відповідає вимогам, передбаченим законодавством про обіг векселів в Україні. На думку ТОВ, при складанні векселя були допущені такі порушення: назва документа “простий вексель” була написана українською мовою, тоді як сам текст документа - російською, на бланку векселя відсутній голографічний захисний знак, у тексті документа здійснено посилання на укладений між товариствами договір поставки і неправильно визначений строк платежу. ПАТ звернулося до суду з вимогою надати до¬кументу силу боргової розписки й стягнути з ТОВ борг за дого¬вором поставки. Яке питання випливає з цього завдання? Розкрийте поняття та реквізити векселя, визначте порядок пред’явлення векселя до платежу. До салону краси “Ластівка” звернувся Симченко, який приніс із собою фотокартку з зображенням голівудської зірки і просив майстра Іванову зробити йому зачіску як на фото. Іванова підстригла та пофарбувала волосся Симченка, зробила укладку за допомогою якісних косметичних засобів, але той залишився невдоволений результатом, бо, на його думку, зачіска виявилася значно гіршою, ніж він чекав, і не відповідала зображенню, що він приніс. Симченко звернувся до обласної інспекції з питань захисту прав споживачів з проханням допомогти йому повернути від салону краси “Ластівка” суму, що була сплачена ним майстрові Івановій - 70 грн. Яке питання потребує розгляду? Порівняйте послугу та результат роботи як об’єкт цивільних прав. Визначте особливості послуги як об ’єкта цивільних прав. Феоктистов та Першин вирішили укласти договір купівлі-продажу будматеріалів на суму, що перевищує в п’ять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб, з розстроченням оплати товару на 14 місяців від дня укладення договору. При цьому в них виникла суперечка щодо форми цього договору. Першин вважає, що цей договір не може укладатися в усній формі, оскільки згідно зі ст. 206 ЦК України він не є договором, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення. Феоктистов виходить з того, що відповідно до ст. 208 ЦК України письмова форма договору між фізичними особами необхідна лише тоді, коли він укладається на суму, що перевищує не менше як у 20 разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб. Він не згоден з тим, що цей договір не є таким, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення, оскільки в ст. 694 ЦК України закріплено правило про те, що з моменту передання товару і до його оплати, товар, проданий у кредит, визнається таким, що перебуває у заставі в продавця для забезпечення виконання покупцем його обов’язку щодо оплати товару. На які питання теми спрямоване завдання? В якій формі повинен бути укладений правочин?

Арістов, який є власником дачного будинку у м. Чорноморську, 10 березня склав з Івкіною договір оренди будинку строком на шість місяців. У договорі була встановлена щомісячна орендна плата у розмірі 200 грн за місяць. При цьому в день складання договору Івкіна сплатила Арістову аванс у розмірі 200 грн, а решту зобов’язалась сплатити після закінчення строку дії договору. Крім того, в договорі було обумовлено, що права й обов’ язки сторін припиняються, якщо в період між 20 і 30 червня до Арістова в м. Чорноморськ приїде його син з родиною у відпустку. Фактично Івкіна почала користуватися будинком 20 травня. Син Арістова з родиною приїхав до батька 2 липня. Івкіна, посилаючись на умови договору, відмовилась звільнити орендований будинок. Син Арістова пояснив батькові, що затримався з приїздом у зв’язку з отриманням від нього телеграми про тяжку хворобу брата, що мешкає у Москві. Отримавши телеграму, син Арістова змушений був заїхати в Москву, але там дізнався, що брат вже тиждень знаходиться за кордоном у відрядженні. При цьому він з’ясував, що телеграму надіслав не батько Арістова, а Федірко на прохання Івкіної. У зв’язку з викладеним, Арістов звернувся до суду з позовом про звільнення Івкіною орендованого будинку та сплати нею орендної плати у повному обсязі. Івкіна пояснила, що вимог Арістова про звільнення будинку не визнає, оскільки умова, про яку йшлося в договорі, не настала. Крім того, вона вважає, що повинна сплачувати орендну плату лише з 20 травня, тобто з дня, коли вона фактично почала користуватися будинком. На які питання теми спрямоване завдання? Надайте правову характеристику правочину зі скасувальною обставиною. Приватне акціонерне товариство “Луч” - постачальник (далі - ПрАТ) та товариство з обмеженою відповідальністю “Простір” (далі - ТОВ) уклали договір про реалізацію останнім товару, який надійде від постачальника. У договорі зазначалося, що оплата товару здійснюється ТОВ протягом 30 днів. За 20 днів після отримання товару ТОВ реалізувало лише його частину і перерахувало суму від його реалізації постачальнику з урахуванням винагороди, яка належала йому. ПрАТ звернулося до господарського суду про сплату ТОВ решти суми від реалізації товару та відшкодування збитків. Директор ТОВ, заперечуючи проти цього, пояснив, що розцінює цей договір як договір комісії, згідно з яким зобов’язаний перераховувати суми через 30 днів після реалізації, а не через 30 днів після укладення договору, що, на його думку, й становить відмінність договору на реалізацію від договору купівлі-продажу. ТОВ звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про тлумачення змісту цього договору і визнання його недійсним у разі, якщо суд зробить висновок, що він не є договором комісії. Підставою для визнання договору недійсним, на думку ТОВ, є помилка в обставинах, які мають істотне значення. На які питання теми спрямоване це завдання? Які існують правила тлумачення змісту правочину? Поясніть недійсність правочинів, вчинених під впливом помилки. Леонідова та Фетисов 10 жовтня уклали в простій письмовій формі договір доручення (ст. 1000 ЦК України). На виконання цього договору Фетисов зобов’язався придбати у власність Леонідової комплект певних старовинних речей в строк, що не перевищує двох місяців, та за суму не більше 3000 грн. Зазначена сума грошей була передана 10 жовтня Леонідовою Фетисову з видачею останнім боргової розписки. 25 жовтня Леонідовій стало відомо, що 12 жовтня цього ж року Фетисов передав 3000 грн Альошину за договором позики (ст. 1046 ЦК України) під проценти строком на один місяць. Вважаючи, що предметом договору позики є гроші, передані нею Фетисову для виконання договору доручення і власником яких вона продовжує бути, Леонідова звернулась до Фетисова з повідомленням про те, що вона в односторонньому порядку розриває договір доручення за мотивом втрати довіри і вимагає негайно повернути їй 3000 грн. Крім того, вона повідомила, що буде вимагати визнання недійсним договір позики, укладений між Фетисовим та Альошиним, оскільки його зміст суперечить закону. Це протиріччя, на її думку, полягає в тому, що оскільки позикодавець передає іншій стороні договору позики гроші у власність, то і він сам мусить бути власником цих грошей. Фетисов у відповідь на повідомлення Леонідової заперечив наступне. По-перше, на його думку, Леонідова не може розривати договір доручення в односторонньому порядку згідно зі ст. 525 ЦК України, враховуючи ще й те, що в самому договорі доручення міститься умова, що сторони невправі цього робити. По-друге, у нього ще є достатньо часу для виконання договору доручення в повному обсязі. По-третє, у Леонідової немає підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, оскільки вона не є стороною в ньому. На які питання теми спрямоване завдання? Розкрийте особливості фідуціарних правочинів. Охарактеризуйте види недійсних правочинів та підстави їх недійсності. Єгоров є учасником повного товариства “Повне товариство: Іванов, Петров і компанія” (далі - ПТ), в засновницькому договорі якого встановлено правило про те, що ведення справ ПТ здійснюється Івановим та Петровим. Єгоров, отримавши довіреність лише від Іванова (Петров у цей час був у відрядженні), уклав від імені ПТ договір з фізичною особою - підприємцем Рудаковим. Повернувшись із відрядження, Петров заявив, що ПТ повинно вимагати визнання цього договору недійсним, оскільки для вчинення договору Єгорову потрібна була і його довіреність. При цьому Петров посилався на ч. 2 ст. 207 ЦК України, згідно з якою правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Дізнавшись про це, Рудаков заявив, що згідно з ч. 1 ст. 122 ЦК України у відносинах з третіми особами ПТ не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників ПТ щодо права діяти від імені останнього, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення договору знала чи могла знати про відсутність в учасника ПТ права діяти від його імені. На які питання теми спрямоване це завдання? Розкрийте підстави недійсності правочинів.

Скориставшись відсутністю батьків, шістнадцяти¬річний Назаров за гроші, отримані як заробітна плата, купив у Коваленка бінокль (вартість 150 грн), продав Прокопенку ковзани з черевиками (вартість 200 грн), а магнітолу (з незначними дефектами) поміняв з Вікторовим на велосипед вартістю 1000 грн. Батько Назарова, повернувшись з лікарні і дізнавшись про правочини, вчинені сином без його згоди, звернувся з позовом до суду про визнання їх недійсними. Оскільки Вікторов встиг відремонтувати магнітолу, він звернувся з зустрічною вимогою про відшкодування завданих йому збитків. На які питання теми спрямоване це завдання? Поясність правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності? Чи зміниться рішення, якщо сторонами в договорах, що уклав Назаров, були особи у віці від 14 до 18 років ? Пархоменко, опікун п’ятирічного Сергєєва, уклав від його імені як продавець самостійно та в його інтересах договір купівлі-продажу спортивного тренажера за ціною 1500 грн. Брат покійного батька Сергєєва вважає, що предметом цього договору є цінне майно, і тому договір про його відчуження може укладатися лише з дозволу органу опіки та піклування. Він звернувся до суду з позовом про визнання цього договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору. Опікун Пархоменко вважає, що, по-перше, спортивний тренажер призначений лише для дорослих, і ним п’ятирічна дитина користуватися не може, отже, і не може бути для неї корисним, а, по-друге, в коштах, отриманих від продажу цього тренажера, була потреба - для придбання дитячого велосипеду та зимового одягу. На які питання теми спрямоване це завдання? Назвіть правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування. Іванов, який страждав на захворювання бронхіальною астмою і проживав у власному будинку, розташованому поруч з металургійним комбінатом, перед від’їздом на лікування в іншу місцевість доручив Федотову обміняти цей будинок на інший або квартиру меншої площі поблизу моря.

Скориставшись дорученням, Федотов обміняв будинок Іванова на однокімнатну квартиру своєї двоюрідної сестри. Іва¬нов, проживши в квартирі зиму, з’ясував, що вона має істотні не¬доліки, пов’ язані з промерзанням стін, і звернувся з позовом до суду про визнання договору міни недійсним на підставі ст. 230 ЦК України як вчинений під впливом обману. Ним зазначалося, що Федотов і його сестра знали про недоліки квартири. На які питання теми спрямоване це завдання? Які правові наслідки вчинення правочину під впливом обману та право- чину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною?