Рано вранці 19 травня на території Посольства Латвійської республіки в Москві було спалено авто, яке було облито невстановленими особами із-за паркану горючою речовиною. МЗС РФ вважає це актом вандалізму. Послу Латвії висловлено співчуття з приводу ситуації.
За чиї дії РФ несе відповідальність в даному випадку. В чому полягає порушення РФ її міжнародних зобов’язань В яких діях полягає реалізації відповідальності РФ.
Громадянин Німечини Шлоэр виступив співзасновником ТОВ «Агрополітех», внісши до статутного капіталу зазначеного ТОВ грошову інвестицію в розимірі 150тис.грн, що на момент здійснення внеску ( 1 лютого 2013 року) становило еквівалент 13850Євро ( 1 Євро=10грн.83коп). Частка грн.-на Шлойєра у статутному капіталі ТОВ «Агропорлітех» була визначена в розмірі 35%. Державна реєстрація іноземної інвестиції не здійснювалася.
5 листопада 2015 року, Шлойєр письмово повідомив про свій намір вийти зі складу учасників ТОВ та заявив вимогу про виплату йому вартості внесеної ним іноземної інвестиції у розмірі 13850Євро протягом 6 місяців з моменту такого повідомлення.
10 лютого 2016 року, загальними зборами учасників ТОВ було прийняте рішення про виключення грн.-на Шлойера зі складу учасників ТОВ та виплату йому вартості частки у статутному капіталі в розмірі 35% статутного капіталу після затвердження звітності за 2016 рік.
30 травня 2016 року Шлоєр звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрополітех» про стягнення вартості внесеної ним до статутного фонду іноземної інвестиції в розмір 13850Євро та відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідачів, у розмірі 50000грн, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.10, 11 Закону «Про режим іноземного інвестування».
Визначте правову природу, підвідомчість та підсудність спору. Вирішить спір.
Компанія Сан Хемікал ЛТД, зареєстрована у Гібралтарі, уклала з ДК «Укргаз» договір купівлі-продажу 200, 000тон газового конденсату. В рамках договору Сан Хемікал ЛТД здійснила п’ять поставок газового конденсату, але ДК «Украгаз» оплатила лише дві, після чого заявила про фінансові труднощі, які перешкоджають подальшій оплаті.
Сан Хемікал подала позов до Господарського суду м. Києва про стягнення з ДК «Укргаз» боргу в сумі 1. 5 млн.дол США. Позов було задоволено повністю. Тим часом, ДК «УкрГаз» була реструктуризована, а більшість її активів передано НАК «Нафтогаз», внаслідок чого рішення суду не було виконане. Згодом ДК «Укргаз» була оголошена банкрутом. Вимоги Сан Хемікал ЛТД були включені до реєстру вимог кредиторів, однак не були задоволені через недостатність майна боржника.
Сан Хемікал ЛТД подала проти України позов до арбітражу Стокгольмської торгової палати на підставі Договору до Енергетичної хартії ( ДЕХ). Позивач заявив, що Україна в особі уповноважених органів, вдавшись до реструктизації ДК «Укргаз», порушила такі зобов’язання згідно з ДЕХ:
1. Створення стабільних, рівноправних, сприятливих і прозорих умов для інвесторів інших Договірних Сторін; справедливий і рівний режим для інвестицій; недопущення невиправданих чи дискримінаційних заходів щодо інвестицій; надання режиму , не менш сприятливого, ніж цього вимагає міжнародне право; дотримання прийнятних договірних зобов’язань ( ст.10 (1) ДЕХ).
2. Забезпечення надання національним законодавством ефективних засобів для обстоювання позовів і примусового здійснення прав щодо капіталовкладень ( ст.10(12) ДЕХ);
3. Недопущення експропріації або заходів, аналогічних експропріації ( ст.13 (1)ДЕХ);
4.Забезпечення здійснення державними підприємствами своєї діяльності таким чином, щоб це було сумісно із зобов’язаннями згідно з Частиною III ДЕХ ( ст.22 (1)ДЕХ).
Сан Хемікал ЛТД просила про компенсацію збитків у сумі основного боргу 1, 5 млн.дол + відсотки, компенсацію недоодержаного прибутку ( 2.4 млн.дол+ відсотки) та будь-яке інше стягнення, яке арбітраж вважатиме належним.
Україна заявила заперечення проти юрисдикції арбітражу у спорі на підставі того, що права з договору купівлі-продажу газового конденсату, який не передбачав будь-якої передачі грошових коштів або майна як капіталовкладень в господарську діяльність, не можуть бути кваліфіковані як інвестиція відповідно до ДЕХ.
Зробіть висновок: щодо наявності юрисдикції арбітражу у спорі, по суті позовних вимог.
У січні 1998 року тижневик «Товариш» опублікував начебто написаний 20 років тому лист групи українських письменників, серед яких були підписи І.Драча, Д.Павличка, В.Яворівського на ім'я голови КДБ СРСР Андропова Ю.В., в якому засуджувалася антирадянська та націоналістична діяльність Світличного, Стуса, братів Горинів, Мороза, Чорновола та інших. Старокиївський районний суд м. Києва за позовом В. Яворівського прийняв справу про захист честі й відшкодування моральної шкоди до свого розгляду.
Вказати, законодавство якої держави повинно застосовуватися у зазначених випадках?
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час,зокрема,при вчиненні правочину,на різних стадіях його виконання тощо.
Відповідно з ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів заявлених у суді першої інстанції. Розглядаючи спір з договору найму (оренди) квартири, укладеного між громадянином України Т. (наймодавець) та громадянином Китайської Народної Республіки Ч. (наймач), суд першої інстанції засовував право України - як право, обране сторонами у ст. 12 договору найму (оренди). Після винесення рішення судом першої інстанції сторони уклали нову угоду про вибір права, підпорядкувавши відносини, що випливають з договору найму (оренди), праву Швеції.
Ч. подав апеляційну скаргу до суду, що ґрунтується на праві Швеції.
Чи повинен апеляційний суд розглядати дану апеляційну скаргу? Якщо так, то право якої держави він повинен застосувати?
Два підданих Саудівської Аравії протягом останніх двох років проживають в Україні. Між ними виник спір з договору мудраба, за яким одна сторона (рабб аль-маль) надає свій капітал у розпорядження іншої сторони (мудрібу), що управляє капіталом. За цим договором отриманий капітал розподіляється між рабб аль-малем та мудрібом. Збитки несе рабб аль-маль, мудріб не отримує винагороди за свою працю. У договорі не було зазначено право, що до нього застосовується.
Сторони договору мудріба звернулися до українського суду.
За правом якої держави суд повинен кваліфікувати спірні відносини? Як визначити право, що застосовується до договору?
Ви є позивачем. Відповідач намагається переконати суд застосувати застереження про публічний порядок, у зв'язку із тим, що норми ЦК України інакше регулюють відносини з договору купівлі-продажу, ніж іноземне право, обране сторонами у договорі.
Наведіть аргументи, які б переконали суд не застосовувати застереження про публічний порядок в даному випадку.
Відомо, що застереження про публічний порядок може використовуватися для регулювання внутрішніх відносин, наприклад, для встановлення нікчемності правочину (ст. 228 ЦК України).
На Ваш погляд, чи відрізняється зміст «внутрішнього публічного порядку» від публічного порядку, дотримання якого є підставою для відмови у застосуванні права іноземної держави? Відповідь обґрунтуйте.
Розглядаючи спір про спадкування, суд встановив, що спадкодавець, громадянин України, останні 5 років проживав у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН). Суд визначив, що застосуванню підлягає право ФРН, оскільки відповідно до ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються за правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання.
Однак, представник відповідача по справі звернув увагу суду на те, що ч. 1 ст. 25 Ввідного закону до Німецького цивільного уложення встановлює, що відносини спадкування регулюються за правом країни, громадянином якої спадкодавець був у момент смерті. На думку представника відповідача, застосуванню підлягає право України.
Право якої держави суд повинен застосувати для вирішення спору?
У договорі купівлі-продажу, укладеному між українським підприємством (продавець) та польським підприємством (покупець), міститься ст. 10 наступного змісту: «До відносини, що виникають з даного договору чи у зв'язку із ним і ним не регулюються, застосовується право Республіки Польща».
Під час виконання договору між сторонами виник спір, який розглядається українським судом. У судовому засіданні представник української компанії заявив, що угода сторін про вибір права, що міститься у ст. 10 Договору, є нікчемною, оскільки укладена в обхід положень ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право». На думку представника української компанії, до договору повинно застосовуватися право України - як право продавця.
Чи мав місце обхід закону у цій ситуації? Право якої держави повинен застосувати суд для вирішення спору по суті?
Турецькі власті оголосили, що не будуть про пускати через Чорноморські протоки торгові судна Індонезії на тій підставі, що Індонезія не приєдналася і не підписала Конвенцію про протоки від 20 липня 1936 р.
Визначити правомірність дії турецьких властей.
У 1994 р. Т. виїхав на постійне місце проживання до США. У 1997 р. придбав за особисті кошти для власного користування автомобіль "Лінкольн- Континентал". Його батько, Є., в цей час перебував у США на лікуванні від променевого захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З метою уникнення непорозумінь при експлуатації автомобіля при покупці й оформленні автомашини у США він, будучи неповнолітнім, вирішив вписати у документи, як співвласника автомобіля, батька, який своїх коштів за автомобіль не вносив.
18 липня 1999 р. під час повернення до України через Польщу при перетині кордону на придбаному автомобілі Т. повідомив працівників митниці про повернення на постійне місце проживання та про те, що він е єдиним власником автомобіля, про що свідчить відмітка у митній декларації.
Львівською митницею громадянину Т. було відмовлено у оформленні права власності на весь автомобіль через тс, що він не є єдиним власником автомобіля, а лише співвласником. Тоді Т. звернувся до суду із позовом про визнання права власності на зазначений автомобіль.
Під час розгляду справи судом було отримано повідомлення відділу безпеки магістралей та автомобілів Талахассу, штату Флорида США, згідно з яким спірний автомобіль був придбаний Т. 18 лютого 1997 р. в фірмі "Со1ог8 Саг$" в м. Сарасота, про що йому 13 березня 1997 р. було видано реєстраційний документ, та на прохання позивача за його заявою у цей документ був вписаний його батько - Є., не як власник автомобіля, а як особа, що має право керування ним.
Вирішіть спір. Якими документами за національним законодавством України має підтверджуватись право власності на транспортний засіб?
Між українською компанією (виконавець) та французькою компанією (замовник) був укладений договір підряду. У договорі не було зазначено право, що застосовується до нього. Через деякий час з цього договору виник спір, що розглядається українським судом. Як визначити право, що застосовується до договору підряду? За яких умов суд може застосувати «закон підрядника»? Які обставини, на Ваш погляд, слід враховувати, визначаючи право найбільш тісного зв’язку в даному випадку?
Між українським ТОВ «Діоніс» та бельгійською компанією «Douceurs» був укладений договір «Купівлі– продажу кондитерських виробів № 37/А–1», за яким ТОВ «Діоніс» зобов’язувалося передати у власність бельгійському контрагентові одну тонну кондитерських виробів, вироблених українською компанією із сировини, яка поставляється компанією «Douceurs», а остання зобов’язувалася оплатити кондитерські вироби за ціною, що була погоджена сторонами. В пункті 12.5 договору сторони погодили, що «правом, застосовним до цього Договору та до усіх відносин, що виникають у зв’язку з ним, є матеріальне право України».
1. Яким чином сторони договору міжнародної купівлі–продажу товарів, що підпадає під сферу застосування Віденської конвенції, можуть виключити застосування конвенції?
2. Оберіть, яке із наступних тверджень є правильним, або запропонуйте власний варіант. Обґрунтуйте свою відповідь та спростуйте інші варіанти.
а) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», поширюється дія Віденської конвенції, оскільки Бельгія та Україна є Договірними державами у розумінні Віденської конвенції.
b) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», поширюється дія Віденської конвенції, оскільки відсилка сторін до матеріального права України одночасно є і відсилкою до Віденської конвенції як частини національного законодавства України.
с) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», не поширюється дія Віденської конвенції, оскільки відсилка сторін до матеріального права України виражає їх волю виключити застосування Віденської конвенції.
d) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», не поширюється дія Віденської конвенції, оскільки кондитерські вироби є товарами, призначеними для особистого споживання.
е) Ваша власна позиція щодо питання про поширення дії Віденської конвенції на договір, укладений між ТОВ «Діоніс” та компанією «Douceurs».
2. Визначте зобов’язальний статут договору, укладеного між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs».
А., маючи намір взяти участь у конференції у Німеччині, придбав авіаквиток на рейс «Київ (Бориспіль) – Франкфурт на Майні; Франкфурт на Майні – Київ (Бориспіль)». Прибувши до аеропорту «Бориспіль», він здав багаж представникові авіакомпанії та отримав ідентифікаційну бирку.
А. прибув до Франкфурту на Майні у час, вказаний у квитку. Проте, багажу свого не отримав. А. звернувся до представника авіакомпанії із заявою про затримку багажу. Представник авіакомпанії запевнив А. у тому, що швидше за все, багаж був помилково відправлений у інше місце і авіакомпанія виконає усі можливі дії щодо якнайшвидшого його розшуку та передачі А.
В результаті А. отримав багаж на третій день з моменту прибуття до Німеччини, після завершення конференції.
Повернувшись до Києва, він звернувся із позовом до авіакомпанії про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 12 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 55 000 грн., заподіяних порушенням договору перевезення.
Наявність збитків А. пояснював тим, що у багажі були книжки, які він мав намір продати під час конференції, вартістю 12 000 грн.
Моральна шкода обґрунтовувалася душевними стражданнями, яких зазнав А. в результаті неможливості продати книжки.
Позовні вимоги ґрунтувалися на ч. 3 ст. 10 та ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Чи підлягають позовні вимоги задоволенню, якщо Україна та ФРН є учасницями Монрельської конвенції?
В яких випадках відповідальність перевізника за знищення, втрату, пошкодження чи затримку багажу має необмежений характер за Монреальською конвенцією?
Чи може перевізник звільнитися від відповідальності за знищення, утрату, пошкодження чи затримку багажу на підставі положень Монреальської конвенції? Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час,зокрема,при вчиненні правочину,на різних стадіях його виконання тощо. Відповідно з ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів заявлених у суді першої інстанції. Розглядаючи спір з договору найму (оренди) квартири, укладеного між громадянином України Т. (наймодавець) та громадянином Китайської Народної Республіки Ч. (наймач), суд першої інстанції засовував право України - як право, обране сторонами у ст. 12 договору найму (оренди). Після винесення рішення судом першої інстанції сторони уклали нову угоду про вибір права, підпорядкувавши відносини, що випливають з договору найму (оренди), праву Швеції. Ч. подав апеляційну скаргу до суду, що ґрунтується на праві Швеції. Чи повинен апеляційний суд розглядати дану апеляційну скаргу? Якщо так, то право якої держави він повинен застосувати? ТОВ «Інтеркосметик» звернулося до господарського суду з позовом до французької компанії про відшкодування збитків у зв'язку з частковим непостачанням товару за договором купівлі-продажу. Відповідач представив письмове заперечення проти розгляду справи в державному суді, пославшись на застереження в договорі, яке передбачає, що всі розбіжності за даним договором будуть розглядатися в арбітражі «ad hoc». Представник позивача наполягав на розгляді справи в державному суді, посилаючись на те, що при укладенні договору не обговорювалося питання про порядок звернення до арбітражу ad hoc. Що таке арбітраж ad hoc? Чи правильно сформульована арбітражне застереження? Чи має значення аргумент представника позивача? Як повинен поступити державний суд? Якими документами можуть керуватися сторони при використанні арбітражу ad hoc? Громадянин України Н. звернувся до районного суду з позовною заявою до авіакомпанії «Ейрфранс» з позовом про захист права на зображення і вимогою про компенсацію моральної шкоди в розмірі 300 000 тисяч гривень. У позові містилося, що коли Н. летів рейсом даної авіакомпанії з Києва до Парижа, його без дозволу сфотографував бортпровідник, а на зворотному шляху Н. побачив своє фотозображення на рекламних плакатах авіакомпанії, розвішаних в аеропорту Борисполь. Причому на фотографії Н. їсть сніданок в літаку і виглядає вкрай неохайно з набитим ротом, з крихтами на губах. Під зображенням Н. на плакаті значиться напис «ось наш щасливий пасажир», яку Н. вважає знущанням. У попередньому судовому засіданні представник авіакомпанії заявив, що справа не підсудна судам в України, оскільки сторони домовилися про те, що всі спори пов'язані з перевезенням пасажирів рейсами авіакомпанії «Ейрфранс» будуть розглядатися в судах Франції. У підтвердженні цього він представив авіаквиток, на зворотному боці якого дрібним шрифтом було надруковано пророгаційна угода. Представник авіакомпанії пояснив, що авіаквиток є підтвердженням договору перевезення пасажира, в ньому фіксуються всі істотні умови цього договору, в тому числі умова про підсудність. Позивач стверджував, що ніякої угоди про зміну підсудності він не укладав, навіть не бачив зворотний бік квитка. До того ж, його юрист запевнив, що вимоги з приводу договорів перевезення відносяться до виключної підсудності судів України, якщо перевізник знаходиться в Україні. Оскільки авіаквиток він купив у представництва «Ейрфранс» в Україні, то місцем знаходження перевізника слід вважати Україну. Чи підсудний даний спір судам України? Які вимоги пред'являються до форми і змісту пророгаційної угоди? У відповідь на підрив американського посольства в Кенії (Найробі), організований терористами, американські збройні сили піддали ракетним обстрілам райони Афганістану, де за їх даними знаходився Бен Ладан – саудівський мільйонер, на кошти якого, за американськими свідченнями підтримувалися центри підготовки терористів, які підірвали посольство. Як слід кваліфікувати ці акції США з точки зору міжнародного права? Посол Великобританії прибув до України зі звичайним паспортом громадянина Великобританії. Він вручив Президенту України вірчу грамоту і приступив до виконання дипломатичних обов’язків. Чи повинні відповідні служби України на підставі документу, в якому підтверджується, що пан Н. є співробітником дипломатичної служби її величності Королеви Великобританії, видати дипломатичну картку, яка підтверджує право на дипломатичні права та привілеї? Стаття 30 (2) Конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. передбачає недоторканність паперів і кореспонденції дипломатичних співробітників у тій мірі, в якій забезпечується недоторканість архівів, документів і офіційної кореспонденції дипломатичного представництва. Чи законна з точки зору міжнародного права перевірка кореспонденції дипломатів за допомогою технічних засобів, за допомогою рентгенівських установок, магнітів, аналізу запахів тощо? Згідно із Статутом Міжнародний Суд ООН складається із 15 суддів і до його складу не можуть входити двоє громадян однієї і тієї ж держави (ст. 3 Статуту). Члени Суду обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки із числа осіб, внесених у список за пропозицією національних груп Постійної Палати Третейського Суду… (ст. 4). Рішення Суду стосовно спору Нідерландів, Данії, ФРН «Про розмежування континентального шельфу»”, винесеного Судом у лютому 1969 року більшістю 11 голосів «за», 6 суддів проголосували «проти». Поясніть, чому в голосуванні приймали участь 17 суддів? Громадянин К. звернувся до суду зі скаргою на головного лікаря Харківської психіатричної лікарні № 15, у зв’язку з тим, що йому відмовили в ознайомленні з його медичною карткою, оформленою в період його перебування в цій лікарні на обслідуванні в 1987 р. Які права людини, закріплені міжнародно-правовими документами й Конституцією України, були порушені стосовно громадянина К.? Яке рішення може прийняти суд? Оперативні працівники УВС Одеської області арештували в м. Кишиневі (Республіка Молдова) 4-х громадян України, які прибули до Молдови відпочити на березі Дністра. Їх заарештували за підозрою у скоєнні тяжких злочинів і переправили до Одеси. Чи є законними дії українських оперативних працівників? Якщо дії незаконні, то як слід діяти у таких випадках? У ході збройного конфлікту між державами-учасницями Женевських конвенцій на території неприятельської держави здійснює вимушену посадку військовий літак. Збройні сили не встигають взяти пілота у полон, його вбивають місцеві жителі. Незабаром після цього над польовим шпиталем, розташованим в місцевості, де відбулося вбивство, з літаків, які належать державі, громадянином якої був вбитий пілот, скидають листівки наступного змісту: «Ви порушили міжнародне право. Ви вбили одного з наших пілотів після того, як захопили його в полон. Міжнародне право вимагає, щоб із полоненими поводилися гуманно. Ви понесете покарання за скоєний злочин !». Питання: Чи мали право цивільні особи вбивати пілота, навіть якщо він не склав зброї? Що ви думаєте про зміст листівки? Чи є привід побоюватись нападу на шпиталь, якщо на ньому розташована захисна емблема? Що потрібно зробити, щоб запобігти загибелі пацієнтів шпиталю і медичного персоналу, життю і здоров’ю яких загрожує небезпека? Громадянин України (18 років) та громадянка Парагваю (15 років) звернулися до місцевого органу РАГС України із заявою про реєстрацію шлюбу. Співробітник РАГС відмовив у прийнятті заяви на тій підставі, що дівчина за законодавством України не досягла шлюбного віку. Заявники заперечували, посилаючись на особистий закон нареченої (ЦК Парагваю), згідно з яким шлюбний вік жінок становить 14 років. Чи правомірні дії співробітника РАГС? Які норми чинного законодавства України регулюють зазначені відносини? Чи могли ці громадяни зареєструвати шлюб у консульській установі Парагваю? На території України сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої вантажівка, що належала українському автоперевізнику, заподіяла шкоду легковому автомобілю польського підприємства. Було встановлено, що винним у ДТП є водій вантажівки, який не впорався з управлінням. Польське підприємство звернулося з позовом про відшкодування шкоди, завданої автомобілю, у розмірі вартості його ремонту. Вимоги позивача ґрунтуються на нормах ЦК України. На підставі якого нормативного акта буде визначено належне до застосування право? Право якої держави слід застосувати при вирішенні спору? Поясніть, чи спостерігається у наведених нижче прикладах обхід закону і чи є такі дії протиправними: а) громадянка України виїжджає на територію США, де народжує з метою отримання дитиною громадянства США; б) усиновитель та усиновлена ним донька, громадяни України, виїжджають в іншу країну на постійне проживання, де укладають шлюб; в) громадяни України та Болгарії з метою уникнення необхідності нотаріального посвідчення договору дарування житлового будинку, що знаходиться в Україні, укладають договір на території країни, законодавство якої не вимагає нотаріального посвідчення такого договору; г) підприємство, зареєстроване на території України, та підприємство, створене за законодавством Республіки Білорусь, при укладенні договору купівлі-продажу закріпили положення, згідно з яким права та обов’ язки сторін визначаються правом Греції. Розгляньте наведені ситуації і дайте відповіді на за¬питання, поставлені до них нижче: при складанні заповіту на території України громадя¬нин Білорусі Р. встановив у ньому, що спадкові відносини, які виникнуть після його смерті, регулюються правом Франції; громадянин України П. та його дружина Р., громадянка Канади, уклали угоду, у якій закріпили, що майнові наслідки їх шлюбу регулюються правом Російської Федерації; громадянка України С. та громадянин Японії Г. звернулися до відділу реєстрації актів громадянського стану Украї¬ни із заявою про укладення їх шлюбу за формою і в порядку, передбаченому законодавством Японії; українське і білоруське підприємства уклали договір оренди обладнання. Як застосовне в договорі вказувалося право США. Під час розгляду спору українська сторона (орендодавець) просила застосувати українське право, вказуючи, що право США не пов’язано з відносинами сторін. Білоруська компа¬нія наполягала на застосуванні американського права, відзна¬чаючи, що воно містить деталізоване регулювання відповідних відносин і, крім того, є правом третьої держави, “нейтральної” по відношенню до сторін, що сперечаються; підприємство, зареєстроване у Нідерландах, та українське підприємство уклали договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться на території України. У вказаному договорі сторони зазначили, що до тлумачення змісту договору застосовується право Індії; - дві українські фірми уклали договір у м. Мінську. Застосовним правом обрали білоруське, проте у договорі сторони цього не зазначили, хоча зробили вказівку на юрисдикційний орган, компетентний вирішувати спори, - господарський суд України. При вирішенні спору, який виник, український суд застосував українське право, вказавши у рішенні, що вибір українського суду свідчить про наявність згоди сторін про вибір українського права. У чому полягає принцип автономії волі сторін? Які види автономії волі сторін можна назвати? Що є підставою для реалізації принципу автономії волі? Чи будуть визнані в Україні перел Італійська подружня пара, що проживала в Німеччині, склала спільний заповіт, відповідно до якого частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить тому, хто пережив чоловіка чи дружину. Після смерті чоловіка вдова мала намір успадкувати частку в спадковому майні, посилаючись на спільний заповіт. За італійським законом такий заповіт недійсний, за німецьким - дійсний. Виникло питання про вибір права, що підлягатиме застосуванню. Якщо складення спільного заповіту - це питання форми, то застосо¬вується німецьке право і у такому разі заповіт дійсний, а якщо це питання пов’ язано з відносинами спадкування, то застосовується закон громадянства спадкоємця, тобто Італії, тож заповітне є дійсним. 17 травня 1985 р. суд Франкфурта-на-Майні розглянув цю справу і прийняв рішення про застосування італій¬ського права. Додатковим аргументом було те, що в Італії відповідне правило розглядається як таке, що гарантує свободу заповіту. Які тенденції розвитку МПП відображені в рішенні суду Німеччини? Яку позицію при розгляді аналогічної справи повинен зайняти суд України? Громадянин України з метою позбавлення усіх своїх спадкоємців права на його спадок переїхав в іноземну державу, законодавство якої визнає повну свободу заповіту, і склав заповіт, в якому повністю позбавив будь-кого з близьких родичів можливості успадкувати його майно. Суд України, розглядаючи спір, що виник після смерті даної особи, дійшов висновку про недійсність заповіту та визнав за спадкоємцями за законом їхні права. При цьому, обґрунтовуючи застосування права України до спірних відносин, суд посилався на норму ч. 2 ст. 4 “Про міжнародне приватне право”. Чи можна погодитись з рішенням суду? Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ “Про міжнародне приватне право” з метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Які організації можуть визнаватися компетентними органами та установами? Яка особа може виступати як експерт? У якому порядку Міністерство юстиції України встановлює інформацію про застосовне іноземне право? У разі безуспішності звернення в Міністерство юстиції України чи зобов ’язаний суд вживати всіх передбачених даною нормою заходів? Підданий Йорданії, перебуваючи у шлюбі з двома жінками за мусульманським правом, взяв за дружину громадянку України. Церемонія укладання шлюбу відбувалася в Йорданії. Чи буде такий шлюб визнаний в Україні? Чи може український суд у разі смерті чоловіка, застосовуючи застереження про публічний порядок, визнати спадкові права на нерухоме майно, що знаходиться в Україні та за кордоном, лише третьої дружини, тобто громадянки України, якщо останнє місцепроживання чоловіка було Йорданія, а за йорданським правом всі три дружини є спадкоємицями у рівних долях? У мусульманському праві є інститут “репудіації”- розлучення на підставі односторонньої заяви чоловіка. В Алжирі репудіація відбувається у судовому порядку, в Марокко - в дозвільному. На практиці дуже часто родини, що походять з Марокко чи Алжиру, мають доміцілій Франції. Не бажаючи вирішувати питання розторгнення мусульманського шлюбу в судовому порядку, чоловік їде у державу свого громадянства і там оголошує про розторгнення шлюбу (репудіацію). Після повернення до Франції він повідомляє про цю подію представників французької влади, які на підставі, наприклад, Франко-марокканської конвенції про правову допомогу 1981 р. зобов’язані визнати відповідні відносини. Яких інститутів міжнародного приватного права торкається ця ситуація? Як у подібній ситуації мають вчиняти суди України? Громадянин Бразилії приїхав до України на роботу за контрактом як футболіст команди прем’єр-ліги. Через збройний магазин бразильський спортсмен замовив два газових пістолети та патрони до них. Коли замовлення було виконане, і зброю можна було викупити, виникли питання з оформленням дозволу на неї: органи внутрішніх справ заборонили магазину продавати громадянину Бразилії спеціальні засоби самооборони. Чи правомірні дії працівників органів внутрішніх справ? Дайте обґрунтовану відповідь. Під час перебування у довготривалому відрядженні в Польщі у громадянина України М., що страждав нервово-психічним захворюванням та перебував на диспансерному обліку, значно погіршився стан здоров’ я, в результаті чого його госпіталізували. Польський суд ужив заходів із забезпечення збереження майна М. Крім того, до суду надійшло клопотання про обмеження дієздатності громадянина М. Чи підсудна така справа польському суду? Чи можливе обмеження права щодо розпорядження майном за рішенням іноземного суду? У м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль громадянина України К. Шкода була завдана автомобілем, що належав громадянці США Л., якій на момент аварії вже виповнилося 18 років і яка була визнана винною в ДТП. Громадянин К. звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди у розмірі вартості ремонту автомобіля, обґрунтувавши позовні вимоги нормами ЦК України. У відзиві на позов відповідачка не визнала вимог позивача, посилаючись на те, що за законодавством США вона досягне віку повної дієздатності лише у 21 рік, тому відповідальність мають нести її батьки. На підставі якого акта слід визначати належне до застосування право? Хто є належним відповідачем у справі? Громадянка Угорщини К., яка працювала в Україні за контрактом з компанією, зареєстрованою в РФ, зникла без вісти. Перед зникненням громадянка К. придбала квартиру в м. Львів. Чи вправі чоловік громадянки К., який має громадянство Словаччини та мешкає в Україні, звернутися до українського суду з вимогою про визнання дружини померлою? Чи зміниться рішення, якщо він проживає у Словаччині? У результаті розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства громадянка Л. отримала у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Дергачівського району Харківської області. Після смерті Л. ця земельна ділянка пере¬йшла у спадщину її онуки Ф., громадянки Італії. Прийнявши спадщину, Ф. звернулася до відповідних державних органів на території України із заявою про видачу на її ім’я державного акта про право приватної власності на землю, у чому їй було відмовлено. Якою правосуб ’єктністю у сфері земельних правовідно¬син володіють іноземні громадяни? Чи можуть перебувати у власності іноземних громадян землі сільськогосподарського призначення, розташовані на території України? Який правовий режим у сфері земельних відносин надано іноземним громадянам в Україні? Підприємство, зареєстроване у м. Братислава (Словаччина), відкрило на території України свою філію, предметом діяльності якої є надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів як у міжнародному автомобільному спо¬лученні, так і регулярних (міських та міжміських) перевезень. У зв’язку з тим, що автоперевезення в Україні підлягають ліцензуванню, компанія звернулася до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті з клопотанням про видачу ліцензії. У наданні ліцензії було відмовлено на тій підставі, що іно¬земна юридична особа не може здійснювати автомобільні перевезення по території України. Словацьке підприємство має намір оскаржити дане рішення. Проаналізуйте ситуацію, що склалася, та надайте письмову консультацію. До господарського суду звернулося підприємство, що є юридичною особою ФРН, з позовом до Лебединської сільської ради Сумської області про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки в частині умов орендної плати. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що орендна плата для нього, як іноземної юридичної особи, була у п’ять разів вища, ніж орендна плата українського суб’єкта господарювання за подібну за площею сусідню земельну ділянку. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на ЗК України, закони “Про оренду землі” та “Про плату за зем¬лю”, стверджуючи, що орган місцевого самоврядування має право у кожному конкретному випадку вирішувати, яку суму орендної плати встановлювати в договірних стосунках з орен¬дарями. Проаналізуйте ситуацію. Як має бути вирішена справа? Дайте письмову відповідь. Іноземна компанія відкрила в Україні своє представництво. За рішенням суду іноземна компанія-засновник мала сплатити українській фірмі заборгованість за комерційною угодою. Позивач просив звернути стягнення на майно представництва іноземної компанії в Україні. Чи правомірні вимоги позивача? Якими нормативними актами регулюється статус представництва іноземної юридичної особи в Україні? Восени 2005 р. у м. Констанца румунські правоохоронні органи наклали арешт на українське судно “Професор Вернадський”, що належало Державному науково-дослідному інституту гідрометеорології України. Це було зроблено для забезпечення позову громадянина Румунії П., який входив до міжнародної наукової експедиції, що здійснювала дослідження на цьому судні, та, нібито, отримав травму під час рейсу. Українське посольство заявило протест на дії румунської влади, звернувши увагу на неприпустимість накладання арешту на майно, що належить іноземній державі. Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Якими нормативними актами слід керуватися при вирішенні спору. Складіть проект звернення посольства України до МЗС Румунії. Між українським державним підприємством та іноземною приватною компанією був укладений господарський договір. Державне підприємство не виконало своїх зобов’язань за договором, тож іноземна фірма звернулася до суду про стягнення завданих збитків та неустойки. В ході розгляду справи господарським судом позивач просив притягнути як співвідповідача державу Україна, оскільки згідно з національним зако¬нодавством вона утворює та наділяє майном державні підприємства, отже, має відповідати за боргами таких підприємств. Чи правомірні вимоги споживача? Україна уклала угоду з Грузією про те, що сторони при посольствах побудують готелі для розміщення гостей, що беруть участь у дипломатичних та інших заходах. Готелі будуватимуться за кошти бюджетів, а можливі спори, пов’ язані з будівництвом, вирішуватимуться шляхом переговорів або в обраному послами країн юрисдикційному органі. Посольство Грузії уклало договір з українською будівельною компанією, в якому не було застережень про відмову від судового імунітету. Через деякий час це посольство заборгувало виплати за виконані будівельні роботи, й українська компа¬нія звернулася з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості. Посольство Грузії заперечувало проти розгляду справи, посилаючись на свій імунітет. Чи правомірною є заява відповідача? Складіть проект рішення суду. Між українським суб’єктом господарювання (замовник) та турецькою компанією (підрядник) був укладений договір про виконання будівельних робіт на території України із зазначенням належного до застосування права - права України. Відповідно до угоди між сторонами функції замовника перейшли іншій українській фірмі, яка у подальшому порушила строки розрахунків. Підрядник звернувся з позовом до Харківського господарського суду (за місцем виконання робіт), при цьому він посилався на норми турецького законодавства, оскільки відповідач не є стороною договору підряду і на відносини з ним не поширюється застереження про застосовне право. Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 44 Закону України “Про міжнародне приватне право” до контракту має застосовуватися турецьке право, як право країни підрядника. Яке рішення має прийняти суд? Чи зберігають дію положення договору про застосовне право при переводі боргу на іншу особу? Громадянин РФ купив у м. Херсон приватизовану квартиру. У договорі купівлі-продажу зазначалося, що вартість квартири становить 50 тис. грн, що відповідало балансовій вартості, встановленій у технічній документації на дане житло. Фактично ж покупець передав власнику 100 тис. доларів. У подальшому суд визнав договір купівлі-продажу недійсним у зв’язку з тим, що продавець на момент купівлі-продажу кварти¬ри був недієздатним. Покупець заявив вимогу про повернення фактично сплаченої продавцю суми. Проаналізуйте обставини справи. Правом якої країни слід керуватися при вирішенні даного спору? Складіть проект судового рішення у справі. Українське торговельне підприємство “Космос” уклало зовнішньоекономічний контракт з італійською компанією “Гермес” - постачальником кахельної плитки. Сторони уклали письмову угоду на умовах постачання СІФ (морське перевезення) в редакції ІНКОТЕРМС - 2000 р. Обов’язок по оплаті фрахту до пункту призначення та страхуванню угоди був покладений на постачальника - італійську компанію “Гермес”. Під час подальших переговорів представники “Гермеса” запропонували знизити ціну контракту, з чим у телефонній розмові представники “Космосу” погодились. У результаті італійська компанія вирішила, що може зафрахтувати судно на умовах ФОБ та не страхувати угоду. Зафрахтоване судно потрапило в шторм, і товар був зіпсований (близько 80% плитки розбилося та понадколювалося). Українське підприємство винною у неналежному виконанні зобов’ язання вважало італійську компанію, яка в односторонньому порядку змінила умови постачання з СІФ на ФОБ. Назвіть нормативні акти, якими слід керуватися при вирішенні даного спору. Чи відбулася зміна базисних умов по¬ставки з СІФ на ФОБ? Чому? Складіть проект рішення суду. У квітні 2003 р. до господарського суду звернулася українська торговельна компанія з позовом до корпорації “ІММ”, зареєстрованої у Великій Британії, яка в односторон¬ньому порядку змінила асортимент продукції, що поставлялася за договором міжнародної купівлі-продажу товарів. В обґрунтування свого позову українська компанія посилалася на норми внутрішнього законодавства; відповідач висунув свої заперечен¬ня, спираючись на положення Віденської конвенції “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів” від 11 квітня 1980 р. Визначте належне до застосування право. Згідно з договором купівлі-продажу ПАТ “Арселор-Міттал Кривий Ріг” зобов’язане поставити алжирській компанії по виробництву будівельних матеріалів 100 т арматурного металевого прокату на умовах СІФ у місто Тізі Узу. Покупець зобов’язався оплатити товар відразу після його відвантаження Придніпровській залізниці з м. Кривий Ріг. Товар був своєчасно відправлений і перевантажений на судно “Святослав” в Одеському порту. Через деякий час продавцю повідомили, що вантаж отримано у кількості 95 т, тож не вистачає одного мотка арматури вагою 5 т. У своїй відповіді продавець зазначив, що вантаж вагою 100 т був переданий залізниці, про що свідчать транспортні документи, и з цього моменту право власності перейшло на покупця. Письмово проаналізуйте ситуацію, що склалася. Як слід вирішити цей спір? Якими міжнародними актами регулюються зазначені відносини? Визначте судову установу, компетентну розглядати спір. Як слід вирішити справу? Українське підприємство (покупець) пред’явило позов до Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України до болгарської фірми (продавця), яка, одержавши від позивача згідно з договором 100% передплати на умовах СІР, товар своєчасно не поставила покупцю. Позивач вимагає повернення сплаченої ним суми, а також сплати штрафу за прострочення поставки. Відповідач заперечує, посилаючись на Правила ІНКОТЕРМС - 2000 р. Визначте застосовне право та вирішить спір, використовуючи Правила ІНКОТЕРМС - 2000 р. Громадянин Італії під час відпочинку на Закарпатті в результаті укусу енцефалітного кліща захворів на енцефаліт та став інвалідом. Договір, укладений постраждалим з українською туристичною фірмою ТОВ “Інтурист-Закарпаття”, містив положення про забезпечення безпечного відпочинку. Громадянин Італії також стверджував, що співробітники фірми не попередили його про наявність енцефалітних кліщів у закарпатських лісах та про пов’ язану з цим небезпеку. Чи може громадянин Італії вимагати відшкодування шкоди, завданої здоров’ю, від української туристичної фірми? Визначте належне до застосування право та судову установу, компетентну розглядати даний спір. Громадяни Молдови працювали на будівництві у Києві. Через недотримання правил охорони праці один з молдовських будівельників завдав шкоди іншому. Визначте належне до застосування право. Суд якої держави компетентний розглядати цю справу? Громадянка Казахстану купила в м. Києві біологічно активну харчову домішку (БАД) відомої західноєвропейської компанії, яка має представництва в усіх європейських та країнах Середньої Азії та Закавказзя. Застосування БАД завдало істотної шкоди здоров’ю громадянки Казахстану. Чи може постраждала звернутися з позовом до українського суду? Право якої держави буде застосоване для розв’язання спору? Сторони, укладаючи договір міжнародної купівлі-продажу: а) підпорядкували його дію українському праву, зробивши застереження щодо строків позовної давності, які мають регулюватися британським правом; б) записали, що позовна давність за контрактом становить 25 років; в) виключили можливість застосовувати до їх контракту строки позовної давності. Чи є зазначені положення контрактів дійсними з точки зору колізійних та матеріально-правових норм українського права? ТОВ “Лубнифарм” (Полтавська обл.) здійснювало перевезення вантажу літаком компанії до Борисполя. В авіаційній накладній зазначено вагу отриманого для перевезення вантажу - 250,5 кг. Під час видачі вантажу в аеропорті “Бориспіль” вантаж важив 245,5 кг, тобто виявлено 5 кг нестачі. На підставі складеного акта встановлено, що втрата частини вантажу сталася внаслідок пошкодження упакування. Якими міжнародними актами регулюються зазначені відносини? Визначте судову установу, що компетентна розглядати спір. Як слід вирішити справу? Львівська залізниця прийняла до перевезення вантаж. Місце призначення - ст. Грац (Австрія). До місця призначення вантаж прибув із 20-денним запізненням. При здачі вантажу отримувачу (австрійській компанії) було встановлено нестачу. Вважаючи, що прострочення поставки та нестача вантажу сталися з вини української залізниці, вантажоотримувач звернувся до господарського суду Львівської обл. Представник відповідача заявив у судовому засіданні, що позивач: не використав усі досудові засоби вирішення спору; при передачі вантажу угорській залізниці комерційний акт не складався; строк поставки не був порушений, оскільки вантаж довго проходив митне оформлення та перевірку. Дайте оцінку доводам відповідача. Як має бути вирішена справа? Між експедитором-перевізником Свиридовим О. (м. Кременчук) та Українською горілчаною компанією (УГК) було укладено договір, згідно з яким Свиридов О. зобов’язався доправити вантаж на дочірнє підприємство замовника (Варшава). На виконання договору перевізник Свиридов прийняв вантаж за міжнародною транспортною накладною СМК. У дорозі вантаж був викрадений з автомобіля невстановленими особами. УГК звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом про відшкодування збитків у розмірі 80 тис. грн. Господарський суд прийняв справу до провадження і вирішив її на підставі норм українського законодавства. Посилання відповідача на Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 р. (набрала чинності для України 17.05.2007 р.) судом відхилено, оскільки обидві сторони договору є українськими суб’єктами господарювання, а сам договір не містить посилань на згадану Конвенцію. Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Чи згодні Ви з позицією суду? Обґрунтуйте свою думку. Позивач - вантажоотримувач (ТОВ “Продсервіс”) висунув позов до експедитора “Транспостач” та перевізника “АТП-1664” про стягнення солідарно вартості втраченого ван¬тажу. Позивач відповідно до договору купівлі-продажу придбав спеціальне обладнання у німецького виробника. Для організації міжнародного перевезення ООО “Продсервіс” уклав договір перевезення з експедитором “Транспос-тач” за маршрутом “Гамбург - Полтава”. У свою чергу, експедитор на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом доручив перевізнику здійснити перевезення. У ході судового розгляду встановлено, що вантаж, прийнятий до перевезення, не був доставлений до вантажоотримувача, а тому його визнано втраченим. Як урегулювати ситуацію, що виникла? Хто визнається учасниками міжнародного дорожнього перевезення вантажів за КДПВ? Як вирішити питання про компенсацію втраченого вантажу? Громадянка України А. звернулась до суду з позовом до АТ “Ліг Ргапсе” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У позові посилається на те, що вона придбала електронний пасажирський квиток № 057-2163440466 на рейс АР 2852, що виконувався 18.08.2007 р. за напрямком Париж - Київ, вартістю 300 ЕИК. Під час посадки на рейс, після здачі багажу та проходження усіх процедур контролю, відповідач відмовив їй у наданні послуги з перевезення, оскільки її посадочне місце за квитком уже було зайняте іншим пасажиром. Наявність двох квитків на одне посадкове місце вказує на вину перевізника у ненаданні послуги з перевезення. Як вирішити цю справу? Позивач В., громадянин РФ, звернувся в Україні з позовом до АТ “Новоросійськплавфлот”. Позивні вимоги він мотивував тим, що, працюючи у структурному підрозділі зазначеного АТ, був направлений у складі команди судна в закордонне плавання до брегів України, однак відповідач не виплатив йому грошового забезпечення з урахуванням коефіцієнтів та надбавок. Районний суд ухвалою провадження у справі закрив на підставі п.1 ст. 205 ЦПК України. Як регулюються трудові відносини за участюіноземного елементу? Куди необхідно звернутися громадянину В. для вирішення спору? Громадянин Я. в листопаді 2012 р. уклав у м. Лодзь (Польща) контракт з дочірнім підприємством українського АТ “Органіка” про виконання менеджерської діяльності з покладенням на нього функцій генерального директора в Україні. Наказом від 29 грудня 2013 р. Я. було звільнено з посади на підставі ст.431 КЗпП. У лютому 2014 р. він звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як вирішити цю правову ситуацію? У квітні 2012 р. громадянин України Ш. звернувся до суду з позовом про вирішення трудового спору. У серпні 2010 р. між Ш. та капітаном судна К. при посередництві ТОВ “Сі-фактор” укладено контракт найму та умов праці мотористом на риболовецькому судні, власником якого є судова компанія “ДІСОР” (Ангола), строком на три місяці. Після звільнення Ш. йому виплатили заробітну плату меншу від встановленої умовами контракту. На підставі законодавства якої країни необхідно вирішити справу? До суду якої держави повинен звернутись Ш.? Громадянка Молдови Л., яка працювала за трудовим контрактом в Україні, була відряджена до м. Шанхай (КНР) у справах компанії-роботодавця. У м. Шанхай Л. захворіла. Через місяць її звільнили за прогул. У суді якої країни Л. може оспорити звільнення? Чи має вона право на виплату соціальної допомоги у зв ’зку з хворобою і відповідно до права якої держави?
Comments