Тітенка було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до шести років позбавлення волі. Враховуючи його сімейний стан, позитивну характеристику з місця роботи, щире каяття і відшкодування частини заподіяних збитків, суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком чотири роки. Прокурор вніс апеляцію на вирок, вважаючи застосування ст. 75 КК незаконним. Чи обґрунтована апеляційна скарга прокурора? Які підстава і умови звільнення від відбування покарання з випробуванням?
Суд призначив Головіну за ч. 3 ст. 185 КК 4 роки позбавлення волі. Враховуючи обставини справи: вчинення Головіним злочину вперше, наявність позитивної характеристики з місця його роботи, щире каяття, допомогу слідству та усунення заподіяної шкоди, суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 4 роки. Протягом перших трьох років Головін двічі вчинив правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення. Через три роки і два місяці він знову вчинив адміністративне правопорушення, після чого суд направив його для відбування призначеного покарання. Чи вірно суд застосував положення статей 75 і 78 КК? Що означає систематичне вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення? Ігнатенко був засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до п’яти років позбавлення волі. Враховуючи, що він з’явився з повинною, щиро покаявся, повернув транспортний засіб, суд на підставі ст. 75 КК України звільнив підсудного від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Прокурором було внесено апеляцію на вирок суду, де зазначено, що суд не мав права застосовувати ст. 75 КК України, оскільки вчинений злочин є тяжким. Чи мав право суд застосовувати у вказаному випадку ст. 75 КК України? Назвіть передумову та підставу для звільнення покарання з випробуванням. Які його правові наслідки?Чи впливає категорія тяжкості злочину на можливість застосування ст. 75 КК? Неповнолітню В. за крадіжку було засуджено до 2 місяців позбавлення волі. Чи правильне рішення суду? За привласнення чужого майна в особливо великих розмірах Г. засуджено до позбавлення волі на строк 8 років зі спеціальною конфіскацією майна, яке є його власністю. Серед майна був жилий будинок в сільській місцевості, в якому Г. та його сім’я постійно проживали. Вважаючи, що жилий будинок не підлягає спеціальній конфіскації, Г. подав апеляцію на вирок в цій частині. Чи підлягає апеляція задоволенню? П. у 2019 р. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК, а в 2020 р. знову вчинив хуліганство, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК. Суд призначив покарання у вигляді штрафу. Чи правильне рішення суду? Вироком суду Г. засуджено за ч. 3 ст. 289 КК до позбавлення волі на строк 10 років зі спеціальною конфіскацією майна. На вирок суду адвокат засудженого подав апеляцію, в якій просив суд змінити вирок і не призначати додаткового покарання - спеціальної конфіскації майна у зв’язку з тим, що Г. незаконно заволодів автомобілем не з корисливою метою, а з ціллю доїхати до іншого міста, а таке заволодіння не містить корисливого мотиву, тому відповідно до ч. 2 ст. 59 КК не повинно тягти за собою покарання у вигляді спеціальної конфіскації майна. 101
На апеляцію адвоката прокурор подав заперечення, в якому зазначив, що спеціальна конфіскація майна призначена Г. у повній відповідності з законом, оскільки санкція ч. 3 ст. 289 КК передбачає вказане покарання як додаткове.
Яке рішення має прийняти суд?
П., перебуваючи в нічному клубі в стані алкогольного сп’яніння, брутально лаявся, на що отримав зауваження від охоронця цього закладу. Після цього П. ударив охоронця Г. по обличчю рукою. Для припинення таких дій, відвідувачі нічного клубу Т. і Ц. спробували затримати П., внаслідок чого П. вдарив ножем Т. в груди, що спричинило смерть потерпілого, а потім і Ц. наніс ножем тяжкі тілесні ушкодження.
За вчинене винного було засуджено до довічного позбавлення волі. Адвокат засудженого оскаржив вирок, мотивуючи це тим, що його підзахисний - раніше не судимий, має на утриманні 2 дітей, тому до нього може бути застосоване позбавлення волі на певний строк.
Чи підлягає клопотання задоволенню?
Неповнолітнього Г. за розбій (ч. 1 ст. 187 КК) було засуджено до 12 років позбавлення волі.
Чи є правильним рішення суду?
К., що працював заступником декана одного з медичних університетів, визнано винним в одержанні неправомірної вигоди повторно. За ч. 2 ст. 368 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виховними функціями, на строк 3 роки. Одночасно за вироком суду його позбавили звання капітана медичної служби, вченого звання доцента та наукового ступеню кандидата медичних наук.
Дайте оцінку рішенню суду, в тому числі і щодо позбавлення К. військового
звання, вченого звання та наукового ступеня.
Ж. засуджено до довічного позбавлення волі за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. Вбивство було вчинено в день, коли йому виповнилося 18 років.
Чи правомірний вирок суду?
Заступника начальника РВ НПУ в Херсонській області П. засуджено за перевищення влади, що супроводжувалося насильством, за ч. 2 ст. 365 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Крім того, суд позбавив П. спеціального звання майор поліції, а також вніс подання про позбавлення його державних нагород.
Чи можна вважати, що суд правильно призначив П. покарання?
С. було засуджено за ч. 1 ст. 132 КК «Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби». До С. суд застосував покарання у вигляді громадських робіт на 40 год.
Чи є правомірним рішення суду?
С., керуючи власним автомобілем, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно збив та переїхав К., який від одержаних ушкоджень помер на місці події. За ч. 1 ст. 115 КК С. було засуджено до позбавлення волі на строк 10 років. У вироку суду також зазначалося, що автомобіль підлягає спеціальній конфіскації. Вважаючи вирок суду неправильним, С. подав апеляцію, в якій просив змінити вирок, виключивши з нього припис про спеціальну конфіскацію автомобіля, оскільки за умисне вбивство без обтяжуючих обставин спеціальна конфіскація майна за законом не передбачена.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
Вироком суду першої інстанції В. було засуджено за ненадання допомоги особі, яка перебувала в небезпечному для життя стані, до штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На цей вирок В. подав апеляцію, в якій просив замінити штраф арештом на мінімальний строк, оскільки останній передбачений у санкції ч. 1 ст. 136 КК, а для нього ця міра покарання є більш прийнятною.
Чи може бути задоволена апеляція В.?
За вчинення розбійних нападів на громадян П. був засуджений до 2 років виправних робіт та 5 років позбавлення волі.
Чи правильним є рішення суду?
Лікар-терапевт П. на прохання своєї знайомої З. зробила на квартирі аборт К. За ч. 1 ст. 134 КК її було засуджено до обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займатися медичною практикою на 3 роки. В апеляції П. просила замінити обмеження волі штрафом і не застосовувати до неї додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися медичною практикою, оскільки дане покарання не передбачене санкцією ч. 1 ст. 134 КК.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
З. засуджено за ч. 4 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займати посади в сфері торгівлі строком на 3 роки. На цей вирок прокурор подав апеляцію, в якій зазначив, що додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати «будь-які посади в сфері торгівлі» призначати не потрібно.
Як має бути вирішена ця ситуація апеляційним судом?
Ф. засуджена за ч. 1 ст. 140 КК до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною практикою на строк 3 роки. В апеляції адвокат засудженої просив виключити з вироку покарання у вигляді позбавлення права займатися певною діяльністю (медичною практикою), оскільки поряд з обмеженням волі воно передбачено в санкції ч. 1 ст. 140 КК як альтернативне основне покарання і суд не мав права призначати за одне діяння обидва покарання одночасно.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
До військовослужбовців строкової служби С. та Л. суд застосував покарання у вигляді службового обмеження на 3 роки.
Чи є правомірним рішення суду?
Після святкування свого дня народження К., якому в цей день виповнилося 18 років, взяв участь у бійці. Під час бійки К. завдав 2 удари ножем в груди Ф. і 1 удару в живіт Ш. Ф. Помер у лікарні наступного дня, а Ш. - через 5 днів. К. пред’явлено звинувачення за п. п. 1 і 7 ч. 2 ст. 115 КК.
Чи може суд призначити К. покарання у вигляді довічного позбавлення волі?
Б., керуючи автомобілем, перевищив дозволену швидкість і вчинив наїзд на пішохода, внаслідок чого пішохід отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. За ч. 1 ст. 286 КК Б. засуджено до арешту на строк 6 місяці. В апеляції Б. просив врахувати його особу і призначити замість арешту виправні роботи, оскільки, хоча йому виповнилося 62 роки, він продовжує працювати, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
За вчинення діяння, передбаченого ч. 4 ст. 143 КК, суд до гр. Г. застосував покарання у вигляді обмеження волі на строк 6 років.
Чи є правомірним рішення суду?
Вироком суду за ч. 2 ст. 121 КК України М. засуджений до покарання у виді 10 років позбавлення волі. Призначаючи максимальне в межах санкції покарання, суд в якості обставин, які його обтяжують покарання, вказав на те, що М. вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого настали тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого, вину не визнав, не дивлячись на її повну доведеність органами досудового слідства, щиро не покаявся у вчиненому злочині.
Чи відповідає вимогам закону призначене М. покарання?
Раніше судимий за грабіж С., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив крадіжку. За ч. 2 ст. 185 КК України його було засуджено до покарання у виді 4 років обмеження волі. Призначаючи це покарання, суд послався на визнання С. своєї вини, позитивну характеристику за місцем проживання і на ту обставину, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина.
Прокурор звернувся до апеляційного суду, поставивши питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки С. вчинив злочин повторно, під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Чи обґрунтованими є аргументи суду першої інстанції та прокурора?
Які з наведених обставин має врахувати апеляційний суд при призначенні покарання С.?
Безробітні К., Р. та В. із хуліганських мотивів заподіяли легкі тілесні ушкодження потерпілому Ч. і були визнанні винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Суд призначив кожному з них покарання у виді 2 років і 6 місяців обмеження волі, враховуючи обставини, які обтяжують покарання вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою та в стані алкогольного сп’яніння.
Чи відповідає вимогам закону призначене К., Р. і В. покарання?
Б. та Д. вчинили закінчений замах на вбивство з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 15, п.п. 6 та 12 ч. 2 ст. 115 КК України кожного з них засуджено до покарання у виді 10 років позбавлення волі. При призначенні покарання як обтяжуючі обставини суд вказав на спричинення кримінальним правопорушенням тяжких наслідків, вчинення його за попередньою змовою групою осіб. Також суд зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його стадію, вчинення злочину уперше, щире каяття обвинувачених, їх позитивні характеристики за місцем проживання.
Прокурор оскаржив вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, зазначаючи, що суд не врахував факт вчинення особливо тяжкого злочину і призначив занадто м’яке покарання.
Чи відповідає вимогам закону призначене Б. та Д. покарання?
П. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі, а за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - до 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України судом призначене остаточне покарання у виді 11 років позбавлення волі.
За яким правилом суд призначив остаточне покарання П. ?
Чи відповідає призначене покарання вимогам ст. 70 КК України?
М. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України судом призначене остаточне покарання у виді 6 років і 6 місяців позбавлення волі.
За яким правилом суд призначив остаточне покарання М.?
Чи відповідає призначене покарання вимогам ст. 70 КК України?
В. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, до покарання у виді 12 років позбавлення волі, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, - до 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України судом призначене остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Чи відповідає вимогам закону призначене В. покарання?
Г. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Після відбуття 2 років позбавлення волі він вчинив у кримінально - виконавчій установі вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України), за яке йому було призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі. Застосовуючи положення ст. 71 КК України, суд за сукупністю вироків визначив остаточне покарання у виді 19 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Чи відповідає вимогам закону призначене Г. покарання?
Р. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Під час відбування покарання Р. вчинив втечу з місця позбавлення волі і був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі положень ст. 71 КК України остаточне покарання йому призначено судом у виді 7 років позбавлення волі.
За якими правилами суд призначив остаточне покарання Р.?
Чи відповідає призначене покарання вимогам ст. 71 КК України?
Л. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі, а за кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, - до 5 років позбавлення волі зі спеціальною конфіскацією. Суд призначив йому остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Чи відповідає вимогам закону призначене Л. покарання?
Г. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, до покарання у виді 2 років обмеження волі, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, - до 1 року виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 15 % із суми заробітку. На підставі частин 1-3 ст. 70 КК України судом призначене йому остаточне покарання у виді 2 років і 4 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади у підприємницьких структурах.
За якими правилами суд призначив остаточне покарання Г.?
Чи відповідає призначене покарання вимогам закону?
Р. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, до покарання у виді 10 років позбавлення волі. Під час відбування покарання він вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, за який був засуджений до покарання у виді 9 років позбавлення волі. Невідбуте за попереднім вироком покарання становило 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України суд призначив Р. остаточне покарання у виді 17 років позбавлення волі.
Чи відповідає вимогам закону призначене Р. покарання?
За викрадення зброї та бойових припасів начальника військового складу Ш. було засуджено за ч. 2 ст. 410 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. Керуючись частинами 1-2 ст. 69 КК України, суд мотивував своє рішення наявністю кількох обставин, що пом’якшують покарання.
Чи відповідає вимогам закону призначене Ш. покарання?
Є. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209-1 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі
тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Незастосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд обґрунтував положеннями ст. 69 КК України.
Чи відповідає вимогам закону призначене Є. покарання?
Між сусідами Н. та К. виник конфлікт через використання земельної ділянки, під час якого Н. заподіяв К. середньої тяжкості тілесні ушкодження. Судом Н. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та йому призначено покарання у виді
років позбавлення волі.
Суд мотивував призначення максимального розміру покарання у виді позбавлення волі тим, що потерпілий К. є представником ромської національності, а також до обставин, що обтяжують покарання, відніс ще декілька обставин, не передбачених ст. 67 КК України.
Чи відповідає вимогам закону призначене Н. покарання?
Я. було засуджено за готування до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді 10 років
позбавлення волі. Призначаючи таке покарання, суд зазначив у вироку, що Я. готувався до вчинення особливо тяжкого злочину, свою вину не визнав, незважаючи на її повне доведення органами досудового слідства, не розкаявся у тому, що хотів вчинити вбивство.
Чи відповідає вимогам закону призначене Я. покарання?
Ж. було засуджено за замах на кримінальне правопорушення,
передбачений ч. 3 ст. 289 КК України, до покарання у виді 10 років
позбавлення волі. Призначення такого розміру покарання суд мотивував тим, що Ж. вчинив замах на злочин, який є особливо тяжким і виступав
організатором такого злочину, завдав потерпілому великої матеріальної шкоди, яку не відшкодував, та не розкаявся у вчиненому.
Чи відповідає вимогам закону призначене Ж. покарання?
Вироком суду Л. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, до покарання у виді 8 років позбавлення волі. Під час відбування покарання він вчинив нові кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 115 КК України, за які його було засуджено відповідно до 4 та 10 років позбавлення волі. Невідбуте за попереднім вироком покарання становило 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України суд призначив Л. остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Чи відповідає вимогам закону призначене Л. покарання?
К. був засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі. В порядку помилування довічне позбавлення волі йому було замінене покаранням у виді 25 років позбавлення волі. Під час відбування цього покарання (через 6 місяців після засудження) К. заподіяв умисні тяжкі тілесні ушкодження іншому засудженому, за що знов був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до 10 років позбавлення волі.
Визначте, яке остаточне покарання повинен призначити К. суд за сукупністю вироків?
Р. вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами (ч. 2 ст. 222 КК України) і службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України). За перше кримінальне правопорушення суд призначив йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, за друге - 1 рік обмеження волі. Призначаючи остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд застосував принцип повного складання призначених покарань.
Чи відповідає вимогам закону призначене Р. покарання?
Медсестра лікарні О., внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов’язків, не виконала вказівки лікаря про застосування до п’ятнадцятирічного хворого Б. ліків, що спричинило йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. У судовому засіданні О. зазначила, що усвідомила свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро шкодує про вчинене та засуджує свою поведінку. Вона також повністю відшкодувала завдані матеріальні збитки, оплативши подальше лікування потерпілого. Суд визнав О. винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та, враховуючи зазначені вище обставини й сумлінне виконання винною своїх обов’язків у минулому, прийняв рішення про її звільнення від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України.
Чи правильним є рішення суду? Які обставини суд повинен обов'язково враховувати при прийнятті рішення про звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності? Чи визнається особа, звільнена від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України, такою, що не має судимості?
15 грудня три року тому на майно П. було накладено арешт. Незважаючи на це, наступного дня він продав свій автомобіль одному із знайомих, який від’їжджав на постійне місце проживання до Польщі. Через тиждень П. зателефонував до поліції і повідомив про викрадення його автомобіля. На початку цього року щодо П. було розпочато кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, а наприкінці січня суд виніс обвинувальний вирок, наклавши на останнього штраф у розмірі 2 тис. грн. Не погодившись із рішенням суду, П. подав апеляцію, в якій зазначив, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минув строк давності, закінчення якого є підставою для звільнення його від покарання.
Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд? У яких випадках звільнення засудженого від покарання є обов’язком для суду? Назвіть безумовні види звільнення від покарання.
Суд визнав В. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 150 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Проте, враховуючи особу винного та інші обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і прийняв рішення про застосування до В. ст. 75 КК України, поклавши на нього обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Протягом іспитового строку засуджений один раз без поважних причин не з’явився для реєстрації.
Яке рішення повинен прийняти суд після закінчення іспитового строку?
А. була затримана за збут підроблених білетів державної лотереї. Під час проведення обшуку за місцем її проживання з’ясувалося, що на квартирі підозрюваної збиралися молоді люди, які з метою одурманювання вживали лікарські засоби. Сама ж А. з шестирічною дитиною мешкала у своєї матері, а на квартиру приходила щотижня для отримання грошей за використання її житла. Суд визнав А. винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 199 КК України та ст. 322 КК України, і, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначив остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі.
Чи є підстави для звільнення А. від відбування покарання за ст. 79 КК України? Чи може суд при застосуванні до А. ст. 79 КК України покласти на засуджену обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання? Які кримінально-правові наслідки можуть настати у разі застосування до А. ст. 79 КК України?
Член виборчої комісії Є. під час проведення виборів умисно порушив таємницю голосування і був засуджений за ст. 159 КК України до штрафу у розмірі 10 тис. грн. Після винесення обвинувального вироку Є. захворів і 2,5 роки перебував на амбулаторному лікуванні, що перешкодило виконанню вироку. З метою одержання необхідних ліків, перебуваючи в лікарні, Є. двічі використовував завідомо підроблені документи, останній раз - чотири місяці тому.
Чи буде приведений у виконання обвинувальний вирок щодо Є. після його одужання? Назвіть умови, при яких застосовується звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку?
У. був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 211 КК України, до 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в державних установах протягом 3 років. Після відбуття половини строку основного покарання У., на підставі ст. 81 КК України, достроково звільнили від подальшого відбування основного і додаткового покарання. Через 1 рік і 5 місяців У. вчинив наступне кримінальне правопорушення, внаслідок чого суд скасував умовно-дострокове звільнення та до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Чи правильним є рішення суду? Як обчислюється іспитовий строк при достроковому звільненні засуджених як від основного, так і від додаткового покарання? З якого моменту починається перебіг строку погашення судимості при умовно-достроковому звільненні особи від відбування лише основного покарання?
Суд, розглядаючи матеріали кримінального провадження про можливість умовно-дострокового звільнення Г., засудженого до 10 місяців виправних робіт, відмовив у застосуванні до нього ст. 81 КК України, мотивуючи своє рішення невеликим строком призначеного покарання.
Чи правильним є рішення суду? Які підстави необхідні для застосування умовно-дострокового звільнення щодо Г.?
Т. було визнано винним і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України. Але до моменту проголошення обвинувального вироку вийшов закон про амністію, положення якого поширювались, зокрема, на дії Т., які були кваліфіковані за ч. 1 ст. 304 КК України. Суд прийняв рішення про звільнення засудженого від покарання за втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, а за інші кримінальні правопорушення, вчинення яких виключало застосування амністії, призначив покарання у виді позбавлення волі на 7 років.
Обґрунтуйте, чи мав право суд у даному випадку застосовувати амністію?
Вироком суду Ш. було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та особу винного, суд встановив 2 роки іспитового строку. Через 8 місяців постановою суду Ш. звільнено від відбування покарання внаслідок акту амністії, як особу, що на день набрання Закону України «Про амністію» чинності відбула одну третину призначеного строку покарання.
Чи правильним є рішення суду? Чи є сплив третини іспитового строку підставою до застосування амністії?
У лютому 2017 року у К. вчинив злочин середньої тяжкості, а у вересні 2017 року вироком суду його було засуджено до позбавлення волі строком на 2 роки і 6 місяців. При призначенні покарання суд, враховуючи 7 місяців, які К. провів у слідчому ізоляторі, визнав йому остаточне покарання в 1 рік і 11 місяців та, керуючись ст. 3 Закону України від 16 липня 2016 року «Про амністію у 2016 році» (набрав чинності 7 вересня 2017 року), а саме: «Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання», звільнив К. від відбування покарання.
Чи правильно діяв суд, застосувавши до К. амністію?
За заявою потерпілого Б., згідно зі ст.ст. 477 і 478 КПК України, було розпочато кримінальне провадження щодо Ж. за ч. 1 ст. 126 КК України. У судовому засіданні суд прийняв рішення про застосування до обвинуваченого амністії та закрив кримінальне провадження. Потерпілий Б., не погодився з таким рішенням суду, мотивуючи це п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, та подав апеляцію, в якій зазначив, що це кримінальне провадження підлягає закриттю лише в разі його примирення з обвинуваченим.
Чи підлягає апеляція Б. задоволенню? Чи можна застосовувати амністію до підсудного, який не визнає своєї вини і заперечує проти амністування?
Суд визнав п’ятнадцятирічного Ж. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України. Але, враховуючи щире каяття і добровільне та повне усунення заподіяної злочином шкоди, суддя постановив про звільнення Ж. від покарання, застосувавши ст. 105 КК України, та призначив примусовий захід виховного характеру у виді направлення останнього до професійного училища соціальної реабілітації строком на 2 роки. Через 7 місяців рішенням суду Ж. було звільнено зі спеціальної навчально- виховної установи на підставі Закону України «Про амністію», в якому зазначалося: «Звільнити від покарання у виді позбавлення волі та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, що не є тяжкими, осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми».
Чи правомірне рішення суду про застосування до Ж. акту амністії?
Суд засудив Т. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, до 5 років позбавлення волі. Через рік після засудження актом помилування Т. було скорочено невідбуту частину покарання наполовину.
Визначте мінімальний строк, який повинен відбути Т., після відбуття якого він може бути умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання? Чи може бути застосоване помилування до особи, яка раніше звільнялась умовно-достроково від покарання і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення? Чи має право на подання клопотання про помилування особа, засуджена судом іноземної держави та передана для відбування покарання в Україну?
П., внаслідок службової недбалості, порушив встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду підприємству в розмірі 89 тис. грн. Кваліфікуючи дії винного за ч. 2 ст. 270 КК України, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Під час перебування у кримінально-виконавчій установі П. зразково виконував вимоги режиму та свої трудові обов’язки, додержувався дисципліни, вказівок адміністрації. Через два роки суд, враховуючи зазначені вище обставини, замінив засудженому невідбуту частину покарання обмеженням волі на строк до 4 років.
Чи мав право суд застосовувати до П. положення ст. 82 КК України? Чи міг суд замінити П. невідбуту частину покарання обмеженням волі на строк більше п'яти років? Чи може бути засноване умовно-дострокове звільнення при заміні невідбутної частини покарання більш м'яким?
Задача 15.
Під час відбування покарання у виді позбавлення волі на 3 роки за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, Ш. захворів на психічну хворобу, що позбавило його можливості усвідомлювати свої дії. Відповідно до ст.ст. 84, 92-95 КК України засудженого звільнили від покарання за хворобою із застосуванням примусового заходу медичного характеру. Через 1 рік і 10 місяців Ш. одужав.
Яке рішення повинен прийняти суд, якщо: а) Ш. захворів після відбуття 1 року призначеного покарання; б) прийнято Закон України «Про амністію», в якому передбачалось, зокрема, звільнення від покарання у виді позбавлення волі осіб, не відбута частина строку покарання яких на день набрання цим Законом чинності становила менше шести місяців.
К. було засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 442 КК України, до 15 років позбавлення волі. Із дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом 15 років.
Чи можливе за таких умов застосування до К. звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку?
С. засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України до 2 років позбавлення волі. Протягом 3 років С. ухилявся від відбування покарання. Після цього звернувся до суду з проханням звільнити його від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Чи можливе за таких умов звільнення С. від відбування покарання?
Ц. кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 258 КК України, та був засуджений до довічного позбавлення волі. Але протягом 15 років вирок стосовно Ц. не було виконано. У зв’язку з цим Ц. звернувся до суду з проханням звільнити його від відбування покарання на підставі перебігу строків давності виконання обвинувального вироку.
Чи може суд за таких умов звільнити Ц. від відбування покарання?
Б. було засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, до 3 років позбавлення волі. Суд на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого Б. від відбування покарання з випробуванням і призначив йому іспитовий строк тривалістю 3 роки. Протягом іспитового строку Б. вчинив три адміністративних правопорушення, які потягли за собою адміністративні стягнення.
Яке рішення повинен винести суд стосовно Б.? За яких умов засуджений, якого звільнили від відбування покарання з випробуванням, під час іспитового строку може бути направлений для відбування призначеного покарання?
Громадянка Ж. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, була засуджена до позбавлення волі на строк 6 років і мала на утриманні дитину віком 2 років. Адвокат засудженої в кримінальному провадженні виступив із клопотанням перед судом щодо звільнення її від відбування покарання з випробуванням, керуючись положеннями ст. 79 КК України. Суд задовольнив звернення адвоката. Через один рік Ж. передала дитину в дитячий будинок, змінила місце проживання і не повідомила уповноважений орган з питань пробації.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Вироком суду С. був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 367 КК України. На підставі ч. 1 ст. 49 КК України його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Чи можна вважати С. особою, що має судимість?
У лютому минулого року П. був засуджений за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України, до 20 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з веденням обліку товарно-матеріальних цінностей строком на три роки з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду вирок щодо П. було скасовано і закрито кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення. У травні минулого року П. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України.
Чи можна вважати П. особою, що має судимість на момент вчинення нового кримінального правопорушення?
М. був засуджений судом за ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років
позбавлення волі. У період відбування покарання було встановлено, що до
засудження за це кримінальне правопорушення він вчинив інше кримінальне
правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України. Новим вироком суду
його було засуджено до шести років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70
КК України остаточне покарання було визначене у виді чотирьох років
позбавлення волі із зарахуванням відбутого покарання за першим вироком. При
засудженні М. за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК
України, суд, виходив з того, що М. був раніше двічі судимий, а тому призначив йому покарання у розмірі максимальної межі санкції за це кримінальне правопорушення.
Чи можна визнати обґрунтованим вирок суду щодо призначення покарання?
Вироком суду О. було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до десяти років позбавлення волі.
Через який строк після відбуття покарання О. буде визнаватися таким, що не має судимості?
За вироком суду Т. було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209 і ч. 2 ст. 210 КК України. За сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання було призначене у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі Закону України «Про амністію» Т. було звільнено від відбування покарання.
Чи можна вважати Т. особою, раніше засудженою?
Вироком суду К. був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та йому було призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі Закону України «Про амністію» призначене К. покарання було скорочено на половину.
Чи виникає у К. судимість?
Вироком суду у червні позаминулого року Ш. було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до п’яти років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду у серпні позаминулого року вирок було змінено: покарання пом’якшено до трьох років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України Ш. було звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком на один рік. У липні минулого року Ш. вчинив нове кримінальне правопорушення.
Чи можна вважати Ш. особою, що має судимість на момент вчинення кримінального правопорушення?
С. було засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України - до трьох років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 201 КК України - до шести років позбавлення волі.
В якому порядку може бути погашена судимість С.?
Чи впливає на обчислення строку погашення судимості дострокове звільнення від покарання?
П. був засуджений вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до п’яти років позбавлення волі. У період відбування покарання він був умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі на один рік і п’ять місяців. Через два роки після звільнення щодо П. до суду надійшло клопотання про зняття судимості.
Чи може суд задовольнити таке клопотання?
Я. був засуджений судом за ч. 2 ст. 190 КК України до трьох років позбавлення волі. У період відбування покарання він був умовно-достроково звільнений на один рік і три місяці. Через один рік щодо Я. до суду надійшло клопотання про зняття судимості.
Чи може суд задовольнити таке клопотання?
Вироком суду З. було засуджено за ч. 1 ст. 353 КК України до двох років обмеження волі, за ч. 2 ст. 355 КК України - до трьох років позбавлення волі, а за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання було визначене у виді трьох років позбавлення волі. Покарання З. відбув повністю. До закінчення строку погашення судимості за ці кримінальні правопорушення
З. вчинив нове кримінальне правопорушення, за яке був засуджений судом, але від кримінальної відповідальності його звільнили на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
Яким чином слід обчислювати строк погашення судимості З.?
Вироком суду від 5 квітня минулого року П. був засуджений за ч. 1 ст. 248 КК України до штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вирок набув чинності 17 травня минулого року. Штраф було сплачено 28 травня минулого року. Проте 20 травня поточного року П. вчинив нове кримінальне правопорушення.
Чи можна вважати П. судимим на момент вчинення нового кримінального правопорушення?
І. був засуджений вироком суду за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, до п’яти років позбавлення полі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. У порядку помилування І. достроково був звільнений від відбування покарання строком один рік і шість місяців.
Яким чином слід обчислювати строк погашення судимості І.?
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КК України, у січні цього року Н. було засуджено за вироком суду без призначення покарання, тоді як у лютому цього року К. був реабілітований за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.
Чи можна вважати Н. і К. такими, що мають судимість?
Л. був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. За вироком суду йому був встановлений іспитовий строк тривалістю 2 роки. По його закінченню Л. був остаточно звільнений від відбування покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України.
З якого моменту Л. буде визнаватися таким, що не має судимості?
Варіант. У період іспитового строку Л. був направлений для відбування покарання, призначеного вироком, на підставі ч. 2 ст. 78 КК України.
Б. був засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки і сплатив штраф через 4 місяці після набрання вироком законної сили.
Який термін має минути після набрання вироком законної сили для того, щоб судимість у Б. вважалася погашеною?
Варіант. Б. був засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України до виправних робіт на строк 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки і відбув основне покарання повністю.
К. був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, до позбавлення волі на строк 2 роки, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 398 КК України, - до обмеження волі на строк 3 роки, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень - до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Через який строк після відбуття покарання К. буде визнаватися таким, що не має судимості?
В. був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 377 КК України, до обмеження волі на строк 4 роки, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 378 КК України, - до позбавлення волі на строк 4 роки, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень - до позбавлення волі на строк 6 років.
Через який строк після відбуття покарання В. буде визнаватися таким, що не має судимості?
М. був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень - до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки.
Через який строк після відбуття основного покарання М. буде визнаватися таким, що не має судимості?
О. був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, до позбавлення волі на строк 8 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, - до позбавлення волі на строк 2 роки, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень - до позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Через який строк після відбуття основного покарання О. буде визнаватися таким, що не має судимості?
Т. вчинила умисне вбивство свого чоловіка. Під час досудового розслідування в неї розвинувся реактивний психоз. Лікарсько-експертною комісією було рекомендовано направити Т. до психіатричного закладу на лікування. У зв’язку з цим суд звільнив Т. від кримінальної відповідальності і застосував до неї примусові заходи медичного характеру.
Чи правильним є рішення суду?
В ухвалі суду щодо Р. зазначено: «Вина Р. у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів повністю підтверджена, але у зв’язку з тим, що він визнаний неосудним, кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю, а сам Р. підлягає направленню на лікування до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом».
Р. захворів після вчинення кримінального правопорушення.
Чи правильним є рішення суду?
За вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження М. було засуджено до п’яти років позбавлення волі. Відбувши половину строку покарання, М. утік з місця позбавлення волі. Через сім років його затримали під час спроби вчинити крадіжку. Оскільки виникли сумніви щодо осудності М., його направили на судово-психіатричну експертизу. Комісією лікарів-психіатрів було встановлено, що М. перебуває в реактивному стані, який розвинувся на фоні травматичної енцефалопатії. За психічним станом він не здатний усвідомлювати свої дії та підлягає направленню на примусове лікування до психіатричного закладу.
Яке рішення має прийняти суд?
К. порушив чинні на транспорті правила (ст. 291 КК України). Під час досудового розслідування йому була призначена судово-психіатрична експертиза, оскільки він перебував на обліку у лікаря-психіатра. Висновком лікарсько-експертної комісії було підтверджено, що К. страждає на біполярний афективний розлад, через що його було визнано обмежено осудним та рекомендовано направити на лікування до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Згодом слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження щодо К. через відсутність складу кримінального правопорушення, а саме, тяжких наслідків діяння.
Чи можуть бути застосовані до К. примусові заходи медичного характеру?
Т. вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб. Суд застосовував до нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом. Через шість місяців лікар-психіатр, який здійснював лікування Т., направив до суду заяву про заміну обраного заходу щодо Т. на госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом через погіршення психічного стану хворого.
Яке рішення має прийняти суд?
М. вчинив крадіжку велосипеда. Висновком судово-психіатричної експертизи було встановлено, що М. страждає на олігофренію легкого ступеня дебільності, а тому під час вчинення кримінального правопорушення не був здатним повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Яке рішення має прийняти суд?
Хлиповка був засуджений за ст. 198 КК до трьох років об¬меження волі і на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування по
карання з випробуванням з іспитовим строком на два роки з покла¬данням на нього згідно зі ст. 76 КК обов’язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, ро¬боти або навчання.
Через рік Хлиповка змінив місце проживання - переїхав в інше міс¬то, не повідомивши про це органи кримінально-виконавчої інспекції. А через рік та 8 місяців вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК.
Використовуючи положення статей 75, 76, 78 КК України, дай¬те аргументований висновок у справі.
Рибальченко був засуджений за ст. 182 КК до виправних ро¬біт строком на 2 роки. Після закінчення шести місяців від дня вступу вироку в силу, який ще не було звернено до виконання, він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК.
Використовуючи положення ст. 80 КК України, обчисліть строк давності в цьому випадку.
Як вирішувалося б питання щодо строку давності, якби після закінчення шести місяців від дня вступу вироку в силу Рибальченко вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 192 КК України? Чим відрізня¬ється припинення від переривання перебігу строків давності вико¬нання обвинувального вироку?
Левченко був засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до трьох років позбавлення волі. Перебуваючи в слідчому ізоляторі після ви¬несення вироку, засуджений захворів на психічну хворобу, що по¬збавляла його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність). Враховуючи це, суд на підставі ч. 1 ст. 84 КК України звільнив Лев¬ченка від покарання, із застосуванням примусових заходів медично¬го характеру відповідно до статей 92-95 КК.
Через два роки Левченко вилікувався від хвороби. Посилаючись на ч. 4 ст. 84 КК України, суд направив засудженого для відбуття при¬значеного йому вироком покарання. При цьому в строк покарання з розрахунку день за день було зараховано два місяці перебування Левченка в слідчому ізоляторі та два роки - на лікуванні від психічної хвороби.
Використовуючи положення ст. 84, а також статті 92-96 КК України, дайте аргументований висновок у справі.
Рябов, який мав судимість за вчинення крадіжки, був засу¬джений за ч. 1 ст. 296 КК до двох років обмеження волі із штрафом у розмірі п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи сімейний стан Рябова, його щире каяття, суд застосував ст. 75 КК і звільнив його від відбування основного та додаткового покарання з іспитовим строком два роки.
Чи ґрунтується на законі вирок суду? Яким чином наявність ре¬цидиву впливає на вирішення питання щодо застосування ст. 75 КК? Який порядок застосування додаткових видів покарань при звільнен¬ні від покарання з випробуванням?
Днєпров через три роки після відбуття покарання за ч. 2 ст. 286 КК був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років по¬збавлення волі. Після відбуття ним 2 років, враховуючи його сумлінну поведінку і ставлення до праці, адміністрація виправної установи за місцем відбування покарання подала клопотання до суду про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання. Однак суд відмовив в умовно-достроковому звільненні, мотивуючи це тим, що Днєпров може бути умовно-достроково звільнений тільки по відбутті не менш двох третин, а не половини строку покарання, оскіль¬ки, по-перше, він раніше був засуджений за тяжкий злочин (ч. 2 ст. 286 КК України) і, по-друге, до погашення судимості за цей тяжкий злочин знову вчинив умисний злочин (ч. 2 ст. 185 КК України).
Використовуючи положення ст. 12, 81 і 89 КК України, проана¬лізуйте доводи суду і дайте аргументований висновок у справі.
Пантюхов був засуджений до 15 років позбавлення волі за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), передбачених ч. 1 ст. 121,
ч. 3 ст. 289 і ч. 2 ст. 296 КК України.
Визначте, за наявності яких умов засуджений може підлягати умовно-достроковому звільненню від відбування покарання? Деталь¬но аргументуйте своє рішення.
Шимко був засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі. По відбутті двох третин покарання суд на підставі ст. 82 КК України замінив невідбуту частину покарання більш м’яким - виправними роботами строком на 3 роки. Через рік після заміни покарання Шимко вчинив новий злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України. Призначивши йому за останній злочин 7 років позбавлення волі, суд приєднав до цього покарання невідбуті за попереднім ви¬роком 3 роки позбавлення волі і остаточно за сукупністю вироків призначив до відбуття 10 років позбавлення волі.
Використовуючи положення ст. 12, 71 і 82 КК України, дайте аргументований висновок у справі.
Вкажіть, за якими ознаками відрізняються один від одного кримінально-правові інститути, передбачені статтями 81 і 82 КК України.
Бородай, засуджена за ч. 1 ст. 191 КК України до 2 років об¬меження волі і до додаткового покарання у вигляді 3 років позбавлен¬ня права займати матеріально-відповідальні посади. По відбутті 1 року обмеження волі на підставі ст. 81 КК України була умовно- достроково звільнена від подальшого відбування основного покаран¬ня. Питання про умовно-дострокове звільнення від додаткового по¬карання судом не обговорювалось. Після закінчення декількох днів від дня звільнення від основного покарання Бородай звернулася до суду з клопотанням про її умовно-дострокове звільнення і від пока¬рання додаткового.
Яке рішення може бути прийняте судом по клопотанню засу¬дженої? Чи зобов ’язаний був суд, вирішуючи питання про умовно- дострокове звільнення від основного покарання, обговорити анало¬гічне питання і щодо додаткового? Чи має право суд, позитивно вирішуючи питання про умовно- дострокове звільнення від основно¬го покарання, відмовити в такому ж звільненні від додаткового? Якщо суд має право ухвалити таке рішення, то після закінчення якого періоду засуджений може повторно клопотати про умовно- дострокове звільнення від додаткового покарання?
При відповіді на поставлені питання, використовуйте положен¬ня ст. 81 КК і ст. 407 КПК України.
За наклеп Голуб був засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України 1960 р. до виправних робіт строком на два роки. Після відбуття по¬карання Голубом набрав чинності КК України 2001 р, за яким кримі¬нальна відповідальність за наклеп взагалі відсутня.
Чи повинен Голуб визнаватись таким, що має судимість? Які по¬ложення КК України слід урахувати для вирішення цього питання?
За вчинення крадіжки Ширкіну було призначене покарання у виді двох років позбавлення волі. Після відбуття Ширкіним одного року призначеного йому покарання набув чинності Закон України «Про амністію», на підставі якого останнього було звільнено від від¬бування покарання (часткова амністія).
Ознайомившись зі змістом статей 85, 88 і 90 КК України, вирішіть питання - чи буде Ширкін визнаватись таким, що має судимість?
Бокій був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі. Однак після постановлення обвинувального ви¬року він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. Керуючись ч. 2 ст. 84 КК України, суд повністю звільнив Бокія від відбування покарання. Чи правильне рішення прийняв суд? Чи можна визнати Бокія таким, що має судимість? Бровченко засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з по¬збавленням права обіймати певні посади на строк два роки, сплатив штраф через 4 місяці після набрання вироком законної сили. Варіант. Бровченко був засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати пев¬ні посади на строк три роки і відбув основне покарання повністю. З якого моменту потрібно обчислювати строки погашення суди¬мості? Який термін має пройти після набрання вироком законної сили для того, щоб судимість у Бровченка вважалася погашеною?
Лікаря Осокіна було засуджено за незаконне проведення аборту за ч. 2 ст. 134 КК України до 3 років позбавлення волі з по¬збавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 3 роки. Згідно зі ст. 75 КК України Осокін був звільнений від відбуття осно¬вного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
З якого моменту особа буде вважатися такою, що не має суди¬мості? Обчисліть у даному випадку строк погашення судимості. Визначте, чи можна було Осокіна одночасно звільнити як від осно¬вного, так і від додаткового покарання.
За одержання хабара Розумний був засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу у розмірі 950 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади стро¬ком на два роки. Через три місяці після набрання обвинувальним вироком суду законної сили штраф був сплачений засудженим.
Варіант. Розумний був засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України до позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки.
З якого моменту потрібно обчислювати строки погашення суди¬мості? У якій термін після набрання вироком законної сили судимість у Розумного буде вважатися погашеною?
Продан був засуджений за хабарництво за ч. 2 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки та з конфіскацією майна. Через 3 роки 7 місяців на підставі ст. 82 КК України невідбута частина осно¬вного покарання була йому замінена обмеженням волі на строк три роки п’ять місяців.
Ознайомтесь зі змістом статей 89 та 90 КК України. Який строк має пройти після заміни невідбутої частини покарання більш м ’яким, щоб Продан був визнаний таким, що не має судимості?
Мартинов був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. Через 3 роки 5 місяців після початку відбу¬вання покарання він був умовно-достроково звільнений від його від¬бування, а через 1 рік після звільнення вчинив крадіжку. За цей злочин Мартинова було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.
Варіант. Крадіжку Мартинов вчинив через 2 роки.
Ознайомтесь зі змістом статей 72, 89 та 90 КК України. Про¬тягом якого строку після набрання другим вироком законної сили Мартинов буде визнаватись таким, що має судимість за кожен зі вчинених ним злочинів?
Яковлев був засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України із засто¬суванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Через сім місяців після набрання вироком законної сили постановою суду було достроково знято судимість з Яковлева.
Чи правильне рішення прийняв суд?
Захарченко був засуджений до п’яти років позбавлення волі за ч. 1 ст. 189 КК України. На підставі ст. 75 КК України він був звіль¬нений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Проте Захарченко систематично порушував громадський по¬рядок, що потягло за собою адміністративні стягнення, які свідчили про його небажання стати на шлях виправлення. Тому суд після одно¬го року з моменту постановлення вироку направив Захарченка для відбування призначеного покарання.
Як будуть обчислюватися строки погашення судимості?
Романова, працюючи начальником державного комунального підприємства, фіктивно оформила на роботу сторожем Гаврилюка і через його дружину одержувала нараховану йому заробітну плату, використовуючи гроші на купівлю устаткування для виробництва. Всього за січень-вересень 2008 р. Романова незаконно одержала 4500 грн. Суд кваліфікував дії Романової за ч.2 ст.190 КК.
Чи правильно дано оцінку діям Романової? Дайте розгорнуту відповідь і представте юридичний аналіз дій Романової, кваліфікуйте їх.
Було встановлено, що приватний підприємець Ніколаєв незаконно реалізував тютюнові вироби іноземних виробників, які мали акцизні марки інших держав, а також фальсифіковані горілчані вироби з підробленими акцизними марками.
В результаті торгівлі тютюновими виробами Ніколаєв отримав доход, що в 600 разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а від торгівлі горілчаними виробами – в 700 разів, та мав намір, у разі продажу вилученої продукції, ще отримати доход, який відповідно у 500 і в 800 разів перевищував би неоподаткований мінімум доходів громадян.
Кваліфікуйте дії Ніколаєва.
Серов підтримував інтимні зв’язки з дружиною Кашина. Коли останній прийшов до Серова і почав просити його не розбивати сім’ю і припинити зустрічі з його дружиною, Серов замахнувся на Кашина металевим прутом. Останній ухилився від удару, а потім вихопив прут і почав ним бити Серова. Від отриманих ушкоджень Серов помер через 2 години. За висновком судово-медичної експертизи смерть настала внаслідок чисельних пошкоджень черепу та головного мозку. Кваліфікуйте дії Кашина.
До Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ звернулася продавець магазину “Кримські вина” Кротова, яка повідомила, що минулого вечора, коли вона поверталася з роботи, на неї в провулку по вул. Титова напали двоє чоловіків, які безпричинно побили її. За висновком судово-медичної експертизи Кротова отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лучової кістки правої руки, чисельні синці та легкий струс головного мозку.
Як зясувалося при проведенні оперативно-розшукових заходів, нападаючими виявилися брати Аруханови: Артем та Фарух, які приїхали до Дніпропетровська збувати фальшиві долари. При затриманні та обшуку у них було вилучено 124 фальшиві банкноти номіналом по 20, 50, 100 доларів США. За час свого перебування в місті вони встигли реалізувати 10 фальшивих банкнот номіналом по 50 доларів.
Кваліфікуйте дії братів Аруханових.
Голуб, висококваліфікований слюсар-інструментальник і аматор-художник, на прохання свого друга Овчаренка, який в цей час знаходився у відрядженні, на робочому місці виготовив ніж, прикрасивши його граверними зображеннями тропічних звірів і рослин. Цей ніж він носив при собі і показував знайомим, демонструючи свою майстерність.
Дайте правову оцінку діям Голуба і Овчаренка.
Волков у хліві зберігав пістолет, який знайшов у лісі. Про це випадково дізнався Гуров, який на прохання того ремонтував хлів. Нічого не сказавши Волкову, Гуров взяв пістолет собі. Через 6 років Гурова затримано за розбійний напад і під час особистого обшуку у нього було вилучено пістолет. На досудовому слідстві Гуров зізнався, що пістолет він 6 років тому викрав у Волкова і в цей період з цього пістолета він в лісі вбив Микитенка, заволодівши його майном.
Дайте правову оцінку діянням Волкова і Гурова.
Червонюк перевищив швидкість і виїхав на тротуар, де збив пішохода Скибіна, завдавши йому тяжких тілесних ушкоджень. Маючи намір уникнути відповідальності та зникнути з місця події, Червонюк порушив правила дорожнього руху і зіткнувся на перехресті з вантажним автомобілем, внаслідок чого пасажирам Аверченку і Цвигуну було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Наступного дня потерпілі Аверченко та Цвигун померли.
Кваліфікуйте дії Червонюка.
Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, Савченко та Бородій через вікно проникли в номер готелю де зупинився Євдокимов. За попередньою домовленістю про заволодіння його майном Савченко став вимагати у потерпілого гроші. Бородій у цей час обшукував кімнату з метою знайти гроші і цінності. На вимогу Савченка Євдокимов передав йому 2 тисячі гривень і 100 доларів США. Після цього Савченко взяв зі стола кишеньковий ніж і тримаючи його біля шиї Євдокимова запитав у нього, чи добре він його запам’ятав. Одержавши ствердну відповідь, з метою умисного вбивства з корисливих мотивів, завдав йому удари ножем в грудну клітину, внаслідок яких потерпілий помер на місці злочину. Кваліфікуйте дії Савченко та Бородія. Кримінальна відповідальність співучасників.
20 травня 2014 року близько 21 години Коляда на вул. Старовокзальній у м. Києві підійшов до неповнолітнього Шмакова і відібрав у нього мобільний телефон вартістю 350 грн. До цього Коляда був судимий за крадіжку чужого майна. Судимість із нього не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Кваліфікуйте дії Коляди.
28 листопада 2006 року Світлов, будучи у стані алкогольного сп’яніння, на вулиці с. Ольшаниці Рокитнянського району Київської області намагався розборонити Шевченка і Оленича, які сварилися і билися між собою. Однак у відповідь на пропозицію припинити сварку та бійку Оленич наніс Світлову удар ногою в живіт. Зразу ж після цього з помсти, на ґрунті неприязних стосунків, що раптово виникли, Світлов дістав із кишені ніж, який не був визнаний холодною зброєю і ударив Оленича в груди. Від одержаного ножового поранення Оленич зразу ж помер. Судово-психіатрична експертиза не визнала, що Світлов наніс удар в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою або тяжкою образою з боку потерпілого. Кваліфікуйте дії Світлова. Чи зміниться кваліфікація дій Світлова, якщо він наніс удар Оленичу мисливським ножем, який є холодною зброєю? Задача 2 15 січня 2002 року неповнолітні Коваленко і Дмитренко ( їм виповнилося по 17 років) у під’їзді будинку 187 по вул. Шовковичній у м. Києві, де вони мешкали, знайшли портмоне, у якому були три тисячі гривень і поділили між собою. Наступного дня вони дізналися, що ці гроші згубив їх сусід Шевчук. Коваленко на вимогу Шевчука повернув 1,5 тисячі гривень, а Дмитренко відмовився це зробити. Як слід кваліфікувати їх дії? Чи є у їх діях склад злочину, передбачений статтею 193 КК України ( Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї).
Щоб позбутися конкурента , підприємець Волков вирішив вбити підприємця Козлова. З цією метою він найняв вбивцю Сорокіна , який ніде не працював, вів паразитичний спосіб життя, повернувся з колонії , де відбував покарання за вбивство.
Для вчинення злочину Волков дав Сорокіну пістолет ”Макарова “ і заряджену патронами обойму. За вчинене вбивства Волков пообіцяв Сорокіну винагороду – 5 тисяч євро. Вислідивши жертву, Сорокін вчинив вбивство Козлова в під”їзді його будинку , вистріливши в нього чотири рази.
Зробити юридичний аналіз зазначених злочинних дій.
Робітник Миронов проник на склад заводу , склав у мішок три костюми і шість пар чобіт, що належали учасникам художньої самодіяльності , і намагався винести їх , але був помічений охоронником Петрівим. Миронов ударив Петріва кулаком в обличчя , збивши його з ніг, і зник з викраденими речами.
Падаючи , Петрів вдарився головою об брутівку і дістав травму голови з розвиненим крововиливом у мозкові оболонки. Не приходщячи до свідомості , Петрів помер.
Зробити юридичний аналіз дій Миронова .
Майданник, працюючи бригадиром , наказав робітникам Савчуку і Рубчуку наглушити рибу у річці за допомогою лектричного струму , давши їм моток дроту. Під час глушіння риби струмом напругою 380 вольт , був смертельно травмований Назаренко , який приєднався до Сачука і Рубчука.
Зробити юридичний аналіз дій зазначених осіб.
З метою заволодіння автомобілем “Нива “, Козлов і Волков зазделегідь домовилися і розробили план злочинного діяння . Вони зупинили автомобіль , яким керував Медведєв і попросили відвести їх в
с. Круглик під Києвом , обіцяли заплатити 50 євро.
В лісному масиві Козлов і Волков вбили Медведєва , занесли труп в ліс , прикривши його гілками. Самі сіли в машину і поїхали в напрямі Білої Церкви. Однак були зупинені інспектором ДАЇ за перевищення швидкості.
Зробити юридичний аналіз дій Козлова і Волкова.
Дільничий інспектор міліції Пукін застав наркомана Лисова в той час , коли той у приміщенні господарства , де виконував ремонтні роботи , займався виготоленням наркотика. Лисов вдарив Пукіна по голові арматурним прутом , спричинивши тяжке тілесне пошкодження . Від удару Пукін втратив свідомість і лежав на підлозі. Лисов зачинив сепаратну і підпалив її. Пукіна врятували випадкові перехожі , приміщення сепаратної згоріло повністю.
Зробити юридичний аналіз зазначених дій Лисова.
Сорокін на пляжі познайомився з Ласточкіною і запросив її до до себе додому подивитися відеофільм та попити каву. Після перегляду , Сорокін запропонував Ласточкіній залишитися в нього на ніч. Коли та відмовилась , зачинив двері , і погрожуючи ножем , кілька разів вступив з нею в статевий зв”язок. Ранком Сорокін відвів Ласточкіну додому. Через два дні він прийшов до неї і , побачивши що господарів немає вдома , знову вчинив з нею насильницький статевий акт.
Проаналізувати злочинні дії Сорокіна.
Буцан, судимий за розбій, після відбуття покарання організував стійку групу для вчинення квартирних крадіжок. До неї увійшли раніше несудимі Панько та Скорик. В межах підготовки до вчинення крадіжок учасники групи розробили єдиний план скоєння злочинів та розподілили між собою функції.
Спочатку група здійснила крадіжку з квартири Марковського, заподіявши йому майнову шкоду на суму 442 тис. 850 грн.
Потім усі троє проникли в квартиру Голубовича, склали у дві великі валізи його майно вартістю 657 тис. 200 грн., але при винесенні валіз з квартири були помічені сусідкою Колядою, яка зчинила галас. Незважаючи на це, Буцан, Панько та Скорик збігли з валізами вниз, сіли в автомобіль, що належав Паньку, і втекли, але невдовзі були затримані.
Більшу частину майна, викраденого з квартири Марковського, вартістю 28 тис. 600 грн. Буцан продав Шумському, якого попередив, що це майно здобуте внаслідок квартирної крадіжки.
Ознайомтесь із статтями 185 і 186 КК України, а також з абзацом 2 п. 6 та абзацом 6 п. ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти при¬ватної власності» від 25 грудня 1992 р. № 12.
Яка має бути кримінально-правова оцінка дій Буцана, Панька, Скорика та Шумського?
РІШЕННЯ
Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
Оскільки в умовах задачі не зазначено інше, будемо вважати, що єдиним планом злочинної діяльності групи не передбачалась ситу¬ація, яка мала місце в другому епізоді, а вчинені суб’єктами дії після зчинення галасу сусідкою не охоплювались їх умислом на початково¬му етапі вчинення злочину.
Вартість викраденого майна з квартир Марковського та Голу¬бовича дозволяє визнати обидва злочини вчиненими у особливо вели¬ких розмірах (в обох випадках ця вартість більше, ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).
Відсутність в умовах задачі даних про мету придбання Шум- ським викраденого майна зумовлює висновок про відсутність у його діях ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Попередні висновки щодо видів злочинів, які вчинили суб’єкти.
Вчинений Буцаном, Паньком та Скориком перший злочин міс¬тить ознаки крадіжки (ст. 185 КК); вчинене ними у другому епізоді містить ознаки крадіжки та грабежу (ст. 185, ст. 186 КК; докладніше див. підпункти 2, 5 пункту 3 даного рішення).
Дії Шумського містять ознаки злочину, передбаченого ст. 198
КК.
Вплив окремих інститутів, що стосуються злочину, на кримінально-правову оцінку діянь суб’єктів.
Стадії вчинення злочинів. Вчинені суб’єктами злочини є закінченими. У перших двох епізодах суб’єкти перемістили вилуче¬не ними з квартир майно не лише за межі цих квартир, а й за межі будинків і тим самим дістали реальну можливість початкового розпо¬рядження цим майном. І хоч у другому епізоді дії суб’єктів розпочали¬ся як крадіжка, а закінчилися як грабіж, вчинене в правозастосовній практиці розглядається як єдиний (одиничний) злочин (докладніше див. підпункт 5 даного пункту). Закінченим є і злочин, який вчинив Шумський.
Вплив на кваліфікацію. Дії всіх зазначених у задачі суб’єктів кваліфікуються без посилання на статті 14, 15 КК.
Співучасть у злочині. Крадіжку і грабіж вчинено Буцаном, Паньком та Скориком у співучасті. Форма співучасті - співучасть «особливого роду», в даному випадку такий її різновид, як вчинення злочинів організованою групою (Всі ознаки вчинення злочину органі¬зованою групою, передбачені ч. З ст. 28 КК, в діях суб’єктів наявні).
Вплив на кваліфікацію: а) дії всіх учасників організованої групи, які брали участь у вчиненні злочинів, незалежно від їх ролі у вчинен¬ні злочинів, кваліфікуються без посилання на ст. 27 КК; б) оскільки юридичні склади злочинів, передбачених статтями 185 і 186 КК, пе¬редбачають як кваліфікуючу ознаку (обтяжуючу обставину) їх вчи¬нення «організованою групою», ця ознака і має інкримінуватись суб’єктам; в) кваліфікуюча ознака спеціального суб’єкта (Буцана) - «повторно»- при кваліфікації першого злочину інкримінується лише йому і на кваліфікацію дій інших співучасників не впливає; г) особлива роль Буцана як організатора і керівника організованої групи на рівні кваліфікації його дій не дістає відображення, але має бути врахована при призначенні йому покарання.
Злочин, вчинений Шумським, ознак співучасті не містить (див. докладніше підпункт 4 даного пункту).
Опосередковане вчинення злочинів. За умовами задачі не вба¬чається.
Причетність до злочину. Прояв даного інституту криміналь¬ного права вбачається у діях Шумського. Має місце особливий різновид причетності - заздалегідь не обіцяне придбання майна, заві¬домо одержаного злочинним шляхом,яке є окремим різновидом зло¬чину, передбаченого ст. 198 КК.
Вплив на кваліфікацію. Дії Шумського кваліфікуються за ст. 198
КК.
Конкуренція кримінально-правових норм. При кваліфікації злочинів, вчинених Буцаном, Паньком та Скориком, має місце конкуренція юридичних складів злочинів одного виду з обтя¬жуючими та особливо обтяжуючими обставинами (конкуренція кваліфікованого та особливо кваліфікованого (особливо кваліфіко¬ваних) складів злочинів): конкурують між собою склади злочинів, передбачені ч. Зет. 185тач. 5 ст. 185КК-при кваліфікації дій Пань¬ка та Скорика; ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК - при квалі¬фікації дій Буцана; ч. 2 ст. 186, ч. З ст. 186, ч. 5 ст. 186 КК - при кваліфікації дій Буцана,Панька та Скорика.
Вплив на кваліфікацію. У межах формули кваліфікації суб’єктам інкримінується та частина відповідної статті Особливої частини КК, яка передбачає найбільш обтяжуючу обставину, а в юридичному формулюванні обвинувачення вказуються всі обтяжуючі обставини.
Вплив на кваліфікацію: а) дії суб’єктів у другому епізоді кваліфікуються лише за відповідною частиною ст. 186 КК; б) при кваліфікації їх дій суб’єктам інкримінуються кваліфікуючі ознаки «проникнення у житло» та «організованою групою», які мали місце на етапі вчинення незакінченого замаху на крадіжку.
Множинність злочинів. У діях Буцана, Панька та Скорика вбачається множинність злочинів. При цьому в діях Буцана має місце рецидив злочинів, сукупність злочинів та повторність злочинів, а в діях Панька та Скорика - повторність та сукупність злочинів.
Вплив на кваліфікацію: а) сукупність злочинів - особам інкримі¬новано кілька різних юридичних складів злочинів, що відображено як у формулі кваліфікації, так і в юридичному формулюванні обвину¬вачення; б) повторність злочинів - при кваліфікації дій суб’єктів за ч. 5 ст. 186 КК їм інкриміновано кваліфікуючу ознаку «повторно», що відображено лише в юридичному формулюванні обвинувачення (за правилами кваліфікації при конкуренції кваліфікованого та особли¬во кваліфікованого складів злочину - див. підпункт 6 цього пункту);
в) рецидив злочинів - при кваліфікації дій Буцана за ч. 5 ст. 185 КК йому інкриміновано кваліфікуючу ознаку «повторно», яка в даному разі передбачає рецидив злочинів як спеціальний різновид їх повтор¬ності в межах і ст. 185, і ст. 186 КК (ця ознака також відображена лише в юридичному формулюванні обвинувачення). У діях Шумсько- го множинності злочинів не вбачається.
Формула кримінально-правової кваліфікації.
Дії Буцана необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, пе¬редбачених ч. 5 ст. 185; ч. 5 ст. 186 КК.
Дії Паньката Скорика слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 5 ст. 186 КК.
Дії Шумського необхідно кваліфікувати за ст. 198 КК.
Юридичне формулювання обвинувачення.
Буцан здійснив таємне викрадення чужого майна - крадіжку, вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло, вчинену в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК); відкрите викрадення чужого майна - грабіж, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в особливо великих роз¬мірах, організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК).
Панько та Скорик здійснили таємне викрадення чужого майна - крадіжку, поєднану з проникненням у житло, вчинену в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК); відкрите викрадення чужого майна - грабіж, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в особливо великих розмірах, орга¬нізованою групою (ч. 5 ст. 186 КК).
Шумський здійснив заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК).
Механік виноградарського радгоспу Одеської області Громов, що був відповідальним за технічний стан транспортних засобів, ви¬пустив у експлуатацію явно несправний завантажений виноградом авторефрижератор. Водій Буцан про несправності знав, однак в рейс до Росії виїхав. Через відмову кермового управління водій на околиці Курська не впорався з керуванням і вчинив автоаварію, в якій заги¬нули два пішоходи.
Варіант. Внаслідок аварії люди не постраждали, але була заподі¬яна майнова шкода на суму 42 тис. 600 грн.
Ознайомтеся зі ст. 286, 287 КК України та ст. 264, 266 КК РФ.
За законами якої держави Громов і Буцан будуть нести відповідальність?
Визначте місце і час вчинення Громовим Буцаном злочинів.
Громадянин України Мельник незаконно придбав в Одесі пістолет, який постійно носив з собою. Мав він його при собі і в Саратові, де потрапив до медвитверезника. За незаконне придбання і носіння зброї його притягнуто до кримінальної відповідальності в Росії.
Ознайомтесь із статтями 263, 201 КК України та статтями 188, 222 КК РФ.
Визначте місце і час вчинення злочинів.
Чи може Мельник нести відповідальність за незаконне придбан¬ня вогнепальної зброї за КК України, а за незаконне носіння вогне¬пальної зброї за КК РФ?
Громадянин Росії Красномирдін на станції Київ-Товарний ви¬крав з контейнера пару жіночих чобіт. Красномирдіна засуджено за крадіжку, вчинену повторно, оскільки до цього ще одну крадіжку він вчинив у Москві. Адвокат подав навирок апеляцію, мотивуючи це тим, що вирок суперечить положенням КК України про відповідальність за злочин, вчинений за кордоном, та загальновизнаним міжнародним стандартам прав людини.
Як слід вирішити справу?
Громадянин України Байда, який ніде не працював, «за¬робляв» гроші шляхом пограбувань касирів молочних магазинів у різних містах України. Останнє пограбування він вчинив у Вітебську, де і був затриманий.
Варіант. Байда був громадянином Республіки Білорусь.
Ознайомтеся із ст. 186 КК України.
Як має вирішуватись питання про відповідальність Байди?
Громадянин Росії Гопкало зайшов до головпоштамту Нориль- ська і випадково побачив, що Петренко зробив грошовий переказ на ім’я свого брата до головпоштамту Севастополя. Гопкало вирішив за¬володіти цими грошима. Він швидко виготовив фальшивий паспорт на ім’я брата Петренка, вилетів до Севастополя і за цим паспортом одержав переказ. Гопкала було затримано в Україні.
Варіант. Гопкала було затримано в Росії.
Ознайомтесь зі ст. 159, 327 КК РФ, ст. 358, 190 КК України.
Визначте місце вчинення злочинів.
Як має вирішуватись питання про відповідальність Гопкала?
Іскрина, яка проживала в Полтаві, систематично незаконно ви¬готовляла з макової соломи наркотичну речовину і пересилала її своє¬му брату до Воркути для збуту. Виручені гроші вони ділили між собою. Під час збуту чергової партії наркотиків брата було затримано.
Ознайомтесь із ст. 228 КК РФ і ст. 307 КК України.
Визначне місце і час вчинення злочину цими особами.
Як має вирішуватись питання про їх відповідальність?
Художник Малінов та гравер Хаїмов, що проживали у Жи¬томирі, зробили кліше для виготовлення 10-доларових купюр і виго¬товили 2000 таких купюр. Першу партію підроблених грошей (300 купюр) вони за попередньою домовленістю переслали сестрі Хаїмова (громадянці Республіки Білорусь) у Вітебськ. Вона реалізувала 63 ку¬пюри, але потім була затримана.
Ознайомтесь із ст. 199 КК України та ст. 221 КК Республіки Біло¬русь.
Визначте місце і час вчинення злочину кожною з цих осіб. Як має вирішуватись питання про їх відповідальність?
Гаплик, який постійно проживав у Чернівцях, на власному автомобілі мандрував Австрією, де грубо порушив правила безпеки руху автотранспорту і вчинив наїзд на пішохода, смертельно травму¬вавши його. Суд Австрії засудив Гаплика до п’яти років позбавлення волі.
Які правові наслідки тягне факт засудження Гаплика судом Ав¬стрії?
Громадянин України Щербинський, що постійно проживав у Мукачевому, гостював у родичів в Кракові, де в ресторані заподіяв громадянину Польщі умисне тяжке тілесне ушкодження. В Польщі він затриманий не був і повернувся додому.
Варіант. Щербинський був громадянином Росії і вчинив у Кра¬кові умисне вбивство, після чого повернувся до Мукачевого.
Ознайомтеся зі ст. 121, 115 КК.
Як має вирішуватись питання про відповідальність Щербин- ського?
Похльобкін, який не мав громадянства, відбув у Росії покаран¬ня за хуліганство і переїхав до України, де знову вчинив хуліганство, що супрововоджувалось особливою зухвалістю. Дії Похльобкіна було
кваліфіковано за ч. З ст. 296 КК за ознакою попередньої судимості за такий злочин. Похльобкін подав апеляцію на вирок як такий, що суперечить положенням КК України про відповідальність за злочин, вчинений за межами України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські і політичні права.
Ознайомтеся зі ст. 296 КК.
Як слід вирішити справу?
Чечеватов, який як особа без громадянства постійно проживав в Україні, поїхав до Румунії, де вчинив вбивство через необережність. Оскільки в Румунії не змогли притягти Чечеватова до кримінальної відповідальності і він повернувся в Україну, то правоохоронні органи Румунії звернулись до України з проханням про видачу Чечеватова.
Варіант. Чечеватов був громадянином Росії.
Як слід вирішити справу?
Турецький громадянин у Стамбулі заподіяв українському громадянинові умисне тяжке тілесне ушкодження. Згодом цього гро¬мадянина було затримано в Одесі за незаконний збут зброї. За злочин, вчинений в Туреччині, він відповідальності не поніс.
Варіант. У Стамбулі турецький громадянин вчинив замах на умисне вбивство громадянина України.
Ознайомтесь із ст. 121, 115 КК.
За що повинен відповідати цей громадянин згідно з КК України?
Громадянин Франції одержав політичний притулок в Україні і оселився в Одесі. Згодом стало відомо, що перед цим у Ліоні він спри¬чинив умисне тяжке тілесне ушкодження громадянину України.
Варіант 1. Дані дії в Ліоні вчинила особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні.
Варіант 2. У Ліоні громадянин Франції, який одержав політич¬ний притулок в Україні, вчинив умисне вбивство громадянина Укра¬їни.
Ознайомтеся зі ст. 121, 115 КК.
Чи повинен нести зазначений суб’єкт відповідальність за КК України?
Стратійчук у серпні 2000 року вчинив крадіжку автомобі¬ля «Лада», що належав Голованову (вартість автомобіля становила 25800 грн.). В обвинувальному висновку його дії були кваліфіковані зач. 2 ст. 140 КК 1960 р. за ознакою «значна шкода потерпілому». На момент судового розгляду кримінальної справи набула чинності нова редакція ст. 2153 КК 1960 р., яка передбачала відповідальність за не¬законне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, а на момент розгляду справи апеляційною інстанцією - КК 2001 р.
Варіант, 1. Автомобіль належав колективному підприємству.
Варіант 2. Стратійчуком був викрадений автомобіль «Опель Оме¬га» вартістю 112300 грн., який належав державній установі.
Ознайомтеся зі статтями 86і, 140 , 2 1 53 КК 1960 р. та статтями 185,289 КК 2001р.
Як мали бути кваліфіковані судом першої інстанції та апеляцій¬ним судом дії Стратійчука?
У березні 2000 року Парашин таємно викрав вузли, деталі та інше обладнання зернозбирального комбайна, який належав сіль¬ськогосподарському кооперативу. Вартість викраденого становила 8720 грн. Органами досудового слідства його дії були кваліфіковані за ч. 4 ст. 81 КК 1960 р. як таємне викрадення колективного майна - крадіжка, вчинена у великих розмірах.
На момент розгляду справи в суді першої інстанції - в липні 2000 року - збільшився показник розміру мінімальної заробітної пла¬ти - з 74 грн. до 118 грн. Вважаючи, що розмір викраденого має бути обчислений за новим показником і, відповідно, вартість викраденого вже не буде відповідати змісту кваліфікуючої ознаки «великі розмі¬ри», Парашин заявив суду клопотання про перекваліфікацію його дій на ч. 1 ст. 81 КК1960 р. Суд відмовив Парашину і засудив його за ч. 4 ст. 81 КК 1960 р.
Парашин подав апеляцію з аналогічним клопотанням, яка була розглянута апеляційним судом у жовтні 2001 року.
Ознайомтеся зі ст. 81 КК 1960 р. та приміткою до неї, а також зі ст. 185 КК 2001 р. та приміткою до неї.
Чи правильне рішення прийняв суд першої інстанції? Яке рішен¬ня мав прийняти апеляційний суд?
Леміш і Хоцький за вчинення хуліганства, пов’язаного з опором представнику влади (працівнику міліції), були засуджені 18 серпня 2001 р. за ч. 2 ст. 206 КК 1960 р. відповідно до 3 років позбав¬лення волі та до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На вирок суду вони подали апеляцію з клопотанням зменшити їм міру покарання, яка була розглянута у вересні 2001 року.
Ознайомтеся зі ст. 206 КК 1960 р., ст. 296, 342 КК 2001 р.
Яке рішення має прийняти апеляційний суд?
Тракторист сільськогосподарського виробничого кооперативу Федотов сіяв озиму пшеницю, а водій кооперативу Шаварін, одержу¬ючи зерно за накладною, возив його з комори в поле. Федотов запро¬понував Шаваріну вкрасти частину пшениці. Залишивши в кузові автомашини чотири лантухи посівної пшениці вагою 208 кг, вартість яких дорівнювала 200 гри., вони відвезли її до райцентру і продали.
Чи є дії Шаваріна й Федотова злочинними?
Лисенко серед ночі розбудив свого приятеля Корсакова і за¬просив його до себе додому, де, пригощаючи спиртом, розповів, що з приміщення лікарні викрав спирт, електрокамін та комп’ютер. Кор¬саков запропонував повернути викрадене, і до світанку вони віднесли в лікарню електрокамін та комп’ютер, а спирт випили.
Наступного дня, йдучи до Лисенка, Корсаков зустрів слідчого РВВС Шишку, який перед цим оглядав місце події в лікарні. На за¬питання Шишки про походження його сп’яніння Корсаков відповів, що пив викрадений з лікарні спирт, і пообіцяв прийти до РУ ГУ МВС і розповісти про обставини вчинення злочину та назвати винного. На¬ступного дня Корсаков прийшов і повідомив, що цей злочин вчинив Лисенко.
Чи є дії Корсакова злочинними?
П’яний шофер Угрюмов, керуючи автомашиною, в кузові якої були пасажири і вантаж, перевищив дозволену швидкість руху, внаслідок чого машина перекинулась. Під кузовом опинився Кочет¬ков. Однак Угрюмов та пасажири Колигін і Сигов, які під час аварії не постраждали, заходів щодо врятування Кочеткова не вжили й одразу пішли в поруч розташоване селище. В селищі ніхто з них не заявив, що під кузовом машини перебуває Кочетков. Лише через 6 годин на місце події прибули робітники з трактором, які, піднявши машину, почали розбирати вантаж, під яким знайшли мертвого Ко¬четкова. Угрюмова притягли до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
Чи правильно вирішено справу?
З липня Верещак з групою молоді був на вулиці поблизу бу¬динку Леонової, яка нацькувала на них собаку. Той порвав Верещаку штани і вкусив його. 27 липня на тому самому місці Леонова знову нацькувала собаку на Верещака та його товаришів. Захищаючись від собаки, Верещак виламав з паркана палицю і почав нею розмахувати. До нього підбігла Леонова, намагаючись її вирвати. Під час боротьби Верещак кілька разів вдарив Леонову палицею, що спричинило три¬валий розлад здоров’я у Леонової. Леонова знову нацькувала на Ве¬рещака собаку, який порвав на Верещаку одяг і вкусив його. Суд за¬судив Леонову за заподіяння легкого тілесного ушкодження Вереща¬ку, а Верещака - за нанесення Леоновій умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження за ч. 1 ст. 122 КК. У вироку суд вказав, що Верещак вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання, ви¬кликаного протизаконними діями Леонової. Вважаючи дії Верещака незлочинними, його захисник подав на вирок апеляцію.
Ознайомтеся зі статтями 122, 123 і 124 КК.
Яке рішення має прийняти апеляційна інстанція?
Кобелев продав Хрипку автомобіль за 2000 доларів СІЛА, з яких Хрипко заплатив 500 доларів відразу, а решту пообіцяв віддати через 10 днів, але не зміг цього зробити, оскільки гроші у нього вкра¬ли. Кобелев протягом двох місяців вимагав від Хрипка повернути борг, погрожував побити і забрати автомобіль. Через два місяці після продажу автомобіля Кобелев зі своїм знайомим Матковим прийшов до Хрипка, який ремонтував у гаражі автомобіль, з вимогою повер¬нути борг, але Хрипко пообіцяв зробити це пізніше. Тоді Кобелев і Матков побили Хрипка, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, і забрали автомобіль. Кобелева та Маткова було визна¬но винними в самоправстві та заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Ознайомтеся зі статтями 122, 185, 186, 187, 189, 355 та 356 КК.
Якою має бути кримінально-правова оцінка дій Кобелева і Мат¬кова?
Моторін, повертаючись у стані сп’яніння опівночі додому, очікував на зупинці автобус, якого тривалий час не було. Моторін вийшов на проїзну частину дороги, щоб подивитись, чи не їде авто¬бус. Цієї миті до зупинки під’їхали на мотоциклі працівники міліції Гербер і Гурманов. Побачивши їх, Моторін втік і заховався в кущах.
Гурманов наздогнав Моторіна, схопив його за руку і запропону¬вав їхати з ними до РУ ГУ МВС. Моторін відмовився і вчинив опір, але працівники міліції посадили його в коляску і повезли до РУ ГУ МВС. По дорозі Моторін продовжував чинити опір працівникам міліції, зіштовхував їх з мотоцикла, погрожував розрахуватися з ними. Моторіна засуджено за опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків.
Ознайомтеся зі статтями 342 та 345 КК.
Чи правильно вирішено справу?
Мальцев двічі вступав до політехнічного інституту, але не про¬ходив за конкурсом. Серед абітурієнтів ходили чутки, що, незважаючи на відсутність у правилах прийому пільг абітурієнтам-спортсменам, приймальна комісія фактично надаєїм перевагу. Бажаючи навчати¬ся у даному навчальному закладі, Мальцев частково підробив видану йому за місцем роботи характеристику, додрукувавши рядок про те, що він має 1-й спортивний розряд з волейболу. Цю характеристику разом з іншими документами він подав до політехнічного інституту, успішно склав іспити і був зарахований до складу студентів. Мальце¬ва засуджено за підроблення документа за ст. 358 КК. Вважаючи дії Мальцева незлочинними, його захисник оскаржив вирок.
Яким має бути рішення апеляційного суду?
Трофімова і експедитора Сереброва у викраденні восьми буфетів. Головним доказом вини Трофімова було свідчення шофера
Капранова, який заявив, що під час завозу буфетів до магазину там був чоловік у шкіряній куртці (серед працівників магазину шкіряну куртку носив лише Трофімов). Щоб спростувати свідчення Капрано¬ва, Трофімов надав суду довідку про те, що в день завозу буфетів його шкіряна куртка була в майстерні на ремонті. У зв’язку з серйозним сумнівом щодо винності Трофімовау вчиненні злочину, суд повернув справу на додаткове розслідування. Нових доказів вини Трофімова у викраденні буфетів органи досудового слідства не виявили, однак встановили, що дана довідка єпідробленою. Трофімов винним себе в розкраданні не визнав, однак використання підробленої довідки не заперечував. При новому розгляді справи суд визнав Трофімова неви¬нуватим у розкраданні, однак засудив за використання підробленого документа за ч. З ст. 358 КК.
Вважаючи дії Трофімова незлочинними, прокурор подав апеля¬цію.
Чи підлягає апеляція прокурора задоволенню?
Малько, який хворів на цукровий діабет, тричі вступав до інституту, але не проходив за конкурсом. У нього склалося вражен¬ня, що оцінку його знань на вступних іспитах занижують. Це вражен¬ня посилилося, коли він в одній із газет з листа лікарів дізнався, що хворих на цукровий діабет, незважаючи на відсутність офіційної за¬борони, не приймають до інститутів під яким-небудь приводом. Щоб подолати цю перепону, Малько витравив у медичній довідці запис про цукровий діабет, вказав іншу хворобу і подав документи до при¬ймальної комісії. Цього разу він витримав конкурс і був зарахований до інституту.
Чи є дії Малька злочинними?
Збираючи вдосвіта гриби, Примак кинув у річку недопалок цигарки. Поверхня води спалахнула, полум’я поширилося на кілька кілометрів і знищило у двох селах мости та трактор японського ви¬робництва. Сам Примак дістав тяжкі опіки. Річка горіла протягом п’яти годин, оскільки в неї потрапило 4 тис. м3 пального внаслідок пошкодження труби нафтопроводу при проведенні будівельних робіт. Керівники робіт не сповістили населення про можливі наслідки.
Чи є дії Примака злочинними?
Варіант. Примак знав про аварію, але в тумані вдосвіта переплу¬тав річку з її притокою.
Відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі у ви¬правній колония для осіб, що вчинили злочини з необережності, Володій декілька разів самовільно залишав її, щоб відвідати сім’ю, яка проживала у сусідньому селі. Коли одного разу після двогодинної відсутності Володій повернувся до колонії, його затримав вартовий. Володіна засуджено за втечу з місця позбавлення волі за ст. 393 КК. У вироці суд зазначив, що Володій вчинив втечу з місця позбавлення волі не з метою ухилення від відбування покарання, а щоб побачити¬ся з дітьми і дружиною.
Вважаючи свої дії незлочинними, Володін оскаржив вирок.
Яке рішення має прийняти апеляційний суд?
Газозварник Єрназаров у раптовому приступі ревнощів, навіявши собі, що дружина його зраджує, вирішив позбутися супер¬ника своє рідним способом. Під загрозою вбити свою 5-річну доньку ревнивець поставив вимогу, щоб залицяльника дружини привели до нього на квартиру.
Ревнивця умовляли відпустити дівчинку працівники міліції, мати, сестра і брат. Врешті Єрназаров випустив дочку з дому.
Чи підлягаєЄрназаров кримінальній відповідальності?
Малахов, перебуваючи у стані сп’яніння, вирішив покінчити життя самогубством. Для досягнення цієї мети він угнав пустий авто¬бус і на значній швидкості спрямував його на товсте дерево. Внаслідок цього Малахов дістав тяжке тілесне ушкодження, пошкодив автобус, заподіявши автопідприємству значні матеріальні збитки.
Чи є дії Малахова злочинними?
Здеричобіт смалив забиту свиню паяльною лампою. Коли йому принесли телеграму, він пішов до воріт. Залишена ним лампа переки¬нулася, полум’я охопило каністру з бензином, від вибуху загорівся хлів, а від нього - сусідська хата, в якій вогонь знищив дах.
Чи є у діях Здеричобота ознаки злочину, передбаченого ст. 270 КК? Якою має бути кримінально-правова оцінка дій Здеричобіта?
Маслов дізнався, що Салов збирає гроші для придбання ав¬томашини і зберігає їх удома. Своєму приятелеві Маслов сказав, що збирається їх вкрасти. Через два дні Маслов і його приятель посвари¬лися й останній сповістив про намір Маслова органи МВС.
Чи може за це Маслов відповідати згідно з КК України?
Неїжхліба був свідком того, як Неїжсало у лісі зґвалту¬вав жінку, що збирала гриби. Про цей злочин Неїжхліба нікуди не повідомив.
Чи повинен він відповідати за приховування злочину?
В парку на лаві спав п’яний Ізраель, з кишені якого випав гаманець. Романенко, проходячи біля лави, вирішив заволодіти гро¬шима п’яного. Він підняв гаманця, забрав з нього гроші й порожньо¬го поклав назад. Це побачили Голота і Козак, які зажадали, щоб він поклав гроші назад. Романенко не погодився і почав погрожувати їм вбивством. Голота і Козак відібрали у Романенка вкрадене і достави¬ли його до міліції. По дорозі Романенко намагався вирватися від них і знову погрожував вбивством.
Чи є дії Романенка злочинними?
Ознайомтеся зі статтями 185, 186, 342 і 350 КК.
Сторож Галушка недбало виконував свої обов’язки з охоро¬ни будівельного складу сільськогосподарського кооперативу, під час чергування часто спав, відлучався з об’єкта. Цим скористався Зли- денко, який викрав зі складу будівельні матеріали на суму 50 грн.
Чи є дії Галушки та Злиденка злочинними?
Хрипун систематично присікувалася до свого чоловіка, який врешті пішов з дому і почав жити в незареєстрованому шлюбі з Піскун. Щоб помститися чоловікові, Хрипун вирішила вбити Піскун і для здійснення задуманого підшукувала найманого вбивцю. Під різними приводами вона декілька разів запрошувала до себе Гавкала, який сис¬тематично пиячив і ніде не працював, а гроші на прожиття здобував збиранням склотари у місті. При цьому Хрипун обережно натякала, що за вбивство Піскун дала б багато грошей. Гавкало погодився зроби¬ти це за 400 доларів, але спочатку попросив завдаток у сумі 100 доларів. Через три дні пізньої ночі він прийшов до Хрипун і сказав, що вбив Піскун, на підтвердження чого показав їй закривавлений фінський ніж. Хрипун зраділа і віддала Гавкалу решту грошей.
Вранці Хрипун зустріла живу й здорову Піскун і все зрозуміла. Хрипун почала вимагати у Гавкала повернути гроші, однак він їх не віддав і сказав, що коли вона і далі їх вимагатиме, заявить у міліцію про її підбурювання вчинити вбивство Піскун.
Якою повинна бути кримінально-правова оцінка дій Хрипун і Гавкала?
Голуб, висококваліфікований слюсар-інструментальник і аматор-художник, на робочому місці виготовив ніж, прикрасив¬ши його граверними зображеннями тропічних звірів і рослин. Він постійно носив його при собі й завжди показував новим знайомим, демонструючи свою майстерність.
Черговим новим знайомим виявився співробітник міліції, який ножа у Голуба вилучив. Голуба засуджено за незаконне носіння фінського ножа. Він подав апеляцію, вважаючи свої дії незлочинни¬ми, оскільки носив ножа не з метою застосування, а як предмет мис¬тецтва, створений власними руками.
Ознайомтеся зі ст. 263 КК та коментарем до неї.
Як слід вирішити справу?
Офіціантку Мухову, яка пройшла професійний медогляд, того ж дня зґвалтував невідомий, про що вона нікому не сказала. На¬ступного дня у неї були інтимні стосунки з кухарем, який після цього захворів на венеричну хворобу.
Як потім з’ясувалося, заразився він від Мухової, а та - від ґвалтівника.
Чи повинна Мухова відповідати за зараження венеричною хворо¬бою кухаря?
Ознайомтеся зі ст. 133 КК та коментарем до неї.
Цветков подав заяву до прокуратури з проханням встановити, ким підроблено його підпис у відомості на зарплату, оскільки грошей у сумі 240 гривень він не одержав. Розслідуванням справи було вста¬новлено, що Цветков навмисно спотворив свій підпис, щоб іще раз одержати зарплату.
Чи є дії Цветкова злочинними?
Comentários