Задачі з цивільного процесуального права (5)

За ухвалою Святошинського районного суду м. Київ у справі за позовом Шило до Кудрявцева про визнання права власності та витребування автотранспорту накладено арешт на належний відповідачу автомобіль. Державним виконавцем проведено опис та арешт зазначеного майна. Арештований автомобіль було вилучено та передано на відповідальне зберігання. В судовому порядку ТОВ «Поршень» оскаржує дії державного виконавця по накладенню арешту в частині вилучення автотранспорту, посилаючись на те, що в результаті вилучення він як підприємець позбавлений можливості отримувати прибуток від використання автомобіля. До того ж арешт у порядку забезпечення позову, на думку заявника, має стосуватися лише обме¬ження права розпоряджатися арештованим майном шляхом його заборони відчуження с подальшим переданням на зберігання власнику (відповідачу) без обмеження права користування та володіння. Оцініть правомірність дій виконавця і доводів заявника. Кому належить право вибору обмеження повноважень боржника при накладенні арешту на майно?

У січні 2018 р. Скворцова А.М. звернулася до суду з позовом до об’єднання «Первомайськвугілля» про відшкоду­вання моральної шкоди в розмірі 250000 грн, посилаючись на те, що 3 липня 2017 р. її син, Скворцов М.Б., який працював в об’єднанні «Первомайськвугілля» на посаді машиніста шостого розряду гірничих виїмкових машин, помер внаслідок нещасно­го випадку, що стався на виробництві. У позовній заяві позива­чка зазначала, що через втрату сина, який матеріально їй допо­магав та морально підтримував, вона змушена була проходити лікування, приймати ліки, їй завдано душевних страждань, пе­ребуває у постійному нервовому напруженні, стала дратівли­вою та втратила впевненість у майбутньому. У зв’язку із цим позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 250000 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави судові витрати.

Рішенням суду першої інстанції від 28 травня 2018 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 6 липня 2018 р., позов Скворцової А.М. задоволено частково. Стягнуто з об’єднання «Первомайськвугілля» на користь Скворцової А.М. 70000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з об’єднання «Первомайськвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 3500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Визначте розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду за зазначеним позовом. Обґрунтуйте, чи має позивач пільги щодо сплати судового збору. Як мають бути розподілені судові витрати за результатами розгляду справи?

Петрушов Б.М. помер у м. Антрацит Луганської об­ласті. Його онука Сухова М.Г. звернулася до Київського район­ного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту смерті Петрушова Б.М. на тимчасово окупованій території.

Обґрунтуйте, чи повинна Сухова М.Г. сплачувати судо­вий збір, в якому розмірі та за яких умов вона може скориста­тися пільгами у сплаті судового збору.

У січні 2018 р. Золотарьов К.К. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Веста» про захист честі гідності та ділової ре­путації і відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн. До позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв’язку з тим, що сума 7500 грн, яку необхідно сплатити, є занадто великою для позивача, оскільки розмір його заробітної плати становить 4500 грн на місяць, при цьому він має на утриманні двох малолітніх дітей.

Яке судове рішення має прийняти суд?

Грибачов Г.О. 1 квітня 2018 р. звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до тролейбусного депо № 3, Харківського комунального підпри­ємства «Міськелектротранс» про визнання потерпілим від не­правомірних дій відповідачів, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн та стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 5347 грн. До позовної заяви Грибачов Г.О. додав клопотання про відстрочення від сплати судового збору, оскі­льки на його утриманні знаходиться малолітня дитина.

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова своїм рішенням від 4 квітня 2018 р. залишив позовну заяву Грибачова Г.О. без руху, надавши строк до 17 квітня 2018 р. для сплати судового збору. Ухвалою від 18 квітня 2018 р. позовна заява Грибачова Г.О. визнана неподаною й повернута позивачеві, оскільки останній не надав суду платіжні документи.

Чи правомірні дії судді? У яких випадках суддя може відстрочити чи розстрочити сплату судових витрат, змен­шити їх розмір чи звільнити від їх сплати?

Короленко М.В. у травні 2018 р. звернулася до Київ­ського районного суду м. Харкова з позовною заявою про понов­лення на посаді секретаря ТОВ «Гламур», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 5300 грн на місяць та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. У судове засідання сторони надали суду письмову мирову уго­ду, за умовами якої відповідач погодився змінити дату та фор­мулювання звільнення Короленко М.В. на «звільнена за влас­ним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 2 квітня 2018 р.» і виплатити їй компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позивачка, однак, відмовилася від позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначте розмір судових витрат по даній справі. Як мають бути розподілені судові витрати між сторонами?

Андрєєва А.П. подала позов до Жовтневого район­ного суду м. Харкова про стягнення 2000 грн з її брата Шаповала М.П. Під час судового засідання позивачка звернулася з про­ханням про повернення її позовної заяви внаслідок відмови від позову.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалою повер­нув Андрєєвій А.П. сплачений нею судовий збір.

Чи правомірні дії судді в частині повернення судового збору? Який порядок повернення судового збору?

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 р. задоволено позовні вимоги ТОВ «Дія Едвертайзінг» до ТОВ «Бритиш Моторс Україна» про стягнення забор­гованості за договором про проведення рекламної кампанії.

Не погодившись із рішенням суду, представник ТОВ «Бритиш Моторс Україна» 29 липня 2016 р. подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку апеляційного оскаржен­ня, мотивуючи тим, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин: скаржник не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення та не отри­мував із суду по пошті відповідний текст оскаржуваного рі­шення. Крім того, про існування рішення Деснянського район­ного суду м. Києва від 24 листопада 2015 р. ТОВ «Бритиш Мо­торс Україна» дізналося з ЄДРСР лише 25 липня 2016 р.

Обґрунтовуючи заяву, представник ТОВ «Бритиш Мо­торс Україна» посилався на те, що в березні 2016 р. відбулася повна зміна керівництва, а від попереднього керівника - Фещен- ка - не було отримано жодної інформації про наявність судово­го спору та оскаржуваного рішення. Однак факти говорять про інше: 18 грудня 2015 р. ТОВ «Бритиш Моторс Україна» отри­мало копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням з відміткою працівника ТОВ «Бритиш Моторс Україна» про одержання. Крім того, 19 січня 2016 р. представник ТОВ «Бритиш Моторс Україна» Добро- вольський Я.В. особисто ознайомлювався з матеріалами справи, що підтверджується клопотанням про ознайомлення з матеріа­лами справи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 р. апеляційну скаргу в порядку ч. 3 ст. 297 ЦПК України було залишено без руху з наданням строку для усунення недо­ліків для звернення до Апеляційного суду м. Києва із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначен­ням інших поважних підстав для його поновлення.

На адресу Апеляційного суду м. Києва 7 вересня 2016 р. надійшла заява представника ТОВ «Бритиш Моторс Україна», у якій він просив поновити строк апеляційного оскарження у зв’язку з поважністю причин, що призвели до його пропуску, оскільки відповідно до наказу № 10/12-1/ЗГ від 10 грудня 2015 р. про скасування довіреностей, виданих ТОВ «Бритиш Моторс Україна», довіреність Добровольського на момент ознайомлен­ня з матеріалами справи була скасована.

У заяві ще було зазначено, що рекомендований лист су­ду із оскаржуваним судовим рішенням отримано не уповнова­женою ТОВ «Бритиш Моторс Україна» особою, оскільки Фе- щенко на дату надходження рекомендованого листа не був ке­рівником товариства, до того ж довіреність на його ім’я щодо отримання кореспонденції товариства не видавалась.

Чи можна визнати вказані обставини поважними при­чинами пропуску строку на апеляційне оскарження?

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 25 жовтня 2018 р. видав судовий наказ про стягнення з ТзОВ «Омега» заробітної плати в сумі 16700 грн. на користь Калугіна М.П. та судові витрати в сумі 137 грн. на користь держави. 25 листопада боржник подав в суд, який видав судовий наказ, заяву про йогоскасування, вказавши, що він не мав можливості своєчасно надіслати свої заперечення проти вимог заявника, оскільки не отримував повідомлень суду.

Проаналізуйте ситуацію.

Який порядок скасування судового наказу?

Чи є підстави для скасування судового наказу?

Чи підлягають апеляційному оскарженню ухвала про відмову у скасуванні судового наказу та ухвала про скасування судового наказу?

Позивач Ковальов В.В., який є інвалідом І групи звернувся до районного суду із позовом про стягнення зі своєї повнолітньої доньки Ісаєвої

О.В. - відповідача аліментів на своє утримання.

У позовній заяві він зазначив, що є непрацездатною особою внаслідок інвалідності та потребує сторонньої допомоги у виконанні життєво важливих соціальних функцій. Єдиним доходом є пенсія для осіб із інвалідністю, інших джерел доходу немає. Дочка в добровільному порядку матеріально йому не допомагає та не піклується про нього.

Водночас донька позивача звернулась до суду із зустрічним позовом про звільнення від обов’язку утримання непрацездатного батька аргументуючи його тим, що останній ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо її належного виховання та утримання до її повноліття, має заборгованість з аліментів на її утримання та не надав їй дозволу на виїзд за кордон на спортивні змагання, чим позбавив її фізичного та спортивного розвитку.

Рішенням суду першої інстанції у позові Ковальова В.В. відмовлено та задоволено зустрічний позов Ісаєвої О.В.. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано доказів про його стан здоров'я та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що позивач має скрутне матеріальне становище, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України.

З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

На вказані рішення позивачем Ковальовим В.В. було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що його колишня дружина чинила йому перешкоди у виконанні своїх батьківських обов'язків та добровільно відмовилась від будь-якої допомоги на утримання дитини. Лише наприкінці 2005 року вона звернулась в суд з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

В свою чергу касаційний суд частково задовольнив вказану скаргу - погодився із залишенням без задоволення і залишив без задоволення зустрічний позов.

Чи правильно вчинив суд касаційної інстанції, надайте розгорнуту відповідь?

Який порядок подання касаційної скарги?

Який порядок відкликання касаційної скарги?

Вкажіть повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги.

27 січня 2018 року подана до Верховного Суду касаційна скарга Варецької О.В. на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 7 березня 2018 року поновлено Варецькій О.В. строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року та постанови Апеляційного суду міста Києва

від 21 грудня 2017 року; касаційну скаргу Варецької О.В. на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання доказів сплати судового збору в розмірі 2 814 грн 76 коп.

5 червня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява від Максакової Р.О. з квитанцією про сплату нею судового збору за подання касаційної скарги у справі № 759/14089/15-ц у розмірі 2 814 грн 76 коп.

Хто має право касаційного оскарження?

В якій формі подається касаційна скарга?

Які існують строки на касаційне оскарження?

Яка ставка судового збору за подання касаційної скарги?

Практичне завдання №3.

Прокурор обґрунтував потребу звернутися з касаційною скаргою

необхідністю захистити порушені інтереси держави при розпорядженні земельною ділянкою державної форми власності, яку, за доводами прокурора, незаконно передано у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів. Прокурор, зокрема, вказав на відсутність реагування на судове рішення з боку РДА, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Втім, Верховний Суд відмовив прокурору у прийнятті касаційної скарги, зазначивши, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб’єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб’єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва(частини 3, 4 ст. 53 КАС України, ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»). За відсутності належних підстав для звернення прокурора до суду скарга підлягає поверненню.

Проаналізуйте вказану ситуацію.

Чи може прокурор вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави?

Чи повинні органи прокуратури сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги?

Який порядок повернення касаційної скарги?

У січні 2018 року Варанський О.Г. звернувся до суду з позовом до

ДП «Дніпрообленерго» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області області, його було поновлено на посаді заступника директора державного підприємства «Дніпрообленерго», стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 145 416,77 грн.

Оскільки відповідач поновив його на роботі через два місяці після винесення ухвали Апеляційним судом Дніпропетровської області, час його

вимушеного прогулу збільшився, а розмір середнього заробітку становить 436 250,31 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Варанський О.Г. просив стягнути з ДП «Дніпрообленерго» на його користь середній заробіток у сумі 436 250,31 грн. за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позову Варбанському О.Г. було відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ДП «Дніпрообленерго» на користь позивача

середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 436 250,31 грн.

Відповідач - ДП «Дніпрообленерго» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи свою скаргу відповідач посилався на те, що вина підприємства у невиконанні рішення суду про поновлення позивача на роботі відсутня, що було правильно встановлено судом першої інстанції, а тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Під час ознайомлення зі змістом касаційної скарги та доданими до неї

матеріалами, суддя-доповідач звернув увагу на те, що у постанові у справі Верховний Суд вже дійшов висновку, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є саме не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі після проголошення судового рішення.

Зважаючи на це, суддею-доповідачем було постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, у зв’язку з необґрунтованістю касаційної скарги.

Проаналізуйте вказану ситуацію.

Визначте порядок подання касаційної скарги та процедуру відкриття касаційного провадження.

Чи були в наведеній ситуації підстави для відмови у відкритті касаційного провадження?

Чи дотримався в наведеному випадку суд вимог ЦПК України?

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Петрова О.П. на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року.

Суть справи: у вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду із позовом до Петрова О.П. про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року було визнано мирову угоду, укладену 03 грудня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» і Петровим О.П., за умовами якої останній зобов'язався у строк до 01 листопада 2014 року повернути заборгованість за кредитом, отриманим у ПАТ «Ощадбанк».

Боржник свої зобов'язання за мировою угодою в установлений строк не виконав, тому 07 липня 2015 року ПАТ «Ощадбанк» пред'явило ухвалу про затвердження мирової угоди до примусового виконання.

Постановою В ДВС від 09 липня 2015 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, ПАТ «Ощадбанк» втратило право пред'явлення ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області до примусового виконання, а Петров О.П. ухиляється від добровільного виконання умов мирової угоди.

На підставі вказаного, ПАТ «Ощадбанк» просило суд спонукати Петрова О.П. до виконання мирової угоди, визнаної ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, шляхом стягнення з нього на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за мировою угодою станом на 05 серпня 2015 року.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Ощад банк»відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Ощадбанк» задоволено.

Вирішено спонукати Петрова О.П. до виконання мирової угоди, визнаної ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, шляхом стягнення з нього на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за мировою угодою.

У касаційній скарзі Петров О.П., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив ПАТ «Ощадбанк» строк на апеляційне оскарження рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області та відкрив провадження у справі. Так, оскаржуване рішення місцевого суду було ухвалено 14 липня 2017 року і представник позивача приймав участь у судовому засіданні та був присутім під час проголошення вступної і резолютивної частини рішення. При цьому, апеляційна скарга ПАТ «Ощадбанк» була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а саме - 28 серпня 2017 року, і в апеляційного суду не було законних і обґрунтованих підстав для поновлення цього строку.

Яке рішення має прийняти Верховний Суд?

Який строк на касаційне оскарження? Чи може він бути поновленим?

Чи може відповідач подати відзив на касаційну скаргу? Якщо так, то який порядок подання відзиву?

Що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд?

У жовтні 2015 року Смоляров М.Л. звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррейл Лоджистік» (далі - ТОВ «Укррейл Лоджистік») про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 16 липня 2012 року по 19 січня 2015 року він обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ «Укррейл Лоджистік». У період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року він виконував обов'язки генерального директора вказаного товариства. Оплата праці за вказаний період проводилась відповідно до штатного розпису за окладом заступника генерального директора в розмірі 18 500,00 грн, а не окладом генерального директора в розмірі 120 480,00 грн. Позивач просив стягнути з ТОВ «Укррейл Лоджистік» суму недоплаченої йому заробітної плати, яка становить 576 850,00 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яка з урахуванням індексу інфляції у 2013, 2014 та 9 місяців 2015 року складає 447 010,54 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 1 023 860,54 грн заборгованості із заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року позов Смолярова М.Л. задоволено. Стягнуто з ТОВ «Укррейл Лоджистік» на його користь невиплачену заробітну плату за період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року у сумі 576 850,00 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 447 010,54 грн, а всього 1 023 860,54 грн. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушені права Смолярова М.Л. на отримання при звільненні

належних до виплати йому сум заробітної плати у розмірі посадового окладу генерального директора товариства згідно зі штатним розкладом ТОВ «Укррейл Лоджистікс» на 2012 рік, за період із 01 серпня 2012 року по 24 січня 2013 року.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог Смолярова М.Л. про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

У січні 2018 року ТОВ «Укррейл Лоджистікс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що обмеження кількості та періодичності змін до штатного розпису протягом року законодавством не передбачено. Будь-які зміни, що стосуються штатного розпису, здійснюються на підставі наказу по підприємству.

Проаналізуйте ситуацію?

Яке рішення має прийняти Верховний Суд?

В якому порядку буде розглядатися касаційна скарга?

Що є підставами касаційного оскарження?

Громадянин Петренко М.С. уклав з громадянином Донченко Р.М. нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку для зносу, відповідно до якого Донченко Р.М. зобов’язався знести будинок та звільнити земельну ділянку до визначеного у договорі строку. До спливу зазначеного строку, Донченко Р.М. умов договору не виконав. Петренко М.С. звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу.

Суддя відмовив у прийнятті заяви, оскільки не було сплачено судовий збір і заявлена вимога не відповідала нормам ЦПК України.

Проаналізуйте ситуацію.

Вкажіть вимоги для видачі судового наказу?

Чи правомірні дії судді?

19 квітня 2018 року суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Колодяжна І.М., розглянувши заяву Гуранової С.М., яка фактично мешкає (як внутрішньо переміщена особа) за адресою: АДРЕС А_1 , про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Гуранова П.Т., адреса: АДРЕСА_2, на її користь аліментів на утримання малолітнього сина Еуранова С.П., у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму , для дитини відповідного віку і до повноліття дитини.

Чи є заява щодо стягнення з боржника аліментів на утримання неповнолітньої дитини у зазначеному розмірі обґрунтованою?

Чи підлягає наказ виконанню і в який термін?

Чи підлягає судовий наказ оскарженню та скасуванню?

Відповідь обгрунтуйте.

У січні 2018 року Петрушіна М.М. звернулася до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження. При цьому, Петрушіна М.М. звернулася до суду в порядку окремого провадження із позовною заявою про встановлення факту родинних відносин зазначивши себе позивачем, більше того в порядку ст.ст. 256-258 ЦПК України від 18.03.2004 року, який втратив чинність 15.12.2017 року ЦПК України.

Петрушіна М.М. в заяві про встановлення факту родинних відносин поданій в порядку окремого провадження зазначає себе позивачем, при цьому не зазначає заінтересованих осіб на права і обов'язки яких може вплинути рішення суду в даній справі.

Чи може суд за таких обставин прийняти заяву?

Що має бути зазначено у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення?

Чи має право суддя, виходячи із вказаних обставин, залишити заяву без руху.

Охарактеризуйте процесуальний порядок розгляду заяв про встановлення факту, що має юридичне значення.

27 квітня 2018 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем.

Позивачем недотримано норми ст.ст.10, 175, 177, 318 ЦПК України. При цьому заявникам для усунення недоліків заяви окремого провадження було встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали, а також вказано конкретні недоліки заяви та спосіб їх усунення.

01 червня 2018 року від заявників до суду на виконання ухвали судді від 03 травня 2018 року про залишення заяви окремого провадження без руху надійшли документи, необхідні для усунення недоліків такої заяви.

Ознайомившись із матеріалами вищезазначеної заяви окремого провадження і доданими до неї документами, в тому числі тими, що надійшли до суду 01 червня 2018 року, вважаю за неможливе прийняти дану заяву окремого провадження до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі.

Чи правомірна відмова суду?

Вкажіть за яких підстав заяву не прийнято до розгляду та не відкрите провадження у цивільній справі?

Обґрунтуйте рішення.

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала на розгляді цивільна справа за позовом Купріянова П.П. до Ченцова С.Д. про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом Ченцова С.Д. до Купріянова П.П. про стягнення витрат на утримання, зберігання та здійснення поліпшення майна, по якій 31 серпня 2018 року ухвалено рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Проте, при ухваленні рішення по справі не вирішено клопотання сторони позивача за первісним позовом Васильєва Н.Р. щодо постановления окремої ухвали по справі.

через канцелярію суду надано заяву Васильєва Н.Р. представника позивача Купріянова П.П., в якій він наголошує на вирішенні його клопотання про постановления окремої ухвали.

В судовому засіданні Васильєв Н.Р. просив його клопотання про постановления окремої ухвали задовольнити, постановити окрему ухвалу з приводу приймання та передання документів - відзиву на позов та зустрічної позовної заяви організацією ТВІН-ДМ, оскільки виникають сумніви щодо обставин направлення та доставки документів, що може свідчити про кримінальне правопорушення передбачене ст.ст. 355, 358 КК України, яку просив направити прокурору або органу досудового розслідування.

Представник відповідача за первісним позовом Ходченко В.Д. просив вирішити питання постановления окремої ухвали на розсуд суду.

Чи є підстави для постановления окремої ухвали?

Яке рішення має ухвалити суд?

Чи відповідають дії судді нормам чинного цивільного процесуального законодавства?

19 жовтня 2016 року до суду надійшла заява Крутченко В.Л. про встановлення факту інвалідності та видачу судового наказу про зобовязання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину.

Заявник подав заяву в порядку окремого провадження, яка не відповідає вимогам ст. 258 ЦПК України.

Які процесуальні дії має вчинити суддя щодо поданої заяви?

Вкажіть процесуальний порядок розгляду заяви про встановлення факту інвалідності та видачу судового наказу про зобов’язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину.

Які норми цивільного процесуального законодавства було порушено заявником?

Суддя Міловського районного суду Луганської області, розглянувши матеріали цивільної справи в порядку окремого провадження за заявою Ігнатова М.С., заінтересована особа Довжанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення юридичного факту смерті з’ясував, що заяву подано із порушенням вимог статей 175­177 ЦПК України, підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Чи може за таких обставин справа розглядатися в порядку окремого провадження?

Вкажіть порядок відкриття провадження за заявою про встановлення юридичного факту смерті.

Чи можливо на ухвалу про відкриття провадження окремо від рішення суду подати апеляційну скаргу?

Донченко П.О. звернулася до суду із заявою про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження з в'язку з тим, що її чоловік Донченко С.В. відбуває призначене судом покарання в Ірпінському Виправному центрі Київської області.

Чи може суд розглядати в порядку окремого провадження справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя?

Як розглядаються справи окремого провадження?

Чи може суд Зобов'язати адміністрацію Ірпінського Виправного центру Київської області вручити заінтересованій особі Донченко С.В., копію ухвали про відкриття провадження, копію заяви з копіями доданих до неї документів та письмові пояснення особи направити до суду?

26 грудня 2018 року до суду надійшла позовна заява Калугіна М.С. подана в порядку окремого провадження відповідно до ст. 315 ЦПК України.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суддя прийшов до висновку, що її слід залишити без руху.

У вказаній заяві просить суд встановити факт родинних відносин. В заяві, поданій Калугіним М.С. в порядку окремого провадження заінтересовану особу,місце її знаходження не вказано. Суддя вирішив заяву залишити без руху.

Чи правомірні дії судді?

Чи необхідно, в даному випадку, надавати строк для усунення недоліків?

Вкажіть процесуальний порядок розгляду такої заяви.

16 квітня 2018 року Абрамцов Ф.Д. звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу.

Вивчивши матеріали даної заяви, суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження і винесла ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Чи правомірною є ухвала судді?

Чи вбачається із заяви наявність спору про право?

Чи перешкоджає відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження?

Чи може ухвала бути оскаржена в апеляційному порядку?

Практичне завдання №9.

25 квітня 2018 року Петрова Н.М. звернулась до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту дійсності договору купівлі-продажу, в якій просить визнати дійсним договір №22652 купівлі-продажу нерухомого майна від 24.03.1998 року.

Вивчивши матеріали даної заяви, суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження і винесла ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Чи правомірною є ухвала судді?

Чи вбачається із заяви наявність спору про право?

Чи перешкоджає відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження?

Чи може ухвала бути оскаржена в апеляційному порядку?

Блохіна Л.В. звернулася до Виноградівського районного суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності документів.

Чи має бути відкрите окреме провадження за даною заявою?

Визначте процесуальний порядок відкриття окремого провадження за заявою про встановлення факту належності документів.

Чи є підстави для залишення заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження?

У липні 2017 року Петрушіна В.М. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи його тим, що з 11

листопада 2011 року по 23 серпня 2016 року вона перебувала з Петрушіним К.В. у зареєстрованому шлюбі.

27 листопада 2012 року рішенням Рокитнянського районного суду Київської області оголошено Петрушіна К.В. усиновлювачем малолітньої Петрушіна С.К. Внесено зміни до актового запису про народження Петрушіна С.К., а саме: прізвище дитини змінено на «ІНФОРМАЦІЯ5», по-батькові «ІНФОРМАЦІЯ 5» змінено на «ІНФОРМАЦІЯ5», а також записано батьком дитини Петрушін К.В., ІНФОРМАЦІЯ 2.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Петрушіна К.В. в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Петрушін К.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що 12 липня 2017 року позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі - 1 650 грн. на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2017 року та залишити позовну заяву без розгляду.

Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню?

Яке рішення має прийняти апеляційний суд.

Чи відповідає розмір аліментів визначений судом першої інстанції вимогам закону?

У квітні 2009 року Іванченко О.О. звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Побутсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що ЗО жовтня 2008 року він був прийнятий до відповідача на роботу на посаду водія міжнародних перевозок на автомобіль НОМЕР І, НОМЕР2.

1 листопада 2008 року позивач відправився в рейс за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Стрий, Львівської області, - м. Ридберг /Німеччина/, звідки повернувся до Дніпропетровська 07 грудня 2008 року.

07 грудня 2008 року позивача з займаної посади звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, про що свідчить запис у трудовій книжні.

Однак, зважаючи на те, що при звільненні позивачеві не була виплачена заробітна плата та витрати на відрядження, він вимушений був звернутись з даним позовом до суду, в якому просив нарівні з вказаними сумами стягнути з відповідача на свою користь і заробітну плату за весь

час затримки розрахунку при звільненні, а також моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5 000 гривень.

Не погоджуючись з позовними вимогами Іванченко О.О., ТОВ «Побутсервіс» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству, посилаючись на те, що Іванченко О.О., знаходячись у трудових правовідносинах з ТОВ «Побутсервіс», використовував автомобіль роботодавця з своєю особистою метою, тобто для перевезення з Німеччини своїх особистих речей, придбаних там, в результаті чого товариство не отримало прибутку від виконання договірних зобов'язань з закордонними партнерами і в результаті чого товариству була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 45 302 гривні 92 копійки та моральна шкоди, яку товариство оцінює у розмірі 10 000 гривень і які ТОВ «Побутсервіс» просить стягнути на свою користь.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року з Іванченко О.О. на користь ТОВ «Побутсервіс» стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 45 302 гривень 92 копійок та моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень, а також понесені по справі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 581 гривні 52 копійок. У задоволені позову Іванченко О.О. до ТОВ «Побудсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі Іванченко О.О., посилаючись на допущені судом першої інстанції при постановці рішення порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а у задоволені позову ТОВ «Побутсервіс» відмовити.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову Іванченко О.О. про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди та одночасно стягуючи з Іванченко О.О. на користь ТОВ «Побутсервіс» матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що Іванченко О.О. використовував автомобіль ТОВ «Побутсервіс» в своїх особистих цілях, без погодження з керівництвом.

Яке рішення має прийняти апеляційний суд?

В якій частині скарга підлягає задоволенню?

Чи підлягає задоволенню зустрічний позов ТОВ «Побутсервіс» до Іванченко О.О. про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству?

І. звернувся з позовом до Д. про витребування з чужого незаконного володіння відеомагнітофона “Затзшщ”. Під час проведення судових дебатів до канцелярії суду надійшла позовна заява Р., який просив допустити його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. У позовній заяві він зазначав, що спірний відеомагнітофон належить саме йому, у свій час він надав його у користування І. Суддя допустив Р. до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, і після дослідження обставин справи за участю Р. постановив рішення на його користь, відмовивши І. в задоволенні позовних вимог.

Чи правильні дії судді?

Що таке предмет спору?

Якими правами користуються треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору?

Водій ЗАТ “АТП-61423” К. під час керування автобусом вчинив дорожню аварію, внаслідок чого було заподіяно шкоду Д., який звернувся до суду з позовом до ЗАТ “АТП-61423”, вимагаючи відшкодування вартості зіпсованих унаслідок ДТП речей. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі К. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Суд це клопотання задовольнив і залучив К. до участі у справі. Під час розгляду справи К. були надані докази, які повністю спростовували позицію позивача, внаслідок чого у задоволенні позову було відмовлено.

Чи правильні дії суду?

За наявністю яких підстав закон пов’язує можливість участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?

С. після смерті батька одержав у спадщину житловий будинок. Згідно з умовами заповіту він повинен був надати одну з кімнат будинку в довічне користування Р. На прохання Р. надати кімнату в користування С. відмовив, пояснивши це тим, що вказану кімнату зараз займає наймач Т., з яким укладений договір найму. Р. звернувся з позовом до С., вимагаючи передання йому в користування кімнати. Під час розгляду справи С. заявив клопотання про притягнення до участі у справі Т. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Т. з’явився за викликом суду й у судовому засіданні надав пояснення у справі на користь відповідача.

Чи є підстави для задоволення такого клопотання?

Якими правами користуються у процесі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Д. уклав договір позики з А., за яким позичав А. 25 тис. грн на один рік. Через деякий час Д. здійснив поступку вимогою, передавши свої права як кредитора за договором позики С. Оскільки А. не повернув грошей у встановлений договором строк, С. звернувся до нього з позовом про стягнення грошей. Під час розгляду справи Д. звернувся до суду з заявою про допуск його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці позивача.

Чи є підстави для задоволення такої заяви?

Який процесуальний порядок допуску до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?

У суді слухалась справа за позовом М. до Л. про визнання права власності на 1/3 житлового будинку. Після початку судових дебатів до канцелярії суду надійшла позовна заява Ш., який просив допустити його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Суд відмовив у прийнятті позовної заяви Ш., постановивши про це ухвалу.

До якого моменту в справу може вступити третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору?

Чи правомірні дії суду?

Б. звернувся з позовом до Г. про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля марки ВМ\У, який у свій час був викрадений у нього і внаслідок здійснених органами внутрішніх справ дій знайдений у Г. Під час розгляду справи Г. зазначав, що він є добросовісним покупцем, і звернувся до суду з клопотанням про притягнення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, К., у якого він придбав цей автомобіль. К., у свою чергу, також звернувся до суду з клопотанням про притягнення до участі у справі як третьої особи В., у якого К. придбав цей автомобіль.

Чи підлягає задоволенню клопотання Г.?

Чи підлягає задоволенню клопотання К.?

Під час здійснення виконавчих дій по стягненню заборгованості приватний виконавець Дудко зазначив, що боржник має сплатити стягувачеві 8000 грн, але при цьому не надав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, хоча й зазначив, що вона є. Запропонував сплатити грошові кошти одразу, оскільки у подальшому на суму буде нараховуватися пеня та виконавчий збір. На відмову боржника почав грубо себе поводити, кричав на боржника та членів його сім’ ї, погрожував застосуванням фізичної сили та притягненням до кримінальної відповідальності. Які порушення закону допущені виконавцем? Яким чином боржник може захистити себе він незаконних дій виконавців, зокрема, приватних? Під час здійснення виконавчих дій боржник заявив відвід експерту, посилаючись на те, що він приятелює зі стягувачем, з яким кожного вівторка протягом декількох років грає у футбол, що свідчить про безпосередню заінтересованість експерта у результатах виконання рішення суду. Постановою державного виконавця боржнику відмовлено у відводі експерта. Боржник, вважаючи постанову державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській обл. незаконною, тобто такою, що порушує його права, звернувся до начальника зазначеного відділу зі скаргою. Дайте правову оцінку діям боржника. Яким чином можливо оскаржити постанову державного виконавця?

Тараненко О.О. 25.08.2017 р. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Харківської обл. із заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження та звернути стягнення на майно боржника. Приватний виконавець виніс відповідні постанови, однак під час здійснення виконавчих дій установив, що у боржника недостатньо коштів для задоволення в повному обсязі вимог О.О. Тараненко. Унаслідок цього приватним виконавцем було прийнято рішення про звернення стягнення на інше майно боржника, серед якого, як виявилося, нерухомого майна не було. Виконання такого стягнення фактично проводилося після двадцять третьої години наступного дня у квартирі боржника. р. боржник оскаржив дії приватного виконавця до суду, посилаючись на те, що вилучення арештованого майна здійснювалося в заборонений для цього час, а також через те, що під час виконавчих дій указаний виконавець сварився та ображав його в присутності понятих, вимагав відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 2500 грн. Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, суд, посилаючись на те, що оскарженню підлягають лише постанови виконавців, своєю ухвалою відмовив у задоволенні скарги на дії приватного виконавця та відшкодування моральної шкоди. Чи правильні дії суду? Чи може боржник оскаржити таку ухвалу? Які підстави для оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби? А.О. Дзюба пред’явив до Державного казначейства виконавчий лист на примусове виконання рішення Московського районного суду м. Харків про стягнення грошових коштів пенсії у розмірі 47 000 грн, що входить до складу спадщини. Державне казначейство відмовилось виконувати вказаний виконавчий лист, посилаюсь на те, що воно не є органом примусового виконання. Чи відповідають дії Державного казначейства вимогам чинного законодавства? Надайте стягувачу правову допомогу щодо можливості захисту його права?

До Київського підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській обл. на примусове виконання надійшов виконавчий лист про стягнення за рішенням Київського районного суду м. Харків з боржника на користь стягувача за договором позики 500 000 грн. Державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна і накладено арешт на будинок і земельну ділянку боржника. Оскільки майно не було реалізовано на прилюдних торгах, які проводилися неодноразово, і після проведення повторної оцінки стягувачу було запропоновано залишити нереалізоване майно за собою, на що він погодився. У зв’язку з цим державний виконавець прийняв відповідну постанову та склав акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. На підставі постанови та акта державного виконавця приватний нотаріус видав свідоцтво про право власності на будинок. Боржник, не погоджуючись з такими діями державного виконавця, оскаржив їх до суду. Посилаючись у своїй скарзі на те, що у наведений вище спосіб виконавець фактично вчинив правочин, який не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, передача будинку, в якому постійно проживали малолітні особи, відбулася з порушенням закону, без згоди органу опіки та піклування. Суд своєю ухвалою визнав дії державного виконавця незаконними та скасував його постанову про передачу стягувачу в рахунок погашення боргу будинок боржника і земельної ділянки, а також свідоцтво про право власності стягувача на будинок. Оцініть дії суду? У чому різниця між адміністративною та судовою формами (порядками) захисту прав? Постановою державного виконавця І.І. Боброва Київського підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській обл. (далі - державного виконавця) від 01.06.2014 р. оголошено автомобіль боржника А.Є. Куксова Шкода Фабія 2013 р. випуску (далі - Шкода Фабія) в розшук, а також постановою від 01.06.2014 р. на вказаний автомобіль накладено арешт і оголошено заборону на його відчуження. р. до державного виконавця звернувся Н.В. Шуклін, який є спадкоємцем А.Є. Куксова, із заявою про скасування постанов від 01.06.2014 р. про оголошення автомобіля Шкода Фабія та про накладення арешту і оголошення заборони на його відчуження. Однак 01.11.2017 р. він отримав письмову відмову в скасуванні цих постанов через відсутність у нього права на оскарження таких рішень державного виконавця. р. Н.В. Шуклін, не погоджуючись з указаною відмовою на скасування постанов від 01.06.2014 р., оскаржив її до начальника відділу Київського підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській обл. (далі - ВДВС). Проте р. так само отримав відмову в скасуванні зазначених постанов. р. Н.В. Шуклін звернувся до Київського районного суду м. Харків зі скаргою на посадових осіб ВДВС, в якій вимагав визнати їх дії незаконними та скасувати постанови від 01.06.2014 р. про оголошення автомобіля Шкода Фабія та про накладення арешту і оголошення заборони на його відчуження. Свої вимоги обґрунтував тим, що існування наведених постанов обмежує його право власності як власника спадкового майна (реалізував право на спадщину). Дайте правову оцінку ситуації? Яке рішення має ухвалити суд? У 2017 р. 20.07 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби (ДВС) Головного територіального управління юстиції у Харківській обл. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні ВП№ 53714823 Величко до виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням Золочівського районного суду Харківської обл. від 06.09.2016 р. у справі № 622/877/15-ц про стягнення з Величко на користь Іваненко суми боргу в розмірі 174000 доларів США за договором позики від 02 лип. 2015 р. та 3775,80 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат. Ухвалою Московського районного суду м. Харків від 27 лип. 2017 р. подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській обл. задоволено. В апеляційній скарзі Величко, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати цю ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Харків¬ській обл. про тимчасове обмеження його у праві виїзду за кордон. Зазначивши при цьому, що судом першої інстанції не враховано, що він не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на недопуск державного виконавця до опису майна, частково погасив борг стягувачу Іваненко, а державним виконавцем не надано допустимих доказів про ухилення його від виконання покладених на нього рішенням суду обов’язків. Яке рішення має ухвалити апеляційний суд? Який порядок розгляду апеляційним судом даної категорії справ? Чи підлягає касаційному оскарженню рішення апеляційного суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України? Державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській обл. відкрито виконавче провадження на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, ухвалено постанову про стягнення з боржника Петренко витрат виконавчого провадження у сумі 117 грн. У вересні 2017 р. Петренко звернувся до суду із скаргою на рішення вказаного державного виконавця, в якій просив визнати незаконною, протиправною та скасувати постанову державного виконавця про стягнення з боржника Петренка витрат виконавчого провадження у сумі 117 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 верес. 2017 р. відмовлено у відкритті провадження за скаргою Петренка та роз’яснено право на звернення з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду першої інстанції, Петренко подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її у зв’язку з порушенням судом норм процесуального права, а справу скерувати до районного суду для продовження розгляду. У порядку якої юрисдикції розглядаються скарги на дії державного виконавця щодо стягнення витрат виконавчого провадження?

У листопаді 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із позовом, в якому просило припинити обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний № 12629453, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної заступником начальника відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції (далі - Відділ ДВС). Позовні вимоги ТОВ обґрунтовувало тим, що 18 січ. 2008 р. між Ільченко та ЗАТ «ОТП Банк», в подальшому найменування якого змінено на ПАТ «ОТП Банк» (далі - Банк), укладено кредитний договір № М^-505/003/2008 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого ОСОБА_4 була надана кредитна лінія з лімітом 121 087,01 доларів США. На забезпечення виконання кредитних зобов’ язань за Кредитним договором між Банком та Ільченко того ж дня було укладено договір іпотеки, згідно з яким Ільченко передала Банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,096 га, яка знаходиться за адресою - с. Фонтанка, Комінтернівський р-н, Одеська обл. 29 черв. 2010 р. між Банком та ТОВ укладено договір про відступлення права вимоги. Через неспроможність боржником належним чином виконати зобов’язання за Кредитним договором ТОВ звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Так, 16 листоп. 2010 р. Суворовським районним судом м. Одеса було винесено рішення про стягнення заборгованості за Кредитним договором. У 2012 р. 31 трав. видано виконавчий лист №1527/2-882/11 про стягнення з Ільченко на користь ТОВ заборгованості у розмірі 1 157 789,88 грн та судового збору у розмірі 1820,00 грн. Між ТОВ та боржником досягнуто попередньої домовленості щодо добровільного продажу іпотечного майна. Однак, як стало відомо ТОВ, заступником начальника відділу ДВС 18.06.2012 р. на іпотечне майно накладено арешт, реєстраційний номер обтяження № 12629453. Наявність арешту унеможливлює задоволення вимог ТОВ за рахунок заставного майна. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської обл. від 18.05.2017 р. в задоволенні позову ТОВ до відділу виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській обл., за участю третьої особи - ОСОБА_4, про звільнення майна з під арешту відмовлено повністю. В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з’ ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ, суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів наявності претензій щодо предмета іпотеки - рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Яке рішення має ухвалити апеляційний суд? На ухвалу Калуського міськрайонного суду від 19 жовт. 2017 р. про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» № 3674-УІ від 08 лип. 2011 р. зі змінами від 01 верес. 2015 р. за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апелянт вимоги апеляційної скарги судовим збором не сплатив. Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 14 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лют. 2014 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 08 лип. 2011 р. № 36741 «Про судовий збір» (ч. 1 ст. 3) не передбачена необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується. Апеляційний суд відкрив провадження за апеляційною скаргою та призначив справу до розгляду. Чи правомірно вчинив апеляційний суд у даній справі? Що є об’єктом апеляційного оскарження в даній справі? Який порядок стягнення штрафу у виконавчому провадженні та який порядок оскарження такої виконавчої дії?

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської обл. від 05.10.2017 р. в задоволенні подання Суворовського районного ВДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській обл. (далі - Суворовського ВДВС) про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначено, що судом першої інстанції в мотивувальній частині ухвали застосовані норми в редакції Закону України «Про виконавче провадження від 21.04.1999 р., а тому оскаржувану ухвалу не можна вважати законною. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у боржника іншої адреси реєстрації, ніж та, яка зазначена у кредитному договорі та у виконавчому листі. Також у матеріалах справи є докази неодноразового відправлення заявником на адреси боржника постанови про відк¬риття виконавчого провадження від 16.02.2017 р. (ВП № 53362203) та попередження про проведення виконавчих дій (опис майна боржника - квартири) 16.03.2017 р., 03.04.2017 р., р. (згідно з листами № 730033238009, 7300332328017, 7300332994734, 7300332994726, 7300334231487, 7300334231533). Таким чином, заявником дотримано приписів ч.1 ст.28 Закону щодо направлення боржнику документів виконавчого провадження та незважаючи на те, що всі вказані вище листи повертались заявнику із закінченням терміну зберігання, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання судового рішення. На підставі чого ПАТ АБ «Укргазбанк» просило ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою подання Суворовського районного ВДВС про примусове проникнення до житла боржника задовольнити. Представник АБ «Укргазбанк» - О.С. Ніценко у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягав з підстав, зазначених у скарзі. Представник Суворовського районного ВДВС - М.В. Косій - у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечував. Яке рішення має ухвалити апеляційний суд ? Чи законне рішення ухвалив Херсонський міський суд Херсонської обл. ? Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2010 р. у справі за позовом ПАТ КБ «Приват- Банк» до М.І. Волощук про стягнення кредитної заборгованості з останнього на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 13 673 грн. 7 груд. 2010 р. Ковпаківським районним судом м. Суми було видано виконавчий лист щодо примусового виконання заочного рішення. У 2011 р. 6 січ. державним виконавцем Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській обл. (далі - державним виконавцем) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 5 жовт. 2012 р. на адресу М.І. Волощук направлено вимогу щодо добровільного виконання судового рішення; 8 жовт. 2012 р. державним виконавцем зроблено запит про наявність у боржника транспортних засобів. У 2013 р. 6 груд. державний виконавець виніс постанову про розшук автомобіля марки 2009 р. випуску, який належить боржнику. 17 трав. 2015 р. державним виконавцем зроблено запит до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно боржника. Відповідно до акта державного виконавця від 21.05.2015 р. у боржника не виявилося майна, на яке можливо звернути стягнення, за адресою, вказаною у виконавчому документі; 29 трав. 2015 р. державним виконавцем складено акт про те, що постанова державного виконавця від 6.12.2013 р. про розшук автомобіля не виконана, автомобіль не затриманий. 29 трав. 2015 р. державним виконавцем винесена поста¬нова про повернення виконавчого листа стягувачу, а в липні 2015 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо постанови про повернення стягувачу виконавчого листа, посилаючись на те, що вказана постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець недбало підійшов до виконання своїх обов’язків, не вжив усіх можливих заходів для розшуку майна боржника. Крім того, надіслав оскаржувану постанову стягувачу без повідомлення про вручення. У зв’язку з цим банк просив: визнати дії державного виконавця щодо не надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про повернення виконавчого документа неправомірними; визнати дії державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії з виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2010 р. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від р., залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської обл. від 28.12.2015 р., скаргу задоволено частково. Визнано дії державного виконавця про повернення виконавчого документа неправомірними. Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2015 р. Зобов’язано державного виконавця провести виконавчі дії з виконання заочного рішення. У касаційній скарзі державний виконавець просить скасувати оскаржувані ухвали та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції? Які строки касаційного оскарження у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця? У серпні 2016 р. Є.В. Соболєв звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив: визнати дії державного виконавця щодо неповідомлення його про відкриття виконавчого провадження та про вчиненні дії в рамках виконавчого провадження неправомірними; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не перевірки наявного у нього іншого майна, крім нерухомого, за рахунок якого можна було задовольнити вимоги стягувачів; визнати неправомірними та протиправними дії державного виконавця щодо направлення заявки на реалізацію та вчинення подальших дій щодо реалізації на електронних торгах 1/3 частини квартири, що належить йому на праві власності; визнати неправомірними та протиправними дії державного виконавця щодо не направлення постанови про зупинення виконавчого провадження до організації, що здійснювала реалізацію квартири, що належить йому на праві власності; визнати неправомірною та протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не направлення постанови про закінчення виконавчого провадження до організації, що здійснювала реалізацію квартири, що належить йому на праві власності. Скаргу Є.В. Соболєв обґрунтовував тим, що на примусовому виконанні в Автозаводському ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській обл. (далі - Автозаводського ВДВС) знаходиться виконавче провадження, в якому Є.В. Соболєв є боржником, при цьому його не було належним чином повідомлено про відкриття вказаного провадження. До того ж державним виконавцем не перевірено дійсний розмір заборгованості з урахуванням погашення боргу в добровільному порядку, а також неправомірно проведено виконавчі дії щодо реалізації належної йому квартири. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської обл. від 2.11.2016 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської обл. від 12.01.2017 р., скаргу Є.В. Соболєва задоволено. У ході судового розгляду встановлено, що Є.В. Соболєв не був повідомлений державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження, а також те, що державний виконавець не сприяв виконанню судового рішення боржником у добровільному порядку, чим порушив права останнього. У касаційній скарзі начальник Автозаводського ВДВС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові ухвали. Яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції? Хто може звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця? Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігів від 18.09.2012 р. зі С.А. Ковальчук стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 661 334 грн. У 2013 р. 7 черв. державним виконавцем Деснянського ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській обл. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання за виконавчим листом від 28.01.2013 р., виданого Деснянським районним судом м. Чернігів. При перевірці матеріалів кредитної справи по боржнику шляхом перевірки актуальності стану вказаного вище виконавчого провадження банком було встановлено факт винесення державним виконавцем постанови від 06.10.2015 р. про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на 01.09.2016 р. банк не отримав зазначену постанову державного виконавця, супровідний лист та оригінал виконавчого документа.

У вересні 2016 р. ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило суд: визнати дії державного виконавця щодо не направлення стягувачу винесеної ним постанови від 6.10.2015 р. про повернення виконавчого документа стягувачу протиправними; постанову державного виконавця від 06.10.2015 р. скасувати; визнати дії начальника ВДВС щодо затвердження постанови державного виконавця від 06.10.2015 р. неправомірними та зобов’язати його винести постанову про її скасування; зобов’ язати державного виконавця вчинити дії щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 18.09.2012 р. у рамках вказаного виконавчого провадження, а начальника ВДВС зобов’язати забезпечити контроль за виконанням цього виконавчого провадження; зобов’ язати начальника ВДВС вчинити дії щодо направлення державним виконавцем банку постанови від 06.10.2015 р.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігів від р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської обл. від 24.06.2017 р., скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Визнано дії державного виконавця щодо не направлення постанови від 06.10.2015 р. про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню протиправними. Постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.10.2015 р. скасовано. Зобов’язано начальника Деснянського ВДВС здійснювати контроль за своєчасним проведенням повного обсягу виконавчих дій по виконавчому провадженню. В іншій частині скарги відмовлено. У касаційній скарзі державний виконавець, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ПАТ «УкрСиббанк» відмовити. Яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції? Які підстави касаційного оскарження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця? М.В. Манжос звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ. У скарзі М.В. Манжос просив визнати рішення, дії та бездіяльність державного виконавця неправомірними, які грубо порушили його право на своєчасне оскарження дій і призвели до завдання матеріальної та моральної шкоди, що полягає у тому, що він був позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, отримувати за цей час дохід у вигляді нарахування відсотків тощо, а також були спрямовані не на виконання рішення суду в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а на створення видимості проведення виконавчих дій, фальсифікацію виконавчих документів, які завчасно могли бути виконані у зазначені строки, у свідомому не направленні у визначений Законом України «Про виконавче провадження» строк постанови про закінчення виконавчого провадження та втраті виконавчого листа, виданого судом. Крім того, просив зобов’язати начальника Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ (далі - начальника Святошинського РВДВС) скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та виконати рішення Святошинського районного суду м. Київ від 22.12.2015 р. На обґрунтування своїх вимог М.В. Манжос зазначив, що тривала бездіяльність державного виконавця призвела до складання та видачі службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, якими він намагається прикрити свою бездіяльність, яка підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 366 КК України (службове підроблення). На порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, не відкриваючи виконавчого провадження, оскільки постанова відсутня, а копії на адресу заявника надіслано не було, після чотирьох місяців бездіяльності виніс постанову від 13.04.2016 р. про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи це тим, що у ході проведення виконавчих дій ПАТ «Дельта Банк» за адресою: вул. Щорса, 36-6, с. «Троєщина», м. Київ не був розшуканий. При цьому звідки в указаній адресі з’явилося с. «Троєщина» невідомо, оскільки у виконавчому листі воно не значиться, а в акті розшуку одного із найбільших банків країни у виконавчому провадженні - відсутнє. Ухвалою Святошинського районного суду м. Київ від р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Київ від 12.06.2017 р., скаргу М.В. Манжоса задоволено частково. Визнано дії та бездіяльність державного виконавця непра¬вомірними. У задоволенні вимоги про зобов’язання начальника Святошинського РВДВС скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» й виконати рішення Святошинського районного суду м. Київ від 22.12.2015 р., відмовлено. У касаційній скарзі М.В. Манжос просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні його вимоги щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов’язання провести виконавчі дії, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами в цій частині норм процесуального та матеріального права. Яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції? Складіть відповідну ухвалу суду касаційної інстанції? Який склад суду повноважний розглядати цю справу? Рішенням Голопринстанського районного суду Херсонської обл. від 7.09.2015 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської обл. від 9.02.2016 р., Т.В. Демченко зобов’ язано усунути перешкоди ТОВ «Херсонавтотранс» у користуванні земельною ділянкою, яка розташована по вул. Приморська, б/н, територія бази відпочинку «Молодість» у с. Більшовик Голопристанського р-ну. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.03.2016 р. відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та зупинено виконання вказаних судових рішень до закінчення касаційного провадження. Проте державним виконавцем виконавче провадження не було зупинено, а 17 та 21 берез. 2016 р. проведено виконання судового рішення від 07.09.2015 р., у ході якого знищенні будиночки відпочинку, що належать боржнику. У квітні 2016 р. Т.В. Демченко звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. Обґрунтовуючи скаргу, Т.В. Демченко посилалась на те, що не була належним чином повідомлена державним виконавцем про дату та час проведення виконавчих дій. Крім того, вважає постанову державного виконавця від 11.03.2016 р., на підставі якої з неї стягнуті витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 43 826 грн, непра¬вомірною, оскільки ця постанова ухвалена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а стягнута сума не є витратами на проведення виконавчих дій. Зважаючи на це, Т.В. Демченко просила: визнати незаконними рішення та дії державного виконавця ВДВС Голопристанського міськрайонного управління юстиції у Херсонській обл., які мали місце у межах виконавчого провадження з 10 берез. по 21 берез. 2016 р.; визнати незаконними дії державного виконавця зі складання постанови від 11.03.2016 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 43 826 грн. Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонсь¬кої обл. від 24.05.2016 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської обл. від 23.06.2016 р., у задоволенні скарги Т.В. Демченко відмовлено. У ході судового розгляду судами встановлено, що 16.02.2016 р. державним виконавцем на підставі виконавчого листа від 12.09.2015 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Голопристанського районного суду Херсонської обл. від 7.09.2015 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської обл. від 9.02.2016 р., про зобов’язання Т.В. Демченко усунути перешкоди ТОВ «Херсонавтотранс» у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу трьох будинків відпочинку. Боржнику був наданий семиденний строк для самостійного виконання судового рішення. Станом на 25.02.2016 р. це рішення боржник добровільно виконав. Листами державного виконавця від 9 та 15 берез. 2016 р. Т.В. Демченко повідомлялася про день, час та місце вчинення виконавчих дій, а 17 берез. 2016 р. у призначений час вона не з’ явилася на територію бази відпочинку «Молодість», виконавчі дії були розпочаті у її відсутності. Після демонтажу одного спірного будиночку боржник разом з невідомими особами прибула на місце проведення виконавчих дій та перешкоджала діям державного виконавця. Згідно з актом від 21.03.2016 р. виконавчі дії щодо звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу трьох будинків проведено у присутності представника стягувача. З наданого суду супровідного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до ухвали від 9.03.2016 р. встановлено, що копія ухвали була скерована сторонам у справі та суду першої інстанції 23.03.2016 р., тобто після вчинення державним виконавцем оскаржуваних виконавчих дій. Також у ході судового розгляду було встановлено, що постановою державного виконавця від 9.03.2016 р. до участі у проведенні виконавчих дій залучено найману особу-підрядника ТОВ «Будексперт» (далі - Підрядник) для демонтування трьох будинків відпочинку. Згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи, загальний розмір вартості проведення робіт по демонтажу спірних будинків становив 43 826 грн. Пунктом 1. 1 договору підряду від р. № 5/10-07 Підрядник зобов’язався на власний ризик та за власні кошти, з використанням власного інструменту, транспорту та механізмів виконати роботи з демонтажу будинків відпочинку, а замовник (ТОВ «Херсонавтотранс») прийняти та оплатити результати роботи. На цій підставі постановою державного виконавця з боржника Т.В. Демченко стягнуті витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 43 826 грн. У касаційній скарзі Т.В. Демченко просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права. Яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції? Як Т.В. Демченко захистити свої права? Який порядок стягнення витрат на проведення виконавчих дій? Рішенням місцевого суду позов А. до Управління праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої разової допомоги задоволено. Визнано дії Управління неправомірними та зобов’язано провести відповідну одноразову доплату згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки зазначене рішення було невиконане у добровільному порядку, державним виконавцем за заявою позивача було відкрито виконавче провадження. Після проведення виконавчих дій виконавцем була ви¬несена постанова про повернення виконавчого листа боржнику. При цьому відповідна постанова обґрунтовувалася тим, що у боржника відсутні додаткові бюджетні кошти щодо призначеної судом виплати, адже в Державному бюджеті на відповідний рік не передбачене збільшення видаткової частини на фінансування витрат для забезпечення виплат по недоплаченій щорічній допомозі. Не погоджуючись з діями державного виконавця, стягувач звернувся до суду зі скаргою. Дайте правову оцінку діям державного виконавця. Ґрунтуючись на практиці ЄСПЛ, визначте, яке рішення повинен прийняти суд у цій справі. Постановою приватного виконавця виконавчий документ А. повернуто без прийняття до виконання. Не погоджуючись з відповідною постановою, А. звернулася до місцевого суду зі скаргою, в якій, посилаючись на положення ст. 124 Конституції України, низку рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), просила суд визнати дії виконавця незаконними, та зобов’язати його відкрити виконавче провадження. В обґрунтування скарги А. зазначила, що рішенням районного суду Запорізької обл. за нею як членом колишнього подружжя визнано право власності на легковий автомобіль, що зареєстрований за її колишнім чоловіком В. Після набрання рішення законної сили спірний автомобіль відповідач їй не передав та продовжував одноосібно ним користуватися. З метою вилучення у боржника визнаного за нею майна А. отримала у районному суді виконавчий лист, в якому було зазначено: «виділити А. та визнати за нею право власності на легковий автомобіль». Цього ж дня А. звернулася з заявою до приватного виконавця, однак виконавчий лист їй було повернуто без прийняття до виконання. Свою постанову виконавець мотивував положеннями п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив, що в резолютивній частині виконавчого документа не передбачені заходи примусового виконання рішень, а також відсутні норми зобов’язального характеру. Чи правомірні дії приватного виконавця? На які рішення ЄСПЛ могла посилатися позивачка? Чи підлягає скарга задоволенню? У серпні 2017 р. А. звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця, в провадженні якого знаходиться виконавчий лист, виданий районним судом 10 трав. у 2015 р. про зобов’язання Б. та О. звільнити незаконно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,12 га. В своїй скарзі стя- гувач зазначив, що тривалий час рішення суду не виконувалося, на неодноразові його звернення щодо стану виконання вико¬навчого провадження відділом державної виконавчої служби повідомлення не надавались і лише у липні 2017 р. державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п 11 ст. 39, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» в зв’язку з тим, що виконати рішення суду неможливо без участі боржника. У судовому засіданні встановлено, що згідно з рішенням районного суду від 4 груд. 2014 р. зобов’язано Б. та О. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована під будівлею магазину, шляхом знесення магазину та привести земельну ділянку до попереднього стану, в якому та перебувала до проведення будівельних робіт. Також у рішенні встановлено порядок його виконання - це укладення з будівельною організацією договору на виконання робіт з демонтажу будівлі магазину. Вказано, якщо боржниками у добровільному порядку не буде звільнено приміщення магазину від своїх речей, майном необхідно розпорядитися відповідно до вимог чинного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження». Дайте правову оцінку діям державного виконавця. З урахуванням прецедентної практики ЄСПЛ («Войтенко проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіюнієне проти Литви» тощо) сформулюйте висновок суду по даній справі.

У суді розглядався позов А. до С. та приватного нотаріуса Г. про визнання виконавчого напису недійсним. Суд позов задовольнив. В апеляційному суді рішення суду першої інстанції було скасоване та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову. А. звернувся із касаційної скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з проханням про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задовольнила касаційну скаргу частково, скасувала всі постановлені по справі рішення і відправила справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи зазначені рішення, колегія суддів зазначила, що, оскільки позивач стверджував, що позикове зобов’язання укладено у зв’язку з компенсацією сум за договором купівлі-продажу акцій, тобто для приховання від держави справжніх доходів, то під час повторного розгляду справи суду першої інстанції слід залучити до участі у справі як третю особу державу в особі органів, які її представляють (податкові органи, органи прокуратури). Дайте оцінку рішенню Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 13 лютого 2018 року смт.Нововоронцовка розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом представника позивача в інтересах позивача Антошко Р.Б. до Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, Представник позивача в інтересах позивача Антотттко Р.Б звернувся до суду з позовом до Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що року помер чоловік позивача Антотттко П.П, який до смерті постійно проживав в домі. Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі, на житловий будинок, що розташований за адресою: вул.Молодіжна,148 в с.Гаврилівка Нововоронцовського району Херсонської області. Окрім позивача право на спадкування за законом в першу чергу мали її два сина (сини спадкодавця), але вони не бажали прийняти спадщину та до нотаріальної контори не зверталися. Після звернення до нотаріальної контори у встановлений законом строк, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу щодо його належності спадкодавцеві. За життя померлий не встиг оформити в бюро технічної інвентаризації документ про право власності на будинок. Отримати зараз правовстановлюючий документ в позасудовому порядку неможливо, так як власник будинку помер, тому й успадкувати будинок без належних правовстановлюючих документів позивач не може. У зв’язку з цим, представник позивача просив суд визнати за позивачем право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул.Молодіжна,148 в с. Гаврилівка Нововоронцовського району Херсонської області в порядку спадкування за законом, та розглянути справу без участі позивача та його представника. Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню. Що може бути доказами у даній справі? Які докази вважаються письмовими? Які докази повинна надати кожна зі сторін? Надайте правову оцінку ситуації. Які правові наслідки невиконання процесуально-правового обов’язку із доказування?

Позивач орган опіки та піклування при виконкомі Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до відповідача та зазначає , що Бень Т.С. рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області позбавлена батьківських прав по відношенню до своєї старшої доньки Бень М.С. Бень Т.С. не має постійного місця роботи , останнім часом зловживає спиртними напоями , вихованням сина Бражка П.П. займається в той час , коли не вживає спиртні напої. Періодично Бражок П.П. перебував у бабусі в с. Мар’яна Роща Петропавлівського району Дніпропетровської області , так як мати за станом здоров’я не могла доглядати дитину . В житловому будинку , в якому проживає мати з співмешканцем та дитиною , в той час коли відповідач не вживає спиртні напої, підтримується належний стан. З серпня 2017 р. відповідач зловживає спиртними напоями. З відповідачем, працівниками сільської ради, дільничним інспектором поліції та громадським помічником поліції неодноразово проводилися бесіди, її попереджали про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов’язків. р. надійшло повідомлення, що відповідач сильно пиячить. Відбулося обстеження умов проживання відповідача, було виявлено загрозу життю малолітнього Бражка П.П., прийнято рішення про вилучення дитини, дитина була вилучена і тимчасово влаштована до дитячого відділення КЗ "Петропавлівська ЦРЛ" ДОР. На даний час Бражок П.П. перебуває у своєї бабусі. Позивач просить суд позбавити батьківських прав Бень Т.С., у відношенні до малолітнього Брожка П.П. В ході судового розгляду справи по суті представник позивача позов підтримала в повному обсязі, дала пояснення щодо фактичних обставин справи і дані пояснення є аналогічними до вищезазначеного. Просить суд позов задоволити. Відповідач позов не визнала та пояснила суду , що вона дійсно має малолітнього сина - Брожка П.П. Проживала разом з ним та співмешканцем, який є рідним батьком сина. Співмешканець постійно провокує в сім’ї сварки , приносить додому спиртні напої, а тому вона часто з ним вживає спиртне. Вона не погоджується з доводами представника позивача в тій частині, що вона не приділяє належної уваги до дитини, не займається домашнім господарством та ін. На її думку все це вигадки. В домі завжди прибрано , охайно , а дитина завжди доглянута. Не заперечує той факт , що вона схильна до алкоголізму. В таких випадках дитину забирає її мати. На даний час дитина знаходиться під опікою матері в с. Мар’яна Роща Петропавлівського району. Однак , вона не робила жодної спроби забрати дитину , так як вважає , що дитині так буде краще. Також не заперечує той факт, що вона раніше вже позбавлялася батьківських прав до старшої доньки Бень М.С. Обіцяє виправитися, а тому просить суд в позові відмовити та не позбавляти її батьківських прав по відношенню до сина Свідок (мати відповідача) дала свідчення щодо фактичних обставин справи. Характеризує відповідача незадовільно. Зазначила , що донька , в той час як не зловживає спиртними напоями, проявляє себе як хороша мати , проявляє любов та турботу до сина. В той же час, якщо вона починає вживати спиртне , то на довгий час не виходить «з запою». В такі дні вона забирає дитину до себе , так як існує реальна загроза для життя та здоров’я дитини. На даний час дитина знаходиться під її опікою та вихованням. Відповідач ніякої уваги до дитини не проявляє. Просить суд в позові відмовити. Зазначає , що вона примусить дочку (відповідача) лікуватися від алкогольної залежності. Вислухавши представника позивача, відповідача та свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає , що позов підлягає задоволенню. Які докази повинен надати позивач в обґрунтування своїх вимог? Які підстави звільнення від доказування? В чому полягає обов’язок доказування і подання доказів? Чи правомірні дії суду?

У березні 2017 р. управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) звернулося до адміністративного суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просило визнати їх неправомірними щодо винесення постанови про накладення на позивача штрафу та скасувати зазначену постанову. При розгляді скарги судом встановлено, що згідно з виконавчим листом, виданим районним судом, управління ПФУ зобов’язано перерахувати та виплатити пенсію А. На основі зазначеного вище виконавчого документа державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Листами від 11 лют. 2017 р. та від 5 берез. 2017 р. управління ПФУ повідомило, що не може виконати рішення суду в повному обсязі через відсутність коштів. Державний ви¬конавець своєю постановою наклав на управління ПФУ штраф за невиконання без поважних причин рішення суду в установлений державним виконавцем строк. Яке рішення повинен прийняти адміністративний суд?

ПАТ «Енерговугілля» звернулося до господарського суду з позовом до ДП «Об’єднана компанія «Укрвугіль» про стягнення 4 млн грн. Рішенням суду позовні вимоги задоволено повністю. На виконання вказаного рішення видано наказ, на підставі якого державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а згодом постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Не погоджуючись з такими діями виконавця, боржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив постанову про арешт майна визнати недійсною та скасувати, оскільки державним виконавцем не враховано того, що боржник є державним підприємством, а за Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств. Яке рішення повинен прийняти суд у цій справі? Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ дайте правову оцінку випадкам неможливості виконання остаточних судових рішень у зв ’язку з запровадженням державою мораторію на вилучення та продаж майна, що належить державним або контрольованим державою підприємствам. Лаврова працювала у ВАТ “Лісова ягода” бухгалтером. Вона 17.01.2009 р. подала заяву про звільнення за згодою сторін з 19.03.2009 р., про що був виданий наказ. А 12.02.2009 р. вона подала заяву про відкликання заяви про своє звільнення, однак 19.03.2009 р. її до роботи не допустили. Лаврова вважає своє звільнення та не допуск до роботи незаконним, оскільки ще до припинення з нею трудових відносин відкликала свою заяву про звільнення за згодою сторін, на що голова правління товариства дав усну згоду, і, крім того, вона не була ознайомлена з наказом про звільнення. Яким чином Лаврова може захистити свої права? На основі норм матеріального та процесуального права складіть позовну заяву. На які засоби доказування потрібно посилатися позивачу? Додаткові питання Визначте види і елементи позову? Чи повинна (або чи може) Лаврова спочатку звернутися за вирішенням спору до КТС? Чи вправі суд відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Лаврової в разі пропуску нею строку позовної давності для звернення до суду, якщо вона не просить цей строк поновити? Які існують способи захисту цивільних прав?

У березні 2010 р. заступник прокурора Київського р-ну м. Харкова в інтересах Попової звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з заводу “Поршень” на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 3059 грн Складіть відповідну заяву. Додаткові питання Чи вправі суд відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу з посиланням на те, що прокурор не вправі подавати такі заяви в порядку наказного провадження? З яких елементів складається заява про видачу судового наказу? За якими вимогами судовий наказ може бути виданий?

Степаненко пред’явила позов до Овода про визнання батьківства та стягнення аліментів, посилаючись на те, що з відповідачем вони проживали в її будинку, вели спільне господарство, під час вагітності він турбувався про неї та придбав одяг для дитини, але напередодні народження дитини залишив позивачку і не надає ніякої допомоги, заявляючи, що він не є батьком дитини. З посиланням на норми матеріального і процесуального права складіть відповідний процесуальний документ. На які засоби доказування потрібно посилатися позивачці? Додаткові питання Чи вправі кожна особа, як зазначено у ст. 3 ЦПК України, подати відповідний позов? Яка відмінність між визнанням батьківства в позовному провадженні від встановлення факту визнання батьківства і факту батьківства в порядку окремого провадження?

Марченко, 1948 р. народження, проживає в квартирі № 10 по вул. Павлова, 26 у м. Харкові разом із братом Котовим. Після трагічної загибелі її чоловіка вона захворіла на психічну хворобу і з 14.01.2010 р. перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері № 3 м. Харкова. Оскільки Марченко не розуміє значення своїх дій та не може ними керувати, Котов звернувся до адвоката з проханням роз’ яснити порядок встановлення опіки над нею. Яку відповідь адвокат повинен дати Котову? Складіть від його імені відповідний документ. Додаткові питання Чи кожна особа, як зазначено у ст. 3 ЦПК України, має право на пред’явлення такої заяви? Як поступити суду, якщо Котов не заявить клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи? До якого виду провадження належить розгляд відповідної заяви та в чому її особливість? Рябов звернувся до суду з позовом до прокурора Ленінського р-ну м. Харкова про визнання його дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди і судових витрат. Позивач зазначив, що 14.07.2011 р. звернувся до прокурора району із заявою про порушення кримінальної справи за самоуправство відносно Теплової, яка самовільно зайняла його частку земельної ділянки. Однак прокурор у встановлений строк не розглянув заяви та не виніс відповідної постанови, а листом дав відповідь, що Рябов вправі звернутися до суду за вирішенням земельного спору. Складіть ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України з роз ’ясненням Рябову, до якого суду він вправі звернутися. Додаткові питання Що таке судова юрисдикція та які види судових юрисдикцій існують? Що є предметною компетенцією кожного з виду судової юрисдикції? Які обставини складають передумови права на звернення до суду за судовим захистом? Які ще (крім наведеного прикладу) існують підстави для відмови у відкритті провадження у справі?

Рябошапка звернувся до суду з позовом до своєї колишньої невістки Тищенко про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки вона понад 2 роки без поважних на те причин не проживає в квартирі № 2 по вул. Блюхера, 1 в м. Харкові. При поданні позову позивач не сплатив судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення, а в позовній заяві не вказав місце проживання відповідачки, зазначивши, що йому воно не відоме; не навів доказів, що підтверджують вимоги, та не надав таких доказів; не притяг до участі у справі (на зазначив в позові) власника будинку (балансоутримувача). Як повинен поступити суд? Складіть відповідну ухвалу. Як має вчинити суддя в разі виконання позивачем вказівок суду або в разі їх невиконання? Складіть відповідні процесуальні акти. Додаткові питання Що обов’язково повинна містити в собі позовна заява? Які обставини визначають порядок реалізації права на звернення до суду з позовом?

ЗАТ “Трубний завод” пред’явило до суду позов до Гонтаренка про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що винним у ДТП є відповідач, який порушив пп. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306. Це зафіксовано постановою суду, який посилається на правила КУпАП. Складіть ухвалу про відкриття провадження у справі. Додаткові питання Чи має процесуальне значення для позивача наявність постанови суду про притягнення Гонтаренка до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України?

В який строк суд повинен вирішити питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі? Яка різниця в правових наслідках між ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі й ухвалою про повернення позовної заяви? Тополев пред’явив позов до Тополевої про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу. Тополева пред’явила зустрічний позов про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей та просила позови об’єднати в одне провадження. Крім цього, Тополев просив відстрочити сплату судового збору за позов про поділ майна подружжя, посилаючись на тяжкий майновий стан. Як повинен діяти суд? Складіть відповідні ухвали за заявами Тополевої та Тополева. Додаткові питання Визначте правила пред’явлення зустрічного позову? Які ще, крім пред’явлення зустрічного позову, існують способи захисту прав відповідача? Чи вплинула б на процесуальні дії судді при об’єднанні позовів наявність за позовом Тополева про поділ майна подружжя в якості третьої особи без самостійних вимог його матері, яка давала синові особисті кошти на придбання деяких речей? Яка відмінність між розірванням шлюбу в позовному провадженні і розірванням шлюбу за заявою подружжя в порядку окремого провадження (ч. 3 ст. 234 ЦПК України) та встановленням факту розірвання шлюбу (п. 4 ст. 2 Пащенко звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Петрова про реальний поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою. Вона зазначала, що є власницею 1/3 частини будинку № 16 по вул. Соціалістичній у м. Харкові, 1/3 цього ж будинку належить її братові Петренку, а ще 1/3 - її сестрі Назаренко. Із сестрою в неї нормальні стосунки, а отже, вона позову до неї не заявляє. Із братом у позивачки виник спір з приводу користу¬вання жилими кімнатами в будинку та земельною ділянкою. Посилаючись на вказані обставини, Пащенко просила суд провести реальний поділ будинку в натурі і виділити їй кімнати, згідно з планом: одну - жилою площею 16 кв.м., другу - жилою площею 12 кв.м., а також кухню та визначити порядок користування земельною ділянкою. Які дії повинен здійснити суддя при підготовці цієї справи дорозгляду? Складіть відповідний процесуальний документ. Додаткові питання Чи може суд без проведення відповідної експертизи (якої саме?) вирішити спір по суті? Як вчинити суду, якщо сторони не заявляють клопотання про призначення експертизи? Які процесуальні права мають сторони у проваджен¬ні справи до судового розгляду? Долгова звернулася до суду з позовом до Борисової про визнання недійсною угоди дарування будинку № 3 по вул. Тарасівській у м. Харкові, посилаючись на те, що під час підписання відповідного договору була хворою і не розуміла значення своїх дій. У зв’язку з тим, що вказаний жилий будинок згодом був куплений Кірєєвою, відповідачка заявила клопотання про притягнення останньої до участі у справі в якості третьої особи на її стороні. Яке процесуальне рішення має прийняти суд? Складіть відповідну ухвалу. Додаткові питання Яких видів існують треті особи і яка між ними різниця? Чи може Кірєєва пред’явити зустрічний позов про визнання її добросовісним набувачем будинку та чи є в цивільному законодавстві такий спосіб захисту цивільних прав? Олійник звернулася до суду із заявою про оголошення її чоловіка Олійника померлим, посилаючись на те, що більше шести років тому він виїхав на заробітки до Російської Федерації і з тих пір від нього немає ніяких відомостей. Проведені нею пошуки вказують на те, що він помер по дорозі в м. Владивосток, оскільки потяг “Москва-Владивосток” зазнав катастрофи, тіл деяких померлих ідентифікувати було неможливим. Оскільки свідки цієї події Травкін та Топова, з якими її чоловік виїжджав на заробітки, найближчим часом знову виїжджають працювати за кордон, заявник подала клопотання про негайний їх допит в якості свідків у порядку забезпечення доказів. Які процесуальні дії слід провести судді при підготовці цієї справи до судового розгляду? Складіть відповідну ухвалу щодо заяви Олійник. Додаткові питання Чи є різниця в процесуальних діях судді щодо змагальності та диспозитивності цивільного процесу в позовному та окремому провадженнях? Чи є різниця між оголошенням фізичної особи померлою та встановленням факту смерті особи? Які дії суду в разі появи фізичної особи, яку було оголошено померлою?

У грудні 2009 р. Герасимов звернувся до суду з позовом до Полякова про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн та моральної шкоди в розмірі 50000 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій винним визнаний відповідач. У ході проведення попереднього судового засідання позивач у порядку забезпечення позову подав заяву, в якій просив накласти арешт на автомобіль відповідача, приблизною вартістю 15000 грн, однокімнатну квартиру, приблизною вартістю 20000 грн, та на майно АТ “Сузір’я”, одним із власників якого є відповідач. У свою чергу, відповідач проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечував, мотивуючи це тим, що позов не визнає, а забезпечення позову немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди, яка безпідставно значно вища майнової шкоди) законом не передбачено. Визначте підстави для забезпечення позову? Складіть відповідний процесуальний документ. Додаткові питання Який порядок розгляду заяви про забезпечення позову? Яка різниця між процедурою забезпечення позову в порядку реалізаціїп. 7 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та ст. 153 ЦПК України?

Чи може суд в інтересах позивача за своєю ініціативою забезпечити позов, особливо у справах про стягнення аліментів, зарплати?