Задачі з цивільного процесуального права (6)

Хоменко О. Г. звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 3 місяці тому в суді розглядалася справа за позовом Загладька Р. М. до нього про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди. Рішення в цій справі було ухвалено на його користь, оскільки вказані вимоги виявилися безпідставними. Зазначав, що при розгляді справи йому надавалася оплатна допомога адвоката, а тому просив стягнути з відповідача на його користь збитки, пов’язані понесенням витрат на правову допомогу, в сумі 2000 грн. Чи підлягає зазначена вимога розгляду в суді? Як має вчинити суддя, отримавши таку позовну заяву?

Борисенко Г. звернувся з позовом до Гладія П. про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля мар­ки ВМ^, який у свій час був викрадений у нього і внаслідок здійснених органами поліції дій був знайдений у Гладія П. У відзиві на позовну заяву Гладій П. зазначив, що він є добросовіс­ним покупцем, звернувся до суду з клопотанням про притяг­нення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самос­тійних вимог щодо предмета спору, Куценка К., у якого він придбав цей автомобіль. Суд притягнув Куценка К. до участі у справі, після чого останній заявив клопотання про притягнення до участі у справі Білого Д., у якого він купив цей автомобіль.

Чи підлягає задоволенню клопотання Гладія П.? Чи під­лягає задоволенню клопотання Куценка К. ?

Савченко П. звернувся з позовом до Холодного М. про витребування свого автомобіля марки Тоуоїа Сатгу з чу­жого незаконного володіння. Автомобіль був викрадений у ньо­го і через рік знайдений органами поліції у відповідача. Суд відкрив провадження у справі. У відзиві на позовну заяву від­повідач заявив, що цей автомобіль він придбав у Бондаренка А., надавши відповідні документи. За день до першого засідання по справі до суду надійшла позовна заява від страхової компанії «Зевс-страхування», в якій компанія просить допустити її до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. В обґрунтування своєї позиції страхова компанія заявила, що автомобіль Тоуоіа Сатгу був застрахова­ний Савченком П., тож після викрадення автомобіля страховою компанією йому була виплачена його вартість, після чого згідно з умовами договору всі майнові права на цей транспортний за­сіб у разі його знайдення переходять до страхової компанії.

Які дії повинен вчинити суддя в цій справі?

У січні 2017 року Ількова В.В. звернулася до суду із позовом до Ількова О.О. про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання. Заявлені позовні вимоги Ількової В.В. обґрунтовувала тим, що 12 вересня 2005 року між нею та відповідачем розірвано шлюб. У період шлюбу у них народився син. Син навчається в Інституті фізико-технічних та комп'ютерних наук Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича на першому курсі та потребує матеріального допомоги у зв'язку із навчанням, яку вона не може йому самостійно надавати. Враховуючи наведене, Ількова В.В. просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн щомісячно починаючи з 23 грудня 2016 року до закінчення навчання. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Ількова О.О. на користь Ількової В.В. аліменти на утримання сина для продовження навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 грн щомісячно, без урахування часу канікул, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років, починаючи з 10 січня 2017 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. У травні 2017 року Ількова В.В. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано- Франківської області від 15 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У касаційній скарзі заявник вказує на те, що батьки зобов'язані утримувати дітей, які навчаються, на весь період навчання, але не пізніше досягнення двадцяти трьох років. При цьому стягнення аліментів припиняється у зв'язку із закінченням навчання, а не у зв'язку із канікулами, як зазначено судами в оскаржуваних рішеннях. Суди не взяли до уваги, що оплата за гуртожиток проводиться за повний рік, а не за навчальний, при цьому її розмір є завеликим для неї. Проаналізуйте ситуацію? Яке рішення має прийняти Верховний Суд? В якому порядку буде розглядатися касаційна скарга? Що є підставами касаційного оскарження?

У грудні 2017 р. Смолянський М.Є. звернувся до Жовтневого районного суд м. Запоріжжя з позовною заявою до приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Івано­вої М.П. про визнання неправомірним та скасування рішення від 1 грудня 2017 р. № 24070099 про державну реєстрацію за ТОВ «Гарант» права власності на квартиру за адресою: м. Запо­ріжжя, вул. Курортна, 63, кв. 12. Позовні вимоги були обґрун­товані тим, що 22 березня 2007 р. між позивачем та АКІБ «Укр- сиббанк» було укладено договір про надання споживчого кре­диту. Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що АКІБ «Укрсиббанк» зобов’язується надати позичальнику, а позича­льник зобов’язується прийняти, належним чином використову­вати і повернути АКІБ «Укрсиббанк» кредит в іноземній валюті у сумі 60 тис. доларів США та сплатити проценти, комісії в по­рядку і на умовах, визначених договором, що за курсом Націо­нального банку України на день укладення договору становило 303 тис. грн. На забезпечення виконання в повному обсязі всіх грошових зобов’язань позичальника за договором позичальник передав у заставу, а АКІБ «Укрсиббанк» прийняв вищезазначене нерухоме майно. Між АКІБ «Укрсиббанк» та Смолянським М.Є. 22 березня 2007 р. було укладено іпотечний договір № 1017, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру за адресою : м. Запоріжжя, вул. Курортна, 63, кв. 12. Між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Гарант» 12 грудня 2011 р. було укладе­но договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими АКІБ відступив свої вимоги заборгованості, зокрема до заставодержателя Смолянського М.Є. Таким чином, кредито­ром позивача та іпотекодержателем квартири за іпотечним до­говором від 22 березня 2007 р. № 1017 р. стало ТОВ «Гарант». У листопаді ТОВ «Гарант» у зв’язку з непогашенням кредитних зобов’язань Смолянським М.Є. звернулося до приватного нота­ріуса Запорізького нотаріального округу Іванової М.П. з вимо­гою про проведення державної реєстрації речових прав на квар­тиру, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курортна, 63, кв. 12, що й було зроблено 23 листопада 2017 р. Однак, як зазначає позивач, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов’язаної із переходом таких прав, при цьому відповідачем нотаріальна дія щодо вищезгаданої квартири - предмета іпоте­ки не вчинялась.

Яке судове рішення має прийняти суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя? Чи підлягає ця вимога розгляду в порядку цивільного судочинства?

У липні 2018 р. ТОВ «Яріс» звернулося до Першот- равневого районного суду м. Чернівці з позовною заявою до відділу ПВР ДВС, ДП «Сетакм», Крошова П.З. про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення елект­ронних торгів та акта про реалізацію з електронних торгів не­рухомого майна. Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Волинської області від 25 червня 2015 р., зміненим постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2015 р., звернуто стягнення на предмет іпотеки від­повідно до договору іпотеки від 16 липня 2009 р., що знахо­диться у м. Чернівці за адресою: вул. Золочівська, 25 та нале­жить на праві власності ТОВ «Золочів», шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з установленням початкової ціни предмета іпотеки 18 090 200 грн. На виконання вказаних судових рішень 27 січня 2016 р. Госпо­дарський суд Волинської області видав судовий наказ, на підста­ві якого постановою головного державного виконавця Відділу ПВР ДДВС від 14 квітня 2016 р. відкрито виконавче прова­дження. Листом від 17 червня 2018 р. № 20127/01-06 ДП «Інфо­рмаційний центр» Міністерства юстиції України повідомило відділ ПВР ДВС, ТОВ «Поларіс», Публічне акціонерне товари­ство «Райффайзен Банк Аваль», Виробничу торговельну конди­терську фірму «Буковинка» про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота 93342, відомості про предмет іпотеки, день та час прове­дення електронних торгів - 23 березня 2018 р. о 9 год, початко­ва ціна продажу майна - 18 090 200 грн. Протоколом проведен­ня електронних торгів № 113572 установлено, що торги 23 березня 2018 р. не відбулися у зв’язку з відсутністю допущених учасників торгів. Актом уцінки майна від 4 квітня 2018 р., скла­деним державним виконавцем, зменшено ціну майна на 25 % та встановлено нову ціну - 13 567 650 грн. 11 липня 2018 р. прове­дено повторні електронні торги з реалізації спірного нерухомо­го майна за стартовою ціною 13 567 650 грн, переможцем яких визначено Крошова П.З. Старший державний виконавець Від­ділу ПВР ДДВС 23 липня 2018 р. склав акт № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки. Звертаючись до суду, позивач по­силався на те, що під час проведення електронних торгів було порушено порядок установлення початкової ціни продажу не­рухомого майна з прилюдних торгів, оскільки від дати прове­дення оцінки майна до проведення торгів минуло більше двох років, що є порушенням пункту 1 розділу ІІ Тимчасового по­рядку реалізації арештованого майна шляхом проведення елек­тронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 р. № 656/5. Крім того, позивач за­значав, що було порушено порядок повідомлення про прове­дення електронних торгів, адже про час, місце проведення тор­гів та ціну майна його не було повідомлено. Ураховуючи ви­кладене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 5 серпня 2018 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційно­го суду Чернівецької області від 3 вересня 2018 р., провадження в зазначеній справі закрито, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У зв’язку з тим, що Крошов П.З. зареєстрований як фізична особа - підприємець і придбав нежитлові приміщення саме для здійснення підприєм­ницької діяльності, справа підлягає розгляду в порядку госпо­дарського судочинства.

Не погодившись з вищезазначеними судовими рішен­нями, ТОВ «Яріс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 5 серпня 2018 р. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької об­ласті від 3 вересня 2018 р., у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило ска­сувати зазначені судові рішення та передати справу до судупершої інстанції для продовження розгляду.

Яке судове рішення має прийняти Верховний Суд? У яких випадках справи за участю фізичних осіб - підприємців можуть розглядатися судами загальної юрисдикції?

Смирнов К.В. пред’явив позов до Кобеляцького ра­йонного суду Полтавської області, третя особа на стороні відпо­відача Петрушов О.О. - суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області, Державне казначейство України про ви­знання порушення права на розгляд скарги в розумні строки та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Кобеляцького район­ного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду Полтавської області, у відкритті провадження було відмовлено.

Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, Смирнов К.В. звернувся до Верховного Суду.

Яке рішення має прийняти Верховний Суд? Обґрунтуй­те свою позицію з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини.

У січні 2018 р. Ярко А.С. звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Гречина А.П. про стягнення заборгованості за договором позики. Свої позов­ні вимоги вона обґрунтувала тим, що 20 червня 2017 р. між нею та її сусідом, який проживає за адресою: м. Харків, вул. Бара- башова, 46, кв. 123, було укладено договір позики в розмірі 100000 грн, яку останній зобов’язаний був повернути до 1 гру­дня 2017 р. У строк, встановлений у договорі, грошові кошти не були повернуті, у зв’язку з чим позивачка звернулася з відповід­ним позовом до суду. До позовної заяви було надано розписку, в якій місце проживання Гречина А.П. було зазначено за адре­сою: м. Харків, вул. Барабашова, 46, кв. 123, що підтверджува­лося договором оренди житлового приміщення, укладеного між Гречиним А.П. та Зайцевою Н.М.

Суддею при вирішенні питання про відкриття прова­дження у справі було з’ясовано, що Гречин А.П. зареєстрова­ний за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна. 1, кв. 47 (Шевченків­ський район м. Харкова), у зв’язку з чим позовна заява була по­вернута позивачеві.

Оцініть законність ухвали судді Київського районного суду м. Харкова. Яким чином Ярко А.С. має діяти, щоб захис­тити свої права?

Відповідно до наказу відділу освіти районної державної адміністрації від 29 травня 2015 року Корольова Г.М. була звільнена з посади у зв'язку із скороченням штату працівників та припиненням діяльності районного методичного кабінету відділу освіти на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та з останньою було проведено розрахунок при звільненні. Однак, при звільненні Корольової Г.М. не було нараховано та виплачено у повному розмірі індексацію заробітної плати, що і стало підставою для позову про стягнення заборгованості з індексації заробітної плати з компенсацією та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Скасовуючи позитивне для позивача - працівника, звільненого у зв'язку із скороченням штату працівникіка, рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що для звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк. Апеляційний суд вважав, що з дня проведення розрахунку при звільненні позивач міг дізнатися про порушення свого права на виплату індексації і з цього часу повинен обраховуватися тримісячний строк звернення до суду з відповідним позовом. Однак, з позовом останній звернувся 20 грудня 2016 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду визнав такий висновок хибним, залишив в силі рішення суду першої інстанції. Чи правомірне рішення Верховного Суду? Надайте правову характеристику ситуації. Який строк на касаційне оскарження? Чи може він бути поновленим? Що є підставами касаційного оскарження? У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний Банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Черкаси (далі - АТ «Укрексімбанк») звернулось до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. Банк зазначав, що 2 червня 2014 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції в Черкаській області (далі - ВДВС Канівського МРУЕО) на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 24 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, відкритого з приводу примусового виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2009 року про стягнення з Верби О.І. на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 тис. 819 швейцарських франків 24 сантими. Посилаючись на те, що заборгованість потрібно було стягнути у валюті отриманого кредиту - швейцарських франках, а не у гривнях, проте в ході виконавчого провадження ВДВС Канівського МРУЮ перевів на рахунок банку кошти саме в гривнях, які на виконання умов кредитного договору та рішення суду були конвертовані банком у швейцарські франки згідно з існуючим курсом валют, а тому на погашення заборгованості надійшло лише 13 тис. 473 швейцарських франки, тобто залишок заборгованості згідно з рішенням суду складав 3 тис. 346 швейцарських франків 24 сантими, банк просив скасувати зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження, зобов'язавши державного виконавця поновити виконавче провадження і вжити заходів, спрямованих на виконання рішення суду в повному обсязі. Канівський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 16 лютого 2016 року поновив АТ «Укрексімбанк» строк для подання скарги на дії та рішення ВДВС Канівського МРУЮ; у задоволенні скарги АТ «Укрексімбанк» на дії державного виконавця ВДВС Канівського МРУЮ суд відмовив. Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 18 травня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасував; скаргу АТ «Укрексімбанк» задовольнив: визнав неправомірною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 2 червня 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Канівського МРУЮ на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»; поновив виконавче провадження щодо виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2009 року про стягнення з Верби О.І. боргу за кредитним договором від 26 квітня 2007 року на користь АТ «Укрексімбанк», зобов'язавши ВДВС Канівського МРУЮ вжити заходів, спрямованих на виконання рішення суду в повному обсязі. В іншій частині ухвалу суд залишив без змін. Складіть проект касаційної скарги за даною фабулою. Яке рішення має прийняти Верховний Суд? Який порядок стягнення суми боргу в іноземній валюті? Визначте порядок подання касаційної скарги та процедуру відкриття касаційного провадження. У липні 2017 року Круглов В.В. звернувся з позовом до громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів України», в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову президії громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів України» № 7 від 26 серпня 2016 року «Про перегляд та встановлення розміру членського внеску для відокремлених структурних підрозділів автостоянок громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів України». Позовна заява мотивована тим, що позивач з 2006 року є членом громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів України». 26 серпня 2016 року президія громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів України» в оспорюваній постанові безпідставно та необгрунтовано збільшила розмір членського внеску на 42 %. Всі звернення позивача в досудовому порядку, щодо надання відомості про збільшення членського внеску були проігноровані відповідачем. Позивач вважав, підставу збільшення розміру членського внеску, яка зазначена відповідачем в оспорюваній постанові, безпідставною, а тому звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, позов залишено без задоволення.

22 грудня 2018 року Круглов В.В. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року. Круглов В.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, Круглов В.В. зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Висновки судів щодо безпідставності звернення із позовною заявою, оскільки позивач не є членом громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів України», є такими, що не відповідають дійсності.

Яке рішення має ухвалити Верховний Суд?

В порядку якого провадження має розглядатись дана справа?

Визначте форму і зміст касаційної скарги.

Зазначте, з чого складається постанова суду касаційної інстанції.

Підготувати словник з основних термінів та визначень теми:

Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду,касаційна скарга

суддя-доповідач, колегія суддів, касаційний розгляд, попередній розгляд справи,постанова суду,окрема ухвала суду,судова практика.

Крилов С.Т. звернувся до суду з позовом, відповідачем у якому було вказано Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська і Державне казначейство України, про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що на розгляді у зазначеному суді вже більше як півроку знаходиться інша справа за його позовом, що є грубим порушенням вимог ст. 157 ЦПК і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просив ухвалити рішення, яким на підставі статей 1167, 1172 ЦК стягнути на його користь із коштів держбюджету моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито. Дайте аналіз рішенням судів першої і апеляційної інстанції. Якими процесуальними мотивами міг керуватися суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду і закриваючи провадження у справі?

Директор товариства з обмеженою відповідальністю Савченко Р. М. звернувся до адвоката з приводу таких питань: 1) стосовно водія його службового автомобіля інспектором ДАІ винесено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху; 2) щодо нього самого районним судом винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КпАП, за порушення порядку ведення податкового обліку; 3) податковим повідомленням-рішенням, складеним місцевою Державною податковою інспекцією на під¬ставі Податкового кодексу України, товариству нараховані штрафні санкції у розмірі 1200 грн за порушення порядку ведення касових операцій; 4) рішенням зборів учасників товариства його було звільнено з посади директора, хоча він як учасник цього товариства, якому належить 1/10 частки у статутному фонді, не був повідомлений про час та місце проведення зборів; 5) управлінням Пенсійного фонду України йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв’язку з тим, що він продовжує працювати й отримувати заробітну плату. Савченко запитує, яким чином можна оскаржити зазначені рішення. Дайте Савченку вичерпні відповіді щодо кожної ситуації. Борисенко В. Р. звернувся до суду з позовом до ТОВ “МЕТРО Кеш енд Кері Україна” про відшкодування шкоди, завданої продажем товару неналежної якості. Вказував, що він придбав посудомийну машину “Возс” з гарантією 2 роки, однак під час її експлуатації виявлено неполадки і, незважаючи на ремонт, вони виникають знову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави було відкрито провадження у справі. У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що згідно з внутрішніми правилами клієнтами центрів оптової торгівлі “МЕТРО” можуть бути лише юридичні особи або фізичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності. Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, на підтвердження чого відповідачем було надано копію його свідоцтва про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця. Крім того, покупцем посудомийної машини згідно з фіскальним чеком і виданою податковою накладною зазначено позивача саме як суб’єкта підприємницької діяльності. Вважаючи, що вимоги позивача підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, відповідач просив закрити провадження у справі. Як має діяти суддя в даному випадку? За якими критеріями розмежовується юрисдикція загальних і господарських судів.

Фізична особа - підприємець Смирнов В. Л. звернувся до суду з позовною заявою до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області про стягнення матеріальної шкоди. Зазначив, що внаслідок ДТП за участю його водія, який здійснював перевезення пасажирів, і водія відповідача, який керував службовим автомобілем, з вини останнього належному йому автобусу були спричинені пошкодження. Ухвалою Лисичанського міського суду Смирнову відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК. Чи правильні дії суду? До юрисдикції якого суду, на вашу думку, слід віднести зазначену справу і за якими ознаками?

Бабич В.В. звернувся з позовом до Державного комітету лісового господарства України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилався на те, що наказом голови зазначеного комітету його незаконно звільнено з посади директора Брустурянського державного лісомисливського господарства. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі і призначено судове засідання. Однак у судовому засіданні суд закрив провадження у справі з посиланням на те, що зазначена справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Своє рішення суд мотивував тим, що в судовому засіданні було встановлено, що згідно із ст. 241 КпАП позивач наділений пов¬новаженнями від імені органів лісового господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а це свідчить про те, що він є особою, яка перебуває на публічній службі. Чи всі трудові спори розглядаються в порядку цивільного судочинства? Що таке публічна служба? Діяльність яких осіб і на яких посадах відноситься до публічної служби? Дайте оцінку діям судді в наведеному випадку. В порядку якого виду судочинства будуть розглядатися вимоги про поновлення на роботі за позовом: а) лікаря районної лікарні; б) головного лікаря районної лікарні; в) вчителя; г) директора школи; д) викладача ВУЗу; є) ректора ВУЗу; і) юрисконсульта міської ради; л) секретаря суду.

Юрченко К.Л. звернувся в суд з позовом до Захарова О. В., Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в м. Києві про зобов’язання вчинити певні дії, а саме: зняти Захарова О. В. з реєстрації за місцем проживання на підставі судового рішен¬ня, яким припинено його право власності на жиле приміщення. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК з посиланням на те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Чи правильно вчинив суд? Які спори належать до юрисдикції адміністративних судів? Мірошниченко А.І. звернулася до суду з позовом до Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві. У по¬зовній заяві просила визнати незаконною відмову в постановці її на квартирний облік та зобов’ язати відповідача взяти її на квартирний облік. Суддя Дарницького районного суду м. Києва відкрив провадження у справі і призначив судове засідання, однак у судовому засіданні дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і закрив провадження у справі. Дайте оцінку діям судді. Які справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства?

Управління МВС України в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до Науменка К.Л. про відшкодування завданої матеріальної шкоди. Посилалося на те, що відповідач, перебуваючи на посаді начальника Тисменицького районного відділу міліції, внаслідок перевищення швидкості і втрати керування пошкодив закріплений за ним службовий автомобіль “Шкода Октавія”, чим завдав позивачу як власнику цього автомобіля матеріальних збитків на суму 34 тис. грн. Рішенням Долинського районного суду позов було задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області рішення суду першої інстанції було скасоване, провадження у справі закрите на тій підставі, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Проаналізуйте процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанції? Які спори не розглядаються в порядку цивільного судочинства?

Клименко А.М. та Клименко Р.Д. звернулися до суду з позовом до Запорізької міської ради, в якому просили визнати незаконною відмову органу приватизації у приватизації квартири та зобов’язати відповідача передати займану ними квартиру їм у власність. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у задоволенні позову було відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачі як фізичні особи оскаржують дії суб’єкта владних повноважень, а такий спір законом віднесено до компетенції адміністративних судів. Дайте оцінку процесуальним рішенням судів першої і апеляційної інстанцій. За якими критеріями розмежовується юрисдикція загальних і адміністративних судів? Халимова З.І. звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області про стягнення збитків. Свої вимоги обґрунтовувала наявністю рішення адміністративного суду про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення перерахунку її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 р., а також тим, що неправильне застосування цього показника відповідачем спричинило заниження розміру її пенсії за період з квітня 2009 р. на суму 464 грн щомісяця, у зв’язку з чим просила стягнути на її користь недоплачену частину пенсії у розмірі 2598 грн. Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК з посиланням на те, що дана справа відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Дайте оцінку діям судді. В порядку якого виду судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень? Чи змінилося б ваше рішення, якби позивачкою вимоги про відшкодування шкоди було об’єднано з вимогами про визнання дій відповідача незаконними?

Івченко В.М. звернулася до суду з позовом до прокуратури Харківської області. Вказувала, що зверталася до прокурора з вимогою порушити кримінальну справу стосовно судді за службовий злочин, однак відповідач, не вирішивши питання про порушення кримінальної справи, надав лише письмову відповідь. Позивачка просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо перевірки вказаної заяви і зобов’язати його прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК з посиланням на те, що зазначені вимоги розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Позивачці роз'яснено право звернутися з позовом до Харківського окружного адміністративного суду. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області ухвалу суду першої інстанції змінено з наступних підстав: хоча суд і дійшов правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі, однак не тому, що зазначена справа є справою адміністративної юрисдикції, а тому, що рішення і дії прокурора можуть бути оскаржені лише до вищестоящого прокурора або до суду за правилами, передбаченими Кримінально-процесуальним кодексом. Проаналізуйте процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій? Суддя апеляційного суду Харківської області звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ “Агросоюз” про відшкодування шкоди, спричиненої його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ТОВ “Агросоюз” Відповідач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з клопотанням про визначення підсудності даної справи, оскільки однією зі сторін у справі є суддя. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ухвалою задовольнив клопотання відповідача та визначив підсудність даної цивільної справи Чутівському районному суду Полтавської обл. Чи правомірні дії відповідача та судді Вищого спеціалізованого суду України? Який вид підсудності має застосовуватися до даної цивільної справи? Визначте, якому суду підсудна дана цивільна справа, якщо: позивач проживає на території Московського р-ну м. Харкова, відповідач має юридичну адресу на території Київського р-ну м. Харкова, шкода була спричинена на території Дзержинського р-ну м. Харкова. Ливак Г.П. 28 листопада 2010 р. звернулася до Люботинського міського суду Харківської області з позовом до Бортнянського С.В., 1998 р.н., про визнання права власності на майно. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з жовтня 2008 р. вона проживала однією сім’єю з Бортнянським В.Ю. у м. Люботині. Вони мали єдиний бюджет, вели спільне господарство і за період спільного проживання придбали майно: автомобіль ВАЗ-2113, будівельні матеріали, предмети домашньої обстановки та побуту. Бортнянський В.Ю. 4 березня 2010 р. помер. Його єдиним спадкоємцем є Бортнянський С.В., який проживає на території Київського р-ну м. Харкова. Ухвалою судді Люботинського міського суду Харківської області від 6 грудня 2010 р. провадження у справі було відкрито й призначено попереднє судове засідання. Бортнянська М.О. — законний представник Бортнянського С.В. — подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу про відкриття провадження у справі скасувати як таку, що постановлена з недотриманням правил підсудності, оскільки Бортнянський С.В. у м. Люботині не мешкає. Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню? Якому суду підсудна дана цивільна справа? Прокурор звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою в інтересах малолітньої Ількової Г. К. до Ількової О.К. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Суддя Печерського районного суду м. Києва повернув позовну заяву прокурору у зв’язку з тим, що остання не підсудна даному суду, оскільки відповідач зареєстрований на території Святошинського р-ну м. Києва. В апеляційній скарзі прокурор просив ухвалу Печерського районного суду скасувати як таку, що постановлена з недодержанням правил підсудності. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що малолітня Ількова Г.К., в інтересах якої він звертався з позовом до суду, проживає в дитячому будинку, що розташований на території Печерського р-ну м. Києва. Чи підлягає апеляційна скарга прокурора задоволенню? Який вид підсудності має застосовуватися до даної цивільної справи? Теренова Д.М. звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до Теренова О.М. про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини. Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва позовну заяву було повернуто позивачці для подання до належного суду, оскільки було встановлено, що відповідач зареєстрований на території Печерського району м. Києва. Теренова Д.М. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Святошинського районного суду м. Києва скасувати, посилаючись на те, що визнання її відмови від прийняття спадщини недійсною надасть їй право отримати спадкове майно, до складу якого входить 1/5 частина квартири, що знаходиться на території Святошинського р-ну. Яке рішення має прийняти апеляційний суд м. Києва? Ухвалою Печерського районного суду м. Києва повернуто для подачі до належного суду позовну заяву банку в особі філії Київського регіонального управління про стягнення з Мілкіши К.Г. та ТОВ “Беркут” 3178,27 грн боргу. Повертаючи позовну заяву банку в особі філії Київського регіонального управління про стягнення з Мілкіши К.Г. та ТОВ “Беркут” 3178,27 грн боргу, суддя районного суду виходив з того, що Мілкіши К.Г. зареєстрований у смт Мерефа Харківської області, а фактичним місцезнаходженням ТОВ “Беркут” є м. Львів. У поданій апеляційній скарзі Банк в особі філії Київського регіонального управління просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а позовну заяву передати для розгляду по суті до того самого суду. Заявник зазначав, що суддя, повертаючи заяву для подачі до належного суду, не звернув уваги, що один з боржників, а саме ТОВ “Беркут”, зареєстрований у Печерському р-ні м. Києва. Яке рішення має прийняти апеляційний суд м. Києва? Який вид підсудності має застосовуватися до даної справи?

Лисова К.А. звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Ірвіна М.В. та ТОВ “Імпортер” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова справа передана на розгляд Дзержинського районного суду м. Харкова внаслідок задоволення клопотання Ірвіна М.В. про передачу справи за місцем його проживання. Лисова К.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу про передачу справи на розгляд Дзержинського районного суду скасувати, а справу повернути на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, оскільки, задовольняючи клопотання Ірвіна М. В., суддя не врахував, що відповідач змінив місце проживання після відкриття провадження у справі. Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню? У вересні 2010 р. Пасько звернувся до суду з позовом до ВАТ “Долинська бавовняно-прядильна фабрика” (далі — ВАТ “Волинська БПФ”), Смірнової (третя особа — Долинська міська рада) про визнання недійсним ордера, посилаючись на те, що спільним рішенням адміністрації та профкому ВАТ “Долинська БПФ” від 25 листопада 1997 р. його сім’ї надано в гуртожитку житлові приміщення — блоки. У зв’язку зі збільшенням членів сім’ї та потребою поліпшення житлових умов спільним рішенням адміністрації та профкому ВАТ “Долинська БПФ” від 24 вересня 2001 р. йому надано половину холу, що межує з його житлом. За актами приймання-передачі від 1 жовтня 2001 р. житловий фонд ВАТ “Долинська БПФ” передано в комунальну власність. Рішенням виконкому Долинської міської ради від 30 вересня 2003 р. надано дозвіл квартиронаймачам малосімейного гуртожитку на переобладнання кімнат під житлові приміщення згідно з проектом реконструкції. Відповідно до будівельного паспорта належна йому квартира повинна складатися з трьох кімнат. Оскільки відповідач ВАТ “Волинська БПФ” зайняла частину холу, провести реконструкцію своєї квартири позивач не мав можливості, тому звернувся у 2005 р. до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням. У процесі розгляду справи йому стало відомо, що 15 грудня 2001 р. ВАТ “Долинська БПФ” ’, вже не будучи власником цього будинку, видало Смірновій ордер на частину холу як житлове приміщення. Позивач просив визнати ордер від 15 грудня 2001 р., виданий адміністрацією ВАТ “Долинська БПФ” на ім’я Смірнової, недійсним. Визначте позивача і відповідача по цій справі. Вироком районного суду Гриценко Н.І. був засуджений до позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком був задоволений позов м’ясокомбінату, на користь якого з Гриценка відшкодовано 6670 грн. Дружина засудженого, Гриценко А.М., звернулася до суду з позовом про виключення з опису і звільнення від арешту телевізора і магнітофона, вказуючи, що ці речі, включені у вирок у кримінальній справі, належить їй на праві приватної власності. Визначте сторони у цій справі. Які види множинності осіб можуть бути на стороні відповідача?

У грудні 2006 р. Піскун звернулася до суду з позовом до відділу ДВС Васильківського районного управління юстиції Департаменту ДВС (далі - Відділ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної їй неналежним виконанням рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 30 січня 2003 р. у справі за позовом Євдокимова до Піскун про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди. Васильківський районний суд Запорізької області ухвалою від 22 травня 2007 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2007 р., провадження у справі за позовом Піскун до Відділу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрив. У касаційній скарзі Піскун просила скасувати зазначені ухвали, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права. Згідно з вимогами п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Відділ ліквідовано відповідно до наказу Міністра юстиції України від 19 серпня 2005 р. №1482\к (далі — Наказ) з утворенням нового органу — ВДВС Департаменту ДВС, який не є правонаступником ліквідованого Відділу. Розглядаючи спір, суди не зважили на те, що Наказ видано на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2005 р. № 320 “Про утворення урядового органу державного управління у складі міністерства юстиції”, згідно з яким у зв’язку з реформуванням системи органів ДВС у складі Міністерства юстиції України на базі цих органів утворюється Департамент ДВС як урядовий орган державного управління, фінансування діяльності якого забезпечується у межах призначень, передбачених Міністерству у Державному бюджеті України на відповідни У жовтні 2009 р. Корженко звернувся до суду з позовом до Керченської філії ТОВ “Пальмалі” (далі — Філія ТОВ), за участю третьої особи Талько, про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги Корженко обґрунтував тим, що Талько, керуючи автомобілем, який належав Філії ТОВ, 17 лютого 2009 р. вчинив ДТП, внаслідок якої йому, позивачу, було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Вироком місцевого суду від 9 липня 2009 р. Талько засуджено за скоєння цього злочину. Унаслідок ДТП йому, позивачу, заподіяно тяжкі переломи кісток голови і струс мозку, чим завдані значні фізичні й моральні страждання. Була частково втрачена професійна працездатність і настали вимушені суттєві зміни в його особистому житті. Відповідачі після цієї аварії не виявили до нього ніякої уваги, а тому позивач просив стягнути з них на його користь 50000 грн для відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 грудня 2003 р. залишений без змін ухвалою апеляційного суду Ар Крим від 30 березня 2004 р. позов задоволено частково: стягнуто з Філії ТОВ на користь позивача 6000 грн на відшкодування моральної шкоди. Визначте сторони у цій справі. Проаналізуйте порядок заміни неналежного відповідача

У березні 2006 р. приватне підприємство (далі - ПП) “ЛюдВік” звернулося до суду з позовом до Крамнік, за участю третьої особи - Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення з аварійного житлового будинку з наданням іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 1994 р. будинок, у якому знаходиться спірна квартира, визнано аварійним, а його мешканці включені до списку на відселення з аварійних будинків міста. Виконавчий комітет Одеської міської ради 12 липня 2005 р. прийняв рішення про надання дозволу ПП “ЛюдВік” на подальше проектування та будівництво шестиповерхового житлового будинку з мансардним поверхом, вбудованими офісними приміщеннями й підземним гаражем. Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2005 р. прийнято рішення про відведення та надання в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,2294 га за адресою, за якою знаходиться зазначений будинок. У зв’язку з тим, що відповідач відмовляється від запропонованих житлових приміщень, ПП “ЛюдВік” просило виселити Крамніка із наданням за рахунок ПП “ЛюдВік” іншого впорядкованого житлового приміщення. Оскільки 26 квітня 2006 р. відповідач Крамнік помер, то судом було замінено відповідача Крамніка на Лук’янчук, яка прийняла у спадщину - 29\200 квартири у вказаному бу¬динку і звернулася із зустрічним позовом до ПП “ЛюдВік” про зобов’язання надати їй упорядковане житло у зв’язку із виселенням. У суді було встановлено, що у померлого Крамніка є двоє неповнолітніх дітей — Антон (1995 р.н.) та Юрій (2001 р.н.). Визначте сторони в цій справі. Який порядок заміни сторони в порядку правонаступництва? У серпні 2008 р. Бурчак Л. звернулася до суду з позовом до Бурчака А. про визнання права власності на У частину квартири, посилаючись на те, що квартира придбана в період їх зареєстрованого шлюбу та за рахунок спільних коштів, однак після розірвання шлюбу відповідач заперечує її право на частину квартири та чинить перешкоди у користуванні нею. У лютому 2009 р. Бурчак Л. доповнила свій позов вимогою до Бурчака А. та Ільчук про визнання договору дарування зазначеної вище квартири, укладеного 9 листопада 2008 р. між Бурчаком А. та Ільчук, недійсним з тих підстав, що квартира є її, позивачки, спільною сумісною власністю з Бурчаком А., а вона своєї згоди на її відчуження не давала. Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 15 листопада 2010 р. позов задовольнив: визнав за Бурчак Л. право власності на У частину квартири та постановив вселити її у зазначену квартиру; визнав недійсним договір дарування квартири, укладений 9 листопада 2008 р. між Бурчаком А. та Ільчук. Визначте сторони у цій справі? Який вид співучасті має місце по цій справі?

У травні 2010 р. закрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Приват Банк” (далі — Банк) звернувся до суду з позовом до Будько та Циркун про стягнення заборгованості за кредитним договором. Банк послався на те, що 8 квітня 2009 р. уклав із Гришком кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 31 тис. доларів США на строк до 8 квітня 2025 р. Того ж дня Банк уклав з відповідачками договори поруки, згідно з якими вони зобов’язалися відповідати перед Банком за виконання Гришком його зобов’ язань за кредитним договором у повному обсязі. У січні 2010 р. Гришко помер, після чого порушилися умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, а Будько та Циркун не виконують своїх обов’язків як поручителі і заборгованості Гришка не сплачують. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути солідарно з Будько та Циркун заборгованість за кредитним договором у сумі 154 тис. 588 грн. Визначте сторони у цій справі. Чи можливе у даній справі процесуальне правонаступництво? І. звернувся з позовом до Д. про витребування з чужого незаконного володіння відеомагнітофона. Під час проведення судових дебатів до канцелярії суду надійшла позовна заява Р., який просив допустити його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. У позовній заяві він зазначав, що спірний відеомагнітофон належить саме йому, у свій час він надав його у користування І. Суддя допустив Р. до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, і після дослідження обставин справи за участю Р. постановив рішення на його користь, відмовивши І. в задоволенні позовних вимог. Чи правильні дії судді? Що таке предмет спору? Якими правами користуються треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору?

Водій ЗАТ “АТП-61423” К. під час керування автобусом вчинив дорожню аварію, внаслідок чого було заподіяно шкоду Д., який звернувся до суду з позовом до ЗАТ “АТП- 61423”, вимагаючи відшкодування вартості зіпсованих унаслідок ДТП речей. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі К. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Суд це клопотання задовольнив і залучив К. до участі у справі. Під час розгляду справи К. були надані докази, які повністю спростовували позицію позивача, внаслідок чого у задоволенні позову було відмовлено. Чи правильні дії суду? За наявністю яких підстав закон пов’язує можливість участі у справі третіх осіб, які не заяв¬ляють самостійних вимог щодо предмета спору?

С. після смерті батька одержав у спадщину житловий будинок. Згідно з умовами заповіту він повинен був надати одну з кімнат будинку в довічне користування Р. На прохання Р. надати кімнату в користування С. відмовив, пояснивши це тим, що вказану кімнату зараз займає наймач Т., з яким укладений договір найму. Р. звернувся з позовом до С., вимагаючи передання йому в користування кімнати. Під час розгляду справи С. заявив клопотання про притягнення до участі у справі Т. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Т. з’явився за викликом суду й у судовому засіданні надав пояснення у справі на користь відповідача. Чи є підстави для задоволення такого клопотання? Якими правами користуються у процесі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору? Д. уклав договір позики з А., за яким позичав А. 25 тис. грн на один рік. Через деякий час Д. здійснив поступку вимогою, передавши свої права як кредитора за договором позики С. Оскільки А. не повернув грошей у встановлений договором строк, С. звернувся до нього з позовом про стягнення грошей. Під час розгляду справи Д. звернувся до суду з заявою про допуск його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці позивача. Чи є підстави для задоволення такої заяви? Який процесуальний порядок допуску до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?

У суді слухалась справа за позовом М. до Л. про визнання права власності на '/3 житлового будинку. Після початку судових дебатів до канцелярії суду надійшла позовна заява Ш., який просив допустити його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Суд відмовив у прийнятті позовної заяви Ш., постановивши про це ухвалу. До якого моменту в справу може вступити третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору? Чи правомірні дії суду? Б. звернувся з позовом до Г. про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля марки БМВ який у свій час був викрадений у нього і внаслідок здійснених органами внутрішніх справ дій знайдений у Г. Під час розгляду справи Г. зазначав, що він є добросовісним покупцем, і звернувся до суду з клопотанням про притягнення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, К., у якого він придбав цей автомобіль. К., у свою чергу, також звернувся до суду з клопотанням про притягнення до участі у справі як третьої особи В., у якого К. придбав цей автомобіль. Чи підлягає задоволенню клопотання Г.? Чи підлягає задоволенню клопотання К. ?

У суді розглядався позов А. до С. та приватного нотаріуса Г. про визнання виконавчого напису недійсним. Суд позов задовольнив. В апеляційному суді рішення суду першої інстанції було скасоване та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову. А. звернувся із касаційної скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з проханням про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задовольнила касаційну скаргу частково, скасувала всі постановлені по справі рішення і відправила справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи зазначені рішення, колегія суддів зазначила, що, оскільки позивач стверджував, що позикове зобов’язання укладено у зв’язку з компенсацією сум за договором купівлі-продажу акцій, тобто для приховання від держави справжніх доходів, то під час повторного розгляду справи суду першої інстанції слід залучити до участі у справі як третю особу державу в особі органів, які її представляють (податкові органи, органи прокуратури). Дайте оцінку рішенню Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У січні 2010 р. заступник прокурора в інтересах Омельченка Д.С. звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з державного ремонтно-будівельного тресту “Кримспецгідрорембуд” (далі - трест) нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, посилаючись на те, що відповідач нарахував, однак не виплатив Омельченку Д.С. 4197 грн 24 коп. заробітної плати, чим порушив його права. В обґрунтування підстав свого звернення заступник прокурора посилався на те, що єдиним джерелом доходів Омельченка Д.С. є заробітна плата, проте останньому вона трестом не виплачена. У зв’язку з тяжким матеріальним станом позивач неспроможний самостійно, належним чином захистити свої права. Ухвалою судді міського суду заяву заступника прокурора визнано неподаною та повернуто, оскільки всупереч положенням ч. 4 ст. 98 ЦПК України він не додав до заяви документів, що посвідчують його повноваження як представника громадянина. Чи правомірні дії суду? Яке процесуальне положення займає в цивільному судочинстві прокурор, коли він діє на виконання конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави? За яких підстав прокурор вправі здійснювати в суді представництво інтересів громадянина?

Прокурор Київської області на захист Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк Україна звернувся до громадян Б. та В. з позовом про дострокове стягнення боргу за кредитним договором. У день розгляду справи в судове засідання з’явився прокурор м. Ірпеня з фотокопією доручення, адресованого йому прокурором Київської області, в якому останній надав завдання забезпечити участь прокуратури в даній справі з метою представництва в суді інтересів держави. Суд не допустив прокурора м. Ірпеня до участі у справі, оскільки вбачав, що його повноваження як представника позивача не можуть бути підтверджені лише фотокопією доручення позивача, яким виступає прокурор Київської області. За таких обставин, посилаючись на п. 3 ч.1 ст. 169 ЦПК України, суд своєю ухвалою відклав розгляд справи у зв’язку з першою неявкою без поважних причин належним чином повідомленого позивача. Дайте правову оцінку діям суду в контексті положень рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 р. (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді). За яких підстав прокурор вправі здійснювати в суді представництво інтересів держави? Яким чином прокурор може підтвердити свої повноваження на участь у судовому засіданні, коли він діє на виконання конституційної функції представництва? Роз’ясніть, що слід розуміти під поняттям “прокурор ” відповідно до Закону України “Про прокуратуру ”. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовні вимоги Боровика О.М. до Мологівської сільської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на самочинне будівництво задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, прокурор Арцизського району Одеської області звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу прокурору повернуто. Постановляючи відповідну ухвалу, суддя апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції та не є особою, про права й обов’ язки якої суд вирішував питання, а тому відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги до розгляду. Чи правомірні дії суду апеляційної інстанції? Визначте форму участі прокурора у даній справі. Розкрийте особливості оскарження судових рішень до вищестоящої інстанції помічників прокурора, прокурорів управлінь та відділів? Які процесуальні права та обов’язки має прокурор у цивільному процесі? Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) в інтересах неповнолітньої Кри¬вонос О. М. звернувся до місцевого суду Київського району м. Харкова з позовом до виконкому Київської районної ради м. Харкова (далі - виконком) про поновлення права власності та відшкодування шкоди, завданої неправомірним рішенням відповідача. Свої вимоги Уповноважений обґрунтував тим, що всупереч інтересам неповнолітньої, не виконавши вимог ст. 177 Сімейного кодексу, виконком своїм рішенням надав згоду Кривоносу М.М., батьку і співвласнику житла неповнолітньої Кри¬вонос О.М., на продаж від імені доньки частини її власної квартири. Проте це рішення відповідач виніс без згоди піклувальника неповнолітньої — її бабусі Зарудної О. О., а лише на підставі заяви Кривоноса М.М. Оскільки останнім вищезазначена трикімнатна квартира була продана, а іншого житла на ім’ я Кривонос О.М. не придбано, неповнолітня була позбавлена права власності на нерухоме майно, чим порушені вимоги ст. 41 Конституції України. На початку розгляду справи до суду звернувся представник Уповноваженого (далі — представник) з клопотанням про допуск його до участі у справі замість Уповноваженого та пред’явив своє службове посвідчення. Суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання, оскільки на підтвердження своїх повноважень представник не надав нотаріально посвідченої довіреності від імені піклувальника неповнолітньої — Зарудної О.О. Після надання відповідної довіреності представник узяв участь у справі, при розгляді якої між ним і відповідачем була укладена мирова угода. У зв’язку з цим суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Дайте правову оцінку діям суду. Визначте форми та підстави участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також його процесуальні права та обов’язки в цивільному процесі.

У лютому 2011 р. Севастопольська правозахисна організація споживачів “Об’єднання громадян “Захист” (далі — об’єднання громадян “Захист”) в інтересах Кожуха П.С. звернулася до суду з позовом до приватного торгово-промислового підприємства “Сінгл” (далі — підприємство “Сінгл”) про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення збитків, неустойки та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя у відкритті провадження у справі відмовлено, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 2. ст. 122 ЦПК). Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що об’єднання громадян “Захист” та підприємство “Сінгл” є юридичними особами, а тому спір між ними підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя ухвалу місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суд першої інстанції вищезазначену позовну заяву залишив без розгляду на підставі того, що об’єднання громадян “Захист” немає повноважень на ведення справи, адже воно не надало довіреності на підтвердження права представляти в суді інтереси позивача. Дайте правову оцінку діям судів першої та апеляційної інстанцій. Морозова Т.В. звернулася до суду з позовом до Морозова П.І. про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Посилалася на те, що Морозов П.І. є батьком повнолітнього Морозова А.П., який є студентом 2 курсу Херсонського економіко-правового коледжу з 1 вересня 2006 р. і потребує матеріальної допомоги, але відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає. У зв’язку з цим Морозова Т.В. просила стягнути з відповідача на користь сина за весь час його навчання в коледжі аліменти в розмірі, визначеному судом, та залежно від доходу відповідача. Суд, виходычи з того, що Морозов А.П. є повнолітньою особою, а його мати, Морозова Т.В., не надала документів, що посвідчують її повноваження як представника, відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК постановив ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки вона подана особою, яка не має повноважень на ведення справи. Дайте правову оцінку діям суду. Чи може Морозова Т.В. звернутися до суду з таким позовом? Якщо так, то визначте, які процесуальні права вона має і які обов’язки несе у цій справі. Дорошенко М.Т. звернулася до суду з позовом до Рівліна С.К. в інтересах своїх дітей про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадкування 1/4 частини будинку та про визнання права власності на цю частину будинку за її сином та донькою. В обґрунтування позовних вимог Дорошенко М.Т. посилалася на те, що батьком її дітей заповіт було складено на користь сторонньої особи, у стані, коли він не розумів значення своїх дій. Вона також пояснила, що її повнолітні діти, в інтересах яких заявлено позов, є інвалідами дитинства і тому не можуть захистити свої права самостійно. Суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження у справі та допустив Дорошенко М.Т. до участі у справі як законного представника її дітей. Дайте правову оцінку діям суду. Визначте вид представництва в даному випадку та дайте його правову характеристику. Права та інтереси яких осіб захищають у суді законні представники? Хто може бути законним представником у суді? Визначте обсяг повноважень законного представника в цивільному судочинстві.

Авдєєв Н.Н. звернувся з позовом до Авдєєвой С.А. та Кротова Н.О. про визнання договору купівлі-продажу '/2 частини будинку недійсним. У судовому засіданні встановлено, що Авдєєв Н. Н. та Авдєєва С.А. є співвласниками спірного будинку. Авдєєва С.А. продала свою частину будинку Кротову Н.О. Позивач на час укладання зазначеного договору купівлі-продажу перебував у лікарні і не був повідомлений про продаж Авдєєвою С.А. належної їй частини будинку, через що він не міг скористуватися переважним правом на її купівлю. У судовому засіданні також встановлено, що за заявою психіатричного закладу, де Авдєєв Н. Н. перебував на лікуванні, судом була розглянута справа та ухвалене рішення про обмеження його в цивільній дієздатності, яке набуло законної сили до його звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу '/2 частини будинку недійсним. Суд, враховуючи встановлені в судовому засіданні об ставини, зупинив провадження у справі на підставі п.5 ст.201 ЦПК до призначення та залучення до участі у справі в порядку, встановленому законом, представника Авдєєва Н.Н. Дайте правову оцінку діям суду. Визначте підстави та порядок призначення законного представника судом.

Ухвалою апеляційного суду від 5 грудня 2010 р. апеляційна скарга Чайки залишена без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. У поданій уточне ній апеляційній скарзі вказівки суду виконані частково. При цьому Чайка просить звільнити його від сплати судового збору з посиланням на п. 10 ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито . Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що підстав для звільнення Чайки О.Я. від сплати судового збору за оскарження рішення суду немає, тому що це не передбачено ст. 82 ЦПК. Суд може звільнити лише від сплати витрат, пов’язаних з розглядом справи, а не від сплати судового збору. Зазначене питання відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування за місцем району, куди сплачується судовий збір. З урахуванням того, що Чайці відмовляється в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд продовжує строк для усунення недоліків його апеляційної скарги щодо сплати судового збору, про що зазначено в ухвалі від 5грудня 2010 р. Чи правильні дії суду? Які підстави та порядок продовження процесуальних строків?

У березні 2006 р. Домикальщенко звернувся в суд із позовом до Калінічної про визнання договору дарування частини будинку недійсним. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 р. у задоволені позову відмов¬леною. 3 травня 2010 р. Домикальщенко подав апеляційну скаргу на рішення суду. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області апеляційна скарга Домикальщенка на зазначене рішення суду залишена без розгляду з посиланням на те, що скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження. Чи правильні дії апеляційного суду? Які правила перебігу процесуальних строків ?

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2010 р. апеляційну скаргу Дудка залишено без руху у зв’язку з необхідністю усунути недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в повному розмірі, і надано строк для усунення зазначених недоліків до 10 лютого 2010 р. У зв’язку з тим, що недоліки апеляційної скарги Дудком усунуті не були й відомості про отримання ним ухвали судді апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2010 р. відсутні, ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2010 р. продовжено Дудку строк для усунення недоліків до 25 лютого 2010 р. Чи правильні дії судді Апеляційного суду Харківської області? Який порядок продовження процесуальних строків? Петров В.К. звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ВАТ “Звента” про витребування майна — житлового будинку, що є предметом договору оренди, внаслідок невиконання відповідачем його обов’язку передати вказане майно орендареві (позивачу). ВАТ “Звента” під час попереднього судового засідання пред’явило до Петрова В.К. зустрічний позов, який був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом, про дострокове розірвання договору оренди у зв’язку з недоотриманням від орендаря орендної плати. Як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, під час попереднього судового засідання у справу вступило ПП “Агроімпорт” з позовною заявою про визнання права власності на спірний житловий будинок, а також про визнання недійсним договору оренди, що був укладений між Петровим В.К. та ВАТ “Звента”. Визначте ціну кожного позову та розмір судових витрат, які мають сплатити особи, які беруть участь у справі, якщо строк договору оренди становить три роки, розмір орендної плати - 1200 грн на місяць, вартість житлового будинку - 590000 грн. Зеньков П.К. звернувся до суду із позовом до Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи це тим, що наказом від 11 січня 2011 р. № 23 його безпідставно звільнено з посади начальника 2-го відділу згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП — у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Суддя Ленінського районного суду м. Севастополя залишив позовну заяву Зенькова П.К. без руху, мотивуючи це тим, що позивачем не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, й надав Зенькову П.К. строк для усунення недоліків. Чи правомірні дії судді Ленінського районного суду м. Севастополя? У якому розмірі та порядку сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи? Яким чином має діяти Зеньков П.К.?