Задачі з цивільного процесуального права (11)

Технікум звернувся з позовом на бібліотекаря Пилипенка про стягнення 5000 грн - вартості книг, що бракує у біб­ліотеці технікуму.

У судовому засіданні відповідач пояснив суду, що недо­стача книг на зазначену суму трапилася не з його вини, а через те, що не були створені умови для належного зберігання книг. Бібліотека, якою він завідував, розташовувалася в коридорі; шафи з книгами погано зачинялись, нерідко бачив їх відчине­ними, про що двічі повідомляв директора технікуму. На цій пі­дставі відповідач просив відмовити позивачеві у позові.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач визнавав факт нестачі на 5000 грн.

Які факти повинна доказувати кожна сторона в даній справі?

Лещенко подала позов на Власову про виселення її через неможливість сумісного проживання. Позивачка вказала, що відповідачка систематично ображає її непристойними сло­вами. Для підтвердження своїх пояснень Лещенко просила ви­кликати свідками сусідок по квартирі Нілову і Баранову і пода­ла характеристику, в якій зазначалося, що вона є добросовісною працівницею.

Відповідачка Власова подала суду довідку про те, що хвора на гіпертонію, а також довідку з місця роботи, де вказано, що вона виконує виробничий план, але створює в колективі конфліктні ситуації.

Які факти мусить довести кожна сторона? Чи є в да­ному випадку доказові факти та чи може суд скористатися ними? Які засоби доказування можуть бути використані в да­ній справі?

Кутузов подав позов на Смирнова про стягнення бор­гу в сумі 12000 грн за розпискою і, підтверджуючи свої вимо­ги, просив допитати свідків Молюта, Сердюка, Нечитайла, які були присутні при укладанні договору позики і підписалися у розписці. Смирнов заперечував проти позову, посилаючись на те, що в присутності своєї жінки Смирнової повернув борг, але розписку в позивача не витребував.

Визначте, які факти входять до предмета доказування по цій справі. Вирішіть питання про належність і допусти­мість доказів у даній справі.

Подаючи позов про поділ майна, Петін просив суд: 1) негайно допитати свідка Косенка, який знаходився в лікарні в тяжкому стані; 2) розшукати грошовий вклад відповідачки в банках м. Харків; 3) накласти арешт на кореспонденцію, що надходить на поштамт на ім’я відповідачки, тому що вона одер­жує листи від свого знайомого з порадами, як ввести в оману суд і не дати можливості виграти процес.

Як повинен діяти суддя? Викладіть підстави, засоби, порядок забезпечення доказів?

Шевченківським районним судом м. Харкова розг­лядалась справа за позовом Самойлова до Зайцева про стягнен­ня 20 000 грн за договором позики. У судовому засіданні Зай­цев позов не визнав та пояснив суду, що між ним та позивачем договору позики ніколи не укладалось і що гроші він від пози­вача не отримував.

На підтвердження своїх позовних вимог Самойлов зая­вив клопотання, в якому просив заслухати в судовому засіданні таємно зроблений ним аудіозапис, із змісту якого можна зроби­ти висновок про наявність договору позики і те, що Зайцев ви­знавав наявність боргу. Відповідач та його представник проти задоволення клопотання заперечував.

Розглянувши клопотання і заперечення відповідача та його представника, суд у задоволенні клопотання відмовив.

Чи правильні дії суду?

У грудні 2017 р. Р. пред’явила в інтересах неповнолі­тньої дочки М. позов до В. та О.І. про встановлення факту бать­ківства, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 73 спадкового майна.

Позивачка зазначала, що з 2014 р. перебувала у фактич­них шлюбних відносинах з О., батьком відповідачів, від якого в неї 20 серпня 2015 р. народилась дочка М. Після смерті О., що сталася 8 березня 2016 р., відкрилася спадщина. Свідоцтво про право на неї було видано дітям померлого - В. та О.І. - на '/2 майна кожному.

Оскільки О. не записаний батьком її дочки, яка також має право на спадщину, Р. просила задовольнити позов.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що Р.Д., який записаний батьком М. у сві­доцтві про її народження, в судовому засіданні визнав, що фак­тично її батьком є покійний О.

Чи правильні дії суду? Чи може вимога про встановлен­ня факту батьківства бути задоволена за наявності неспрос- тованого запису про батьківство іншої особи?

У серпні 2017 р. Данилов звернувся в суд із позовом до Зарубіна про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнання права власності на цей автомобіль. Позивач зазначав, що в липні 2016 р. він уклав із Зарубіним угоду, згідно з якою відповідач передав йому за генеральною довіреністю ав­томобіль «Фольксваген-Гольф», а він, Данилов, у присутності свідків - гроші в сумі, еквівалентній 15 тис. доларів США.

Договір купівлі-продажу вони нотаріально не посвідчу­вали, вважаючи, що достатньо генеральної довіреності, проте, коли влітку 2017 р. виник конфлікт, відповідач анулював дові­реність, у зв’язку з чим у нього, Данилова, вилучили спірний автомобіль. Посилаючись на зазначені обставини, позивач про­сив суд задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд на обґрунтування висновку про те, що між сторонами фак­тично був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, пос­лався на генеральну довіреність і показання свідків - Гусіна, Сороніна та Міняйла, у присутності яких передавалися гроші.

Визначте, які факти входять до предмета доказування по справі. Вирішіть питання про допустимість доказів у даній справі.

У квітні 2017 р. Рижик звернувся в суд із позовом до КП “Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста” про відшкодування шкоди, зазначаючи, що з вини Курченка, який керував автомобілем відповідача, сталася ДТП, у якій було пош­коджено його автомобіль ВАЗ-21011. За висновком товарознав­чої експертизи йому заподіяно шкоду в розмірі 12 тис. 136 грн.

Рішенням Бабушкінського міського суду м. Дніпра по­зов Рижика задоволено. Ухвалено стягнути на його користь зі згаданого підприємства 12 тис. 136 грн на відшкодування мате­ріальної шкоди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Рижика, суд виходив із того, що ДТП, унаслідок якої відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ-21011 під керуванням позивача та ЗІЛ-130 під керуванням водія Попова, сталася з вини водія Кур- ченка, який керував автомобілем ГАЗ-52, що належить відповідачу, і яка підтверджується матеріалами органів поліції, які є безспірними доказами вини відповідача.

Чи правильні дії суду? Чи мають преюдиціальне значен­ня матеріали органів поліції?

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним іпоте­чного договору за позовом Старченка до АКБ «Укрсоцбанк», суд виходив з того, що оспорюванний договір укладений без належної згоди іншого члена подружжя та стосовно майна, яке перебуває у спільній сумісній власності.

Судом встановлено, що шлюб між Старченком та Бондар зареєстровано 3 листопада 2014 р. Рішенням Жовтневого район­ного суду м. Дніпро від 22 липня 2017 р., яке набрало законної сили, встановлено факт проживання однією сім’єю без шлюбу Старченка та Бондар у період з лютого 2014 р. до 3 листопада 2014 р. Між Бондар та АКБ «Укрсоцбанк» 12 квітня 2014 р. ук­ладено договір кредиту та іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно.

Керуючись ст. 82 ЦПК України, суд виходив з того, що зазначене вище рішення має преюдиціальне значення для ви­знання майна, яке є предметом іпотеки, спільною сумісною власністю Старченка та Бондар.

Чи правильні дії суду?

Литвиненко та Антипова отримали спадщину по 50% в праві власності на житловий будинок, розташований у селі. Литвиненко жив у будинку один, займаючи дві з чотирьох кімнат. Антипова мешкала у власній квартирі у м. Харкові. Протягом п’яти років вона не навідувалася в село і не цікавилася станом будинку. Литвиненко здійснював поточний ремонт будинку самостійно. Після весняних злив стан будинку значно погіршився і будинок потребував термінового ремонту. Литвиненко неодноразово звертався до Антипової з вимогою про його здійснення, але вона не реагувала на ці звернення. Литвиненко звернувся до суду з вимогою примусити Антипову виділити кошти на ремонт або передати будинок у його власність з компенсацію Антиповій її частки грошима. На які питання теми розраховане це завдання? Які права та обов ’язки мають співвласники? Чи підлягає позов Литвиненка задоволенню? Чи є підстави для припинення права Антипової на частку у спільному майні (будинку) відповідно до ст. 365 ЦК України? Сирову належало 60% в праві власності на житловий будинок, а Співаковій - 40%. За договором міни Сиров здійснив відчуження своєї частки у праві власності на будинок Слюсаренко, не попередивши Співакову про свої наміри. Співакова звернулася до суду з позовом про визнання договору міни недійсним, посилаючись на порушення свого переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, передбаченого ст. 362 ЦК України. На які питання теми розраховане завдання? Чи є підстави визнати договір міни недійсним? Чи зміниться рішення завдання, якщо частку було відчужено за договором ренти або шляхом внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю?

Уповноважений Верховної Ради України з прав лю­дини (далі - Уповноважений) в інтересах неповнолітньої Кри­воніс О. М. звернувся до місцевого суду Київського району м. Харкова з позовом до Харківської міської ради в особі Депар­таменту служб у справах дітей Харківської міської ради (далі - Департамент) про поновлення права власності та відшкодуван­ня шкоди, завданої неправомірним рішенням відповідача. Свої вимоги Уповноважений обґрунтовував тим, що всупереч інте­ресам неповнолітньої Департамент своїм рішенням надав згоду Кривоносу М.М., батьку і співвласнику житла неповнолітньої

Кривоніс О.М., на продаж від імені доньки частини її власної квартири. Проте це рішення відповідач виніс без згоди піклува­льниці неповнолітньої — її бабусі Зарудної О.О., а лише на підс­таві заяви Кривоноса М.М. Оскільки останнім вищезазначена трикімнатна квартира була продана, а іншого житла на її ім’я Кривоніс О.М. не придбано, неповнолітня була позбавлена пра­ва власності на нерухоме майно, чим порушені вимоги ст. 41 Конституції України. На початку першого судового засідання, що провадилося за правилами спрощеного позовного прова­дження, до суду звернувся представник Уповноваженого (далі - представник) з клопотанням про допуск його до участі у справі замість Уповноваженого та пред’явив своє службове посвід­чення. Суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання, оскільки на підтвердження своїх повноважень представник не надав нотаріально посвідчену довіреність від імені піклуваль­ниці неповнолітньої - Зарудної О.О. Після надання відповідної довіреності представник взяв участь у справі, під час розгляду якої між ним і відповідачем була укладена мирова угода. У зв’язку із цим суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Дайте правову оцінку діям суду. Визначте форми та пі­дстави участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також його процесуальні права та обов ’язки в циві­льному процесі.

Правозахисна організація споживачів «Об’єднання громадян “Захист”» (далі - об’єднання громадян «Захист») в інтересах Кожуха П.С. звернулася до суду з позовом до приват­ного торгово-промислового підприємства «Сінгл» (далі - підп­риємство «Сінгл») про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення збитків, неустойки та відшкодування мо­ральної шкоди. Ухвалою суду першої інстанції у відкритті про­вадження у справі відмовлено, оскільки заява не підлягає розг­ляду в судах у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України). Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що об’єднання громадян «Захист» та підприємство «Сінгл» є юридичними особами, а тому спір між ними підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою суду апеляційної інстанції ухвалу місцевого суду ска­совано, а справу скеровано для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції вищезазначену позовну заяву залишив без розгляду на підставі того, що об’єднання громадян «Захист» не має повно­важень на ведення справи, адже воно не надало довіреності на підтвердження права представляти в суді інтереси позивача.

Дайте правову оцінку діям судів першої та апеляційної інстанцій.

Сергєєв А.К. звернувся з позовом до Чушкової Н.П. про усунення перешкод у вихованні та встановлення порядку спілкування з дитиною. Позивач просив зобов’язати відповідач­ку надавати можливість спілкуватися з сином і спільно прожи­вати з ним у дні канікул з 29 грудня по 8 січня та з 1 червня по 25 серпня кожного року. У судовому засіданні позивач свої ви­моги підтримав. Відповідачка в судове засідання не з’явилася, хоча про час та місце розгляду справи належним чином та своє­часно їй було повідомлено, про причини неявки суд не пові­домила. Представниця органу опіки та піклування, яка брала участь у судовому засіданні, вважала за доцільне позов задово­льнити та надала відповідний висновок. Беручи до уваги, що від відповідачки до суду не надійшли письмові заперечення проти позову, представниця органу опіки та піклування від її імені та в інтересах дитини сама визнала позов. Враховуючи, що ви­знання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відповідно до ст. 206 ЦПК України ухвалив рішення про задоволення позову.

Чи правомірні дії суду? Визначте форму участі та пов­новаження представника органу опіки та піклування у даній справі.

Морозова Т.В. звернулася до суду з позовом до Моро­зова П.І. про стягнення аліментів на утримання повнолітньої ди­тини, яка продовжує навчання. Позивачка посилалася на те, що після розірвання шлюбу їх спільний з відповідачем син Морозов А.Н. проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Він є студе­нтом другого курсу університету денної форми навчання за кон­трактом, а відповідач ухиляється від надання матеріальної допо­моги на утримання повнолітнього сина. У зв’язку з цим Морозо­ва Т.В. просила стягнути з відповідача на її користь на утриман­ня повнолітнього сина аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку до закінчення навчання, але не більше ніж до до­сягнення ним 23-х років. Суд, виходячи з того, що Морозов А.П. є повнолітньою особою, а його мати Морозова Т.В. не надала документів, що посвідчують її повноваження як представника, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України постановив ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки вона підписана особою, яка не має права її підписувати.

Дайте правову оцінку діям суду. Чи може Морозова Т.В. звернутися до суду з таким позовом? Якщо так, то визначте, які процесуальні права вона має і які обов’язки несе у цій справі.

Заявниця Журавльова С.С. доручила адвокату подати до суду від її імені заяву про усиновлення дитини та представля­ти її інтереси в суді. Заява за підписом представника була подана до суду разом із доданою до неї нотаріально посвідченою дові­реністю, що підтверджувала повноваження представника на ве­дення від імені Журавльової С.С. справи про усиновлення в суді. Суд прийняв заяву та відкрив провадження у справі.

У судовому засіданні представник органу опіки та пік­лування, який брав участь у розгляді справи, заперечував проти участі у справі представника Журавльової С.С., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд відхилив це клопотання, пояснивши, що заявники та заінтере­совані особи в справах окремого провадження можуть брати участь особисто на загальних підставах.

З метою забезпечення тайни усиновлення представни­ком заявника було заявлено клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Суд відмовив у задоволенні кло­потання, зазначивши, що подання такого клопотання не вхо­дить до повноважень представника. Справа була розглянута у відкритому судовому засіданні з ухваленням рішення про задо­волення заявленої вимоги щодо усиновлення дитини із зміною прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини та записом Журавльової С.С. матір’ю дитини.

Чи відповідають дії суду вимогам закону? Зазначте учасників цивільного процесу, які мають право брати участь у справі особисто або через представника. При розгляді яких справ та на яких стадіях цивільного процесу може брати участь представник?

Мельник С.С. пред’явила позов до Тараненка О.О. про усунення перешкод у користуванні будинком, зазначивши, що за рішенням суду, яке набрало законної сили, вона має пра­во власності на 72 частку будинку, але відповідач чинить їй пе­решкоди в користуванні ним. У судовому засіданні позивачка заявила, що ведення справи доручає сімнадцятирічному сину, пояснивши, що він у порядку, встановленому законом, зареєстрований як підприємець і на підставі цього набув повної циві­льної дієздатності та може представляти її інтереси в суді.

Суд відмовив у задоволенні заявленого позивачем кло­потання, мотивуючи це тим, що син Мельник С.С. за законом не може бути представником у суді, незважаючи на те, що він набув у встановленому законом порядку повної цивільної діє­здатності, оскільки представником у суді може бути виключно адвокат. Крім того, суд зазначив, що надання представникові повноважень за усною заявою під час судового засідання зако­ном не передбачено, а документом, що посвідчує повноваження представника в суді, є тільки нотаріально посвідчена довіре­ність на ведення справи.

Дайте правову оцінку діям суду. Хто може бути пред­ставником у цивільному судочинстві? Хто не може бути пред­ставником у цивільному судочинстві? Визначте вид представ­ництва, порядок вступу представника у процес та порядок по­свідчення його повноважень.

Вікторов пред’явив позов до Рижко про визнання права на 1/2 частину сум грошових вкладів. Позивач зазначив, що протягом 35 років він перебував у фактичних шлюбних відносинах з Суміхіною - сестрою відповідачки і вів з нею спільне господарство. Отримані внаслідок цього гроші вони з Суміхіною вносили на її рахунок у банк. Вікторов вважає, що ці гроші належали йому з Суміхіною на праві спільної сумісної власності. Оскільки після смерті Суміхіної свідоцтво про право на спадщину одержала відповідачка Рижко як спадкоємиця другої черги, Вікторов звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на половину вкладу. Справа розглядалася судами неодноразово. Місцевий суд виніс рішення про відмову позивачеві у позові, вказавши, що Вікторов та Суміхіна не знаходилися в зареєстрованому шлюбі, тому не могли мати майно на праві спільної сумісної власності. Судова колегія в цивільних справах апеляційного суду залишила це рішення без змін. Вікторов подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, вказав, що пред’являючи позов, він просив не про поділ вкладу, а про визнання за ним права на половину останнього через те, що вклад є спільною власністю Вікторова та Суміхіної. На підтвердження цього позивач навів докази про перерахування частини своєї заробітної плати на банківський рахунок. Суд мав врахувати ці обставини. На які питання теми розраховане це завдання? Чи має право Вікторов на половину вкладу? Подружжя Житнікових прожило в шлюбі 12 років. Після значного погіршення сімейних стосунків вони вирішили розірвати шлюб. При поділі майна між ними виникли суперечки щодо житлового будинку, і Житнікова звернулася до суду. Позивачка вказала, що під час шлюбу вона отримала в спадщину від своєї матері житловий будинок, в якому Житнікови мешкали протягом останніх восьми років. При поділі майна її чоловік претендує на половину цього будинку, хоча такого права не має. Суд задовольнив позов Житнікової виходячи з того, що житловий будинок є спадковим майном позивачки. Житніков оскаржив рішення суду і відзначив, що хоча житловий будинок дійсно був одержаний його дружиною у спадщину, але у період шлюбу подружжя здійснило його капітальний ремонт. Крім того, Житніков вклав у ремонт будинку 4 000 грн, які є його особистими дошлюбними заощадженнями. Тому, на його думку, цей будинок є спільною власністю подружжя. Житнікова не погодилася з цими доводами і відзначила, що ремонт будинку дійсно було зроблено, але це був поточний, а не капітальний ремонт. Було поновлено дах, двері будинку та зіпсована цегла однієї зі стін. Якщо Житніков вважає, що він вклав у ремонт свої особисті кошти, то вона згодна повернути йому половину з них. Що ж стосується спільних коштів подружжя, використаних на ремонт будинку, то вони, на думку Житнікової, взагалі не підлягають урахуванню, тому що подружжя спільно користувалося будинком і проживало в ньому вісім років. Виходячи з цього Житнікова наполягала на визнанні за нею права власності на будинок і погодилася відшкодувати колишньому чоловікові 2 000 грн - половину з того, що він використав на ремонт будинку. На які питання теми розраховане це завдання? Які підстави набуття права спільної сумісної власності? Проаналізуйте аргументи кожного з подружжя. Подружжя Сидоренків прийняло рішення про розірвання шлюбу та поділ спільного майна. Сидоренко претендувала на половину житлового будинку, автомобіля, речей домашнього вжитку та частки в майні товариства з обмеженою відповідальністю “Квант” (далі - ТОВ), засновником якого був її чоловік. Чоловік проти такого поділу майна не заперечував, окрім останнього - частки в майні ТОВ. На його думку, ця частка належатиме тільки йому, бо він один був засновником товариства, а його дружина не мала до цього відношення. Крім того, виділ його частки в майні ТОВ для подальшого поділу між подружжям взагалі є неможливим. Якщо він буде здійснений, ТОВ не зможе працювати далі, оскільки частка Сидоренка в майні товариства складає 80%. На які питання теми розраховане це завдання? Як треба вирішити спір? Подружжя Симоненків створило особисте селянське господарство, членами якого стали також четверо їх синів. Через декілька років у зв’язку з одруженням один з синів - Іван прийняв рішення про вихід з господарства та створення власного фермерського господарства. При цьому він поставив питання щодо виділення своєї частки майна в натурі. На його думку, майно особистого селянського господарства має бути поділено на шість рівних часток. При цьому Іван претендував на 1/6 частину земельної ділянки, один старий комбайн, автомобіль “Нива”, 20 мішків зерна, телевізор та меблевий гарнітур. Інші учасники особистого селянського господарства не погодились з такою пропозицією. На їх думку, земельна ділянка не підлягає поділу між членами особистого селянського господарства тому, що вона була надана господарству в цілому. Комбайн не може бути переданий Івану тому, що його після ремонту буде застосовано в роботі господарства. Щодо телевізора та меблевого гарнітура, то вони взагалі не підлягають поділу між членами особистого селянського господарства, тому що належать тільки батькам - подружжю Симоненків на праві спільної сумісної власності. Крім того, Іван не може розраховувати на одержання 1/6 частки в майні господарства, бо він працював в ньому менше, ніж інші учасники - протягом восьми місяців він був відсутній, бо їздив працювати у сусіднє село. На які питання теми розраховане це завдання? Проаналізуйте доводи Івана та інших членів особистого селянськогогосподарства. Чи змінилася б ситуація, якби господарство було створено в будь-якій формі підприємницького товариства: господарського товариства або виробничого кооперативу? У Фірсової було викрадено корову. Через деякий час з’ясувалося, що її купила Назарова, яка мешкає у сусідньому селі. Фірсова подала позов про витребування корови. Під час розгляду справи в суді виявилося, що Назарова дійсно купила корову, яка належала Фірсовій, у невідомого чоловіка, але через деякий час корова захворіла, і Назарова змушена була її забити. Додавши до суми, одержаної від реалізації м’яса, ще 90 грн, Назарова придбала іншу корову. На які питання теми розраховане це завдання? Які умови пред ’явлення віндикаційного позову? Як слід вирішити цю справу? У судовому засіданні було задоволено позов Івкіна про витребування у Погорєлова корови, що належала йому на праві власності. При цьому була встановлена недобросовісність Погорєлова, оскільки він хоча і купив цю корову, але знав, що продавець є особою, яка не має права на її відчуження. Івкін просить також стягнути з Погорєлова всі доходи, які той отримав від його корови з часу, коли останньому було вручено пові¬стку у справі про повернення корови. У свою чергу, Погорєлов вимагав, щоб Івкін відшкодував йому вартість кормів та інших витрат, які були понесені за весь час утримання ним корови. На які питання теми розраховане це завдання? Поясніть доводи сторін. Який порядок розрахунків при витребуванні майна? Іванов перед від’їздом у довгострокове відрядження передав на зберігання сусідові Назарову речі, у тому числі і магнітофон. Назаров у відсутність Іванова подарував магнітофон Димову. Повернувшись із відрядження, Іванов пред’явив позов до Димова про повернення магнітофону. В судовому засіданні Димов проти позову про повернення магнітофону запе¬речував, посилаючись на те, що він не знав і не міг знати про те, що магнітофон не належить Назарову. Суд встановив, що Димов дійсно добросовісний набувач, і залишив позов без задоволення. На думку адвоката, Іванов повинен подати позов про відшкодування збитків до Назарова. На які питання теми розраховане це завдання? Як слід вирішити цю справу? Яким було б рішення суду, коли б Назаров не подарував магнітофон, а віддав його в рахунок боргу? Яким було б рішення суду, якби Назаров у відсутність Іванова самовільно взяв у користування магнітофон, а потім розпорядився ним: (а) подарував магнітофон Димову; (б) віддав його у рахунок боргу?

Токарєв і Бутенко були співвласниками будинку. Бутенко, який проживав на другому поверсі, збудував веранду, після чого Токарєв звернувся з позовом до суду про її знесення. У позовній заяві він зазначив, що веранда перекриває природне освітлення його кімнати і змушує постійно користуватись електроосвітленням. На які питання теми розраховане це завдання? Як слід вирішити цю справу? Як має бути вирішений спір щодо збудованої веранди в тому випадку, коли Бутенку на праві власності належить квартира на другому поверсі, а Токарєв є власником квартири, що розташована на першому поверсі? Чи були у Токарєва підстави звернутися до суду з вимогою про заборону будівництва веранди до того, як Бутенко це зробив? Яке рішення повинен винести суд стосовно веранди, якщо Бутенко є власником всього будинку, а Токарєв проживав на першому поверсі на підставі договору найму житла? У 2006 р. Лищук побудував житловий будинок. Система водостоків його будинку споруджена таким чином, що під час сильних злив дощова вода потрапляє на земельну ділянку сусіда Петрова. Петров неодноразово звертався до Лищука з проханням відвести водостоки від його ділянки, але отримував відмову. В 2012 р. Петров звернувся до суду з позовом щодо порушення його права користування земельною ділянкою. На які питання теми розраховане це завдання? Які умови пред ’явлення негаторного позову? Чи підлягає позов Петрова задоволенню? Матвієнко, який постійно мешкав у м. Полтаві, поїхав 5 лютого 2012 р. у відрядження до м. Бєлгород, де через добу помер у готелі. На спадщину (дім, земельну ділянку, іменні акції, вклад у банку, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, особисті речі) заявили свої права сестра Матвієнка, його дружина та племінник. Сестра померлого останні три роки мешкала із Матвієнком в його будинку і вела з останнім спільне господарство. Вона вважає себе єдиним спадкоємцем, оскільки дружина Матвієнка з 2007 р. проживала окремо від чоловіка і поділила з ним майно, хоча розірвання шлюбу не оформила, а племінник не може вимагати частки в спадщині, бо є спадкоємцем другої черги. На яке питання розраховане це завдання? Визначте коло спадкоємців і порядок спадкування окремих об’єктів.

В автокатастрофі загинуло подружжя Опанасенків, яке мешкало в м. Одесі. Чоловік пережив дружину на дві доби. Згідно з нотаріальним описом їх майна спадщина складалася з: автомобіля, який подружжя придбало за кілька місяців до загибелі і зареєструвало на ім’я дружини (дружина заповіла його чоловікові); квартири у м. Одесі та будинку у м. Чернівцях, а також речей домашньої обстановки та вжитку. Батьки подружжя, син дружини та тітка чоловіка (пенсіонерка) звернулися до нотаріуса з проханням пояснити: на яке майно у спадщині вони мають право як спадкоємці? На яке питання розраховане це завдання? Визначте коло спадкоємців у випадку, якщо чоловік помер би пізніше дружини на дві години тієї ж доби?

Гаврилов звернувся до нотаріуса із заявою, в якій просив усунути його дочку та онуку від права на спадкування належного йому майна. До таких дій його спонукала відмова дочки в наданні йому догляду та допомоги й інші її неправомірні дії по відношенню до нього. Нотаріус порадив Гаврилову подати позов про усунення від права на спадкування до суду. На яке питання розраховане це завдання? Які особи не мають права на спадкування?

Ланов заповів частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю своєму синові. Дружина спадкодавця заявила свої права на підприємство, вимагаючи здійснити його поділ як спільно нажитого майна. Нотаріус порадив їм звернутися для вирішення спору до суду. На які питання теми розраховане завдання? Які права та обов ’язки не входять до складу спадщини?

Сапенко у серпні 2012 р. подала позов до Романова про стягнення витрат на поховання. Позивачка вказала, що з 2008 р. вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з батьком відповідача, який помер у січні 2010 р. У зв’язку з похованням вона понесла витрати в сумі 1 200 грн. Оскільки відповідач прийняв спадщину батька, отримавши все його майно, але відмовив відшкодувати їй витрати, позивачка просила задово¬льнити її позов. Суд у позові відмовив, посилаючись на ст. 1281 ЦК України, згідно з якою кредитори спадкодавця мають правопред’явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом шести місяців від дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про відкриття спадщини. На думку суду, позивачка цей строк пропустила. Сапенко звернулася до прокурора із скаргою, пояснивши, що вона не знала про вимоги ст. 1281 ЦК України і до того ж тривалий час була на заробітках у Чехії. На яке питання розраховане це завдання? В якому обсязі спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора? Після смерті Вороненко відкрилася спадщина на суму 17 000 грн, враховуючи вклад у банку в розмірі 1 500 грн, який був внесений нею під час перебування у першому шлюбі, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку на суму 1 000 грн. На день відкриття спадщини з’ясувалося, що на спадщину претендують: чоловік Вороненко, неповнолітня дочка, син померлої від першого шлюбу, який жив окремо від матері, дочка цього сина (онука спадкодавиці), двадцятирічний племінник - інвалід II групи, який п’ять останніх років знаходився на повному утриманні померлої, але проживав окремо від неї, повнолітня дочка. Син помер, не встигнувши прийняти спадщину. Повнолітня дочка спадкодавиці відмовилася від своєї частки спадщини на користь свого чоловіка. На яке питання розраховане це завдання? Хто із перелічених осіб має право на спадкування за законом? Захарченко пред’явив позов про визнання недійсним заповіту, який склав його батько на користь своєї двоюрідної сестри Романової. Заповіт був посвідчений за кілька днів до смерті батька Захарченка лікарем, який лікував спадкодавця під час перебування його у лікарні. Позивач посилався на те, що стосунки між ним та батьком були нормальними, і батько не збирався позбавляти його спадщини. Крім того, позивач вважає, що текст заповіту був написаний Романовою, яка доглядала батька у лікарні, а це суперечить закону. Позивач також піддає сумніву підпис батька на заповіті. Лікар у суді показав, що в день посвідчення ним заповіту у лікарні було багато роботи, і він не пам’ятає обставин посвідчення заповіту, але свій підпис на заповіті підтверджує. Свідки при посвідченні заповіту були відсутні. Чи підлягає позов Захарченка задоволенню? Які підстави визнання заповіту недійсним?

Дусіна 14 квітня 2011 р. склала заповіт щодо всього її майна на користь своєї подруги Заменковської, заповіт було посвідчено нотаріально. 12 грудня 2011 р. секретарем селищної ради було посвідчено заповіт Дусіної щодо всього її майна на користь Майбороди. У зв’язку з хворобою Дусіна не могла самостійно підписати заповіт, тому за неї розписалася Майборода. Свідками виступили чоловік та мати Майбороди. Після смерті Дусіної на її спадщину претендують Заменковська, Майборода та троюрідний брат Дусіної Артеменко. На яке питання розраховане завдання? Хто із спадкоємців закликається до спадкування? Чи зміниться рішення, як що заповіт Дусіної на користь Майбороди буде визнаний судом недійсним як вчинений під впливом насильства? Після смерті Литвина його спадщину, що складалася з предметів звичайного домашнього вжитку та вкладу у банку, прийняв брат, який проживав разом з ним вісім років і на користь якого був складений заповіт. Повнолітній непрацездатний син померлого, який жив окремо від батька в іншому місті, подав позов про визнання заповіту недійсним. Він вважає, що має право на обов’язкову частку у спадщині батька. На яке питання розраховане завдання? Чи підлягає позов задоволенню? Афанасьєв заповів своє майно непрацездатній матері і зобов’язав її протягом п’яти років надавати посильну допомогу його дружині, яка страждала на бронхіальну астму. Заповіт також передбачав обов’язок надати дружині право користуватися частиною будинку, який перейшов у власність матері. Два роки мати допомагала Афанасьєвій, а потім припинила допомогу, посилаючись на те, що дружина померлого вдруге вийшла заміж і матеріальної підтримки більше не потребує. Афанасьєва звернулася до суду з позовом до матері спадкодавця про продовження виконання обов’язку, покладеного на неї протягом строку, вказаного в заповіті. Крім того, позивачка вимагала усунення перешкод, які чинила відповідачка щодо вселення у будинок її нового чоловіка. На яке питання розраховане завдання? Яке рішення має винести суд? При складанні заповіту Коваленко зазначив, що його донька отримає право на спадкування, якщо буде проживати в м. Харкові, а син - якщо закінчить юридичну академію. На момент смерті Коваленка його донька проживала у м. Львові, а син навчався на п’ятому курсі в юридичній академії. Донька спадкодавця звернулася до нотаріуса і зазначила, що має намір оскаржити дійсність заповіту щодо умови її проживання, оскільки вона не знала про наявність у заповіті такої умови. Син спадкодавця вважає, що він має право на отримання спадщини, тому що для прийняття спадщини встановлений шестимісячний строк, а диплом про закінчення юридичної академії він отримає вже через два місяці. На яке питання розраховане завдання? Проаналізуйте позиції спадкоємців. Корольов за заповітом, посвідченим 1 грудня 2010 р. нотаріально, залишив автомобіль Німенковій, квартиру своїй сестрі Данаєвій, земельну ділянку - Болотову. 17 березня 2011 р. Данаєва померла. Після смерті Корольова, яка сталася 20 лютого 2012 р., з’ясувалося, що на його спадщину претендують Німенкова, Болотов та донька Корольова-Олсуф’єва. На яке питання розраховане завдання? Як слід вирішити справу? Хто з перелічених спадкоємців буде спадкувати і на яких підставах? Подружжя Таніних звернулося до нотаріуса з проханням дати роз’яснення щодо таких питань: які існують вимоги до форми та змісту заповіту; які умови посвідчення заповіту подружжя; як вирішується доля спільного майна подружжя, щодо якого вони уклали єдиний заповіт, після смерті одного з подружжя; що таке спадковий договір і чим він відрізняється від заповіту подружжя; чи може бути скасовано заповіт повністю або в його частині у випадку смерті одного з подружжя; які передбачені заходи по забезпеченню виконання заповіту подружжя? Надайте відповіді на питання подружжя Таніних. Комарков помер у січні 2012 р. Через вісім місяців його дружина, яка мешкала в іншому місті, звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на будинок та автомобіль, які вони придбали під час шлюбу. На підтвердження своїх вимог Комаркова посилалася на фактичний вступ у володіння часткою спадкового майна - після поховання вона взяла обручку чоловіка і декілька його речей. На яке питання розраховане це завдання? В яких випадках встановлюється факт прийняття спадщини?

Після оголошення Юхименка померлим спадщину прийняли його дружина та дочка. Нотаріус, до якого звернулися спадкоємці за свідоцтвом про право на спадщину, пояснив, що він повинен накласти заборону на відчуження квартири на п’ ять років. Спадкоємці вважали дії нотаріуса неправомірними і оскаржили їх у суді, пояснивши, що мають намір негайно переїхати на постійне місце проживання до Росії і вже домовились із покупцем про продаж квартири. На яке питання розраховане це завдання? Чи змінилося б рішення, якщо б спадщина відкрилася після смерті Юхименка? Лактіонов помер у лютому 2012 р., залишивши заповіт, у якому все своє майно заповідав онукові Смирнову. В квітні цього ж року померла його дружина. Повернувшись із Бразилії із довготривалого відрядження у листопаді 2012 р. Смирнов звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, що складалася із предметів домашнього вжитку та будинку, в якому він проживав разом із дідом та бабою. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, вказавши, що Смирнов пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, а право власності на спадкове майно вже набула Філімонова. Філімонова, в свою чергу, заявила, що прийняла будинок у встановлений законодавством строк, а тому майно успадкувала вона. Крім того, Смирнов, на її думку, не має права на спадкування, оскільки знав про смерть обох старих, але на похорон не приїхав, і вона поховала їх за власні кошти. Вважаючи, що будинок належить йому за заповітом, Смирнов звернувся за консультацією до юриста, зазначивши, що проживав з дідом та бабою все життя. Філімонова, зведена сестра його батька, ніколи не цікавилась будинком, оскільки мешкала в Росії з 2000 р. і не мала наміру переїжджати в Україну. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті діда та баби немає. Юрист порадив Смирнову звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. На які питання теми розраховане завдання? Брати Неєлови звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. На їх думку, до складу спадкового майна має входити яхта, заповідана батьку його товаришем по службі Маліним. Минулого місяця Неєлов подав до суду заяву про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті Маліна, пропустивши встановлений законодавством шестимісячний строк з поважної причини через юридичну необізнаність та похилий вік. Він не поспішав оформляти спадщину, оскільки отримував за яхту орендну плату та вважав, що може звернутися до нотаріуса за заповітом у будь- який час, а спадщина не може дістатися нікому окрім нього. На які питання теми розраховане завдання? В якому порядку спадщина визнається відумерлою? Терещенко, діючи у власних інтересах та інтересах своїх дітей, у травні 2012 р. звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після чоловіка, який помер у цьому ж році. Із заявою про відмову від спадщини на користь дружини та дітей померлого звернулися його мати та батько. Через місяць до спадкової справи від Кредитної спілки “Дніпро” надійшло повідомлення про наявність у спадкодавця боргу за кредитним дого¬вором у сумі 96 000 грн, яке супроводжувалося вимогами до спадкоємців про його повернення. Заперечуючи проти задоволення таких вимог, Терещенко заявила, що вимоги одного із кредиторів вже задоволено за рахунок вкладу чоловіка у банку. Іншого спадкового майна, окрім квартири, в якій вона проживає з трьома малолітніми дітьми, немає. І згідно з законодавством діти не можуть бути позбавлені житла, в якому вони проживають. Крім того, вимоги кредиторів задовольняються лише у разі їх пред’явлення у встановлений законом строк, в той час як кредитний договір укладено строком до 1 вересня 2012 р. Кредитна спілка звернулася з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ну думку позивача, посилання іншої сторони на наявність у складі спадкового майна тільки квартири не є підставою для відмови у задоволенні вимог, і, враховуючи розмір останніх, стягнення накладатиметься тільки на частину квартири. До того ж у квартирі зареєс¬трована сама Терещенко, а спадкодавець проживав з дітьми за іншою адресою. На які питання теми розраховане завдання? Після смерті Богданової залишилося спадкове майно - садиба. До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся Миколаєв, який вважає себе спадкоємцем за законом четвертої черги, оскільки проживав у будинку разом із спадко- давицею однією сім’ єю вісім років до часу відкриття спадщини. Житловий будинок із господарськими будівлями вони побудували за цей час власною працею та коштами, але за життя Богданової ні своє право власності, ні шлюбні відносини не зареєстрували. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлювальних документів на садибу, повідомивши про заповіт Богданової, за яким вона заповідала все своє майно Миколаєву за умови довічного утримання останнім її матері. На які питання теми розраховане завдання? Відомий актор Олександр Парновський залишив заповіт на користь своєї дружини Ірини Парновської, вона, в свою чергу, на користь чоловіка. Коли Олександр Парновський потрапив до лікарні 20 березня 2011 р. Ірина Парновська померла, а 30 квітня 2011 р. помер Олександр Парновський. На їх спадщину претендують двоюрідна сестра дружини та її донька, зведений брат Олександра Парновського по матері - Кулідзе та хрещеник Парновських Осевич. На яке питання розраховане завдання? Як слід вирішити справу? Товариство з обмеженою відповідальністю “АРС” звернулося до господарського суду з позовом про заборону ТОВ “Ніка” випуску та розповсюдження творів прикладного мистецтва (сувенірів), знищення всіх контрафактних примірників творів та форм для їх виготовлення, стягнення доходу, що був незаконно отриманий відповідачем внаслідок порушення авторських прав, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 5 000 грн. У суді було встановлено, що у вересні 2011 р. ТОВ “АРС” на основі договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності набуло авторські права на скульптурні серії “Флора-Фауна натюрель”, “Люди-Кукли”, “Новорічні Святкові”, а також зареєструвало вказаний договір у Державній службі інтелектуальної власності України. Про свої авторські права ТОВ “АРС” сповістило шляхом зазначення на кожній скульптурі знака “копірайт” (©) поряд зі своїм найменуванням. ТОВ “Ніка” зробило копії керамічних фігур та передало їх для розповсюдження до торгової мережі. На яке питання розраховане це завдання? Які об’єкти охороняються авторським правом? Хто визнається суб’єктом авторського права? Визначте поняття використання твору та його умови? Поясність, який примірник вважається контрафактним та які наслідки його розповсюдження? Співавтори Величко та Олійник звернулися з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України та Міщенка про скасування державної реєстрації авторських прав на ілюстрації до книги, виконані художником Міщенком. На думку позивачів, цією реєстрацією порушено їх авторські права на літературний твір, які підтверджуються належним їм свідоцтвом про авторське право та авторським договором про співав¬торство. Міщенко позовних вимог не визнав і звернувся із зустрічним позовом про визнання свого співавторства на книгу в частині виконаних ним ілюстрацій до неї. На яке питання розраховане це завдання? Що визнається співавторством та які його різновиди? Які об’єкти авторського права створені учасниками спору? В чому полягає значення державної реєстрації авторських прав на твір? Редакція газети “Слово” (далі - Редакція) звернулася з позовом до ТОВ “Форум” про стягнення компенсації у розмірі 20 000 грн за порушення майнових авторських прав. У позові зазначалося, що у травні 2012 р. Товариство розмістило на своєму сайті в мережі Інтернет статтю, яка у березні 2012 р. була опублікована в газеті “Слово”. Майнові авторські права на цю статтю належать Редакції, адже вона була написана її працівником Глушком. Позивач вважає, що, оскільки права на використання статті відповідачеві не надавались, він своїми діями порушив авторські права Редакції на літературний твір. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що, по-перше, авторські права на статтю належать її авторові Глушку, тому Редакція не може звертатися до суду за їх захистом, а, по-друге, розміщення матеріалу на сайті у мережі Інтернет не є використанням твору, адже воно не належить ані до відтворення, ані до показу твору, а тому не потребує дозволу суб’єкта авторського права. На яке питання розраховане це завдання? Вкажіть підстави виникнення та суб’єктів авторських прав на службові твори. Чи мало місце порушення відповідачем авторських прав на твір? Поясність, які способи використання твору охоплюються виключним авторським правом?

ТОВ “Лілія” (далі - ТОВ) звернулося з позовом до АТ “Шпаченя” (далі - АТ) про стягнення компенсації за порушення авторського права та заборону розповсюдження каталогу панчішно-шкарпеткових виробів дитячого асортименту. При розгляді справи з’ясувалося, що на підставі укладеного між АТ і ТОВ договору замовлення працівники ТОВ Кривко та Сідорін виконали роботи з фотографування зразків виробів, підготовки фотографій та фонів каталогу в електронному вигляді, систематизації продукції за артикулами та віковими групами, створення електронної версії каталогу на компакт-диску. Каталог був переданий замовнику - АТ для його остаточного узгодження і затвердження. Після цього АТ розмістило його на своєму електронному сайті з метою реклами продукції, але роботи зі створення каталогу не оплатило. Представники позивача вважають, що ТОВ як роботодавець має виключні майнові права на службовий твір у вигляді фотографічних зображень та бази даних про продукцію і не передавало їх відповідачеві. Розміщення електронного каталогу в мережі Інтернет відбулося без дозволу ТОВ і тому є порушенням його майнових авторських прав. Проте відповідач стверджує, що каталог не є об’єктом авторського права, оскільки з боку позивача мало місце лише виконання підрядних робіт на замовлення АТ. На яке питання розраховане це завдання? Чи мало місце створення об ’єктів авторського права на підставі укладеного учасниками спору договору? В чому полягає співвідношення права власності і права інтелектуальної власності? Чи порушені авторські права ТОВ? Акціонерне товариство “Планета” звернулося до ТОВ “Готель Лазурний” з позовом про стягнення грошової компенсації за порушення суміжних прав. Судом було встановлено, що позивач на підставі договору з Федеральним державним унітарним підприємством “Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія” (далі - Компанія) набув виключні права на розповсюдження телевізійних програм Компанії на території Автономної Республіки Крим шляхом їх публічного сповіщення в реальному масштабі часу без затримки та змін через мережі кабельного телебачення готелів, пансіонатів, будинків відпочинку, інших розважальних закладів з метою їх сповіщення колу осіб, що користуються послугами таких закладів. На думку позивача, порушення його суміжних прав полягало в тому, що відповідач без відповідного дозволу здійснював в номерах готелю трансляцію телеканалів Компанії. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не створює телевізійні програми, отже, не є суб’єктом суміжних прав. Крім того, законодавством до майнових прав організації мовлення віднесено право дозволяти чи забороняти публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом, тоді як готель не належить до числа таких місць. На яке питання розраховане це завдання? Хто може вважатися суб’єктом суміжних прав на телевізійну програму? Які майнові суміжні права виникають щодо телевізійної програми? В чому полягає публічне сповіщення програм мовлення? Чи мало місце порушення прав АТ “Планета”? Іванов отримав у Державній службі інтелектуальної власності України патент на винахід “Установка для виготовлення цукерок”. За його замовленням було виготовлено кілька таких установок, які він продав товариству з обмеженою відповідальністю “Літо” (далі -ТОВ). Довідавшись, що ТОВ отримує значний прибуток від використання установок, він заявив позов про стягнення плати за користування винаходом. Під час відрядження до Росії Іванов виявив, що ТОВ “Зима” займається виготовленням установок для виготовлення цукерок і реалізацією цих установок на території Росії, України і Білорусі. Іванов звернувся до ТОВ “Зима” з вимогою припи¬нити незаконні дії і відшкодувати йому завдані збитки. Керівництво ТОВ “Зима” вважає, що виключні права Іванова не поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використовувати його винахід. Іванов звернувся за консультацією до патентного повіреного. На яке питання спрямоване це завдання? Що таке “вичерпання прав”? Як співвідносяться виключне право на винахід та право на матеріальний носій, у якому втілено цей винахід? Яким чином права на винахід можуть одержати правову охорону за кордоном? Яку консультацію повинен дати патентний повірений? Працівник заводу “Заря” при виконанні службових обов’язків зробив винахід. Він звернувся до юриста з прохан¬ням дати роз’яснення, які права він має на цей об’єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити? На яке питання розраховане це завдання? Який винахід визнається службовим? Як розподіляються права між працівником і роботодавцем на службовий винахід? Надайте аргументовану відповідь.

Публічне акціонерне товариство “Центр винахідництва” (далі - ПАТ) у січні 2012 р. отримало патент на пристрій для виміру електроструму і звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка” (далі - ТОВ) з позовом про припинення дій, які порушують права на винахід. ТОВ проти позову заперечувало, оскільки такі пристрої вони в невеликих масштабах випускають ще з 2009 р. Представники ТОВ пояснили, що з грудня 2009 р. проводять підготовчі дії з метою випуску такої продукції у значних обсягах. На яке питання розраховане це завдання? Що таке право попереднього користування? Чи можна передати право попереднього користування іншим особам? Проаналізуйте доводи сторін. Винахідник звернувся до патентного повіреного з проханням дати відповіді на такі питання: чим відрізняються між собою винахід, корисна модель та промисловий зразок; які критерії патентоздатності зазначених об’ єктів; чим визначається обсяг правової охорони на винахід, корисну модель та промисловий зразок; які охоронні документи видаються на зазначені об’ єкти і який строк їх дії? На яке питання розраховане це завдання? Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

У січні 2010 р. було зареєстровано ТОВ “Киця Мариська”, яке відкрило магазин з продажу дитячих іграшок. У травні 2010 р. кондитерська фабрика випустила цукерки під назвою “Киця Мариська”. У серпні 2010 р. виробничий кооператив “Дитинство” подав заявку, а у липні 2012 р. отримав свідоцтво на торговельну марку “Киця Мариська” (клас товарів - дитячий одяг). У зв’язку з цим останній звернувся до ТОВ “Киця Мариська” та кондитерської фабрики з вимогою припинити використання таких найменувань, оскільки це порушує його пра¬ва, або, при бажанні продовжувати таку діяльність, укласти з ним ліцензійний договір. Засновники ТОВ “Киця Мариська” з метою уникнути оплати за договором спочатку пообіцяли перейменувати юридичну особу і магазин, але після бесіди з юристом змінили свою позицію. Підставою для заперечення проти вимог кооперативу став той факт, що вони розпочали користуватися цією назвою значно раніше, а тому виробничому кооперативу “Дитинство” свідоцтво на торговельну марку було видано незаконно і є всі підстави для визнання свідоцтва недійсним. Кондитерська фабрика повідомила, що дозвіл на випуск цукерок під такою назвою вона отримала у дитячого письменника К. Самійлика, який видав повість “Киця Мариська”. Якщо виробничий кооператив “Дитинство” буде перешкоджати випуску цукерок, кондитерська фабрика змушена буде повідомити про це К. Самійлика, і в цьому випадку він заявить позов про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним, оскільки ім’я “Киця Мариська” повністю належить його творцеві і не може використовуватися іншими особами без дозволу автора. На яке питання розраховане це завдання? Як потрібно вирішити спір? Як співвідносяться між собою право на комерційне найменування і торговельну марку? На ринку України з’явився у продажу апельсиновий напій “ФАНТАзія”, розлитий у пластикові прозорі пляшки, виробником якого є ТОВ “Логос”. Довідавшись про це, Компа¬нія “Кока-Кола” як власник торговельної марки “Фанта” звер¬нулася до ТОВ “Логос” з позовом про припинення порушення прав інтелектуальної власності і відшкодування завданих збит¬ків. Свої вимоги вона аргументувала тим, що домінуючою частиною назви напою “ФАНТАзія”, розташованої на етикетці напою у два рядки, є слово “ФАНТА”, і лише уважно придивив¬шись до етикетки, можна розгледіти іншу частину “зія”, виконану маленькими буквами у другому рядку. ТОВ “Логос”, не вбачаючи у своїх діях порушень прав інших осіб, позовні вимоги не визнало, а подібний дизайн етикетки пояснило зручністю читання і розміщення назви напою на пляшці. До того ж ТОВ “Логос” вирішило зареєструвати знак “ФАНТАзія” і подало заявку до Державної служби інтелектуальної власності з метою отримання свідоцтва. Компанія “Кока-Кола” вважає, що ніхто не може отримати право інтелектуальної власності на позначення “ФАНТА¬зія” для безалкогольних напоїв, оскільки знаки “Рапіа” і “Фанта” зареєстровані на території України. На думку представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), до якого звернулися за консуль¬тацією, торговельна марка Компанії “Кока-Кола” підлягає охороні на території України навіть без реєстрації, оскільки апельсиновий напій “Фанта” реалізується на ринку України з 1996 р. На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте пояснення сторін. Яке рішення повинен прийняти суд? Які дії визнаються порушенням права на торговельну марку? Які існують способи захисту порушених прав? Чи змінилося б рішення, коли б ТОВ “Логос ” використовувало торговельну марку “ФАНТАзія” чи “ФАНТА” для тканини? Публічне акціонерне товариство “Норка” (далі -ПАТ “Норка”) протягом кількох років випускало високоякісні вироби з хутра (жіночі шуби, кожушки тощо), здійснюючи їх продаж як у межах України, так і за кордоном. У встановленому порядку ПАТ “Норка” зареєструвало свою торговельну марку (чорний трикутник з зображенням білої норки посередині) і отримало відповідне свідоцтво, що засвідчувало право інтелектуальної власності ПАТ “Норка” на вказану торговельну марку. У листопаді 2012 р. у газеті “Світанок” була розміщена стаття про те, що якість товарів ПАТ “Норка” значно погіршилася. Вважаючи цю інформацію такою, що не відповідає дійсності, ПАТ “Норка” вирішило притягти редакцію газети до відповідальності і звернутися з позовною заявою до господарського суду. Під час підготовки матеріалів з’ясувалось, що вироби з хутра, які з’явились на ринку України, виробляє ТОВ “Успіх”, яке використовує позначення, схоже на торговельну марку ПАТ “Норка”. Тоді ПАТ “Норка” пред’ явило претензію ТОВ “Успіх” з вимогою припинити випуск продукції з порушенням прав на їх торговельну марку. На це ТОВ “Успіх” відповіло, що вони не порушують прав на торговельну марку ПАТ “Норка”, оскільки використовують свій промисловий зразок, який охороняється патентом України та істотно відрізняється від торговельної марки ПАТ “Норка”, оскільки на їх промисловому зразку зображена лисиця в коричневому трикутнику. На яке коло питань розраховане це завдання? Як співвідносяться право на торговельну марку і промисловий зразок? Який обсяг правової охорони прав на торговельну марку? Які існують способи захисту прав у цій ситуації? Чи змінилося б рішення у випадку відсутності у ТОВ “Успіх ” патента на промисловий зразок?

Державний концерн “Укрспирт” подав заявку до Державної служби інтелектуальної власності на торговельну марку “Горобина на коньяку” для алкогольного напою. Дізнавшись про це, Національний інститут найменувань місць походження Франції заперечив проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної марки, що містить як елемент позначення слово “коньяк”, яке є географічним зазначенням, зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між Україною і Францією. Державний концерн “Укрспирт” не погодився із наведеними аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови, які визначають коньяк як вид міцного ароматного напою, виготовленого із виноградного спирту. До того ж, словесне позначення “коньяк” стало в Україні загальноприйнятим як позначення, що асоціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто перетворилося у видову назву товару. Представники Франції вважають, що така аргументація є підставою для порушення їх прав через використання найменування місця походження напою - французького міста Коньяк, а тому вони змушені звертатися за захистом своїх прав. На яке питання розраховане це завдання? Як співвідносяться права на торговельну марку і географічне зазначення? Проаналізуйте доводи сторін і зробіть висновок по справі.