Задачі з цивільного права (20)

Акціонер АТ “Троянда” Іванов передав за договором управління майном 10.02.2004 р. строком на 6 місяців ТОВ “Надія” акції, що йому належали в АТ “Троянда”. ТОВ “Надія” зобов’язалося управляти акціями, а також 1-го числа кожного місяця інформувати телефоном Іванова про стан справ. У травні Іванов відбув у туристичну подорож на 5 місяців. 15.08.2004 р. директору ТОВ “Надія” стало відомо, що акції АТ “Троянда” знецінюються, і він прийняв рішення передати акції брокеру Петрову для реалізації їх на біржі. Наступного ж дня акції було продано за 90% їх номінальної вартості. Повернувшись, Іванов не схвалив дій управителя, не визнав Петрова заступником управителя і звернувся до суду з вимогою про відшкодування завданих йому збитків. У судовому засіданні директор ТОВ “Надія” зауважив, що оскільки Іванов не міг повернутися додому для видачі дозволу на реалізацію акцій, а ТОВ “Надія” не могло самостійно реалізувати акції, не мало на це відповідної ліцензії, воно було вимушене звернутися за допомогою до брокера. Враховуючи це, Іванов повинен прийняти належне виконання зобов’язання за договором і виплатити винагороду брокерові Петрову, а також сплатити ТОВ “Надія” суму, передбачену договором управління майном. Вирішіть спір. Директор заводу "Нептун" доручив робітнику заводу - наладчику Власову відремонтувати верстату.

Чи виникло зобов'язання? Як змінилася б ситуація, якби Власов не був робітником заводу?

Будько уклав із підприємцем Спритним договір управління житловим будинком строком на 5 років, встановивши плату останньому в розмірі 30 % доходу від експлуатації будинку щомісячно. Спритний здав будинок в оренду під магазин. Згодом, отримавши кредит у банку під іпотеку будинку, він надбудував у житловому будинку два поверхи на 4 квартири, які став здавати за договором найму (оренди) житла туристам за певну плату, і цими грошима розраховувався з банком за отриманий кредит. Будько, не задоволений таким станом справ, звернувся з позовом до суду про розірвання договору і стягнення з управителя неотриманих доходів відповідно до умов договору. Як слід вирішити справу?

Коваленко отримав у спадщину бетономішалку. Оскільки остання не була йому потрібна, він вирішив передати її Потапову в управління, уклавши з останнім договір строком на 1 рік. Відповідно до договору Потапов повинен був здавати бетономішалку в короткострокову оренду (на 1 – 2 місяці). Під час дії договору Потапов продав бетономішалку Васильєву, вважаючи себе довірчим власником (ч.2 ст. 1029 ЦК України). Коваленко звернувся з віндикаційним позовом до Васильєва про витребування бетономішалки, а до Потапова – про відшкодування збитків за договором управління майном. У судовому засіданні Потапов пояснив, що як довірчий власник він мав право розпоряджатися майном на свій розсуд, бо укладеним договором управління майном не передбачалося обмежень його прав. До цього ж бетономішалку продано дуже вигідно, а тому розрахунки з Коваленком мають складатися з вартості бетономішалки за вирахуванням плати щодо управління нею. Вирішіть спір.

Виробничий кооператив “Свитязь” передав за договором управління майном Козирю, який був суб’єктом підприємницької діяльності, в управління птахоферму. Через рік управитель з’ясував, що інкубатор, який входив до складу птахоферми і вважався втраченим, перебуває у Півня, який раніше був завідуючим птахофермою. Управитель звернувся до Півня з вимогою повернути інкубатор та сплатити всі доходи, отримані останнім за час неправомірного володіння інкубатором. Однак установник управління – виробничий кооператив “Свитязь” – погодився з таким веденням управління і заборонив Козирю звертатися з претензіями до Півня. Одночасно Козирю стало відомо, що птахоферма є предметом договору застави за кредитним договором з банком, строк виконання якого настане через 6 років. У зв’язку з цим Козир звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору управління птахофермою і виплату йому певної винагороди за час фактичного управління майном. Як слід вирішити справу? Пенсіонерка гр. Білошапка заключила з гр. Перемітько договір довічного утримання. Згідно з цим договором гр. Білошапка передала гр. Перемітьку у власність свій дім, а останній зобов'язався надавати до кінця її життя матеріальне забезпечення в натурі - ізольовану кімнату для проживання, догляд та необхідну допомогу. Через рік гр. Перемітько тяжко захворів і тривалий час знаходився на лікуванні у лікарні. Після виходу з лікарні він був визнаний інвалідом ІІ групи. У зв'язку з тим, що гр.

Перемітько перестав подавати гр. Білошапці матеріальну допомогу, вона звернулася до суду з позовом розірвати договір та повернути їй дім.

Чи буде задоволено позов Білошапки? Після смерті завідуючої магазином Вінніченко під час ревізії виявлено розтрату матеріальних цінностей на суму 3 200 грн. Відповідний позов про стягнення коштів у погашення боргу був пред’явлений до дочки померлої як єдиної спадкоємиці Вінніченко. Справу в судовому засіданні було розглянуто, позов задоволено. Зі спадкоємиці стягнуто суму розтрати частково. При вирішенні справи суд виходив із факту, що відповідачка після смерті матері одержала у спадщину 2 300 грн, з яких і повинен погашатися борг, оскільки відповідно до ст. 1231 ЦК України шкода, заподіяна спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями в межах вартості майна, яке було одержано ними у спадщину. Проте дочка померлої рішення суду оскаржила. В апеляційній скарзі вона вказала, що 2 000 грн, які було включено судом до суми спадщини, вона одержала не в порядку спадкоємства, а на підставі договору страхування, укладеного матір’ю, відповідно до якого вона була призначена вигодонабувачем. Як слід вирішити справу?

Сергеєва було засуджено за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому Корнєву. Страхова компанія виплатила Корнєву за договором особистого страхування 500 грн, після чого звернулася до суду в порядку регресу з позовом про стягнення з Сергеєва суми, виплаченої Корнєву, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ЦК України. Суд задовольнив позов страхової компанії. Чи є правильним рішення суду?

Швейна фабрика відповідно до укладеного контракту одержала від англійської фірми партію тканин на суму 80 000 грн для пошиття модельного одягу. Товар було розміщено на складі. Фабрика застрахувала одержану партію товару на повну вартість тканини. Під час зберігання в приміщенні складу сталася пожежа. З метою запобігання збільшенню збитків адміністрацією було організовано вивезення (службовим автомобілем) із палаючого складського приміщення тканини, яка ще залишалася неушкодженою. Автомобіль загорівся від палаючої частини даху, що впала на нього. Усі спроби загасити вогонь виявилися марними. Згідно з актом пожежних органів вини фабрики у виникненні пожежі не виявлено. Збитки, завдані фабриці в результаті пожежі, становлять 60 000 грн, у тому числі: пошкодження продукції (тканини) – загальна вартість 50 000 грн, пошкодження автомобіля – 10 000 грн. Відповідно до укладеного договору страхування фабрика звернулася до страховика з вимогою відшкодувати заподіяні їй збитки в повному обсязі. Страхова компанія, погодившись на відшкодування вартості знищеної пожежею тканини (50 000 грн), відмовилася відшкодувати вартість пошкоджень автомобіля, посилаючись на те, що за договором страхуванню підлягала лише партія тканини. Представник фабрики в судовому засіданні звернув увагу на той факт, що автомобіль було пошкоджено під час вжиття заходів щодо зменшення ймовірної шкоди від настання страхового випадку, тому страховик зобов’язаний відшкодувати понесені страхувальником витрати у зв’язку з їх проведенням. Іншим аргументом на користь фабрики, на думку її представника, є те, що шкода, заподіяна фабриці, не перевищує страхової суми, у межах якої страховик несе ризик і зобов’язався виплатити страхове відшкодування. Як необхідно вирішити справу? Бурда від свого імені уклав зі страховою компанією договір страхування автомобіля, яким управляв на підставі довіреності. Договором передбачено, що страховий випадок – це пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди. За два дні до закінчення строку чинності договору страхування автомобіль, яким керував Бурда, було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Бурда звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку. Страхова компанія звернулася з запитом про обставини дорожньо-транспортної пригоди до відповідного органу ДАІ, який повідомив, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода, особу якого не встановлено. Крім того, страхова компанія запитала в Бурди документи, що підтверд-жують його право на застрахований автомобіль, на що Бурда подав довіреність, яку було видано на його ім’я Івановим. Вказаною довіреністю Бурда уповноважувався, зокрема за своїм розсудом продавати, дарувати та іншим чином відчужувати автомобіль, укладати договір страхування автомобіля тощо. Страхова компанія, посилаючись на те, що власником автомобіля є Іванов, відмовила Бурді у виплаті страхового відшкодування, про що повідомила останнього в 15-денний строк. Не погодившись з рішенням страхової компанії, Бурда звернувся з позовом до суду про стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування, стверджуючи, що він є власником застрахованого автомобіля, бо придбав його за грошові кошти, незважаючи на те, що користувався автомобілем на підставі довіреності. Яке рішення має прийняти суд?

Громадянка похилого віку Купріянова. пред'явила позов до Самойлової та Головко про визнання недійсним договору дарування жилого будинку. Позивачка зазначала, що на вимогу відповідачів, які є її доньками, вона 17 січня 2011 року оформила договір дарування їм будинку. (При укладенні угоди Купріяновій. було 87 років.). Самойлова та Головко обіцяли не порушувати її права володіння і користування будинком, допомагати по веденню домашнього господарства.

Відповідачі не виконали своїх зобов'язань, створювали умови, за яких вона не могла проживати в будинку, залишали її без догляду в зимовий період. Посилаючись на те, що договір укладений внаслідок помилки, позивачка просила визнати його недійсним.

Яка форма договору дарування?

Який порядок та підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника?

Який строк позовної давності, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування? Вирішіть справу. Банк “Прогрес” уклав із ВАТ “Графіт” кредитний договір, виконання якого було забезпечено заставою транспортного засобу. При цьому банк зобов’язувався перерахувати кошти лише після оформлення договору застави, згідно з яким позичальник зобов’язувався застрахувати транспортний засіб в одній з провідних страхових компаній на випадок пошкодження або знищення. Після належного оформлення договору застави ВАТ “Графіт” застрахувало предмет застави в страховій компанії і звернулося до банку з вимогою перерахувати кредитні кошти на його рахунок. Дослідивши подані додатково документи, банк “Прогрес” відмовив у наданні кредиту, мотивуючи свої дії тим, що, по-перше, ВАТ “Графіт” застрахувало транспортний засіб у страховика, чий фінансовий стан не відповідає вимогам банку, а по-друге, у банку пропав фінансовий інтерес у наданні кредиту. ВАТ “Графіт” пред’явило позов про спонукання банку надати кредит і про відшкодування збитків. Чи підлягає позов задоволенню?

Банк “Аграрний” строком на один рік видав сільськогосподарському кооперативу “Весна” кредит у сумі 150 000 грн для закупівлі посівного матеріалу соняшнику. Повернення коштів забезпечувалося договором поруки між банком “Аграрний” і товариством “Зоря”. Разом з тим, на час отримання кредитних коштів на свій рахунок керівництво сільськогосподарського кооперативу “Весна” вирішило засіяти вільні землі яровою пшеницею, оскільки вважало це вигіднішим з урахуванням стану посівних площ. Дізнавшись про зміну цільового призначення витрачання кредитних коштів, банк “Аграрний” звернувся з вимогою про дострокове погашення кредиту до поручителя. Чи правомірні дії банку? Чи придбає поручитель права вимоги до сільськогосподарського кооперативу “Весна” в разі, якщо добровільно сплатить суму кредиту за вказаних обставин?

Сліпченко уклав з банком “Кредитний” депозитний договір про розміщення в банку коштів у сумі 1000 грн на строк 1 рік під 22% річних. Відповідно до умов депозитного договору банк мав право при зменшенні Національним банком України облікової ставки пропорційно зменшити процентну ставку по депозиту. При цьому банк зобов’язаний був письмово повідомити вкладника про зменшення відсоткової ставки за договором. У разі незгоди вкладника йому надавалося право в 10-денний строк з моменту одержання повідомлення або погодитися на зменшення відсоткової ставки, або розірвати депозитний договір і забрати суму внеску та нараховані відсотки. Через 3 місяці Сліпченко одержав лист з повідомленням про вручення, в якому банк “Кредитний” повідомляв про зменшення відсоткової ставки за договором до 17% річних у зв’язку з відповідною зміною облікової ставки НБУ. У листі також повідомлялося, що в разі, якщо Сліпченко протягом 10 днів з моменту отримання листа не розірве депозитний договір, буде вважатися, що він згодний зі змінами умов депозитного договору. Сліпченко з’явився в банк лише через рік після укладення договору і пред’явив вимогу про повернення його внеску та нарахованих відсотків по ставці 22% річних за весь строк дії договору. Дайте юридичну оцінку діям банку та вкладника.

Банк “Капітал” надав ТОВ “Авіаекспорт” кредит у сумі 280 000 грн. За нотаріально посвідченим договором застави в забезпечення повернення кредиту (майновий поручитель – ВАТ “Метизний завод”, частка держави в статутному фонді якого становить 36%) було надано устаткування, що належить до основних фондів. Позичальник у встановлений договором строк свої зобов’язання перед банком не виконав, тому останній звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Отримавши виконавчий напис, банк “Капітал” подав заяву до Державної виконавчої служби про примусове виконання виконавчого документа. Згідно зі ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” провадження було відкрито. Чи відповідають законодавству дії учасників правочину? Автор літературного твору “Ідеальний бізнес” Олефір звернувся до ТОВ “Видавництво “Парус” (далі – Видавництво) з метою тиражування книги. Видавництво запропонувало проект договору, відповідно до якого воно отримує виключні права на видання твору протягом трьох років, за що сплачує автору гонорар у розмірі 10 000 грн. З метою з’ясування правових наслідків укладення такого договору автор звернувся до юриста за консультацією. Юрист пояснив, що в цьому випадку йдеться про видачу виключної ліцензії, до того ж відповідно до ст. 1109 ЦК України, оскільки винагорода за використання твору визначається у вигляді фіксованої грошової суми, у договорі має бути встановлено максимальний тираж твору. Коли Олефір довів це до відома Видавництва, воно не погодилося з наведеними аргументами. Зокрема Видавництво зазначило, що пропонує укласти не ліцензійний, а видавничий договір, який ЦК України не врегульовано, а тому обмеження обсягу тиражування твору не є обов’язковим. Як слід вирішити справу?

Пилипенко отримав свідоцтво на торговельну марку “Морозко” для класу товарів – морозиво. Оскільки він не був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, то вирішив реалізувати своє право на торговельну марку шляхом видачі ліцензії зацікавленій особі. ТОВ “Оксамит”, займаючись виробництвом і реалізацією морозива, вирішило не гаяти часу на реєстрацію своєї торговельної марки і уклало ліцензійний договір з Пилипенком. Потім з’ясувалося, що позначення “Морозко” для морозива використовує також АТ “Основа”. Ліцензіат ТОВ “Оксамит” звернулося з вимогою до АТ “Основа” про припинення порушення своїх прав. Однак АТ “Основа” повідомило, що воно і в подальшому буде використовувати дане позначення, а свою позицію аргументувало таким чином: а) даний ліцензійний договір не є чинним для третіх осіб, оскільки він не зареєстрований в Державному департаменті інтелектуальної власності, у зв’язку з чим ніхто не знає про його існування; б) оскільки в договорі не зазначено вид ліцензії, вона вважається невиключною, тому при використанні позначення іншими особами права невиключного ліцензіата не порушуються; в) ліцензійний договір не є укладеним, бо відсутня умова про те, що якість товарів, виготовлених за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови; г) володілець свідоцтва – фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, не мала права укладати ліцензійний договір на торговельну марку, оскільки сама не виготовляла товари, для яких зареєстрована марка, а тому не може бути реалізована умова про те, що якість товарів, виготовлених за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Тому навіть якщо така умова і зазначена в договорі, він, однак, є недійсним; д) в АТ “Основа” виникло право попереднього користувача на торговельну марку “Морозко”, оскільки воно ще до отримання свідоцтва Пилипенком здійснило підготовку щодо використання цього позначення і до моменту укладення ліцензійного договору фактично його уже використовувало. Як слід вирішити справу? АТ “Універсал” уклало з ТОВ “Водограй” договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності. За договором ТОВ “Водограй” зобов’язалося розробити промисловий зразок “Етикетка для маргарину”, усі майнові права на який переходять до АТ “Універсал”. Після виконання договору АТ “Універсал” подало заявку й отримало патент на промисловий зразок, після чого уклало спочатку ліцензійний договір, а потім договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на зазначений промисловий зразок. Довідавшись про це, ТОВ “Водограй” вимагало сплатити половину отриманої винагороди, а у випадку відмови погрожувало визнати недійсними як реєстрацію промислового зразка, так і укладені договори. Свою позицію воно аргументувало тим, що питання передачі прав замовнику було вирішено ще до виникнення майнових прав на промисловий зразок, тобто створення самого об’єкта інтелектуальної власності, отже, зазначена умова є недійсною. У зв’язку з цим застосовується ст. 430 ЦК України, а тому ТОВ “Водограй” є співвласником майнових прав на промисловий зразок. Як слід вирішити справу?

ТОВ “Гайдай-Студія” подало позов до АТ “Бурда-Україна” (видавництво журналу “Відпочинь”) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за порушення авторських прав на фотографії, опубліковані в журналі “Відпочинь” без дозволу позивача. На підтвердження своїх виключних прав на фотографії ТОВ “Гайдай-Студія” подало суду договір, укладений про передачу майнових прав з фотографом Гайдаєм, а також свідоцтво про державну реєстрацію авторських прав за позивачем. Відповідач з позовом не погодився і заявив про відсутність у позивача авторських прав на фотографії. Як з’ясувалося, спірні фотографії були виготовлені на виконання умов договору між ТОВ “Гайдай-Студія” і ТОВ “Колгейт-Палмолів”, за замовленням якого позивач зобов’язувався зробити фотографії для подальшого їх використання в рекламній кампанії ТОВ “Колгейт-Палмолів”. З метою реклами продукції вони і були розміщені в журналі “Відпочинь”. Тому відповідач вважає, що виключні права на використання фотографій належать ТОВ “Колгейт-Палмолів”. Як слід вирішити справу? Керівництво Харківського обласного товариства боротьби за тверезість запропонувало Харківській обласній організації СДПУ(о) провести спільну акцію – свято, метою якого була б пропаганда тверезого способу життя. Оскільки організація такого свята не суперечила цілям діяльності партії, бюро останньої доручило своєму секретарю підписати запропонований проект договору про співробітництво. Договір фіксував намір учасників провести свято і взяти участь у його фінансуванні, але вказівок про строки виділення коштів, їх суму, напрямки використання та інших подробиць не містив. Товариство боротьби за тверезість розпочало підготовку до свята. Товариство уклало договори з концертними організаціями й окремими виконавцями, закупило необхідний інвентар, підібрало придатне приміщення, орендну плату за яке запропонувало сплатити Харківській обласній організації СДПУ(о). Партія відмовилася сплатити зазначену грошову суму, посилаючись на відсутність необхідних коштів, а також на те, що необхідна сума набагато вища за суму, яку вона планувала витратити на проведення свята. Перш ніж звернутися з позовом до Харківської обласної організації СДПУ(о), Товариство вирішило звернутися до юриста фірми з проханням кваліфікувати укладений договір і визначити, в якому обсязі буде задоволений передбачуваний позов з урахуванням того, що відмова партії від фінансування свята спричинила неможливість його проведення. Дайте відповідь.

Петров, який займався відгодовуванням свиней і реалізацією м’яса, запропонував своєму сусідові Сидорову, який був власником кафе, укласти договір про “спільну роботу”. Відповідно до зазначеного договору передбачалося об’єднати зусилля учасників по відгодовуванню свиней і збуту м’яса. Обов’язки розподілялися таким чином: Сидоров зобов’язувався збирати і надавати Петрову харчові відходи, а останній – продавати зі знижкою певну кількість м’яса для кафе Сидорова. Під час укладання договору виникли сумніви щодо можливості застосування в даному випадку норм, що стосуються договору про спільну діяльність. Дайте консультацію сторонам.

НДІ “Гідропроект” уклав з ТОВ “Канкан” договір про спільну діяльність. Відповідно до цього договору НДІ передав як внесок право користування офісними приміщеннями площею 1 000 м2, а ТОВ зробило внесок у формі “інтелектуальної власності”, зобов’язуючись при цьому компенсувати всі витрати інституту по експлуатації приміщень. Метою спільної діяльності було створення цеху по виробництву і монтажу фонтанних установок. Після закінчення року з моменту укладення договору НДІ “Гідропроект” було приватизовано. Перед викупом будинку, в якому знаходилося спірне приміщення, була досягнута домовленість з Фондом комунального майна м. Одеси про пред’явлення останнім до ТОВ ”Канкан” позову про виселення. При розгляді справи в суді ТОВ “Канкан” посилалося на те, що договір про спільну діяльність не є договором оренди, укладення якого стосовно спірного приміщення в той період НДІ “Гідропроект” було заборонено. Як слід вирішити справу?

Громадянка Корнієнко 1948 р.н. уклала договір довічного утримання з громадянином Осипенко. Згідно умов договору Корнієнко передавала Осипенко приватизовану однокімнатну квартиру загальною площею 38 кв.м., взамін чого Осипенко зобов'язувався надавати Корнієнко довічне матеріальне забезпечення у вигляді щомісячного набору продуктів у погоджених нормах та грошове утримання в сумі 1000 грн. щомісячно.

20 травня 2011 року договір був нотаріально посвідчений. На підставі договору 5 червня 2011 року Осипенко оформив право власності на квартиру.

10 червня 2011 року Корнієнко заявила про своє небажання передати квартиру і відмовилася від утримання.

Проаналізуйте ситуацію. Який характер договору довічного утримання?

З якого моменту у набувача виникає право власності на об'єкт договору?

Які можливі варіанти вирішення спору?

У договорі між громадською організацією “Молодіжний центр “Сатир” і ТОВ “КВАНТ” передбачалося, що громадська організація “Сатир” передає ТОВ “КВАНТ” копіювальний апарат у власність, а ТОВ “КВАНТ”, у свою чергу, зобов’язується тричі на тиждень протягом 5 років допускати громадську організацію “Молодіжний центр “Сатир” до користування зазначеним майном, забезпечуючи його зберігання і належний технічний стан. Після шести місяців бездоганної роботи копіювальний апарат внаслідок аварії у системі парового опалення було пошкоджено. Виникло питання про наслідки загибелі зазначеного майна і про долю укладеного договору. ТОВ “КВАНТ” наполягало на тому, щоб громадська організація “Молодіжний центр “Сатир” надала йому в користування інший копіювальний апарат на тих же умовах, що й у договорі про спільну діяльність. “Молодіжний центр “Сатир” відмовився надати в користування аналогічне майно чи відшкодувати збитки ТОВ “КВАНТ”, вважаючи, що саме власник копіювального апарата повинен нести ризик його випадкової загибелі чи псування. На дачній ділянці, що належала Артамонову, внаслідок недбалого зберігання речовин, які легко займаються, виникла пожежа. Вогнем були охоплені господарські споруди, а також садовий інвентар. Володілець сусідньої ділянки Іващенко став гасити пожежу всіма можливими засобами. У результаті його дій, а також допомоги сусідів пожежу вдалося загасити. Спорудам на ділянці Іващенка шкоду не було заподіяно, але сам Іващенко отримав опіки середньої тяжкості. Крім того, одяг, в якому він був, став непридатним для використання. Вважаючи, що здійснені ним дії можуть розцінюватися як рятування майна Артамонова, Іващенко звернувся до нього з вимогою про відшкодування вартості пошкодженого одягу, а також про стягнення витрат на лікування. Адвокат Артамонова вважав, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії Іващенка не можуть вважатися здійсненими виключно в інтересах Артамонова, бо в першу чергу вони були вчинені з метою припинення поширення пожежі і запобігання шкоди майну самого Іващенка. Крім того, згідно з цивільним законодавством України відшкодуванню підлягає шкода, завдана особі при рятуванні від реальної загрози належного іншій особі майна, яке має істотну цінність, а вартість споруд на ділянці Артамонова була незначною. Адвокат зазначив також, що Артамонов є пенсіонером за віком і його матеріальне становище не дозволяє здійснити таке відшкодування. Не погодившись з доводами адвоката, Іващенко звернувся до суду. Яке рішення має винести суд?

У засобах масової інформації м. Харкова 1 березня 2004 р. було оголошено про проведення публічного конкурсу на право укладення договору на здійснення реставраційних робіт дзвіниці Успенського собору. Засновник конкурсу – Харківський міськвиконком запропонував взяти участь у конкурсі будівельним фірмам, які мають ліцензію на здійснення реставраційних робіт пам’яток архітектури, що перебувають під захистом держави і зареєстровані на території Харківської обл. За умовами конкурсу переможець отримував також право розмістити за рахунок міськвиконкому рекламний щит на прилеглій до дзвіниці території з зазначенням фірмового найменування і переліку основних видів діяльності. Не пізніше 1 травня учасники повинні були подати проект технічної документації на проведення реставрації, оцінка якого дозволила б визначити переможця. 30 березня в тих же засобах масової інформації міськвиконком повідомив про відмову від конкурсу з незалежних від нього причин, а саме через витрачання коштів резервного фонду міськвиконкому (які планувалося направити на фінансування робіт з реставрації) на ліквідацію аварії на міських очисних спорудах, спричинену весняним паводком. Наступного дня в міськвиконком звернулися представники фірм, які розпочали виконувати умови конкурсу, з вимогою відшкодувати понесені ними збитки. Вони вважали рішення про відмову від проведення конкурсу незаконним і вимагали надання їм права розмістити за рахунок адміністрації свої рекламні щити на прилеглій до дзвіниці Успенського собору території. Чи правомірні вимоги будівельних фірм? Прохоров, проходячи поряд з недобудованою спорудою, побачив дівчину, яка залізла до кабіни баштового крану і збиралася стрибнути вниз. Прохорову вдалось умовити її не робити цього, але самостійно злізти з крану вона не могла, оскільки була дуже збуджена. Прохоров, ризикуючи власним життям, піднявся на кран і допоміг Світлані спуститися на землю. При рятуванні дівчини Прохоров поранив руку гострою металевою арматурою і на два тижні отримав лист непрацездатності. Незабаром Світлана заявила Прохорову претензію, що він її врятував без її на те згоди. Вражений такою поведінкою Прохоров став вимагати від Світлани відшкодування витрат на лікування, збитків, пов’язаних із зменшенням його доходів, а також вартості пошкодженого одягу. Як має бути вирішена справа? Карпович знайшов йоркширського тер’єра під час прогулянки в Молодіжному парку. Через декілька днів він побачив об’яву, де було обіцяно винагороду особі, яка поверне йоркширського тер’єра, і вказано номер телефону. Жіночий голос по вказаному телефону назвав адресу, куди слід доставити собаку. Господар квартири Маркелов визнав собаку своїм, але відмовився його прийняти. Також з’ясувалося, що Маркелов об’яву не давав, а номер телефону, зазначений в об’яві, на-лежить його сусідці по квартирі Івановій, з якою він перебував у неприязних стосунках. Чи повинен Маркелов прийняти свого собаку, виплатити винагороду Карповичу та відшкодувати витрати, пов’язані з утриманням собаки? Волохов, перебуваючи в нетверезому стані, розбив у ресторані умивальник вартістю 400 грн. Адміністратор запропонував йому і його приятелям сплатити вартість умивальника, але вони відмовилися. У цей час до ресторану зайшов дружинник Анісімов і став вимагати від них додержання порядку та сплати завданої шкоди. У відповідь на це Волохов з приятелями побили дружинника, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, через що Анісімов втратив працездатність, отже, позбавився і заробітку. Волохова було притягнуто до кримінальної відповідальності. Під час досудового слідства Анісімов пред’явив позов до Волохова про відшкодування шкоди в розмірі неотриманого за час лікування заробітку та вартості пошкодження його власних речей. Слідчий визнав, що Анісімов одержав пошкодження здоров’я під час виконання своїх обов’язків як дружинник і на підставі ст. 1162 ЦК України притягнув ресторан як цивільного відповідача. Як треба вирішити справу?

Через особисті неприязні стосунки Xавтурін, перебуваючи в нетверезому стані, вдарив Романова ножем у живіт, що спричинило тому тяжкі тілесні ушкодження. Потерпілого в тяжкому стані доставили в лікарню, де йому терміново зробили операцію. Було встановлено, що внаслідок ножового поранення у Романова пошкоджена тонка кишка, і це вимагало негайного хірургічного втручання. О сьомій годині ранку Романова, який був під наркозом, перевели в палату, де через три години він помер. За висновком судово-медичної експертизи смерть потерпілого настала від механічної асфіксії внаслідок того, що рвотні маси потрапили зі шлунку в дихальні шляхи. При цьому було встановлено, що потерпілому перед операцією потрібно було очистити шлунок, чого не могли зробити через його тяжкий стан, який виключав можливість належної хірургічної підготовки. У післяопераційний період біля хворого не було організовано чергування медперсоналу (лікарня не мала спеціальної медсестри для цієї мети). Вдова померлого звернулася до суду з позовом до Xавтуріна, якого було засуджено за тяжкий злочин, і до лікарні про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Чи є підстави для задоволення позову?

Водій вантажної автомашини АТП Ковальов після закінчення робочого дня, не повертаючись до гаражу, самовільно виїхав на машині у своїх особистих справах. Перебуваючи в нетверезому стані, він порушив правила дорожнього руху і зіткнувся з тролейбусом. Завдана трамвайно-тролейбусному управлінню шкода склала 5 000 грн. Ковальова було притягнуто до адміністративної відповідальності. Хто повинен відшкодувати шкоду трамвайно-тролейбусному управлінню? Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що Ковальов вчинив зіткнення в робочий час при виконанні завдання АТП? Лавров звернувся до суду з позовом до виробничого кооперативу про відшкодування шкоди, спричиненої тим, що був збитий автомашиною. Відповідач у позові просив відмовити, пояснюючи, що автомашиною в той день керував не водій, а вантажник кооперативу Єгоров, який, перебуваючи в нетверезому стані, самовільно взяв машину з гаража, скориставшися тим, що водій на короткий час залишив її без догляду з ключем запалювання в замку. Таким чином, автомобіль вибув із володіння шофера кооперативу внаслідок протиправних дій Єгорова, засудженого за це в кримінальному порядку. У зв’язку з цим Єгоров повинен нести також і матеріальну відповідальність перед потерпілим за завдану шкоду. Чи є підстави для покладання на кооператив обов’язку відшкодувати шкоду?

Під час управління власним автомобілем Борисенко порушив правила дорожнього руху і вчинив зіткнення з автомашиною, якою керував громадянин Австрії Веймар, який прибув у м. Харків у особистих справах. Внаслідок зіткнення були пошкоджені обидві машини, а також спричинена шкода пасажирам Микитенко і Корольову, які були в автомобілі Борисенка. У зв’язку з цим потерпілі пасажири звернулися до суду з позовом до власників автомашин, що зіткнулися, а громадянин Австрії Веймар заявив позовні вимоги до Борисенка про відшкодування вартості ремонту автомобіля. У ході судового розгляду вказаних позовних вимог було встановлено, що відповідальність власників автотранспортних засобів, які зіткнулися, була застрахована. Хто і в якому порядку повинен відшкодувати завдану шкоду потерпілим?

У ніч з 31 грудня на 1 січня в результаті ДТП, що сталася через порушення водієм правил дорожнього руху, загинула молода дівчина. Батьки загиблої подали до водія позов про стягнення суми компенсації моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, посилаючись на непоправну втрату, а також на те, що кожна новорічна ніч до кінця їх життя буде для них поминальною. Як треба вирішити справу?

Горін їздив містом на мотоциклі, не маючи прав на його управління, і був затриманий інспектором ДАІ. До з’ясування обставин справи мотоцикл було поставлено на стоянку перед відділом міліції, звідки його вкрали. Горін звернувся до райвідділу внутрішніх справ з позовом про відшкодування завданої йому шкоди. Як слід вирішити справу?

Громадянка Федорова вироком суду була визнана винною у вбивстві старої матері і засуджена до 10 років позбавлення волі. Через три роки в порядку виключного провадження за відсутності складу злочину справу було закрито, а засуджену – виправдано. Опинившись на волі, Федорова звернулася до юриста за консультацією: хто, в якому порядку і в якому обсязі повинен відшкодувати завдану їй шкоду? Цю шкоду, зокрема становлять: втрата заробітку за період позбавлення волі, втрата майна, яке залишалося в квартирі під час її відсутності. Крім того, під час відбуття покарання потерпіла захворіла на невиліковну хворобу дихальних шляхів. При цьому Федорова повідомила, що кримінальна справа була порушена слідчим внутрішніх справ, розслідування і нагляд за ходом слідства здійснювала прокуратура, а винною її визнав суд. Надайте обґрунтовану відповідь. Підприємець Калінін за договором оренди з магазином "Спорттовари" використовував вільне складське приміщення для зберігання будівельних матеріалів. Оскільки з вини партнерів Калініна поставка будівельних матеріалів за останні три місяці не проводилася, складське приміщення не використовувалося, Калінін за цей період не сплачував орендної плати.

Магазин звернувся в господарський суд з вимогою розірвати договір і відшкодувати понесені збитки в тому числі упущену вигоду.

Який порядок плати за користування майном? Дайте правовий аналіз ситуації. Рішенням місцевого суду Волошина, журналіста за фахом, було зобов’язано спростувати поширену ним у пресі інформацію та публічно вибачитися перед позивачем Громовим, який займав високу посаду в органах державної влади. На користь позивача також було стягнуто 20 000 грн компенсації моральної шкоди. Ухвалою суду апеляційної інстанції сума компенсації була зменшена до 5 000 грн. Волошин добровільно виконав рішення суду, сплативши грошову суму, спростувавши поширену інформацію, а також публічно вибачився, однак оскаржив попередні судові рішення до суду касаційної інстанції. При розгляді справи касаційною інстанцією було встановлено неправильне застосування судами матеріального закону, а саме: межі втручання Волошина у приватні справи Громова і зміст поширеної ним інформації повністю відповідають статусу Громова як публічної особи. Крім того, було вказано на те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо аналогічних питань. Суд касаційної інстанції попередні судові рішення скасував і в позові Громову відмовив. Волошин, посилаючись на ст. 56 Конституції України, пред’явив позов до місцевого та апеляційного судів з вимогами компенсувати йому завдану шкоду, оскільки вважав, що він постраждав внаслідок судової помилки і прийняття незаконного рішення, а публічне вибачення становило для нього вкрай принизливу дію. Чи є підстави для задоволення позову Волошина?

З дозволу батьків 13-річний Васильєв купив квиток на стадіон. Поспішаючи на футбольний матч, він перебігав вулицю і потрапив під колеса автомобіля, внаслідок чого йому ампутували ногу. Батьки потерпілого звернулися з позовом до таксомоторного парку, якому належав автомобіль, що збив підлітка, про відшкодування завданої шкоди – витрат, пов’язаних з лікуванням і протезуванням хлопчика. Таксомоторний парк проти позову заперечував, посилаючись на акт про нещасний випадок, складений на місці пригоди. Яке рішення повинен винести суд?

Фермерське господарство заявило позов про стягнення з Краснова та Холодова 3 600 грн збитку на тій підставі, що діти відповідачів (12-річний Краснов та 15-річний Холодов) розклали вогнище біля скирди соломи і вчинили пожежу, внаслідок якої згоріло 10 т соломи. Суд узяв до уваги матеріальне становище відповідачів і задовольнив позов частково, стягнувши з них суму збитку солідарно. При перегляді справи в апеляційному порядку рішення місцевого суду було змінено: з Краснова стягнуто 1 500 грн, а з Холодова – 2 100 грн, оскільки відповідальність батьків має бути дольовою, а не солідарною. Чи правильно вирішено справу? На адресу одного з комерційних банків від його клієнта ВАТ “Енергія” надійшов лист, в якому клієнт просив пояснити причини затримки зарахування на його рахунок деяких платежів на значну суму, що надходили від його контрагента – ТОВ “Джин”. При цьому ВАТ “Енергія” подало в банк лист від ТОВ “Джин”, де останнє, пояснюючи неодноразове несвоєчасне перерахування коштів за отримані товари, вказувало, що це є результатом несумлінного ставлення банку одержувача коштів до виконання розрахункових операцій. Банк, розуміючи важливість наслідків, що можуть настати, подав позов до суду про стягнення з ТОВ “Джин” компенсації моральної (немайнової) шкоди в сумі 100 000 грн. У позові було вказано на бездоганність ділової репутації банку, відсутність фактів будь-яких претензій стосовно розрахункового обслуговування його клієнтів, а також на те, що в ньому розміщуються кошти місцевих бюджетів і йому довіряють свої кошти сотні клієнтів із значним обігом грошових коштів. Указані ж дії ТОВ “Джин” уже викликали сумнів у сумлінності банку в його клієнта ВАТ “Енергія”, яке відомо далеко за межами України. Банк зазначав, що внаслідок таких дій його клієнт може перейти на обслуговування до іншого банку, а враховуючи тісні ділові зв’язки ВАТ “Енергія” з іншими підприємствами, це неминуче може призвести до відтоку клієнтів і зробить абсолютно вірогідним банкрутство банку. У судовому засіданні була встановлена неправдивість поширеної ТОВ “Джин” інформації і повна відсутність вини банку в затримці платежів. Яке рішення має винести суд? Туристична компанія "Глобус" купила для свого центрального офісу 2 комп'ютера в магазині "Фаргус" і 2 тумби під комп'ютери в меблевому магазині "Інтер'єр". Доставити куплені речі з магазину в офіс компанії на службовому автомобілі ВАЗ-2107 було доручено начальнику адміністративно- господарської частини Макарову і водію Борисенко. На зворотному шляху водій Борисенко не справився з керуванням автомобіля, у результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем "Уоіуо", що належить на праві приватної власності Клімову. У результаті зіткнення істотно постраждали обидва автомобілі, комп'ютери були зіпсовані, а Макаров одержав тілесні ушкодження і згодом був визнаний інвалідом 2-ої групи.

Скільки виникло зобов'язань? Що є підставами їх виникнення? Визначите суб'єктів (кредитора і боржника) і зміст кожного із зобов'язань.

Уміння, які мають бути вироблені, та навички, які мають бути напрацьовані під час заняття (за потреби - перелік документів, складання яких передбачається програмою) Уміти: орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо цивільно-правових договорів; аналізувати юридичні факти, які є підставами зміни та припинення цивільно-правових договорів; правильно застосовувати норми цивільного права до конкретних життєвих ситуацій. Курдюченко пред’явив позов про визнання недійсним заповіту, який залишив його батько на користь своєї двоюрідної сестри. Заповіт був посвідчений лікарем Семеновим, що лікував Курдюченка під час перебування його в лікарні за кілька днів до смерті. Позивач посилався на те, що стосунки між ними були нормальними і батько не збирався позбавляти його спадщини. Крім того, позивач вважає, що текст заповіту був написаний рукою Чорної, яка доглядала за батьком у лікарні, що суперечить чинному законодавству. Позивач також піддає сумніву підпис батька на заповіті. Лікар Семенов у суді показав, що в той день, коли він посвідчив заповіт, у лікарні було дуже багато роботи з післяопераційними хворими, тому він не пам’ятає обставин посвідчення заповіту, але свій підпис під заповітом підтверджує. Як повинен вирішити справу суд? Мозоліна отримала у спадщину вiд свого батька зiбрання рiдкiсних картин художникiв ХVIII ст. Оскiльки квартиру батька необхiдно було звiльнити, Мозоліна перевезла кар-тини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дiзнавшись про це, мiське управлiння культури (далі – управління) направило Мозоліній попередження про забезпечення належного утримання картин, якi становлять значну художню цінність та є національним культурним надбанням. Мозоліна пояснила, що неспроможна нi фiзично, нi матерiально здiйснювати ремонт i опалення дачi, а без цього неможливо забезпечити належне зберiгання картин. Управлiння заявило позов про вiдiбрання картин у Мозоліної з виплатою їй визначеної грошової компенсацiї. Мозоліна проти позову заперечувала, пояснюючи, що картини для неї – пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона просила допомогти їй вiдремонтувати дачу i погоджувалася в обумовленi днi надавати бажаючим доступ для огляду зiбрання картин. На яке питання розраховане це завдання? Розберіть доводи сторін. Після трагічної смерті батьків неповнолітній Донченко був у дитячому будинку сімейного типу, а потім у школі-інтернаті для дітей-сиріт. Двокімнатна квартира, де він проживав з батьками, була розподілена за чергою осіб, що потребують поліпшення житлових умов, іншим особам. Повернувшись після закінчення школи-інтернату, 17-річний Донченко звернувся в районну Раду народних депутатів із заявою про повернення йому квартири батьків. В прийнятті такої заяви йому було відмовлено і пояснено, що він може тепер одержати житло на загальних підставах і при умові, що буде працювати. Вважаючи таке рішення неправомірним, він звернувся в інспекцію у справах неповнолітніх за роз’ясненням його прав. Підготуйте письмову відповідь.

Куріло була засуджена на два роки позбавлення волі і після оголошення вироку взята під варту. В 1-кімнатну квартиру, де до того проживала Куріло, через місяць за ордером вселилась Жукова, яка потребувала поліпшення житлових умов. Розглянувши касаційну скаргу на вирок суду, суд вищої інстанції замінив позбавлення волі на виправно-трудові роботи. Куріло була звільнена з під варти. Вона звернулась з позовом про визнання виданого Жуковій ордера недійсним і її виселення. Яке рішення повинен прийняти суд щодо вказаної цивільної справи? Чи змінилося б рішення, якщо вирок суду щодо кримінальної справи залишився б в силі, а Куріло була б амністована? За договором соціального найму Котін із сім’єю, дружина і неповнолітні дочка й син, займали 1 кімнату в 3-кімнатній неприватизованій квартирі. Вони перебували у черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Після звільнення 2-х кімнат у квартирі Котіни їх зайняли. Виконком подав на Котіна заяву про виселення їх із самовільно зайнятої житлової площі. Котін звернувся в виконком з заявою про передачу йому звільненої площі, а, одержавши відмову, – з позовом в суд про надання йому цієї площі. Суд зобов’язав виконком надати сім’ї Котіна спірну житлову площу. В скарзі на рішення суду виконком вказував, що сім’я Котіних не може претендувати на дві зайві кімнати, адже квартира перегороджена тамбуром, що забезпечує ізоляцію житлових кімнат, і може бути перебудована на 2 окремі квартири. Як необхідно вирішити справу? Які умови надання наймачу звільнених ізольованих, суміжних кімнат? Громадянин Фетисов, що проживав зі своєю непрацездатною дружиною та працездатним братом, залишив заповіт на свою половину будинку на користь сина від першого шлюбу, який проживав окремо. Решту майна, в тому числі предмети домашньої обстановки та грошовий внесок в ощадбанку в сумі 5 тис. гривень, він заповів своїй дружині. Після смерті Фетисова до суду звернулась дружина покійного з позовом про визнання недійсною частки заповіту, складеного на користь сина, яким Фетисов заповідав йому (сину) половину будинку. Свій позов Фетисова мотивувала тим, що вона непрацездатна і користується правом обов’язкової долі. До суду звернувся також брат Фетисова з позовом про визнання за ним права спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку, вказуючи, що він проживав однією сім’єю з спадкодавцем протягом останніх 5 років до смерті останнього.

ТОВ «Контакт» звернулося в суд з позовом до ТОВ «Північ» про стягнення оплати за поставлену продукцію та неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання. В позові позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки металу, відповідно до якого ТОВ «Північ» було поставлено металопрокату на загальну суму 50 000 грн. Відповідач не розрахувався у передбачені в договорі строки. ТОВ «Контакт» просить суд стягнути з ТОВ «Північ» вартість поставленого металопрокату та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». ТОВ «Північ» проти позову заперечує, зазначаючи, що в договорі поставки сторони не передбачили неустойки за несвоєчасну оплату. Вирішіть справу.

Для проведення ремонтних робіт у власній квартирі Неправський зайняв у сусідки Попової мішок цементу і зобов'язався повернути через місяць рівну кількість цементу або його вартість грошима. Через місяць Неправський повернув Попової такий же мішок цементу. Проте Попова прийняти цемент відмовилася і зажадала повернути його вартість грошима, мотивуючи це тим, що в даний час їй потрібні гроші. Неправський на таку пропозицію не погодився.

Як повинен бути вирішений спір?

Уткін звернувся до суду з позовом про стягнення 5 тис. гривень з Борисової. В процесі розгляду справи було з’ясовано, що Уткін і Борисова спільно проживали без реєстрації шлюбу. Після однієї із сварок Борисова викинула на смітник клітку з морською свинкою. Зі слів Уткіна, під подвійним дном клітки у нього була схованка, в якій знаходились приховані гроші у заявленій до стягнення сумі. Як пояснила Борисова, вона викинула клітку та тварину тому, що у неї астма та алергія на шерсть та запахи, а Уткін на це та її прохання не звертав уваги. Питання: (відповіді необхідно давати з посиланням на відповідні ч. і ст. ЦК) 1. Яке виникло правовідношення ? 2. Які цивільні особисті немайнові права Борисової порушені ? 3. Що є підставою його виникнення ? 4. Як вирішити справу ? До міської лікарні №1 м. Харкова звернувся громадянин Кучер, мешканець м. Києва, який перебував у відрядженні в м. Харкові, зі скаргами на болі в області нирок. Черговий лікар оглянув його та, вважаючи, що відсутні показники для екстреної госпіталізації, відмовив в наданні медичної допомоги, мотивуючи тим, що він не є мешканцем м. Харкова. Ніччю стан хворого різко погіршився і бригада швидкої медичної допомоги доставила його у міську лікарню №4 м. Харкова, де хворий помер.

Розтин показав, що хворий помер від перитоніту, викликаний гострою формою апендициту.

Кваліфікуйте з правової точки зору дії лікаря міської лікарні №1 м. Харкова.

Пацієнту в приватній клініці встановили зубний протез. Через тиждень в протезі з’явилася тріщина, в результаті чого він став непридатним для використання. Пацієнт звернувся до іншої клініки, де йому зняли дефектний протез і поставили новий. Після цього пацієнт звернувся до клініки, в якій йому надали неякісні послуги, з вимогою сплатити вартість лікування проведеного у другій клініці.

Керівництво клініки відмовилося задовольняти вимоги, оскільки, по-перше, немає доказів надання клінікою саме неякісної послуги; по-друге, вартість послуги, яка була надана пацієнту в іншій клініки значно перевищує вартість аналогічних послуг у них; по-третє, у разі виявлення недоліків, пацієнт повинен був звернутися до них, як це прописано в договорі між клінікою та пацієнтом, а не йти до іншого виконавця, і клініка сама б виправили недоліки.

Пацієнт звернувся з позовною заявою до суду.

Яке рішення повинен винести суд?

Дванадцятирічна дівчина лікувалася в кожному диспансері від псоріазу. У зв’язку з неможливістю вилікувати хворобу традиційними методами, лікар, дізнавшись про новий засіб, який був надісланий у лікарню на дослідження і ще не дозволений у використанні, однак в ході частково проведених досліджень, добре себе зарекомендував, вирішив застосувати цей препарат при лікуванні дівчини, але у хворої з’явилися побічні ефекти після початку його застосування. Батьки дівчини звернулися до головного лікаря медичного закладу із скаргою на дії лікаря та до суду з позовною заявою про відшкодування збитків.

Які норми закону порушив лікар?

В дитячу міську лікарню №17 м. Харкова було доставлено десятирічну дитину після падіння з третього поверху з ушкодженнями, що викликали крововтрату. Вимагалося термінове переливання крові, однак батьки дитини були прихильниками релігійної течії Свідки Єгови і не приймали будь -які маніпуляції з чужою кров’ю, тому не надали згоди лікарям це зробити. Лікарі, повідомили батьків про наслідки такої відмови, але згоди на переливання крові не одержали. Тоді лікарі намагалися зупинити кров медикаментозними засобами, але дитина померла від крововтрати.

Чи буде наставати відповідальність за смерть дитини і для кого?

В міській лікарні №2 помер пацієнт Ноженко (діагноз: коронарна хвороба серця). Дружина померлого пацієнта домовилася із лікарем-патологоанатомом про видачу тіла померлого без проведення патологоанатомічного розтину.

Але в подальшому в неї з’явилися сумніви щодо правильно призначеного лікування її померлого чоловіка.

Чи має право дружина дізнатися про хід лікування свого чоловіка, правильність його призначення? Чи має право дружина померлого Ноженка вимагати відшкодування їй збитків, завданих лікарями міської лікарні №2? Чи є законними дії лікаря-патологоанатома?

Підприємство оптової торгівлі товарами "Посередник" відвантажило універмагу "Північний" партію кондиціонерів, виготовлених заводом "Атлантік". Під час приймання товару завідуючий універмагом заявив, що 7 кондиціонерів не працюють і направив підприємству оптової торгівлі претензію з вимогою замінити кондиціонери та заплатити штраф за поставку неякісних товарів. Підприємство вимогу універмагу відхилило, мотивуючи свою позицію тим, що у договорі поставки з універмагом його відповідальність за поставку товарів неналежної якості не передбачена, крім того, з такими вимогами необхідно звертатися до заводу „Атлантік”, який є виробником цих кондиціонерів. Універмаг з доказами підприємства не погодився, вважаючи, що він не вправі звертатися з подібними вимогами до заводу, який виробляє кондиціонери, оскільки між ним і заводом договірні відносини відсутні.

Хто в цьому випадку повинен нести відповідальність за поставку неякісних товарів?

Як вирішити спір?