Задачі з цивільного процесуального права (10)

Кирилов, погрожуючи зброєю, заволодів шапкою з цінного хутра, що належала Смирнову. Згодом, дізнавшись, що за цим фактом порушено кримінальну справу, Кирилов на квартирі потерпілого передав останньому певну суму грошей нібито за куплену річ. У судовому засіданні Смирнов пояснив, що він дійсно отримав гроші, але значно менші у розмірі, ніж дійсна ціна шапки, і зробив це для того, щоб не мати в майбутньому неприємностей від Кирилова. На які питання теми спрямоване це завдання? Назвіть правові наслідки правочину, вчиненого під впливом насильства. Шилов, дізнавшись, що проти робітників організації, в якій він працював, порушено кримінальну справу і йому також може загрожувати притягнення до кримінальної відповідальності, за кілька днів до арешту продав мотоцикл, який йому належав, своєму другові Харитонову. Гроші покупець повинен був віддати жінці Шилова пізніше, а мотоцикл було передано тоді ж. Через деякий час Шилова було засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить на праві при¬ватної власності. Прокурор, вважаючи, що конфіскації підлягає і мотоцикл, заявив позов про визнання правочину купівлі- продажу мотоцикла недійсним, оскільки при продажу мотоциклу Шилов мав за мету уникнути конфіскації. На яке питання теми спрямоване це завдання? Охарактеризуйте правові наслідки фіктивного правочину. Дмитров у вересні зробив обмін з Олійником неізольованої кімнати площею 14 кв. м на його ізольовану однокімнатну квартиру (з доплатою Олійнику). У зв’язку з тим, що нова кімната виявилася сирою, про що Дмитров дізнався лише оселившись у ній, він звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним. У судовому засіданні Олійник, запере - чуючи проти позову, пояснив, що Дмитров неодноразово оглядав кімнату і мав повне уявлення про її стан. Дмитров підтвердив, що він дійсно двічі (у червні та серпні) оглядав квартиру і залишився задоволений нею, але це було влітку, за сухої погоди, коли неможливо було передбачити, що взимку кімната відсиріє і саме через це виявиться непридатною для проживання. На яке коло питань спрямоване це завдання? Назвіть правові наслідки правочинів, вчинених під впливом обману та помилки. Романова - власниця половини житлового будинку уклала з Володіною договір довічного утримання. Через рік під тиском своєї сестри Романова подала заяву про розірвання договору, мотивуючи це тим, що Володіна неналежним чином виконувала свої обов’язки. Через місяць після цього Романова померла, і її сестра подала позов про визнання договору довічного утримання між Романовою і Володіною недійсним, укладеним під впливом тяжкої для Романової обставини на вкрай невигідних для останньої умовах. Суд позов задовольнив. Володіна звернулася до апеляційного суду з проханням скасувати рішення місцевого суду та відмовити у позові, мотивуючи це тим, що, по-перше, такі договори укладаються лише за тяжких обставин, а саме - у разі непрацездатності особи, яка не може самостійно себе утримувати. По-друге, в умовах договору, посвідченого нотаріусом, передбачається місячний розмір матеріального забезпечення, і тому для Романової умови договору не були вкрай невигідними, а навпаки. Апеляційний суд погодився з доводами Володіної і задовольнив апеляційну скаргу. На яке питання теми спрямоване це завдання? Охарактеризуйте правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини та його правові наслідки. Акціонерне товариство “Колос” (далі - АТ) звернулось до суду з позовом до агрофірми “Заря” про визнання недійсним договору на поставку мінеральних добрив. В обґрунтування позову було зазначено, що керівник відділу маркетингу, який підписав договір, не мав повноважень діяти від імені АТ. Суд виніс рішення про задоволення позову. На яке питання спрямоване це завдання? Як юридична особа здійснює свої цивільні права та обов ’язки? Акціонерне товариство (далі - АТ), що виготовляло безалкогольні напої, 15 липня 2010 р. видало Апраскіну довіреність без зазначення строку дії для закупівлі у фермерських господарствах помідорів за ціною 6 грн за 1 кг. Апраскін здійснював закупівлю помідорів до жовтня 2010 р. У серпні 2011 р. Апраскін здійснив закупівлю 10 т помідорів за ціною 5 грн 90 к., але АТ відмовилося прийняти помідори і оплатити їх вартість, мотивуючи свою відмову тим, що, по-перше, на цей час воно вже закупило помідори у інших виробників за значно нижчою ціною, та, по-друге, дія довіреності від 15.07.2010 р. припинилася, оскільки минуло більше одного року з моменту її видачі, а отже Апраскін діяв без повноважень. На яке питання теми спрямоване це завдання? Дайте поняття повноваження. Злотов 1 лютого 2011 р. видав довіреність Потапенку строком на два місяці на продаж останнім телевізора ціною не менше шести мінімальних заробітних плат. Довіреність була посвідчена командиром військової частини, де Злотов працював водієм. Оскільки комісійний магазин відмовився прийняти телевізор на комісію, а покупця Потапенко не знай¬шов, він, не повідомивши свого довірителя, 10 травня того ж року видав довіреність (у порядку передоручення) в простій письмовій формі строком на шість місяців своєму синові. Остан¬ній продав телевізор, але за ціною, вдвічі меншою, ніж указана в першій довіреності. Злотов зажадав від Потапенка відповідної доплати або повернення телевізора, на що останній відповів, що всі претензії слід адресувати не йому, а його сину. На яке питання теми спрямоване це завдання? Які вимоги до довіреності, що видається в порядку передоручення?

Котлов видав довіреність своїй дружині на отримання грошового вкладу у філії Ощадбанку. Після смерті Котлова його мати як спадкоємиця за законом першої черги подала позов до невістки про витребування в останньої одержаного нею грошового вкладу, оскільки він був внесений на ім’ я Котлова ще до реєстрації шлюбу, а тому входить до складу спадщини. Суд задовольнив позов. У апеляційній скарзі відповідачка, не погоджуючись із рішенням суду, вказала на те, що, оскільки її чоловік видав їй довіреність на отримання вкладу без будь-яких обмежень, вона набула право розпоряджатися грошима на свій розсуд і тому витратила їх на поховання чоловіка. На яке питання спрямоване це завдання? Як співвідносяться такі поняття як “повноваження” і “представництво”? Єфремов, який працював у товаристві з обмеженою відповідальністю “Спецналагодження” (далі - ТОВ), очікуючи направлення в складі бригади в довгострокове відрядження, ви¬дав своєму колезі Василенку довіреність на отримання заробітної плати. Оскільки виїзд у відрядження не відбувся, Єфремов попросив Василенка повернути довіреність. У день видачі заробітної плати Єфремов дізнався, що його гроші касир видав по довіреності Василенку. Останній не заперечував цього, але пояснив, що повернути отримані гроші зараз він не може, бо витратив їх на придбання холодильника. Через деякий час Василенко звільнився з роботи за власним бажанням і потрапив до лікарні, що завадило йому повернути гроші Єфремову. Єфре- мов звернувся з позовом до ТОВ про видачу йому заробітної плати на тій підставі, що наказ про його відрядження не був виданий, а бухгалтерія ТОВ знала або повинна була знати, що відрядження бригади було відкладене, тому касир невправі була видавати його заробітну плату Василенку. На яке питання теми спрямоване це завдання? Які підстави та правові наслідки припинення представництва за довіреністю? 75-річна Карпова, не маючи можливості через стан здоров’я займатись підшукуванням покупця на свій будинок і здійсненням його продажу, вирішила видати довіреність на укладення договору купівлі-продажу Шумському. Через необхідність оформлення довіреності Шумський звернувся до нотаріуса. Нотаріус відмовив у посвідченні довіреності, вказавши, що особа, яку представляють через свій фізичний стан, не може відповідати за свої дії. На яке питання теми розраховане це завдання? Перелічіть види довіреності.

Позивач звернулась Мирний Н.Н., до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні квартирою, шляхом визнання відповідача Никир Р.И. таким, що втратив право користування квартирою №19 в будинку №1 по вул. Франка в м. Жовті Води, Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що їй на підставі договору дарування, належить квартира .1. 06 червня 2016 року за домовленістю сторін відповідач подарував їй свою частину квартири, але з реєстрації місця проживання у цій квартирі не знявся та фактично не проживає в цій квартирі з 22 березня 2013 року, витрат по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг не несе. В свою чергу, реєстрація відповідача у квартирі створює їй перешкоди у її користуванні, оскільки вона позбавлена можливості оформити житлову субсидію, на яку має право, так як при обчисленні субсидії враховуються доходи всіх зареєстрованих на житловій площі осіб, а відсутність відповідача позбавляє її можливості надати інформацію про доходи, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні позивач Мирний Н.Н. позов підтримала просила його задовольнити та пояснила, що відповідач Никир Р.И. є її колишнім чоловіком. Спочатку квартира їм на праві спільної часткової власності відповідно до договору дарування від 27.12.2012 року. Потім, у 2015 році шлюб між ними було розірвано і в 2016 році колишній чоловік подарував їй свою частку квартири, але з реєстрації місця проживання у цій квартирі не знявся, та зараз не бажає зніматись, оскільки боїться приводу у военкомат. Фактично у квартирі він не проживає з 22 березня 2013 року. У звязку з тим, що на даний час відповідач зареєстрований проживаючим у її квартирі, вона не має змоги оформити житлову субсидію, так як він не надає довідку про свої доходи.

Відповідач Никир Р.И. судові засідання не зявляється, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про слухання справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ЦПК без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Назвіть умови проведення заочного розгляду справи.

Яким чином оскаржується заочне рішення?

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Омельченко

П.В. про стягнення заборгованості. Посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного договору за № б/н від 25 липня 2014 року Омельченко П.В. отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 8000гривень. Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до змісту позовної заяви, договір складається з анкети - заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Банк зазначає, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 13 травня 2018 року складає 67103,05 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь дану заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 25 липня 2014 року та судові витрати в розмірі1762,00 грн. судового збору.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Чи підлягає оскаржуване рішення суду вимогам закону?

Чи правомірні дії суду першої інстанції?

Чи можливе задоволення апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк»?

Відповідь обгрунтуйте.

У серпні 2017 року позивач Камова М.П. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСББ «Павліченко, 26» про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття приміщення.

Свої позовні вимоги обгрунтувала тим, що Камовій М.П. на праві приватної власності належить нежиле приміщення АДРЕСА1 на підставі договору купівлі - продажу від 24.12.2008 року.

З технічного паспорту вбачається, що вказане приміщення розташоване на першому та підвальному поверхах багатоквартирного житлового будинку АДРЕС А_1. Управителем вказаного багатоквартирного будинку є ОСББ «Павліченко, 26», що діє на підставі статуту.

Вказувала, що обов'язки управитель, в особі ОСББ «Павліченко, 26», виконує не в повному обсязі та неналежним чином.

Зазначала, що 06.05.2017 року близько 09.30 год. відбулось залиття підвальної частини вищевказаного нежитлового приміщення, яке сталося внаслідок прориву водопровідної труби в місці встановленого вентиля у підвалі.

На думку позивача, залиття відбулось з вини ОСББ «Павліченко, 26», внаслідок неналежного утримання будинку та незабезпечення належного технічного стану неподільного майна. Крім того, внаслідок відсутності сантехніка та неможливості самостійно без голови правління ОСББ потрапити до підвального приміщення, де знаходиться водонапірний вентиль, Козенко П.П. тривалий час не вдавалося припинити залиття, а за відсутності електрика в таких умовах мав надзвичайний ризик ураження електричним струмом.

Крім того, позивач вважає, що саме завдяки бездіяльності відповідача, як управителя ОСББ «Павліченко, 26», їй завдана ще й моральна шкода, оскільки вона вкрай емоційно важко перенесла події того дня, що відобразилося на її здоров'ї. Завдану моральну шкоду оцінила в 5000 гривень.

Рішенням Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2017 року в задоволенні позову Козенко П.П. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Козенко П.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню?

Проаналізуйте чи повно і всебічно суд першої інстанції з'ясував обставини справи.

Чи належну оцінку дав суд зібраним доказам і прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог?

У липні 2017 року Пономаренко В.В. звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Власенко П.П. на її користь відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 46 708,00 грн., моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 240,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, в лютому 2017 року в будинку АДРЕС А_1, яка належить позивачу на праві власності.

Згідно з Актом комісії у складі представників КП «Спецжитлофонд» від 08.02.2017 залиття квартири відбулося з вище розташованої квартири АДРЕС А_2, внаслідок механічного руйнування фільтра холодної води діаметром ?, який розташований на трубопроводі відводу для стояка в зазначену квартиру, після запірної арматури.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 8763 від 13.03.2017 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились внаслідок залиття приміщень, квартири, становить 41 503,00 грн., позивач, з урахуванням вартості проведеної експертизи в розмірі 5 205,00 грн., просила стягнути ці кошти з власника квартири АДРЕСА 2 - Власенко П.П.

Крім того, оскільки протягом тривалого часу позивач вимушена була миритися з неможливістю нормального користування квартирою та вирішувати питання щодо організації проведення ремонтних та відновлювальних робіт, тобто зазнала фізичних та душевних страждань внаслідок значного пошкодження власного майна, у зв'язку з цим вказувала, що їй було завдано відповідачем моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2018 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи та не надано належної оцінки всім наявним у справі доказам, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Проаналізуйте дії суду першої інстанції.

Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню?

Чи є Акт про залиття квартири від 08.02.2017 належним і допустимим доказом за яким можливо було б дійти однозначного висновку про залиття квартири внаслідок неправомірних дій відповідача?

Чи є належними і допустимим докази позивача?

Позивач Василина М.М. звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Київенерго» , з якого просила стягнути на її користь завданої матеріальної шкоди в розмірі 21567 грн, моральної шкоди у розмірі 16000 грн, а також судові витрати у розмірі 640 грн - судового збору за подання позовної заяви та 1400 грн - витрати за проведення експертизи.

В обґрунтування заявлених вимог Василина М.М. посилається на те, що вона є власницею квартири АДРЕС А_1, яка знаходиться на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку. 18 січня 2017 року сталося залиття її квартири з горища будинку. Згідно з актом від 18 січня 2017 року причиною залиття стало некоректне підключення системи центрального опалення, роботи з яких виконувало ПАТ АК «Київенерго». Оскільки відповідач добровільно не відшкодовує завдані збитки позивач змушена була звернутись із даним позовом до суду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року позов Василини М.М. до ПАТ «Київенерго», третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» на користь ОСОБ АЗ 21 567 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1 400 грн. витрат на проведення експертизи та 640 грн у відшкодування судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду Дуднік В.К. інтересах ПАТ «Київенерго» подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Яке рішення має прийняти суд?

Чи відповідають висновки суду першої інстанції обставинам справи та нормам матеріального права?

Як визначається розмір матеріальної та моральної шкоди?

У травні 2018 року Петренко В.В. звернувся до суду з позовом до Васильченко М.К. про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 01.11.2015 Васильченко М.К. отримала від нього в позику кошти у розмірі 135 000,00 грн. Відповідач зобов'язалася повернути кошти до 01.11.2016 зі сплатою відсотків за їх користування у розмірі 10% щомісячно. На даний час, відповідач позичених коштів не повернула.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що суд не розглянув позовну вимогу про стягнення інфляційних збитків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.10.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.11.2018 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вкажіть підстави відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Чи правомірною є відмова?

Чи підлягають відшкодуванню судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції?

Чи можна віднести дану справу до категорії малозначних справ?

Чи підлягає касаційному оскарженню дана апеляційна скарга?

У березні 2018 року Борисова А.Н. звернулася до суду з позовом до Борисова М.М. про збільшення розміру стягуваних аліментів, і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішенням Білгород- Дністровського міськрайонного суду від 15.09.2015 року Борисов М.М. зобов'язаний сплачувати аліменти на користь Борисової А.Н. на утримання неповнолітньої доньки Борисової К.М. у твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2015 року.

Враховуючи те, що дитина проживає з позивачем та потребує більшого забезпечення для належного утримання, а також те, що прожитковий мінімум на дитину збільшився, позивач просила суд:

збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Білгород- Дністровського міськрайонного суду від 15.09.2015 року та стягувати з Борисова М.М. на користь Борисової А.Н. на утримання неповнолітньої Борисової К.М. у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з року;

виконавчий лист, виданий на виконання рішення Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2015 року по справі 495/4334/15-ц відкликати;

стягнути з відповідача на її користь витрати на послуги адвоката у сумі 500 грн. та судові витрати у сумі 704,80 грн.

Рішення ухвалено у відсутності сторін.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.05.2018 року позов Борисової А.Н. задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2015 року по справі № 495/4334/15-ц, стягнувши з Борисова М.М., ІНФОРМАЦІЯ1 аліменти на користь Борисової А.Н., ІНФОРМАЦІЯ 2 на утримання неповнолітньої дитини Борисової К.М., ІНФОРМАЦІЯ З у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, а саме до 25.06.2032 року включно.

Вказаний розмір аліментів, визначений за рішенням суду у відповідності до ч.2 ст. 184 СК України підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнуто з Борисова М.М. на користь Борисової А.Н., ІНФОРМАЦІЯ 2 судовий збір у розмірі 704,80 грн., згідно квитанції № 18764161 від 23.03.2018 року та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн., згідно квитанції № 5046 від 23.03.2018 року.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Борисова А.Н., ІНФОРМАЦІЯ1, паспорт НОМЕРЗ від 10.03.2005 року, ІНН НОМЕР2, який мешкає за адресою: АДРЕС А_1 суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Борисов М.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з нього аліментів в частці, а не грошовому еквіваленті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач офіційно працює в ДТТ «ОСТ «Медик-2» та отримує зарплату у розмірі 3900 грн., тому згоден платити аліменти у розмірі ? частки його заробітку, відповідно до закону. Крім того, він проживає з іншою жінкою, яка має малолітню дитину, сплачує комунальні послуги, має витрати на проїзд до роботи, тому не в змозі буде виконати повністю рішення суду.

Матеріали справи не містять докази працевлаштування відповідача та дійсний дохід відповідача.

За станом здоров'я відповідач спроможний працевлаштуватися та сплачувати аліменти.

Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню?

Чи можливе касаційне оскарження апеляційної скарги?

Чи допускається розгляд справи без виклику учасників?

Вкажіть порядок нарахування аліментів.

11 січня 2019 року відповідач Ветко Л.Б. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 15 червня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Ветко Л.Б. про стягнення заборгованості, яким з відповідача стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 липня 2011 року в розмірі 27689,26 грн. та 1762 грн. сплаченого судового збору.

Також відповідач просить поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки повне заочне рішення було отримано ним 28 грудня 2018 року після ознайомлення з матеріалами справи.

Із матеріалів справи вбачається, що повне заочне рішення було отримано відповідачем 28 грудня 2018 року після ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 57), а заява про перегляд заочного рішення подана відповідачем 11 січня 2019 року, тобто протягом 20 днів з дня вручення відповідачу повного заочного рішення, що дає підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В який термін може бути подано заяву про перегляд заочного рішення?

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд в якій термін?

Позивач Липко Н.Т. у серпні 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачки ЛипкоМ.Ш. про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 серпня 2002 року Виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ним та відповідачкою. Неповнолітніх дітей від шлюбу вони не мають.Вказав, що сімейне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини. Шлюбні відносини фактично припинені з 2004 року, спільного господарства не ведуть, подальше збереження шлюбу не можливе, у зв'язку з чим, просив розірвати шлюб. Позивач в судове засідання не з'явився. Відповідно до заяви ЛипкоМ.Ш. від 11.12.2018 року просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив шлюб розірвати, проти заочного розгляду справи не заперечував, зазначивши, що спір щодо поділу майна відсутній. Відповідачка у судове засідання не з'явилась. Про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не надала, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Вирішити справу по суті?

В якому випадку фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Умови проведення заочного розгляду справи.

Шутько Р.Т. звернулася з позовом до Шутько П.М. про розірвання шлюбу. Сторони по справі зареєстрували свій шлюб 01.09.1995 року у Підберезівській сільській раді Горохівського району Волинської області, актовий запис №5. Від шлюбу дітей немає. В зв'язку з тим, що сімейне життя в них не склалося, шлюб розпався, позивач просить шлюб розірвати. Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судовою повісткою про час та місце розгляду справи. Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, зі згоди позивача, вважає можливим розглядати справу у заочному розгляді справи. Суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Назвіть порядок оскарження заочного рішення.

Строк оскарження оскарження заочного рішення?

Назвіть умови проведення заочного розгляду справи.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 грудня 2018 року у справі за позовом Никитченко Р.О. до Никитченко Н.Н. про стягнення аліментів та додаткових витрат, було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено. Відповідач з даним рішенням не погодився, подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 18.12.2018 року і призначити справу до розгляду в загальному порядку. Никитченко Н.Н. заяву мотивує тим, що судове засідання, в якому було ухвалено рішення, відбулося за його відсутності, оскільки він не був повідомлений про розгляд справи, тому не зміг прийняти участь у судовому засіданні. В судовому засіданні представник заявника Куций Р.Т. заявлені вимоги підтримав повністю, просив скасувати заочне рішення. Суду пояснив, що відповідач проживає у м. Луганськ разом з сімєю. Також зазначає, що судом не враховано ту обставину, що на утриманні у відповідача перебуває троє малолітніх дітей. Позивач Никитченко Р.О. та її представник Лукас П.П. заперечили щодо скасування заочного рішення. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в своїй заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача також зазначив місцем для листування відповідача його останнє зареєстроване місце проживання, яке у своїй позовній заяві і вказала позивач, а саме: квартира . Представник позивача у своїй заяві взагалі не вказав місце проживання відповідача, а лише висловив припущення, що він проживає в м. Луганськ, не вказавши точної адреси проживання. Тому на думку позивача відповідач, як може проживати за своїм місцем реєстрації, так і може проживати за інформацією в Данії зі своїми дітьми, оскільки він надав до своєї заяви копії свідоцтв про народження дітей, які зареєстровані і проживають в Данії.

До якого висновку прийде суд?

Назвіть порядок заочного розгляду справи.

Які умови проведення заочного розгляду прави?

ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаною заявою зазначивши, що 24 вересня 2010 року Романівським районним судом було винесено заочне рішення по справі № 2-166/10 за позовом Красний Н.Г. до ПАТ КБ «Приват Банк»про визнання рішення банку про підвищення процентів за користування кредитом недійсним. Причиною неявки представника банку у судове засідання 24.09.2010 року є зайнятість представників банку у інших судових засіданнях, призначених на 24.09.2010 року іншого представника банку. А тому просили скасувати вказане заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку. В судовому засіданні 01.07.2011 року представник ПАТ КБ «Приват Банк», підтримав вимоги заяви про перегляд заочного рішення, пояснивши, що представники Банку не зявилися в судове засідання 24.09.2010 року, в звязку з чим було постановлено заочне рішення, оскільки були зайняті в інших більш важливих судових засіданнях, а тому просить заяву про перегляд заочного рішення задоволити. Красний Н.Г. та її представник вимоги заяви про перегляд заочного рішення не визнали та просять залишити заяву без задоволення.

Вкажить умови проведення заочного розгляду справи

Назвіть порядок скасування та оскарження заочного рішення

Пусько В.А. звернулася до суду з позовом до Пусько І.В. про розірвання шлюбу, зазначивши, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 12 січня 1996 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 41.Під час шлюбу у сторін спільне життя не склалося, оскільки з часом було втрачено взаєморозуміння, взаємини змінились на гірше, в звязку з цим 3 місяці тому за обопільним рішенням було припинено подружні стосунки та подружнє життя. Позивач в судове засідання не зявилась, однак подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує, та просить справу заслухати у її відсутність проти прийняття заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, в судове засідання повторно не зявився, повідомлення про причини своєї неявки та заяву про розгляд справи за їх відсутності суду не надіслав, в силу чого, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.Взявши до уваги відсутність заперечення з боку позивача про можливий заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Коли заочне рішення набирає законної сили?

В якому випадку заочне рішення підлягає скасуванню?

В який термін заява про перегляд судового рішення може бути розглянута?

Після смерті Ткачука відкрилася спадщина (квартира у м. Харкові), на яку могли претендувати як спадкоємці за законом першої черги його дружина, дві доньки, які проживали разом із спадкодавцем, та син, який мешкав в іншій державі. Через три місяці після смерті чоловіка дружина звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Одна донька відмовилися від прийняття спадщини на користь матері. Від другої доньки та сина ніяких заяв до нотаріальної контори не надходило протягом шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК України). Які існують способи здійснення суб’єктивних цивільних прав? За допомогою яких дій і в який строк може відбуватися здійснення цивільних прав у спадкових правовідносинах при прийнятті спадщини? Чи може бути здійснене суб’єктивне цивільне право шляхом пасивної поведінки?

Мішкіна звернулася до нотаріуса з проханням посвідчити договір, за яким вона передає своїй знайомій Самохіній право на отримання протягом одного року аліментів від її колишнього чоловіка, щоб таким чином розрахуватися за придбаний нею у Самохіної невеличкий меблевий гарнітур. На яке питання розраховане це завдання? Чи можливе укладення вказаного договору?

Березіна уклала договір купівлі-продажу своєї трикімнатної квартири, що знаходилася у будинку, розташованому в центрі м. Харкова. Через деякий час прокурор звернувся до районного суду з позовом про визнання договору купівліпродажу квартири недійсним. Як з’ясувалося, Березіна мала чотирьох неповнолітніх дітей, яких вона при подачі документів на приватизацію не вказала як таких, що мешкають з нею в квартирі, а зазначила, що вони проживають у її матері в селищі поблизу м. Харкова. Після того, як Березіна в результаті приватизації стала єдиним власником квартири, вона продала її Кривкову. На яке питання розраховане це завдання? Чи можна вважати права (інтереси) дітей Березіної порушеними? Чи має право прокуратура здійснювати їх захист? Якщо так, то які способи захисту вона може застосувати в цій ситуації? Наведіть приклад, коли порушується не право, а інтерес.

Міронов та Гришина отримали у спадщину від свого батька право власності на однокімнатну квартиру. Оскільки ні у Міронова, ні у Гришиної належного на праві власності житла не було, кожний з них вирішив заселитися в однокімнатну квартиру, відмовляючись поступатися іншому. В результаті цього в однокімнатній квартирі почала проживати Гришина зі своїм чо¬ловіком та Міронов. Гришина та її чоловік створили Міронову обстановку неможливості проживання під одним дахом: постійно пиячили, користувалися речами Міронова без його дозволу, в квартирі часто були присутні сторонні люди. Через місяць після такого спільного проживання Міронов змушений був знову винаймати кімнату в гуртожитку і звернутися до суду з та¬кими вимогами: зобов’язати Гришину на підставі ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України виплатити йому грошову компенсацію за його частку у праві спільної часткової власності на квартиру, а також відшкодувати збитки, які дорівнюють розміру плати за користування кімнатою в гуртожитку. В суді Гришина заявила, що грошей у її сім’ ї ледь вистачає на проживання і немає на відшкодування збитків. Тоді Міронов запропонував продати квартиру, а гроші поділити навпіл, на що Гришина та¬кож не погодилася, адже за отриману від продажу суму вона не зможе придбати житло, придатне для проживання. На яке питання розраховане дане завдання? Чи можна вважати права (інтереси) Міронова порушеними? Чи правильно Міроновим обрано способи захисту? Чим порушення прав відрізняється від їх невизнання чи оспорювання (наведіть відповідні приклади)? ПрАТ “Велика будівельна компанія” (орендодавець) звернулося із позовом до фізичної особи-підприємця Нікітіна (орендар) про визнання договору оренди приміщення неукладеним на тій підставі, що в договорі не вказано місцезнаходження приміщення та його площа. В свою чергу, Нікітін за зустрічним позовом вимагав визнання договору оренди дійсним і передачі йому приміщення, адже, хоча вони і не вказали в договорі яке саме приміщення передається в користування, в усній формі директор ПрАТ “Велика будівельна компанія” і він (Нікітін) домовлялися про приміщення за адресою: м. Харків, вул. Житомирська, б. 32, площею 640 кв. м. На яке питання розраховане це завдання? Чи має право ПрАТ “Велика будівельна компанія” вимагати визнання договору оренди неукладеним? Чи може Нікітін скористатися таким способом захисту, як визнання договору дійсним, і вимагати передачі приміщення? Чи вичерпний перелік способів захисту передбачений у ст. 16 ЦК України? Де можуть встановлюватися способи захисту цивільних прав та інтересів?

ТОВ “Клінінг”, рекламуючи на телебаченні свій новий чистячий засіб “Родео”, порівнювало його із чистячим засобом “Актив” свого основного конкурента ТОВ “Забота” на відповідному ринку, стверджуючи, що якість засобу під назвою “Родео” набагато краща, ніж засобу “Актив”, при цьому вартість першого нижча останнього. Крім того, у рекламі було обіцяно: “якщо не буде результату - ми повернемо вам гроші у розмірі 110 %!”. Після запуску відповідної реклами обсяг прода¬жів ТОВ “Забота” значно впав, постійні покупці відмовилися від придбання його продукції. У результаті цього ТОВ “Забота” понесло значні збитки. Крім того, незважаючи на надані рекламні обіцянки, ТОВ “Клінінг” відмовляло в поверненні грошей споживачам на підставі того, що то була лише реклама, а при придбанні товару подібних зобов’язань виробник на себе не брав. На яке питання розраховане це завдання? Які основні засади здійснення суб’єктивних цивільних прав? Чи можна вважати права (інтереси) ТОВ “Забота” порушеними? Чи можна вважати права (інтереси) споживачів продукції ТОВ “Клінінг” порушеними? Якщо так, то за допомогою яких спо¬собів захисту вони можуть бути захищені? Круглова уклала договір побутового підряду на ремонт свого холодильника з фізичною особою-підприємцем Петровим. У договорі було зазначено, що ремонт буде здійснено протягом одного місяця. За згодою сторін у договір був внесений пункт, відповідно до якого усі спори між контрагентами мають вирішуватися лише шляхом переговорів без звернення до суду. Після того, як пройшло три місяці з моменту укладення договору, а холодильник не був відремонтований, Круглова звернулася з позовом до суду. На яке питання розраховане це завдання? Чи втратила Круглова право на судовий захист? Які способи захисту порушеного права можуть бути застосовані Кругловою? Чи змінилося б рішення, якби в договорі було зазначено: “Сторона договору, яка вважає свої права порушеними, отримує право на судовий захист виключно тоді, коли сторони не змогли вирішити спір у претензійному порядку ”? Лукашин уклав у простій письмовій формі договір купівлі-продажу комп’ютера з ТОВ “Дніпро” (далі - ТОВ) із розстроченням оплати на один рік. Через три місяці він продав комп’ютер Кравченку та звільнився з роботи. ТОВ звернулося до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на договорі купівлі-продажу у кредит для стягнення заборгованості з Лукашина у безспірному порядку. Нотаріус відмовив у вчиненні виконавчого напису. ТОВ звернулося до суду за захистом свого права. На яке питання розраховане це завдання? Дайте юридичну оцінку дій нотаріуса. Які умови і порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами України? Які способи захисту порушених прав ТОВ “Дніпро ”? Куліш у своєму гаражі, розташованому на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, відкрив авторемонтну майстерню. У зв’язку з великою кількістю замовлень він вирішив перебудувати гараж, значно збільшивши його площу. Коли Куліш розпочав перебудову без будь-якої дозвільної документації, до органів місцевого самоврядування та міської СЕС почали надходити скарги сусідів по вулиці, в яких зазначалося, що підприємницька діяльність Куліша спричиняє їм значні незручності, а саме - постійний шум, загазованість, під¬вищену небезпеку. Крім того, сусіди, не чекаючи реакції відповідних владних органів, перед в’їздом у гараж Куліша вирили величезну яму, чим позбавили його можливості користуватися цим приміщенням й здійснювати підприємницьку діяльність. Куліш звернувся до суду за захистом свого майнового права. На яке питання розраховане це завдання? Чи правомірні дії Куліша? Які форми захисту використано сусідами Куліша? Наведіть власний приклад самозахисту, який би відповідав законодавчим вимогам. Мосін попросив водія таксі відвезти його у м. Дергачі. Водій, посилаючись на серцевий напад, вийшов з машини до аптеки за медикаментами, залишивши ключ в замку запалювання. Скориставшись тим, що машина залишена без нагляду, Мосін сів за кермо, рушив з місця і скоїв наїзд на машину Гарківця, що стояла на узбіччі. Внаслідок наїзду таксомоторному парку та Гарківцю було заподіяно матеріальної шкоди. Гаркі- вець звернувся з позовом про стягнення з таксомоторного парку і Мосіна 6700 грн (вартість ремонту автомобіля). Районний суд стягнув з Мосіна на користь Гарківця 6700 грн, звільнивши таксомоторний парк від цивільно-правової відповідальності. Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник транспортного засобу як особа, що здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, Мосін оскаржив рішення суду. На які питання теми спрямоване це завдання? Який вид відповідальності має місце у цьому випадку? Вкажіть умови цивільно-правової відповідальності.

За договором перевезення залізниця була зобов’язана доставити товариству з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі - ТОВ) три контейнери трикотажних виробів на суму 4000 грн. Внаслідок аварії частина вантажу вартістю 2000 грн стала непридатною до використання. Решта трикотажних виробів забруднилася, внаслідок чого вартість трикотажу склала 1000 грн. Залізниця претензію ТОВ задовольнила у сумі 3000 грн, а в частині стягнення неодержаного прибутку в сумі 2000 грн відхилила. У позовній заяві ТОВ, посилаючись на ст. 22 ЦК України та п. 110 Статуту залізниць України, просило господарський суд стягнути з залізниці 2000 грн. На які питання теми розраховане це завдання? Чи підлягає позов ТОВ задоволенню? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність залізниця за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.

Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта” звернулося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років) про відшкодування збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій вказаних дітей, які розпалили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами майнового страхування потерпілим було виплачено у сукупності 20 000 грн. У зв’язку з цим позивач просив стягнути зазначену суму з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка та Сергія на користь позивача зазначена сума була стягнена солідарно. На які питання теми розраховане це завдання? Які існують види цивільно-правової відповідальності при множинності осіб? Чи правильне рішення ухвалив суд?

Орендодавець - Харківське представництво Фонду державного майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок” про відшкодування збитків, завданих пожежею в орендованому складському приміщенні. До складу збитків було віднесено: суму, на яку зменшилася вартість складського приміщення; орендну плату за час проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із кошторисом; суму страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець, якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця відповідно до умов договору. Суд встановив наявність вини ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні. На які питання теми розраховане це завдання? Які збитки підлягають відшкодуванню? Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика «Мрія»”(далі - ТОВ) та акціонерним товариством “Готель «Будапешт»” (далі - АТ) 3 січня 2010 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною вартістю 300 000 грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони передбачили в договорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочення. Згідно з умовами договору меблі були поставлені трьома рівними партіями, кожна на суму 100 000 грн відповідно 1, 15, та 25 лютого 2011 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити вартість кожної партії протягом п’яти днів з моменту отримання меблів. Однак зобов’язання було виконано ним лише частково - 3 лютого на рахунок ТОВ надійшло 100 000 грн, 18 лютого - 100 000 грн, решту суму боргу АТ не сплатило. 4 березня 2012 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з АТ в сумі 118 500 грн, а саме: 100 000 грн основного боргу, 18 500 грн пені. Позивач також вимагав відшкодування інфляційних втрат. Відповідач в частині стягнення пені проти позову заперечував, посилаючись на те, що не зміг своєчасно розрахуватися з боржником внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих дотацій з місцевого бюджету, скрутного фінансового становища. Вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач просив суд у стягненні пені відмовити, оскільки позивач пропустив встановлену ст. 258 ЦК України позовну давність. На які питання розраховане це завдання? Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Банк “Південно-західний” (далі - банк) та товариство з обмеженою відповідальністю “Тувілея” (далі - ТОВ) уклали договір 22 березня 2011 р. про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн строком на шість місяців за умови сплати 37% річних за користування кредитом. За прострочення повернення кредиту та процентів за його користування встановлювалася пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що згідно з умовами договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ в день його укладення, сума кредиту була перерахована позичальнику лише 10 квітня 2011 р. При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок неповернення кредитів іншими боржниками. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків у сумі 150 000 грн, оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було сплатити 12 000 грн пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за завдану моральну шкоду. Банк просив суд зменшити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, наполовину, врахувавши при цьому його складне фінансове становище, і заперечував проти компенсації моральної шкоди, зазначаючи, що, по-перше, юридична особа не може страждати і тому їй моральна шкода не може бути завдана. По-друге, обов’язок компенсації моральної шкоди не випливає із порушення договірних зобов’язань, а можливий лише у недоговірних зобов’язаннях. На які питання розраховане це завдання? Чи підлягає позов задоволенню? Подружжя Сенченків звернулося до суду до авіакомпанії з вимогами про стягнення збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що у серпні 2011 року їм було відмовлено у наданні послуги з перевезення на рейс Київ-Ларнака (Кіпр) з підстав відсутності візи Кіпру для їх неповнолітньої доньки. Посилання позивачів, що у разі, коли дитина вписана у паспорт матері, вона не потребує візи згідно з законодавством країни прямування, до уваги прийняті не були. Після відправлення літака того ж дня листом консульського відділу Посольства Республіки Кіпр авіакомпанія була повідомлена, що проставлена у діючий закордонний паспорт батька чи матері віза автоматично поширюється на дитину, форма візи за таких умов не передбачає спеціальної відмітки для дітей. Через п’ять днів авіакомпанія на підставі тих же документів допустила позивачів разом з їх неповнолітньою дитиною на літак і здійснила перевезення в пункт прямування та у зворотному напрямку. Позивачі вказували, що у зв’язку з невчасним прибуттям до готелю на місці відпочинку вони сплатили штрафні санкції, а також їх відпочинок вимушено був зіпсований та скорочений, їм спричинено моральну шкоду, суму компенсації якої вони оцінюють у 500 000 грн. Суд встановив неправомірність дій перевізника, з якого на користь позивачів було стягнуто збитки у вигляді еквівалентної суми сплачених штрафних санкцій. У задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди було відмовлено, оскільки ні умови укладеного договору, ні законодавство з питань перевезення авіаційним транспортом не передбачають права пасажира на відшкодування моральної шкоди при необгрунтованій відмові у наданні послуги з перевезення. На які питання теми розраховане це завдання? Дайте своє бачення законності та обґрунтованості рішення суду. Газетою “Суспільство” було надруковано лист без зазначення її автора, в якому стверджувалося, що працівник державного органу Редчук бере участь у злочинній діяльності. Повідомлялося, що лист є дослівним відтворенням інформації, поміщеної на інформаційному Інтернет-сайті. З посиланням на відсутність вказаних фактів та приниження гідності, честі та ділової репутації Редчук звернувся з позовом до редакції газети та її головного редактора про спростування недостовірної інформації, опублікування спростування, стягнення з відповідачів солідарно 15000 грн відшкодування моральної шкоди та зобов’язання головного редактора газети принести йому публічні вибачення. Рішенням суду позовні вимоги були задоволені. Суд вказав, що дослівне відтворення матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації, є підставою для звільнення від відповідальності згідно зі ст. 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” лише за умов відтворення інформації саме з друкованого засобу масової інформації. Крім того, законодавство передбачає солідарну відповідальність журналіста і засобу масової інформації за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності. Відповідачі подали апеляційну скаргу й вказували на їх конституційне право вільно поширювати інформацію щодо публічних осіб та свободу вираження поглядів. На які питання розраховане це завдання? Визначте, чи є підстави цивільно-правової відповідальності відповідачів? Чи належні способи захисту застосував суд та чи всі з них є цивільно-правовою відповідальністю? 10 липня Гончарова у магазині “Доміно” придбала зимові чоботи. Через кілька днів до неї прийшла подруга і переконала її в тому, що чобітки такого фасону вже виходять з моди і їй краще придбати іншу модель. 26 липня Гончарова прийшла до магазину з вимогою обміняти придбані чобітки на інші. Однак продавець відмовився це зробити, посилаючись на пропуск Гончаровою встановленого Законом України “Про захист прав споживачів” 14-денного строку. Гончарова наполягала на своїх вимогах, стверджуючи, що, по-перше, з 18 по 24 липня вона хворіла (підтверджено листком про непрацездатність), а, по-друге, 24 і 25 липня магазин був зачинений у зв’язку з вихідними днями. Крім того, на її думку, пропуску строку в цьому випадку немає, тому що обчислення строку повинно починатися з часу настання зимового сезону. На яке питання розраховане завдання? Як слід вирішити спір? Чи змінилося б рішення, якщо Гончарова звернулася б до магазину 27липня?

Товариство з обмеженою відповідальністю “Арсенал” (далі - ТОВ) через недопоставку йому за договором десяти електромоторів у першому кварталі 2010 р. звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з постачальника неустойки та відшкодування збитків. Господарський суд, зазначивши, що позов було заявлено у червні 2011 р., у позові відмовив у зв’язку з пропуском позовної давності. ТОВ оскаржило рішення суду, посилаючись на те, що, по-перше, воно неодноразово вимагало від постачальника (у квітні 2010 р. і лютому 2011 р.) добровільної сплати неустойки та збитків, і 10 березня 2011 р. відповідач обіцяв до 1 травня їх сплатити. По-друге, позовна давність за вимогою по відшкодуванню збитків не сплинула. По-третє, господарський суд не має права за власною ініціативою застосовувати позовну давність. Чи правомірні доводи позивача? З якого моменту починається перебіг позовної давності?

Сім’я Захарченків, яка складалася з чотирьох осіб (батько, мати, 15-річний син Антон і 12-річна донька Олена), приватизувала 3-кімнатну квартиру в м. Харкові в квітні 2009 р. У травні цього ж року вони продали її і придбали 4-кімнатну квартиру, право власності на яку оформили в рівних частинах на батька і матір. По досягненні повноліття у вересні 2011 р. Антон звернувся до суду з позовом до батьків про визнання за ним частки в 4-кімнатній квартирі. У позові Антону було відмовлено через пропуск позовної давності. На яке питання розраховане завдання? Чи правильне рішення суду? Дайте роз’яснення по справі. Гавриленко у січні 2009 р. виїхав у тривалу експедицію до Анголи. У лютому цього ж року з його квартири були викрадені різні речі, в тому числі відеокамера. Про крадіжку він дізнався лише у червні 2009 р., коли повернувся додому. На цей час ні речі, ні злочинці знайдені не були. У лютому 2012 р. у комісійному магазині він побачив свою відеокамеру, яку здав на комісію Онищенко, який помер наприкінці березня 2012 р. У серпні 2012 р. Гавриленко звернувся до суду з позовом до жін¬ки померлого про витребування відеокамери, яку та встигла забрати з магазину. Однак у задоволенні позову було відмовлено, оскільки за заявою відповідачки про застосування позовної давності суд зробив висновок, що позовна давність пропущена. У скарзі до апеляційного суду позивач наголошував на тому, що суд неправильно обчислив позовну давність, визначивши початок її перебігу від дня крадіжки речей. На думку позивача, цей строк слід обчислювати від дня, коли знайдено відеокамеру і стало можливим визначити відповідача. Як має бути вирішена ця справа? Леоненко 15 серпня 2012 р. звернувся до суду з позовом про захист його честі та гідності і стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн з видавництва “Блискавка”, що видало у січні 2007 р. новий тираж роману “Балагур”, в якому виведений образ Леоненка як зрадника. В позовній заяві він послався на рішення від 16.11.2000 р., яким було реабілітоване його чесне ім’я, а факти, наведені в романі, визнані такими, що не відповідають дійсності. Суд у позові відмовив у зв’язку з пропуском позовної давності. Визначіть предмет спору. Зробіть висновок по справі. Ковальов домовився з бригадою підрядників про виконання ремонту в його 3-кімнатній квартирі. Договір містив, зокрема, пункт, згідно з яким позов до підрядників у разі порушення умов договору може бути заявлено протягом 5 років від часу прийняття замовником роботи. Чи допущено порушення правових норм, що регулюють позовну давність? Чи зміниться рішення, якщо в договорі передбачено 2-річну позовну давність?

За договором позики 1 січня 2009 р. Коваленко (позичальник) отримав від Романова (позикодавця) грошову суму, еквівалентну 1000 доларів США без визначення строку повернення. Через місяць (1 лютого) позикодавець письмово попросив повернення грошей, але їх не отримав, а 10 лютого того ж року Коваленко відбув у довгострокове відрядження. Переказом через систему “Вестерн-Юніон” 1 квітня 2009 р. він повернув позикодавцю У частку позики, а решту обіцяв сплатити не пізніше 1 травня 2009 р. Після повернення із відрядження у грудні 2010 р. Коваленка було включено до складу обмеженого військового контингенту Збройних Сил України під егідою ООН і направлено в Косово, звідки він повернувся у лютому 2011 р. У серпні 2012 р. Романов звернувся до суду з позовом про сплату залишку боргу. Суд у позові відмовив у зв’язку із пропуском позовної давності. У скарзі на рішення суду позикодавець зазначив, що позовну давність ним не пропущено, а суд припустився помилки. На яке питання розраховане завдання? Чи є підстави для задоволення скарги?

15 липня 2009 р. ТОВ “Торговельна компанія «Гейзер»” (далі - ТОВ “Гейзер”) поставила ТОВ “Експорт-ЛТД” дві партії електричних водонагрівачів власного виробництва на суму 5200 грн. Договір передбачав проведення оплати покупцем не пізніше 30 днів з дня передачі товару. Взяті на себе зобов’язання ТОВ “Експорт-ЛТД” своєчасно не виконало і неодноразово зверталося до кредитора з проханням про відстрочення боргу, але відповіді не отримувало. Повернути водонагрівачі ТОВ “Експорт-ЛТД” вже не мало можливості, тому що вони були реалізовані покупцям. 10 вересня 2007 р. боржник перера¬хував суму боргу на поточний рахунок покупця. 20 вересня на роботу в ТОВ “Експорт-ЛТД” був прийнятий юрисконсульт, який пояснив директору, що платіж проведено після спливу позовної давності і є можливість повернути його через суд як безпідставно сплачений (ст. 1213 ЦК України). 26 вересня 2012 р. ТОВ “Експорт-ЛТД” подало позов до господарського суду про повернення вказаної суми, посилаючись на те, що у момент здійснення оплати йому не було відомо про сплив позовної давності. На яке питання розраховане завдання? Яке рішення має постановити суд? Загальні збори учасників ТОВ “Завод килимових виробів «Схід»” прийняли рішення про ліквідацію товариства, визначивши склад комісії з припинення цієї юридичної особи. Комісія з припинення ТОВ встановила строк для пред’явлення претензій кредиторами товариства - два місяці з дня публікації оголошення, яке було опубліковано у офіційному виданні 23 березня 2012 р. Кредитор товариства Малько 28 травня 2012 р. направив комісії з припинення ТОВ вимогу про сплату 10 670 грн боргу за договором оренди, пропуск строку мотивував тривалим відрядженням за межі України. Однак комісія вимоги кредитора відхилила. Малько звернувся за консультацією до юриста. На яке питання розраховане завдання? Чи може бути строк, пропущений Мальком, поновлено? Чи зміниться рішення, якщо строк пропустив Малько у зв ’язку із хворобою? Циганков, будучи власником 1/3 частини земельної ділянки, вирішив продати її, письмово попередивши про свій намір інших співвласників - Ковбасюка та Петровську 20 січня 2011 р. Не дочекавшись відповіді останніх, Циганков 28 лютого 2011 р. уклав договір купівлі-продажу з Онупковим. Петровська 4 березня подала позов до суду, при цьому послалась на те, що строк пропущено нею з поважних причин - у зв’язку з перебуванням під вартою, просила суд з цих причин поновити пропущений строк. На яке питання розраховане завдання? Чи підлягають вимоги Петровськоїзадоволенню? Левченко звернувся до Департаменту підприємництва та споживчого ринку м. Харкова зі скаргою на кафе “Фіалка”, розташованого поряд з будинком, в якому проживає у квартирі, що належить йому на праві приватної власності. Він зазначив, що діяльність кафе порушує спокій його та інших мешканців будинку: гучна музика, що звучить до двох годин ночі, позбавляє можливості нормального відпочинку. Департамент підприємництва та споживчого ринку попередив кафе “Фіалка”, що в разі продовження ним неправомірних дій йому буде заборонено здійснювати свою діяльність. Кафе “Фіалка” вважає свої права порушеними, оскільки воно як власник може на свій розсуд використовувати майно для здійснення підприємницької діяльності. На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте доводи сторін. Чи змінилося б рішення у разі, якщо Левченко проживав би у квартирі, що перебуває у комунальній власності за договором найму житла?

За письмовим договором купівлі-продажу Жукова продала, а Сімонова купила за суму в 100 мінімальних заробітних плат житловий будинок. Оскільки сарай, гараж та інші будівлі окремо в договорі не згадувалися, а передача їх покупцю фактично здійснилася, Жукова через два роки звернулася до суду з позовом про стягнення з покупця додатково вартості сараю (в розмірі 10 мінімальних зарплат) і гаража (в розмірі 20 мінімальних зарплат). На яке питання розраховане це завдання? Чи підлягає позов задоволенню? Власник приватизованої квартири багатоквартирного будинку Федорченко звернувся з позовом до комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне об’єднання” (далі КП -“РЕО”) та Приватного акціонерного товариства “Супутник” (далі - ПрАТ) про визнання договору про встановлення сервітуту недійсним, на укладення якого він згоди не давав. Зазначив, що на даху будинку встановлено базову станцію мобільного зв’язку, яка внаслідок шкідливого випромінювання створює загрозу йому та іншим мешканцям. КП “РЕО” вказувало, що рішенням міськвиконкомому його визначено уповноваженим балансоутримувачем житлового будинку, а договір про встановлення сервітуту не є способом розпорядження майном і згоди власника квартир будинку на його укладання не вимагається. Крім того, позивач проживає на першому поверсі будинку й не може відчувати негативний вплив випромінювання. На яке питання розраховане це завдання? Надайте правову оцінку доводам сторін.

Яківчук звернувся до власників квартир у під’їзді житлового будинку, де він проживав, та виконавчого комітету з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою, яка належить йому на праві власності, вказуючи, що він має намір використовувати власне житло для здійснення підприємницької діяльності та з метою перепланування вказаної квартири під магазин й отримав дозвіл органів державного пожежного на¬гляду та санітарно-епідеміологічної служби. Яківчук вказав, що управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету аналогічний дозвіл не надає без погодження питан¬ня перепланування з власниками суміжних квартир. Рішенням районного суду визнано незаконною відмову сусідів у наданні згоди на перепланування квартири Яківчука, оскільки це порушує право власника на вільне користування й розпорядження своїм майном, а відповідачі не мотивували свою незгоду. Перепланування ж не загрожує цілісності житлового будинку та відповідає державним будівельним нормам. Відповідачі оскаржили рішення суду й зазначили, що вони не повинні наводити аргументи своєї незгоди. На яке питання розраховане це завдання? Чи є законним рішення районного суду? Мешканцю м. Харкова Авілову на праві приватної власності належав будинок, який мав намір придбати у нього за 16 000 грн Гаврющенко, мешканець м. Лозової. 5 травня Авілов і Гаврющенко посвідчили договір купівлі-продажу будинку у нотаріуса, і Гаврющенко передав Авілову 12 000 грн, а решту грошей пообіцяв передати 20 травня, тобто в день переїзду в будинок для проживання. 8 травня у місці розташування будинку в газомережі стався вибух газу, і будинок повністю згорів. Гаврющенко звер¬нувся з позовом про повернення від Авілова сплачених 12 000 грн. У свою чергу, Авілов пред’явив зустрічний позов до Гаврющенка про стягнення 4 000 грн, вважаючи, що власником будинку став останній. Коваленко придбав у Лазутіна житловий будинок, зруйнував його і побудував новий. Через декілька років він помер, і спадкоємці звернулися до нотаріуса для оформлення права на спадщину. Нотаріус відмовив їм в цьому, посилаючись на неналежне оформлення Коваленком будівництва нового будинку. Спадкоємці оскаржили дії нотаріуса в суді. На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте ситуацію. У 2011 р. Онуфрієнко продав Кузнєцову житловий будинок. У 2013 р. комунальними службами Київського району м. Харкова до Онуфрієнка були пред’явлені позови про стягнення заборгованості з оплати комунальних платежів за газ, електроенергію, опалення, водовідведення, вивезення побутових відходів. Онуфрієнко заперечував проти задоволення позовів, посилаючись на те, що власником будинку з 2011 р. є Куз- нєцов. Кузнєцов також просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що будинок у 2012 р. згорів. Розглядаючи справу, суд встановив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про знищення будинку, а його власником значиться Онуфрієнко. На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте ситуацію.

Регіональне відділення Фонду державного майна провело аукціон з продажу об’єктів незавершеного будівництва і за його результатами уклало договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю “Прометей” (далі - ТОВ). Внаслідок погіршення фінансового стану ТОВ було при¬йнято рішення відчужити придбаний об’єкт публічному акціо¬нерному товариству “Слобода” (далі - ПАТ). Однак при укладенні договору купівлі-продажу було поставлено під сумнів повноваження ТОВ відчужувати об’єкт незавершеного будівництва як об’єкт нерухомості. ПАТ звернулося з позовом про оскарження дій органу державної реєстрації прав, вказуючи на порушення його прав: у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують його право власності, воно не може взяти в банку кредит під заставу об’ єкта незавершеного будівництва, та йому відмовлено у відведенні земельної ділянки. Одночасно позивач вимагав визнання за собою права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Суд задовольнив позовні вимоги. На яке питання розраховане це завдання? Чи правильне рішення виніс суд?

У 1996 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Поліпласт” (далі - ТОВ) придбало у публічного акціонерного товариства “Червоний хімік” (далі - ПАТ) виробниче обладнання в робочому стані, що було змонтоване, налагоджене і знаходилося в будівлі на території продавця. У 2009 р. ПАТ звернулося з позовом до ТОВ про звільнення останнім будівлі. У суді ПАТ не надало документів, які б підтвердили його право власності на будівлю. За наданими сторонами документами суд встановив, що будівля у 30-х рр. ХХ ст. належала толевій артелі, після ліквідації якої будівлю було передано державному підприємству - заводу “Червоний хімік”. У 60-х рр. ХХ ст. будівля згоріла і її відновлювали силами працівників заводу, але оскільки документи не були оформлені, вона не значилася на балансі заводу і при приватизації не ввійшла до цілісного майнового комплексу ПАТ як правонаступника заводу “Червоний хімік”. У задоволенні позову було відмовлено. ТОВ звернулося до регіонального відділення Фонду державного майна України (далі - відділення) з пропозицією укласти договір оренди на будівлю, у чому було відмовлено за відсутністю підстав вважати будівлю державною власністю. Одночасно відділення звернулося до органу державної реєстрації прав для взяття на облік будівлі як безхазяйної. Після спливу річного строку Харківська міська рада звернулася до суду с заявою про передачу будівлі у комунальну власність. Представник ТОВ як заінтересованої особи зазначив, що такими діями порушуються права ТОВ, право власності якого на будівлю виникло за набувальною давністю. На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте ситуацію Хвильовий разом із дружиною поїхав на вихідні до старовинного замку, що розташовувався біля селища “Ш”. Наприкінці прогулянки вони зайшли у селище, аби подивитися на будинок, в якому у дитинстві деякий час пощастило відпочивати Хвильовому. Будинок колись належав прадіду знайомої Хвильового, який свого часу працював садівником у німецького графа, що й побудував замок. При вході у двір будинка Хвильовий не міг не помітити, що будівля майже зруйнована часом та непридатна для проживання, оскільки довгий час ніхто не робив в ній ремонт та не дбав про нього. Це ж саме стосується і сусідніх будинків. Втім будинок сусіда видався Хвильовому досить міцним, хоча й мали місце всі ознаки запущення. Повернувшись до міста, Хвильовий з’ ясував у своєї знайомої, що будинок її прадіда їй не потрібен, а сусіди померли більше десяти років і нащадків вони не мали. Після цього Хвильовий вирішив оселитися в сусідньому будинку разом із дружиною, і шість років безперервно, добросовісно і відкрито користувався ним, здійснив капітальний ремонт за власний рахунок та своєчасно оплачував комунальні послуги. Наприкінці шостого року володіння Хвильовий отримав повідомлення від голови селищної ради селища “Ш”, у якому останній, спираючись на відповідне рішення суду, вимагав у зазначений строк залишити зайняте ним приміщення й виселитися, оскільки відтепер на підставі судового рішення воно належить на праві власності територіальній громаді селища “Ш”. Хвильовий, не залишаючи приміщення, подав до апеляційного суду позов, в якому просив суд скасувати рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції він посилався на положення ст. 344 ЦК України, відповідно до якої він має право набути право власності на вказаний будинок зі спливом десятирічного строку володіння зазначеним нерухомим майном, із яких він вже проволодів шість років. Територіальна громада селища “Ш” подала до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просила суд залишити судове рішення першої інстанції без змін, спираючись на положення ст. 335 ЦК України. На яке питання розраховане це завдання? Чи правильно суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання права власності за територіальною громадою? Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд?

Бойко вирішив придбати у власність квартиру. Для цього він разом з продавцем звернувся до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу. Нотаріус посвідчив договір і пояснив Бойку, що той повинен зареєструвати право власності на квартиру в органі державної реєстрації прав. Бойко звернувся до свого знайомого адвоката і наголосивши на тому, що він дуже зайнятий, поцікавився: чи виникло в нього право власності на квартиру і чи можна обійти процедуру державної реєстрації права? Адвокат, спираючись на положення ст. 334 ЦК України та Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, пояснив йому, що право власності на квартиру в Бойка виникло з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири, а державна реєстрація права власності не має правовстановлюючого значення і ніяких правових наслідків за її нездійснення законодавством не встановлено. Бойко прислухався до думки адвоката та не здійснив державну реєстрацію права Власності. Через деякий час Бойко побажав продати придбану ним квартиру і разом з новим покупцем звернувся до нотаріуса для оформлення правочину. Але нотаріус відмовив йому у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири. На яке коло питань розраховане це завдання? Яка процедура набуття права власності на нерухоме майно встановлена в чинному законодавстві України? Чи виникло право власності у Бойка на квартиру? Чи правильною була відповідь адвоката і чи правомірними є дії нотаріуса? Мозоліна отримала у спадщину від свого батька зібрання рідкісних картин художників ХУШ ст. Оскільки квартиру батька необхідно було звільнити, Мозоліна перевезла картини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дізнавшись про це, міське управління культури (далі - управління) направило Мозоліній попередження про забезпечення належного утримання картин, які становлять значну художню цінність та є національним культурним надбанням. Мозоліна пояснила, що неспроможна ні фізично, ні матеріально здійснювати ремонт і опалення дачі, а без цього неможливо забезпечити належне зберігання картин. Управління заявило позов про відібрання картин у Мозоліної з виплатою їй визначеної грошової компенсації. Мозоліна проти позову заперечувала, пояснюючи, що картини для неї - пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона просила допомогти їй відремонтувати дачу і погоджувалася в обумовлені дні надавати бажаючим доступ для огляду зібрання картин. На яке питання розраховане це завдання? Розберіть доводи сторін. Пивоварову на праві приватної власності належав мікроавтобус. У квітні 2012 р., коли сталася повінь, працівники служби спасіння вилучили в нього мікроавтобус для перевезення людей. Влітку цього ж року йому була перерахована вартість мікроавтобуса на його рахунок у банку. У вересні Пивоваров переконався на власні очі, що його мікроавтобус використовувався районною держадміністрацією, і звернувся до неї з вимогою про його повернення. Держадміністрація відмовила йому в цьому, пояснивши, що мікроавтобус було реквізовано, і Пивоваров тепер не є його власником. Тоді останній звернувся до суду з позовом про повернення йому мікроавтобуса, а також відшкодування збитків із урахуванням раніше перерахованої на його рахунок суми як відшкодування. На думку Пивоварова, мікроавтобус є його власністю, оскільки ніяких встановлених для реквізиції дій райдержадміністрація не провадила. На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте доводи сторін. Баєв мешкав зі своєю дружиною та дітьми в одноповерховому житловому будинку, який належав йому на праві приватної власності. Будинок розташований неподалік від центра м. Харкова у приватному секторі. У цьому будинку Баєв жив ще з дитинства. Оскільки його батьки та дід з бабою свого часу також проживали в ньому, тому не дивно, що він вважав це місце “родовим гніздом” і дуже дорожив ним, доглядав за старим садочком та вів невелике господарство. Одного дня Баєв несподівано отримав повідомлення, в якому сповіщалося, що Харківською міською радою було прийняте рішення про доцільність заснування на місці, де розташовувався будинок Баєва, парку культури та відпочинку, у зв’язку з чим Баєв, як і всі інші мешканці сусідніх будинків, повинен покинути дане приміщення у відповідний строк. У цьому ж листі зазначалося, що Баєву буде надано у власність аналогічне житло з житловою площею не меншою, ніж він має на теперішній час та з кращими умовами проживання. Для отримання більш детальної інформації щодо цього питання він повинен був з’ явитися за вказаною в листі адресою. Пізніше Баєву пояснили, що територіальна громадам. Харкова має намір примусово позбавити як його самого права власності на вказаний житловий будинок, так і всіх інших мешканців сусідніх будинків, і на місці їх теперішнього розташування побудувати парк культури та відпочинку місцевого значення. При цьому Баєву пообіцяли надати у власність квартиру у сучасному високоповерховому житловому будинку, що вже зданий в експлуатацію, з наданням відповідної додаткової грошової суми, яка необхідна для здійснення ремонту нового житлового приміщення. Баєв категорично був з цим не згоден та пояснив, що його будинок є для нього дещо більшим, ніж просто житло, і що він не хоче проживати у високоповерхівці, хоча б і самій новій та високотоехнологічній, оскільки він, Баєв, є власником свого житла і відповідно до положень Конституції та ЦК України здійснює своє право власності на свій розсуд та незалежно від волі інших осіб, включаючи державу та органи місцевого самоврядування. Він також наголосив на порушенні територіальною громадою м. Харкова його конституційних прав і свобод та пообіцяв, що буде скаржитися у вищі судові інстанції, включаючи Європейський суд з прав людини, не змінить своєї правової позиції та не покине власний житловий будинок, а, навпаки, буде захищати його від незаконного втручання чужих осіб на його територію відповідним чином. На яке коло питань розраховане це завдання? Чи має право територіальна громада міста примусово позбавити Баєва права власності на житловий будинок? Чи правильна позиція Баєва? Соєва пред’явила позов до свого брата Кірова про поділ спадкового майна, визнання за нею права власності на 35% будинку та витребування майна. Позивачка вказувала, що за життя їх мати мешкала в житловому будинку, в праві власності на який їй належало 70%. Решта 30% належала її сину - Кірову (брату Соєвої), який є відповідачем по справі. Під час проживання Кіров зробив значний ремонт будинку - змінив дах, вікна, відремонтував стіни. Кіров та мати домовилися, що кожен з них буде проживати на окремому поверсі будинку: мати на першому, а Кіров на другому. Після смерті матері Соєва як спадкоємиця першої черги розраховувала отримати половину частки, яка належала її матері (70%), поділивши її з братом, тобто 35%. Але Кіров став вимагати збільшення своєї частки в праві власності на будинок, на що Соєва не погоджувалася. У зустрічному позові Кіров вказував, що мати знала про значні витрати, які були зроблені ним у зв’язку з ремонтом будинку. Домовляючись про користування лише першим поверхом будинку, вона фактично погодилася зі збільшенням частки сина в праві власності на житловий будинок з 30% до 50%. У зв’язку з цим після ремонту частка матері в праві спільної власності на будинок фактично дорівнювала 50%, спадкова частка Соєвої має бути зменшена до 25%. Суд, розглядаючи справу, визнав доводи Кірова обґрунтованими і також, що Соєвій належить 25% в праві власності на майно. Соєва не погодилася з таким рішенням, бо, на її думку, та обставина, що фактично між її братом та матір’ю був установлений певний порядок користування спірним будинком, сама по собі не може бути підставою для збільшення частки Кірова в праві власності на будинок. Спадкодавиця не відчужувала йому у встановленому порядку будь-якої частки в праві спільної власності на будинок і до смерті їй належало 70% в праві власності на будинок. На які питання теми розраховане це завдання? Як здійснюється право спільної часткової власності? Проаналізуйте доводи сторін спору.

Михайлик працював на цукровому заводі і з ним під час роботи трапився нещасний випадок. Акт про нещасний випадок не зберігся і він був позбавлений можливості одержати пенсію за трудовим каліцтвом. Одержавши письмові свідчення від Письменного, Гладкого, Рагуби, заявник звернувся з заявою до комітету профспілки заводу про видачу йому акту. В комітеті профспілки йому пояснили, що на підставі цих свідчень вони не можуть видати акт, але на засіданні профкому була прийнята постанова про те, що Михайлик одержав каліцтво на цукровому заводі. Додавши до заяви цю постанову, Михайлик заявив судді клопотання про допит свідка Рагуби за місцем його проживання в м. Києві. Чи підлягає задоволенню заява Михайлика? Які докази повинен подати заявник по цій справі? Який порядок допиту свідків, що проживають поза місцем знаходження суду?

У районному суді проводилось попереднє судове засідання, на якому розглядалась справа за позовом Івченко до Скрябіна про стягнення збитку, пов’язаного з ушкодженням автомашини “Жигулі”, заподіяного в результаті ДТП. Відповідач Скрябін не визнав позову, стверджуючи, що його вини в ДТП немає. Під час автопригоди дорога була покрита льодом, і зіткнення автомашин відбулося в зв’язку з непереборною силою. Позивач Івченко заявив клопотання про відкладення цивільної справи і про витребування матеріалів кримінальної справи, що у свій час була порушена, але припинена. Суддя виніс ухвалу про відкладення справи на іншу дату і час, але у витребуванні кримінальної справи відмовив, вказавши, що відповідно до принципу змагальності кожна сторона повинна довести факти, на які посилається. Тому сам позивач повинен представити матеріали кримінальної справи, що знаходяться в районному управлінні внутрішніх справ. Як правильно вирішити це питання?

Відповідач заявив клопотання про відвід свідка, викликаного за клопотанням позивача. Він вказав, що свідок — мати позивача, і, відповідно, вона заінтересована у вирішенні справи. Суд відмовив у клопотанні, а потім своє рішення, яким позов був задоволений, обґрунтував показаннями свідка, проти якого був заявлений відвід. Чи правильно вчинив суд? Сопілка звернувся до місцевого суду м. Василькова з проханням допитати свідка Кожум’яку в порядку забезпечення доказу. При цьому він вказав, що Кожум’яка виїжджає в довготривале закордонне відрядження і може підтвердити договір позики на суму 16 тис. грн. Суддя в своїй ухвалі пояснив, що, оскільки відповідач по справі — Виноградов проживає в Києві, то і заходи по забезпеченню доказу повинні прийматися за місцем розгляду справи. Суддя вказав також, що покази свідків по цьому спору недопустимі і тому за цих підстав відмовив в допиті Кожум’яки. Чи правильні дії судді?

Після смерті Миронова виник спір про визнання заповіту недійсним. Донька Миронова Катерина, позбавлена відповідно до заповіту прав спадкування, стверджувала, що ще за декілька тижнів до складання заповіту її батько перебував у хворобливому стані і не давав звіту у своїх діях. При обговоренні питання про призначення експертизи позивач просила призначити експертами професора С. та лікаря Ж., які лікували її батька в цей період. Відповідачі — спадкоємці за заповітом — просили викликати Сивого та Хмару як свідків, а експертизу доручити Науково-дослідному інституту судових експертиз. Як повинен вчинити суд? Сформулюйте питання, які необхідно вирішити під час експертизи.

У справі за позовом Коваленко до Сироти про розірвання шлюбу була розглянута заява позивача про забезпечення доказів, а саме про витребування письмових доказів, надання яких для нього утруднено. Суд постановив ухвалу про відмову в забезпеченні доказів. Чи правильні дії суду? Чи може бути подана апеляційна скарга на дану ухвалу? Морозову стало відомо що суд прийняв рішення щодо права власності на будинок, співвласником якого він є за заповітом. Суд не залучив його до участі у справі . З прийнятим рішенням він не був згодний, адже право власності на весь будинок було визнано за іншою особою. Рішення набрало законної сили. Морозов подав заяву про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Яку ухвалу має прийняти суд за цією заявою?

У п’ятницю через складність справи та необхідності довготривалого складення повного рішення суд після розгляду справи та ухвалення рішення проголосив лише узагальнений виклад позиції відповідача, пояснень учасників справи та окремі інші докази, які ним були досліджені. При проголошені було вказано про висновок суду про задоволення позову частково та висновок по суті позовних вимог, зазначено про розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та можливість його оскарження у десятиденний строк. Суд зазначив також, що з повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись у середу. ЩО у вказаній ситуації не відповідає положенням цивільного процесуального законодавства?

У травні 2018 року Петрова звернулася до суду із позовом до Титова про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що 20 березня 2018 року у газеті було надруковано статтю Титова, в якій автор стверджував, що поїздка Петрової до Данії у травні 2015року мала приватний характер, хоча була оформлена як службова і фінансувалася за державні кошти. Автор статті також стверджував, що Петрова привласнила путівку до дитячого закладу оздоровлення та відпочинку для свого сина. Посилаючись на те, що ці відомості не відповідають дійсності, мають наклепницький характер, принизили її честь, гідність, а також порочать її як представника державної влади, позивачка просила суд задовольнити її вимоги і відшкодувати моральну шкоду. Визначте осіб, які беруть участь у справі.

Визначте сторони та вид процесуальної співучасті: а) по справі за позовом подружжя Коломієць до Григоренка про визнання права власності на частину будинковолодіння; б) по справі за позовом прокурора про позбавлення батьківських прав Приходько, об’єднаним з справою за заявою її колишнього чоловіка про відібрання у неї сина Петра. У справі брали участь органи опіки, які виступили на захист інтересів неповнолітнього. в) по справі за позовом Іваницького до Петришко та Силового про стягнення завданих збитків

Проскурін подав позов про виселення Скригіна з житлового будинку, що належав позивачеві, посилаючись на потребу в житловому приміщенні у зв’язку з одруженням сина і народженням онука. При розгляді справи у суді Проскурін помер. Сини померлого Віктор і Федір звернулися до суду з клопотанням допустити їх до участі у справі як співпозивачів. Чи підлягає задоволенню клопотання братів Проскуріних? У чому відмінність вступу у процес правонаступників від заміни неналежної сторони?

У справі, за позовом про визнання права власності на частину будинковолодіння було закрито провадження у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, відповідно до якої за позивачем Петровим було визнане право власності на 1/3 спірного домоволодіння. Наступного дня після постановлення відповідної ухвали відповідач Грищенко раптово помер. Після отримання спадщини син відповідача Роман вирішив оскаржити ухвалу суду, якою була затверджена мирова угода, на тій підставі, що мирова угода, в укладенні якої він не приймав участі, не може мати для нього ніякого правового значення. Чи має право син відповідача Роман Грищенко оскаржити ухвалу ? Чи обґрунтовані посилання Грищенка Р. що мирова угода для нього не може мати ніякого значення ?

Тищенко С. увійшов у приміщення філії банку “У” з метою її пограбування і, погрожуючи пістолетом, наказав співробітникам банку і вкладниці Димовій, яка знаходилася у його приміщенні, мовчати. Димова зробила йому зауваження. Тищенко направив на неї пістолет і вистрілив, поранивши її. Тищенко був притягнутий до кримінальної відповідальності. Димова звернулася до суду із позовом до Тищенка про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю. У якості співвідповідача вона просила залучити філію банку “У”. Хто є належним відповідачем у справі ? У місцевій газеті “Вечір” був надрукований фейлетон за підписом двох авторів, в якому давалась тенденційна, необ’єктивна оцінка діяльності Науково-дослідного інституту і його директора Петрова. Деякі факти видавались в перекрученому і образливому вигляді. Хто має право на судовий захист від посягання на честь і гідність? Визначте можливі сторони по справі. Чи має значення для визначення сторін надрукування фейлетону без вказівки на авторство? У березні 2018 р. громадянка Бабенко Л. звернулася до суду з позовом до свого колишнього чоловіка Бабенко А. про визнання права власності на ½ частину квартири, посилаючись на те, що квартира придбана в період перебування в шлюбі та за рахунок спільних коштів, однак після розірвання шлюбу відповідач заперечує її право на частину квартири та чинить перешкоди у користуванні нею. У червні 2018 р. позивачка доповнила свій позов вимогою до Бабенко А. та Ільчук про визнання договору дарування зазначеної вище квартири, укладеного 9 листопада 2015 р. між Бабенко А. та Ільчук, недійсним з тих підстав, що квартира є її, позивачки, спільною сумісною власністю з Бабенко А., а вона своєї згоди на її відчуження не давала. Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 15 вересня 2018 р. позов задовольнив: визнав за Бабенко Л. право власності на ½ частину квартири та постановив вселити її у зазначену квартиру; визнав недійсним договір дарування квартири, укладений 9 листопада 2015р. між Бабенко А. та Ільчук. Визначте сторони у цій справі? Який вид співучасті має місце по цій справі? ВАТ “Винороб” заявило до суду позов про стягнення з колишнього завідуючого складом готової продукції Постолакі вартості нестачі 9 тонн вина. В судовому засіданні відповідач просив призначити експертизу для встановлення природної втрати в процесі зберігання й розливу вина за 10 років, оскільки такі розрахунки ніколи ніхто не проводив, інвентаризація проходила формально, про що стверджують свідки Петровська В.І. та інші. Беручи до уваги, що вино не належить до речовин, що швидко випаровуються, суддя відмовив відповідачу в клопотанні. Справа була розглянута і позов комбінату був задоволений. Чи правильна відмова суду в призначенні експертизи? Які докази повинні подати сторони по цій справі?

У позовній заяві Філімонов просив суд зобов’язати Пікуліну повернути належні йому речі: шубу норкову вартістю в 29450 грн., костюм сірий — 2880 грн., золотий годинник на суму 32063 грн., які він залишив у відповідачки на зберігання У запереченні на позов Пікуліна зазначила, що згадані речі справді купив позивач, але подарував їй, коли вони дружили, про що можуть засвідчити свідки Рогов та Іваницька. Відносно костюма, то Філімонов подарував їй тільки відріз, вартість же фурнітури та пошиття були оплачені самою Пакуліною. Годинник був подарований у день вінчання, але шлюб в органах РАЦСу не був зареєстрований. Про це знають численні знайомі і згадані вище свідки. Справа була призначена до слухання. У суд були викликані свідки, які ствердили пояснення відповідачки. Визначте належність, допустимість, достовірність і достатність доказів у цій справі? Яке рішення по справі повинен ухвалити суд?

Пасюк подала позов до Линьова про встановлення батьківства і стягнення аліментів на трирічну доньку Ларису і просила задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що була з відповідачем у близьких стосунках: більше року він приходив до неї у гуртожиток, що можуть підтвердити її подруги Петрова та Іванова. За висновком судово-акушерської експертизи вона завагітніла у період зустрічей з відповідачем, а за висновком судово-біологічної експертизи батьківство відповідача щодо її дитини не виключається. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що, хоча й мав з позивачкою близькі стосунки, батьком бути не міг, оскільки у момент зачаття перебував у відрядженні. Які факти підлягають доказуванню? Які факти має доказувати кожна сторона? Які засоби доказування можуть бути використані у цій справі?

У справі за позовом Самойлова до Зайцева про стягнення 20000 грн. за договором позики у судовому засіданні Зайцев позову не визнав і пояснив суду, що між ним та позивачем договору позики ніколи не укладалось і грошей від позивача не отримував. На підтвердження своїх позовних вимог Самойлов заявив клопотання, в якому просив заслухати у судовому засіданні таємно зроблений ним аудіозапис, із змісту якого можна зробити висновок про наявність договору позики і те, що Зайцев визнавав наявність боргу. Відповідач і його представник проти задоволення клопотання заперечував. Розглянувши клопотання і заперечення відповідача та його представника, суд відмовив у задоволенні клопотання. Чи правильні дії суду? У справі за позовом Деркач В. до Деркач А. про розірвання шлюбу Іванівський районний суд Херсонської області рішенням від 9 січня 2018 року послався на те, що відповідач в порядку судового доручення, виконаного Комсомольським районним судом міста Херсону, позов визнав повністю і не заперечував проти розірвання шлюбу, на примирення не згоден. У судовому засіданні встановлено, що Деркач В. до Деркач А. 19 серпня 2000 року уклали шлюб, зареєстрований Першотравневою сільською радою Іванівського району Херсонської області, від сумісного проживання сторони мають на утриманні одну неповнолітню доньку — Наталю який проживає з позивачкою. Оскільки сімейні відносини сторін припинені з серпня 2011 року, сторони не бажають примиритись, то є підстави вважати, що сумісне проживання подружжя суперечить Інтересам сторін і тому шлюб необхідно розірвати. На підставі цього суд позов задовольнив, шлюб розірвав, а неповнолітню дитину залишив проживати з матір’ю. Дайте юридичний аналіз справи. Чи існують підстави для оскарження рішення суду?