Громадянка Латвійської республіки Н. та громадянин України А. уклали шлюб, що був зареєстрований на території Латвійської республіки. Від цього шлюбу народилося двоє дітей, які є громадянами Латвії. Останнє спільне місце проживання подружжя – Україна. Згодом Н. виїхала разом із неповнолітніми дітьми до Латвії. Через деякий час нею був пред’явлений позов до суду в Україні про стягнення з А. аліментів на утримання дітей.
Право якої держави повинен застосувати суд, вирішуючи справу по суті?
Які правила містяться в законодавстві України щодо колізійного регулювання відносин з утримання?
Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором.
Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін.
У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір.
Договір поставки, укладений між українською та польською компаніями, містить ст. 10 наступного змісту «Усі питання, пов'язані із порушенням сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, регулюються за правом України». Через деякий час українська компанія звернулася до українського суду із позовом про визнання договору недійсним.
Чи може суд, керуючись ст. 10 договору, укладеного міме сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні, то як слід визначити право, на підставі якого буде вирішуватися питання щодо недійсності договору? Відповідь обґрунтуйте
У 1994 р. Т. виїхав на постійне місце проживання до США. У 1997 р. придбав за особисті кошти для власного користування автомобіль "Лінкольн- Континентал". Його батько, Є., в цей час перебував у США на лікуванні від променевого захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З метою уникнення непорозумінь при експлуатації автомобіля при покупці й оформленні автомашини у США він, будучи неповнолітнім, вирішив вписати у документи, як співвласника автомобіля, батька, який своїх коштів за автомобіль не вносив.
18 липня 1999 р. під час повернення до України через Польщу при перетині кордону на придбаному автомобілі Т. повідомив працівників митниці про повернення на постійне місце проживання та про те, що він е єдиним власником автомобіля, про що свідчить відмітка у митній декларації.
Львівською митницею громадянину Т. було відмовлено у оформленні права власності на весь автомобіль через тс, що він не є єдиним власником автомобіля, а лише співвласником. Тоді Т. звернувся до суду із позовом про визнання права власності на зазначений автомобіль.
Під час розгляду справи судом було отримано повідомлення відділу безпеки магістралей та автомобілів Талахассу, штату Флорида США, згідно з яким спірний автомобіль був придбаний Т. 18 лютого 1997 р. в фірмі "Со1ог8 Саг$" в м. Сарасота, про що йому 13 березня 1997 р. було видано реєстраційний документ, та на прохання позивача за його заявою у цей документ був вписаний його батько - Є., не як власник автомобіля, а як особа, що має право керування ним.
Вирішіть спір. Якими документами за національним законодавством України має підтверджуватись право власності на транспортний засіб?
Дайте тлумачення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування», яка сформульована наступним чином: «Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.»
Що таке «дідусеве застереження»?
Громадянин України Ф. виявив намір придбати частку у статутному капіталі іноземної компанії, створеної за законодавством Федеративної Республіки Німеччини, у громадянина ФРН К. Оформивши в місті Києві договір купівлі-продажу частки, Ф. звернувся до банківської установи, де у нього було відкрито рахунок, із заявою про перерахування коштів на рахунок К., відкритий у банківській установі ФРН. Банк відмовив Ф., посилаючись на те, що для такої операції необхідною є наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Здійсніть правову оцінку дій банку.
Яку юридичну пораду можна дати в даному випадку громадянину Ф.?
В яких випадках для інвестицій за кордон резидентам України потрібні дозволи (ліцензії)?
Австрійська компанія відкрила у 2008 р. в Україні своє представництво.
За рішенням районного суду м. Києва проти компанії було задоволено позов про стягнення з неї суми боргу на користь українського ТОВ «Атом».
Позивач - ТОВ «Атом» просив звернути стягнення на майно представництва австрійської компанії з метою виконання судового рішення.
Охарактеризуйте правовідносини.
Чи правомірні вимоги позивача?
Англійська компанія та українське казенне підприємство «КП Граніт» уклали договір міжнародної купівлі-продажу, у якому, серед інших умов договору, було зроблено арбітражне застереження. У зв’язку зі спорами, що виникли між контрагентами за договором, англійська компанія, відповідно до арбітражного застереження, звернулась до Лондонського третейського суду. Останній виніс рішення на користь англійської компанії. При виконанні рішення третейського суду на території Англії (Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) щодо грошових коштів, що знаходились на банківському рахунку боржника, українське казенне підприємство заявило вимогу про скасування рішення третейського суду до відповідного державного суду Англії за місцем винесення арбітражного рішення третейським судом. При цьому «КП Граніт» посилалось на ту обставину, що належне йому майно є власністю держави, та підкреслило, що саме підприємство володіє ним на праві оперативного управління. При цьому казенне підприємство наголосило, що відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права майно, що належить державі і знаходиться за кордоном, є недоторканним та користується імунітетом.
Надайте юридичну оцінку даній обставин даної справи.
Чи вправі казенне підприємство посилатися на імунітет державної власності при виконанні рішень, винесених проти нього за кордоном?
Які положення національного та/або міжнародного права можуть слугувати підставою для відповідних вимог?
Які можна навести контраргументи іншій стороні?
Англійська компанія та українське казенне підприємство «КП Граніт» уклали договір міжнародної купівлі-продажу, у якому, серед інших умов договору, було зроблено арбітражне застереження. У зв’язку зі спорами, що виникли між контрагентами за договором, англійська компанія, відповідно до арбітражного застереження, звернулась до Лондонського третейського суду. Останній виніс рішення на користь англійської компанії. При виконанні рішення третейського суду на території Англії (Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) щодо грошових коштів, що знаходились на банківському рахунку боржника, українське казенне підприємство заявило вимогу про скасування рішення третейського суду до відповідного державного суду Англії за місцем винесення арбітражного рішення третейським судом. При цьому «КП Граніт» посилалось на ту обставину, що належне йому майно є власністю держави, та підкреслило, що саме підприємство володіє ним на праві оперативного управління. При цьому казенне підприємство наголосило, що відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права майно, що належить державі і знаходиться за кордоном, є недоторканним та користується імунітетом.
Надайте юридичну оцінку даній обставин даної справи.
Чи вправі казенне підприємство посилатися на імунітет державної власності при виконанні рішень, винесених проти нього за кордоном?
Які положення національного та/або міжнародного права можуть слугувати підставою для відповідних вимог?
Які можна навести контраргументи іншій стороні?
Б. придбав авіаквиток в офісі авіакомпанії X. у м. Києві на рейс «Київ (Бориспіль) - Лондон (Хітроу); Лондон (Хітроу) - Київ (Бориспіль)». Дата вильоту з Києва - 10 липня 2009 року. Дата вильоту з Лондона - 13 липня 2009 року. Виконання перевезення до Лондона відбулося у відповідності із умовами договору перевезення, вказаними у квитку.
13 липня 2009 року Б. прибув до аеропорту Хітроу для того, щоб повернутися до Києва рейсом, квиток на який він придбав ще у Києві.
Однак, йому було відмовлено у реєстрації на рейс, оскільки всі пасажири вже пройшли реєстрацію і вільних місць у літаку більше не було.
Як з'ясувалося, у комп'ютерній системі авіакомпанії стався збій, тому одне місце в літаку було продано двічі.
Представники авіакомпанії вибачилися перед Б. Крім того, авіакомпанія оплатила Б. проживання у готелі протягом 1 доби, трансфер з аеропорту до готелю та у зворотному напрямку, а також перевезла Б. до Києва рейсом від 14 липня 2009 року.
Повернувшись до Києва Б. подав позов до авіакомпанії про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 700 000 грн., оскільки неналежне виконання авіакомпанією своїх зобов'язань за договором призвело до того, що 13 липня 2009 року він не зміг взяти участь у ділових переговорах, в результаті яких мав бути укладений контракт на вказану суму.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 22 Монреальської конвенції відповідальність перевізника у випадку затримки пасажира обмежується сумою 4150 СПЗ (80К).
Які види відповідальності перевізника врегульовані Мопреальською конвенцією ?
Чи можна стверджувати, що у даному випадку віддувалася «затримка» у повітряному перевезенні?
Право якої держави повинно дути застосоване до цього договору, якщо між сторонами не дуло укладено угоди про вибір права?
У 1992 році рядовий елітного Канадського парашутно-десантного полку Кайл Браун був арештований по звинуваченню у вбивстві підлітка Сомалі Шидане Ароне. За версією слідства, після затримання хлопця канадські миротворці з контингенту ООН піддали його нелюдським тортурам і вбили. Чи можливе притягнення до відповідальності (міжнародної або національної) винних в даних діях осіб? Аргументуйте відповідь.
. Англійський військовий корабель був на варті в Тихому океані. Недалеко від місця знаходження корабля впав в воду американський військовий літак. Моряки поспішили на допомогу та врятували пілота, який потребував невідкладної медичної допомоги. Капітан військового корабля звернувся до російських компетентних органів з проханням зайти в порт Владивосток. Втім, не чекаючи відповіді, корабель зайшов до внутрішніх вод Російської Федерації та в порт. Чи мають місце в даному випадку порушення норм міжнародного права. Чи є підстави для міжнародної відповідальності? Відповідь обґрунтуйте.
У 1837 г. антианглійський заколот в Канаді підтримувався Сполученими Штатами. У грудні 1837 р. 1000 канадських повстанців влаштували базу біля кордону Канади та США на канадському березі ріки Ніагари. Інший подібний табір існував на американській стороні. Американське судно «Кароліна» використовувалося для зв'язку між цими двома таборами. Вночі 29 грудня, коли на його борту знаходилося 23 американських громадянина, воно було атаковано 70-80 збройними людьми, що належали до британських збройних сил, і знищено. Два американці були вбиті і кілька людей поранені. Як можна розцінити дані випадки? Чи можна назвати їх самообороною? Крайньою необхідністю? Репресалії?
Рано вранці 19 травня на території Посольства Латвійської республіки в Москві було спалено авто, яке було облито невстановленими особами із-за паркану горючою речовиною. МЗС РФ вважає це актом вандалізму. Послу Латвії висловлено співчуття з приводу ситуації.
За чиї дії РФ несе відповідальність в даному випадку. В чому полягає порушення РФ її міжнародних зобов’язань В яких діях полягає реалізації відповідальності РФ.
Компанія Сан Хемікал ЛТД, зареєстрована у Гібралтарі, уклала з ДК «Укргаз» договір купівлі-продажу 200, 000тон газового конденсату. В рамках договору Сан Хемікал ЛТД здійснила п’ять поставок газового конденсату, але ДК «Украгаз» оплатила лише дві, після чого заявила про фінансові труднощі, які перешкоджають подальшій оплаті.
Сан Хемікал подала позов до Господарського суду м. Києва про стягнення з ДК «Укргаз» боргу в сумі 1. 5 млн.дол США. Позов було задоволено повністю. Тим часом, ДК «УкрГаз» була реструктуризована, а більшість її активів передано НАК «Нафтогаз», внаслідок чого рішення суду не було виконане. Згодом ДК «Укргаз» була оголошена банкрутом. Вимоги Сан Хемікал ЛТД були включені до реєстру вимог кредиторів, однак не були задоволені через недостатність майна боржника.
Сан Хемікал ЛТД подала проти України позов до арбітражу Стокгольмської торгової палати на підставі Договору до Енергетичної хартії ( ДЕХ). Позивач заявив, що Україна в особі уповноважених органів, вдавшись до реструктизації ДК «Укргаз», порушила такі зобов’язання згідно з ДЕХ:
1. Створення стабільних, рівноправних, сприятливих і прозорих умов для інвесторів інших Договірних Сторін; справедливий і рівний режим для інвестицій; недопущення невиправданих чи дискримінаційних заходів щодо інвестицій; надання режиму , не менш сприятливого, ніж цього вимагає міжнародне право; дотримання прийнятних договірних зобов’язань ( ст.10 (1) ДЕХ).
2. Забезпечення надання національним законодавством ефективних засобів для обстоювання позовів і примусового здійснення прав щодо капіталовкладень ( ст.10(12) ДЕХ);
3. Недопущення експропріації або заходів, аналогічних експропріації ( ст.13 (1)ДЕХ);
4.Забезпечення здійснення державними підприємствами своєї діяльності таким чином, щоб це було сумісно із зобов’язаннями згідно з Частиною III ДЕХ ( ст.22 (1)ДЕХ).
Сан Хемікал ЛТД просила про компенсацію збитків у сумі основного боргу 1, 5 млн.дол + відсотки, компенсацію недоодержаного прибутку ( 2.4 млн.дол+ відсотки) та будь-яке інше стягнення, яке арбітраж вважатиме належним.
Україна заявила заперечення проти юрисдикції арбітражу у спорі на підставі того, що права з договору купівлі-продажу газового конденсату, який не передбачав будь-якої передачі грошових коштів або майна як капіталовкладень в господарську діяльність, не можуть бути кваліфіковані як інвестиція відповідно до ДЕХ.
Зробіть висновок: щодо наявності юрисдикції арбітражу у спорі, по суті позовних вимог.
Після одержання свідоцтва про спадщину на дім у місті Бєлгороді, Кисельов, який постійно проживає в м. Харкові, продав його Ламінарному. Через деякий час будинок згорів. Ламінарний подав позовну заяву до Київського районного суду м. Харкова про визнання правочину недійсним, оскільки він не зареєстрував будинок у виконавчому комітеті ради народних депутатів.
У січні 1998 року тижневик «Товариш» опублікував начебто написаний 20 років тому лист групи українських письменників, серед яких були підписи І.Драча, Д.Павличка, В.Яворівського на ім'я голови КДБ СРСР Андропова Ю.В., в якому засуджувалася антирадянська та націоналістична діяльність Світличного, Стуса, братів Горинів, Мороза, Чорновола та інших. Старокиївський районний суд м. Києва за позовом В. Яворівського прийняв справу про захист честі й відшкодування моральної шкоди до свого розгляду.
Вказати, законодавство якої держави повинно застосовуватися у зазначених випадках?
Складіть порівняльну таблицю європейської та американської доктрини міжнародного приватного права за такими критеріями: предмет правового регулювання, джерела регулювання, розбіжності у підходах до колізійних питань, співвідношення з міжнародним та національним правом.
Англійський дипломат гр. Джонсон вступив у шлюб з гр. України Свєтлічною. Шлюб був зареєстрований в одному з органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) м. Києва. Свєтлічна прийняла прізвище чоловіка. Після закінчення строку свого перебування в Києві Джонсон повернувся до Англії (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії). Дружина не змогла поїхати разом з чоловіком, оскільки їй необхідно було доглядати своїх непрацездатних батьків. Через деякий час Джонсон повідомив дружину, що він збирається одружитися на жінці, яка чекає від нього дитину. Для прискорення розірвання шлюбу в англійському суді, Джонсон просив дружину посвідчити у нотаріуса в м. Києві документ, що підтверджує факт її подружньої зради. Це пояснювалось тим, що на відміну від українського законодавства, за яким для розірвання такого шлюбу немає підстав, в англійському праві подружня зрада є однією з беззаперечних підстав такого роду.
Нотаріус відмовився посвідчити такий документ і порадив звернутися в юридичну консультацію (Інюрколегію) для проведення в районному суді м. Києва справи про розлучення (шлюб не можна було розірвати іншим способом, так як гр. Джонсон відмовлявся приїжджати в Київ для врегулювання ситуації). Інюрколегія склала позовну заяву. Суд повідомив належним чином гр. Джонсона про час і місце розгляду справи. В суд він не з’явився і за його відсутності шлюб був розірваний.
На основі рішення суду дружина отримала свідоцтво в органі РАЦС та повернула своє дівоче прізвище.
Чи буде визнано рішення районного суду м. Києва в Англії? Якщо ні, то що повинен робити гр. Джонсон, щоб вступити в новий шлюб? Правом якої держави регулюються дані правовідносини? Чи існують міжнародні договори між Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії та Україною, що регулюють відповідні правовідносини?
Громадянка України, що постійно проживає у м. Києві, звернулася до одного із місцевих районних судів м. Києва з позовом про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком громадянином Грузії, що останні 3 роки проживає у м. Тбілісі. При цьому останнім спільним місцем проживанням подружжя було м. Москва (Російська Федерація).
Як визначити право, що повинно застосовуватися для вирішення справи по суті?
Чи може подружжя самостійно обрати право, що буде застосовуватися для вирішення справи по суті?
Судноплавна компанія, зареєстрована в Україні, уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно якого В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України, та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний.
В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі.
Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті?
Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави?
Які колізійні прив’язки використовуються для вибору права, що застосовується до трудових відносин?
Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» – прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором.
Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін.
У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.
Відповідно з ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглядаючи спір з договору найму (оренди) квартири, укладеного між громадянином України Т. (наймодавець) та громадянином Китайської Народної Республіки Ч. (наймач), суд першої інстанції засовував право України – як право, обране сторонами у ст. 12 договору найму (оренди). Після винесення рішення судом першої інстанції сторони уклали нову угоду про вибір права, підпорядкувавши відносини, що випливають з договору найму (оренди), праву Швеції.
Ч. подав апеляційну скаргу до суду, що ґрунтується на праві Швеції.
Чи повинен апеляційний суд розглядати дану апеляційну скаргу? Якщо так, то право якої держави він повинен застосувати?
Ви є позивачем. Відповідач намагається переконати суд застосувати застереження про публічний порядок, у зв’язку із тим, що норми ЦК України інакше регулюють відносини з договору купівлі-продажу, ніж іноземне право, обране сторонами у договорі.
Наведіть аргументи, які б переконали суд не застосовувати застереження про публічний порядок в даному випадку.
Відомо, що застереження про публічний порядок може використовуватися для регулювання внутрішніх відносин, наприклад, для встановлення нікчемності правочину (ст. 228 ЦК України).
На Ваш погляд, чи відрізняється зміст «внутрішнього публічного порядку» від публічного порядку, дотримання якого є підставою для відмови у застосуванні права іноземної держави? Відповідь обґрунтуйте.
У договорі купівлі-продажу, укладеному між українським підприємством (продавець) та польським підприємством (покупець), міститься ст. 10 наступного змісту: «До відносини, що виникають з даного договору чи у зв’яжу із ним і ним не регулюються, застосовується право Республіки Польща».
Під час виконання договору між сторонами виник спір, який розглядається українським судом. У судовому засіданні представник української компанії заявив, що угода сторін про вибір права, що міститься у ст. 10 Договору, є нікчемною, оскільки укладена в обхід положень ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право». На думку представника української компанії, до договору повинно застосовуватися право України – як право продавця.
Чи мав місце обхід закону у цій ситуації? Право якої держави повинен застосувати суд для вирішення спору по суті?
Для вирішення спору по суті український суд зобов’язаний застосувати право Федеративної Республіки Німеччина. Позивач надав суду висновок однієї німецької юридичної фірми, в якому, з посиланням на норми німецького законодавства, були викладені рекомендації щодо того, як слід вирішити спір.
Чи повинен суд керуватися таким висновком при винесенні рішення? Які документи можуть підтверджувати зміст норм права іноземної держави? Якщо особи, які беруть участь у справі, подають суду документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, чи може суд вирішити справу лише на підставі цих документів?
Громадянин України Прокопенко А. уклав трудовий контракт (за допомогою вітчизняної посередницької фірми) щодо працевлаштування на фірмі у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) в якості програміста.
В укладеному іноземною фірмою з іммігрантом контракті було передбачено, що він діє протягом року. Через рік дію контракту було продовжено. Прокопенко А. вирішив забрати до себе дружину та дитину. У зв’язку з цим, він звернувся до фірми з проханням оплатити витрати, що пов’язані з переїздом його сім’ї до ФРН, а також посприяти в отриманні дозволу на проживання в Німеччині членам його родини.
Фірма відмовилась нести зазначені витрати.
Охарактеризуйте правовідносини. Надайте їм обґрунтовану юридичну оцінку.
У випадку відсутності в контракті жодних умов щодо сім’ї, які дії може вчинити працівник?
Чи може працівник звернутися до суду країни перебування з позовом щодо переїзду до нього сім’ї? Які його шанси на задоволення позову ?
Громадянин Російської Федерації, який з 2003 р. постійно проживає в Україні, пред’явив позов про визнання за ним права власності на частину житлового будинку до місцевого Печерського районного суду м. Києва.
Суд позов задовольнив.
Чи згодні Ви з рішенням суду?
На підставі яких положень українського законодавства суд міг аргументувати винесене ним рішення?
Чи укладений міжнародний договір між Україною та Російською Федерацією щодо врегулюванню даних питань?
Які положення міжнародного договору могли бути враховані судом при винесенні такого рішення?
Назвіть наявні в українському законодавстві положення, що обмежують право власності на нерухомість іноземних громадян, які не проживають постійно в Україні
У 1984р., перебуваючи в Німеччині (НДР), американський сержант Б. одружився там на Глорії В., яка також була родом із США. Їх шлюб було зареєстровано в німецькому відділі актів цивільного стану. Пізніше подружжя переїхало до США. У них народилось троє дітей, а в 1995 р. Глорія повернулась з ними до Німеччини.
У 2000 р. Глорія подає позов про розлучення до суду першої інстанції в Німеччині. Одночасно вона просить передати їй батьківські права щодо всіх дітей, а також про стягнення аліментів з чоловіка на неї та дітей. Крім того, Глорія вимагала поділу майна із врахуванням збільшення вартості її частки як дошлюбного періоду, так і спільно нажитого майна.
У подружжя було лише рухоме майно, причому у чоловіка все воно знаходилось у США.
Охарактеризуйте правовідносини. Надайте їм обґрунтовану юридичну оцінку.
Надайте експертний висновок щодо того, чи володіє німецький суд юрисдикцією щодо даного розлучення та всіх пов’язаних із ним питань?
Якими колізійними та матеріально-правовими нормами повинен керуватися німецький суд при вирішенні зазначеного спору? Право якої країни має бути застосоване? Чи повинно бути здійснене зрівнювання часток подружжя при поділі майна? Вирішіть спір.
Подружжя Олександр та Надія Бойченко живуть уже 20 років у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН). Вони мають трьох дітей, які ходять до школи.
У 2008 р. брат Надії з дружиною, які постійно проживали в Україні, загинули в автомобільній катастрофі. У них залишилась 6-річна донька, яку до себе взяли дідусь з бабусею. Проте, враховуючи їх дуже похилий вік, Надія вирішила удочерити свою племінницю та перевезти її до ФРН.
Для даної мети вона звернулась із клопотанням про удочеріння до суду першої інстанції (ФРН).
Охарактеризуйте ситуацію, надайте їй правову оцінку. Чи має німецький суд підстави задовольнити клопотання Надії Бойченко? Аргументуйте свою позицію.
Український громадянин М. помер 25.05.2008 р. в м. Фюссене (Німеччина), де до самої смерті він проживав зі своєю дружиною.
Свого часу, а саме 08.08.1987 р. подружжя М. уклали договір про спадкування, який було завірено нотаріусом м. Фюссене. У цьому договорі подружжя призначили один одного єдиними спадкоємцями, а свою доньку Т. – спадкоємницею пережившого з подружжя.
Спадщина складалась з грошових коштів на банківських рахунках та нерухомості у м. Фюссене.
Дружина М. звернулася до органу по спадковим справам з клопотанням видати їй свідоцтво про право спадкування як єдиної спадкоємниці.
Вирішіть ситуацію. Надайте їй юридичну оцінку.
Які колізійні прив’язки застосовуються для вирішення даної ситуації?
Право якої держави має бути застосоване до врегулювання даних правовідносин і чому?
Враховуючи норми застосовуваного права, яке рішення має бути прийнято?
Громадянка В. уклала шлюб в період існування Радянського Союзу із громадянином Б. Шлюб був зареєстрований у м. Судак (Україна). Через деякий час подружжя переїхало жити в Грузію. В. є громадянкою Грузії, а Б. зберіг громадянство України.
Під час конфлікту в Абхазії Б. зник безвісти. Громадянка В. та діти, які проживали разом із батьками в Грузії, бажають оголосити громадянина Б. померлим. У Грузії у Б. було майно.
Надайте юридичну оцінку даним правовідносинам.
Яким чином може бути вирішена дана ситуація?
Законодавство якої держави повинно бути застосованим у подібних випадках?
Чи укладений міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює питання такого роду?
До установи якої держави слід звертати зацікавленим особам для вирішення даного питання?
Громадянин Д., який має німецьку національність та проживав в Івано- Франківській області, виїхав на постійне місце проживання до ФРН і отримав там статус переселенця.
В Україні у нього залишився будинок та гараж, і рухоме майно (автомашина та ін.). Щодо права власності на будинок виник спір між Д. та його родичем, який також виїхав у ФРН. Відповідний позов до гр. Д. був пред’явлений у німецькому суді.
Вирішіть спір.
Охарактеризуйте правовідносини. Надайте їм обґрунтовану юридичну оцінку.
Чи зберігається за Д. право на зазначене майно, чи може він його продати, подарувати, заповісти?
Законодавство якої держави необхідно застосувати щодо правового режиму майна Д. ?
Чим має керуватися німецький суд при вирішенні спору? Чи укладений міжнародний договір між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, що регулює подібні питання?
Державний нотаріус м. Одеси виніс постанову про відмову у видачі громадянці Естонії Марті М. свідоцтва про право на спадщину майна її матері – квартири в м. Одесі у зв’язку із тим, що у свідоцтві про смерть, виданому в Естонії за місцем смерті спадкодавця, зазначені лише її прізвище та ім’я, але не зазначено по батькові.
Нотаріус вважає, що у зв’язку із відсутністю відповідних відомостей про особу (по батькові), не уявляється можливим установити, що власниця квартири та померла особа – це одна і та сама особа.
Надайте юридичну оцінку діям нотаріуса.
Аргументуйте відповідь вимогами чинного законодавства Естонії та України.
У процесі розгляду спору між австрійською фірмою та українською фірмою в МКАС при ТПП України, виникло питання про визначення правового статусу іноземної особи. Так, позивач – австрійська фірма – вважав, що за відсутності угоди сторін, суд має застосовувати до кредитного договору право держави кредитора (яким за договором є позивач). Водночас, позивач не надав суду свідоцтва на підтвердження свого правового статусу. Відповідач – українська фірма – стверджував, що позивача не зареєстровано в Австрії в якості комерційного підприємства, а отже його посилання на австрійське право є неможливим. На підставі яких документів та відповідно до права якої держави може бути належним чином підтверджено правовий статус позивача? Назвіть нормативно-правові акти України, що передбачають положення щодо вирішення цього питання. На підставі якого міжнародного договору юридична особа розглядається як австрійська? НравитсяПоказать список оценивших Ответить
📷 Andrey Jurisprudent 14 янв 2018 в 20:53 У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати. Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання. Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Яке рішення має прийняти суд? Обґрунтуйте свою відповідь положеннями чинного внутрішнього законодавства та міжнародних угод. НравитсяПоказать список оценивших Ответить
📷
Andrey Jurisprudent 14 янв 2018 в 20:53
У процесі розгляду справи між німецькою фірмою «Фрахт» – позивачем та українською юридичної особою «Лідер» – відповідачем, останнім було поставлене питання перед МКАС при ТПП України про визнання недійсним міжнародного контракту, що є предметом позову.
Так, відповідач обґрунтовував свою позицію, виходячи з наступного. На його думку, «Фрахт» не є дієздатною юридичною особою, оскільки ця фірма не зареєстрована в державних органах України, не перебуває на обліку в податкових органах України та не сплачує податки з доходів, що нею отримуються. Крім того, відповідач стверджував, що даний вид діяльності, який позивач здійснює на території України, підлягає ліцензуванню, а отже здійснення такої діяльності без отриманні ліцензії, є незаконним.
Судом було з’ясовано, що відповідно до витягу з торговельного реєстру позивач є юридичною особою Федеративної Республіки Німеччина.
Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі.
Які питання необхідно з’ясувати суду для вирішення поданого відповідачем клопотання? Якими документами та нормативним актами повинен при цьому керуватися суд?
Вирішіть справу.
У МКАС при ТПП України при розгляді справи за позовом польської компанії «FCA», відповідач – українська юридична особа ТОВ «Гранд» – просив визнати укладений із компанією «FCA» договір недійсним у зв’язку з тим, що посадова особа ТОВ «Гранд», яка підписала його, не мала відповідних повноважень на укладення договору із компанією «FCA».
МКАС установив, що ТОВ «Гранд», яке допустило порушення при укладенні договору у вигляді відсутності повноважень представника, мало намір приховати цей факт від іншої сторони – польської компанії «FCA» і намагалося визнати укладений між ними договір недійсним після спливу трирічного строку після його укладення. До цього часу компанія «FCA» сумлінно виконала свої зобов’язання за договором у повному обсязі.
У судовому засіданні сторони контракту погодилися застосовувати до своїх відносин українське право та Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА 1994 р.
Охарактеризуйте правовідносини.
Надайте юридичну оцінку даній ситуації з точки зору українського законодавства та Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА.
Вирішіть спір.
У 2000 р. у США між американською компанією «Nord W» та урядом держави В. був укладений контракт купівлі-продажу озброєння.
Оскільки покупець – уряд держави В. не оплатив рахунки по поставці озброєння, компанія «Nord W» пред’явила до уряду держави В. позов про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань.
Охарактеризуйте правовідносини.
Вирішіть спір.
Чи буде держава В. користуватися імунітетом у судах США? Аргументуйте відповідь положеннями законодавства США про імунітети іноземних держав.
У чому сутність теорії функціонального імунітету з позиції внутрішнього законодавства США?
Comments